Заняття для дітей старшого дошкільного віку. "Україна - рідний край. Народні символи україни""

Соловйова-Зубкова Ю.Ю.

Вихователь – методист ЗДО №22 «Райдуга»

м.Добропілля

Тема «Україна - рідний край. Народні символи України»

Мета: ознайомлення дітей з народними символами України та їх значенням для українців. Поглибити знання про рушник. Ознайомити дітей з художніми особливостями вишивки на рушнику, його оберіговим значенням. Продовжувати вчити виразно читати вірші, відповідати на запитання повним реченням. Розвивати національну свідомість, самосвідомість, мислення.  Прищеплювати любов до національного колориту. Виховувати почуття національної гордості, дбайливе ставлення до народних реліквій.

Попередня робота: бесіди з дітьми «Моя країна – Україна»; «Народні символи України». Розучування прислів’я та приказок  про рідний край.

Обладнання: карта України, прапор, герб, гімн, рушник, віночок, хліб, сіль, вірші, прислів'я, легенда, дидактична гра «Віночок», експонати музею «Світлиця». 

Література: вірші К.Перелісна «Хто Я», Р.Гриши.. «Лелека», Л.Савчук «Український віночок»

Хід заняття.

Вихователь:

Діти, у нас сьогодні ніби свято,

Гостей зібралося багато,

Нумо на мене подивіться

І веселенько посміхніться.

Здрастуйте гості добрі,

Ті, хто прийшов до нас.

Наші діти раді бачити вас.

Давайте, малята, привітаємо гостей.

Діти: - Доброго ранку всім вам!

Вихователь: Діти, вранці на майданчику я зустріла чарівного птаха і спитала його: «Хто ти, казковий птах?»

Журавель:

Я журавель, облітав

Сто морів, сто земель.

Облітав, обходив,

Крила, ноги натрудив.

Вихователь:

Я спитала журавля:

Де найкраща земля?

А журавель мені відповідає:

Журавель: - Краще вашої немає!

Вихователь:

У кожної людини є Батьківщина, своя країна: А скажіть мені, любі мої, як зветься країна в якій ми з вами живемо?

Діти: Ми живемо в Україні.

Вихователь: Так, наша країна - рідна Україна. Наша рідна Україна - наша рідна мати. А ми всі її рідні діти. А, як що ми живемо в Україні, то ми хто?

Діти: Українці!

Вихователь: Хлопчик який живе в Україні, як ми його звемо. Хто дасть відповідь?

Хлопчик:

Хто я, що я? Хочете знати?

Українка моя мати,

Й батько мій вкраїнець зроду

Із козацького він роду.

І хоч я малий ще нині,

Але рідний син Вкраїни,

І віддам свої всі сили

Україні моїй милій.

Дівчинка:

А я, дівчинка українка,

Вірна я дочка народу,

Теж з козацького я роду,

Щиро я свій рід кохаю,

Роду іншого не знаю.

Вихователь: Ось дівчата і хлоп'ята нашого дитячого садочка знають, що вони...

Діти всі разом:

Українці ми маленькі.

Український славний рід

Дбаємо,щоб про нас маленьких,

Добра слава йшла у світ.

Вихователь:

Душа моя тремтіла,

Коли я слухала ці слова.

Хай ці слова дійдуть до Бога,

Щоб вас ніколи не торкнулася журба!

Вам малята, я пропоную вирушити у подорож по Україні, по її оселям, але де ми з вами зупинимося,  я сама не знаю.

- Скажіть мені будь ласка, на чому можна подорожувати?  (відповіді дітей)

Ні, сьогодні ми будемо подорожувати не на транспорті. Я Вам пропоную чарівну, казкову подорож. Вранці журавель  подарував мені чарівне пір'ячко; коли ним змахну - всіх в лелек перетворю.

Вихователь:

- А що за птах - це є лелека?

1-а дитина:

Лелека – чорногузка -

Це символ України.

Як оберіг у хаті великої родини.

2-а дитина:

На білих крилах птаха -

Хвиляста чорна смуга,

Неначе розлилася

За рідним краєм туча.

3-я дитина:

Бояться його миші

Та пухлі, товсті жаби,

Але про нього кажуть

Лелека щастя вабить!

(Вихователь дітям роздає чарівні пір'я лелеки і пропонує всім разом повторювати за ним слова)

Летять великі птахи

Ліси, поля минають,

Ту хату де осядуть -

Щасливою вважають.

(під час коли промовляють слова, діти виконують рухи руками навколо себе, імітуя махи крилами)

Вихователь:

- В лелек перетворились? Полетимо  над Україною.

(Діти піднімаються до української світлиці, яка знаходиться в дитячому садочку. Дітей у світлиці зустрічає господиня з хлібом та сіллю).

Господиня: Вітаю вас в своїй світлиці! Озирайтесь, оглядайтесь, хлібом з сіллю пригощайтесь!

(Діти пригощаються)

Господиня:

З давніх-давен дорогих гостей зустрічали хлібом та сіллю. Хліб і рушник - одвічні людські символи. Хліб і сіль на вишитому рушникові - то є ознака гостинності українського народу. А рушники в давнину служили оберегами. На них були вишиті магічні знаки. На рушнику вишита доля нашого народу: і радість, і біль, і щастя, і горе. Рушник супроводжує людину все життя: від народження і до смерті.

