Заняття гуртка "Виготовлення трипільського посуду з глини"

 

                                                                             Розробка відкритого  заняття

                                                      керівника гуртка

                                                                 «Пізнаємо рідний край»

                                                       Сокольської О.М. – учителя історії                              Легедзинськоъ ЗОШ І-ІІІ ступенів

 

 

Тема: Виготовлення глиняного «тіста» та пластичного виробу.

Мета: Навчити виготовляти матеріал для ліплення та основам відтворення пластики, розвивати охайність і вміння доводити справу до завершення, розвивати фантазію, просторове уявлення, ручну координацію, формувати потребу в красі.

Тип уроку: Формування нових знань і вмінь.

ХІД ЗАНЯТТЯ

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація пізнавальної діяльності

      Люди з незапам'ятних часів ліпили з глини предмети, необхідні в побуті.

      Кераміка була одним із перших в історії людства штучних матеріалів. Донині археологи знаходять черепки – уламки стародавніх керамічних виробів, за якими можна читати історію. У руках прадавніх майстрів кусок глини перетворювався на чудові витвори декоративно - прикладного мистецтва.

      Сьогодні ми з вами будемо готувати основу для ліплення – глиняне «тісто».

      А також спробуємо стати трипільськими майстрами та виготовимо пластичний виріб.

ІІІ. Практичне заняття

Розповідь та демонстрація:

І. Виготовлення глиняного «тіста» та бесіда про цілющі властивості глини.

     Робочим матеріалом для ліплення може бути як глина, так і пластилін.

     Ми всі звикли, що глина – це така в'язка субстанція, в яку краще не вступати, щоб потім довго не відмивати взуття.

     Важливо знати, що цей неприглядний кусок бруду(грязюки)  має чудодійну силу. В наш час глиною лікують різні хвороби.

     Можливо, це пов'язано з тим, що до глини входить рідкісний елемент, який має велику силу – радій. В глині містяться мінеральні солі і мікроелементи: кремнезем, фосфат, залізо, азот, кальцій, магній, калій, до того ж у формі, що добре засвоюється організмом. Певно, що про це і ще багато інших чудодійних властивостей глини трипільці нічого не знали. Інтуїтивно вони відчували, що глина та вироби з неї мали сильне позитивне біополе. Особливо це важливо, коли мова йде про житло та посуд. Тому й появилась тепер мода на предмети декору з глини та й ще не випаленої – це вази, своєрідні обереги, які мають властивості очищати приміщення, діють як антисептики, стимулюють людську діяльність, а глиняні ванни застосовують для тонізування та очищення. Звичайно трипільці знали властивість глини знімати запалення при порізах чи ранах, бо будуючи житло, вони перемісили тони глини і цілющі властивості ставали практичним застосуванням.

     Глина буває різного кольору: біла, голуба, зелена, руда, жовта, сіра.

     Глина більш еластична, слухняна та піддатлива, має нейтральний колір. Добути її можна на березі річки, при дорозі. Але не всяка глина придатна для ліплення, її треба перевіряти на пластичність. Для цього шматок глини  розкочують, роблять з нього ковбаску, згинають у кільце. Якщо його поверхня залишилася гладкою і не потріскалася, то глина придатна для ліплення.

     Засмічену глину очищають від паличок, камінців та ін., подрібнюють, висипають у посуд і заливають водою так, щоб отримати рідку масу; проціджують крізь тканину в чистий посуд і залишають для випаровування (на 2-3 дні).

     Коли глина загусне, вимішують, а потім вимішують, щоб вона не прилипала до рук, а потім поділяють на кусочки і складають у целофанові кульки, щоб вона не пересихала. У такому вигляді глину зберігають, інколи збризкуючи водою.

     У тому разі, коли глину придбати неможливо, використовують пластилін. Для того, щоб виріб з нього довго зберігав свою форму, не брався до рук , був твердішим, його обсипають дрібно розтертою крейдою або борошном. Після того, як крейда чи борошно вберуть в себе жир з пластиліну, виріб можна розфарбовувати і покривати лаком.