( Звучить фонограма пісні «Рушник». Вихователь каже слова пісні.)

Рідна мати моя, ти ночей не доспала,

Ти водила мене у поля край села.

І в дорогу далеку на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя на долю дала.

(Фонограма тихо звучить далі.)

Господиня:

Народжувалась дитина і зустрічали її рушником. Мати ще до народження готувала рушник долі. Для хлопчика вишивала на ньому дубові листочки, щоб сильним і мужнім був син, і цей рушник називали грайлик. А для дівчинки - калину, щоб була гарна і вродлива, і називали його росяночка. Рушник кладуть під подушечку дитини. З ним несуть на хрестини, на ньому благословляла мати сина та доньку на одруження. Цей рушник берегли все життя і клали у домовину, коли людина помирає. Основними кольорами у вишиванці рушника є червоний і чорний.

Дмитро Павличко сказав:

Два кольори мої, два кольори,

«Червоне то любов, а чорне -  то журба.»

А на згоду про нашу зустріч я вам, діти, дарую хлібину на рушникові і хочу побажати легкої дороги, щоб вам завжди було тепло від рушника, який я для вас вишила.

До побачення, мої дорогенькі!

(діти повертаються до своєї групи)

Вихователь :

Ой дівчата і хлоп'ята,

Ви маленькі лелеченята!

Думаю, ви всі стомились?

Треба всім вам відпочити.

Нам пограти вже пора.

Часу дітлахи не гайте,

Гру веселу починайте!

Фізкультхвилинка

«Українська гостинність»

(Діти, стоячи в колі, виконують рухові ігрові дії відповідно до змісту віршованого тексту)

Якби з усіх країн могли малята

(розводять руки максимально в сторони, показуючи довкола)

У нашу Україну завітати!

(замріяно підпирають підборіддя з'єднаними в «замочок» кистями)

Напевно, стали б з ними ми дружити,

(потискують один одному руки)

Бо українці - всі гостинні діти.

(стають прямо, руки на поясі, похитують голівками)

Ми з ними разом бігали б завзято,

(легкий біг на місці)

А потім почали б ще і стрибати,

(стрибки вгору з оплесками над головою)

На гойдалках до неба б ми  злітали,

(погойдування тулубів праворуч - ліворуч)

Ще й весело,завзято танцювали.

(малята виконують довільні танцювальні рухи на місці)

Ми б друзів нових чаєм пригостили,

(присідають та імітують пиття чаю з блюдця)

Та хоровод водити їх навчили.

(діти підводяться,беруться за руки і в супроводі будь-якої жвавої мелодії ведуть хоровод )

Вихователь:

- Як гарно ми з вами пограли і показали, які ми гостинні діти.

- Діти, а де ми з вами були в гостях?

- А з чим вас зустрічала господиня?

- Кого зустрічають з хлібом - сіллю?

- А що ви бачили у світлиці?

- А про який народний оберіг вона вам розповідала?

- А хто запам'ятав, як називаються рушники, які вишивали матусі для хлоп'ят?              -  А рушнички для дівчаток?

- Скажіть мені будь ласка, якими основними кольорами вишивали рушники. Що вони означають?

Вихователь:

- Ой, малята, чуєте?

Хтось стукає в двері.

Мабуть тепер до нас хтось в гості завітав.

(В групу заходить дівчинка в українському вбранні з віночком у руках.)

Дівчинка:

- Добрий день, друзі.

Вихователь:

- Діти, хто це к нам завітав?

Діти:

- Україночка  маленька!

Дівчинка:

Да, я дівчинка - українка

В українському вбранні,

Подарую вам віночок

Він від серця і душі.

В українському віночку

Різнобарвні квіти -

Символ України

І дарунок літа.

Цей віночок не простий,

Цей віночок чарівний,

Хоче з вами він пограти

Й скоромовки запитати.

Мовленнєва гра «Віночок»

Вихователь:

- Згодні ви, малята, з україночкою пограти?

Тоді в коло швиденько ставайте.

(Вихователь пояснює правила гри)

Ми по колу ходимо

І віночок водимо.

Кому дістанеться -

Скоромовку промовимо.

Ми віночок сплетемо,

Одне одному дамо.

Де він зупиняється -

Скоромовка промовляється.

(під музику діти передають віночок один одному, на кому музика зупинилась - виходить в середину, каже скоромовку)

1-а дитина:

Сів шпак на шпаківню,

Заспівав шпак півню.

Ти не вмієш так, як я,

Так, як ти, не вмію я.

2-а дитина:

- Лелеки, лелеки,

Куди ви летіли?

- За море далеко

Лелеки сказали.

3-я дитина:

Бурі бобри,

брід перебрели.

Забули бобри

Забрати торби.

4-а дитина:

У чаплі чорні черевички,

Чапля чапа до водички.

Вихователь:

- Як же гарно ви всі грали. Які ви розумні та кмітливі.

Ой, нам вже час повертатись, знову пір'ячком змахну,

Вас в малят перетворю.

(Діти кружляють навколо себе та опиняються в дитячому садочку)

Вихователь:

Бачу, як горять веселими вогниками ваші оченята, як сяє усмішка на вустах. Які ви щасливі діти! Яка гарна наша країна, як хочеться робити щось добре і прекрасне для неї, бо Україна – це рідний дім, це місце, де ти народився і куди хочеться повертатися.