     Столи на яких працюватимуть діти, накривають клейонкою. Також потрібна підкладна дошка.

     Для роботи  необхідна стека.

   Вироби просушують при помірній температурі.

ІІ. Особливості ліплення

     Своєрідність ліплення полягає в тому, що за допомогою цього виду діяльності передається форма предмета в трьох вимірах.

     Під час підготовки до ліплення ми дістаємо багато знань про предмет (назва, форма, будова, колір, призначення).

     На занятті - дістаємо відомості про способи ліплення і самі навчаємось це робити.

     Під час ознайомлення з предметом - навчаємось розуміти його красу.

     Ліплення допомагає виховати цікавість до образотворчої діяльності, сприяє розвитку організованості, цілеспрямованості і наполегливості, дисциплінує її.

     Потрібно пам'ятати, що ми вчимось азам ліплення, а не робимо з себе скульпторів, і ліплення не самоціль, а лише засіб всебічного розвитку і виховання.

     На даному занятті значне місце відводиться ліпленню з натури. Критерієм оцінки таких робіт є подібність  натури. Важливо вивчити предмет, виділити основну форму, будову, пропорції, співвідношення частин, характерні особливості, прийоми ліплення предмету.

ІІІ. Ознайомлення з трипільською пластикою та керамікою.

     Для огляду пропонуються керамічні вироби доби трипільської культури виготовленні учнями на заняттях.

    Трипільська культура не схожа на жодну із культур. Її кераміка та речі прикладного мистецтва досить вишукані. На керамічних виробах зображувалися тварини, квіти, геометричні орнаменти. Трипільці виготовляли посуд, глиняні статуетки тварин та людей, жіночі прикраси з кісток тварин, міді. Це все недаремно. Будучи повністю залежними від примх природи, трипільці обожнювали її сили, намагалися всіляко привернути на свій бік.

             Трипільці мали високий рівень духовної культури.

              У населення трипільської культури був поширений культ родючості, тісно пов'язаний з основними господарствами -  землеробством і скотарством. У трипільців він асоціюється з образом жінки – матері – прародитель ниці, що відбилося перш за все у пластиці. На жіночих статуетках підкреслюються насамперед ознаки, що стосуються материнства, родючості: груди, стегна. Часто жінку зображують вагітною. Ідея зв'язку жінки з із землею втілюється у зображеннях рослин у нижній частині живота. Про використання жіночих фігурок у ритуалах, пов'язаних із родючістю землі, які проводились під час зимово – весняних свят, свідчать глиняні з домішками зерен злаків та борошна статуетки.

                Велику роль у релігійних уявленнях трипільців відігравав образ змія-вужа. Він був посередником між небом і землею та пов'язувався з весняним пробудженням землі. Крім того, існував образ змія-дракона, що став уособленням чоловічого начала. В обох випадках змій виступає охоронцем. Його зображення на жіночих статуетках трактуються як символ охорони плода, а на великих посудинах-зерновиках він є охоронцем їхнього вмісту.

                    Особливе значення в обрядовості й міфотворчості землеробів мав образ бика, найважливішої сільськогосподарської тварини. Про це свідчать численні скульптурні зображення биків, поховання їхніх черепів у житлах. Іноді образ бика пов'язується з образом жінки-матері або виступає символом сонячного божества. Серед інших шанованих трипільцями тварин слід назвати собаку, ведмедя, оленя.

 

IV. Вивчення символів та знаків.

     Тисячі трипільських посудин, оздоблених вишуканими візерунками, знайдених археологами під час розкопок, - це лише незначна частина матеріального світу давніх людей, які залишили нам у спадок трипільську культуру.

     Всі ці знахідки немов картинки із книги, сторінки текстів якої загублені назавжди. Але роздивляючись ці ілюстрації можна спробувати встановити повідомлення, надіслані нам далекими предками із глибини минулих тисячоліть.

     Щоб відтворити текст цієї книги, нам треба знайти таємний код, що поєднує всі ці фрагменти у яскравий вітраж трипільської культури.

     Сьогодні на занятті ми попробуємо розшифрувати цей код – навчимося читати знаки та символи.

     Археологами при розкопках поселень трипільської культури знайдено багато уламків теракотових фігурок і навіть цілих жіночих статуеток. Для того, щоб спробувати зрозуміти семантику цих фігурок з глини, необхідно розібратися у великій кількості знахідок, дати їм характеристику, розробити формальну типологію та класифікацію. Адже йдеться про кілька тисяч виробів, виготовлених упродовж двадцяти п'яти віків.

     Дослідники скульптури давніх хліборобських культур вважають, що різноманітні іконографічні типи жіночих теракот втілюють чимало сакральних образів, які відображають різні функції та прояви Великої Богині, а також свідчать про різні способи використання статуеток в обрядах.  Отже, спробуємо з'ясувати, які саме образи можуть відображати статуетки трипільської культури.

   Пані – іпостась Богині, що втілюється в образі жінки-матері, від якої йде родовід, може бути пов'язана із трипільськими сидячими фігурками з прямим чи відхиленим назад торсом. Вони мали значно менше поширення ніж стоячі.

 

     Оранта – та, що молиться. Її образ втілюється у стоячих прямо або з відкинутим назад корпусом жіночих фігур. Їхні обличчя піднято вгору, вони звертаються до вищих сил. Руки , зазвичай, передано невеликими конічними виступами. Зрідка зустрічаються фігурки з піднятими вгору й розкинутими руками, що нагадують про втілення Богині у вигляді птаха. Цей жест символічно відповідає рогам корови, які символізують серп молодого Місяця. Отже, Богиня-оранта, що звертається до вищих сил, має риси корови, птаха та символічно пов'язані з Місяцем.

     Образи прародительки втілюють статуетки з реалістичними рисами в моделюванні голови. Серед них вирізняють теракоти, що ніби промовляють, заклинають, волають до вищих сил.

Місячна богиня – відображена у жіночих фігурках із своєрідною зачіскою з довгого волосся, стягнутого на спині у вузол. Знахідки теракот із схематичним фарбованим зображенням зачіски у вигляді чорного кола, що є знаком повного Місяця, свідчать про те, що вузол волосся був знаком повного Місяця.

     Трипільську Мадонну зображують схематичні фігурки жінок, які тримають на руках дитину – майже завжди зліва біля грудей.

     Образ Богині, яка дає життя, передають статуетки вагітної жінки. Він відтворюється, як правило, зображенням опуклого живота.

     У трипільській зображувальній традиції простежуються міксаморфні зображення, які представляють чимало фантастичних істот. Вони символічно відтворюють сакральні персонажі, які поєднують риси людини, змії, птаха, місяця. Значна частина цих священних образів належить до проявів Великої Богині.

Богиня-корова  трапляється у вигляді рогатої жінки. Більшість статуеток бовинів пов'язані із ототожненням образів жінки та корови.

 

     Богиня змія – антропоморфна, сидяча, нахилена вперед у молитовній позі фігура, має торс, який нагадує капюшон кобри, а голова модельована, як розкрита паща змії, образ істоти наділений рисами жінки і змії.

Образ Великої Богині в різних її іпостасях безумовно домінує в сакральному світі трипільців. Різноманітні керамічні вироби розповідають нам і про інші священні персонажі Трипілля.

     Чоловічі образи зустрічаються серед трипільської пластики дуже рідко. Персонажі часто зображені із перев'яззю, мають одне око, у позі «вершника».

Андроген – дуалістичний, іконографічний тип, який символізує рівновагу протилежних принципів: чоловічого та жіночого, активного та пасивного.

     Тварини, які вважалися у трипільців священними, набували вигляд божества та брали участь у різноманітних ритуалах. Це знайшло відображення в розписах на посуді, фігуративній кераміці та глиняній пластиці.

Овинита бовини, а також коза, широко представлені в трипільській пластиці та серед зооморфних посудин. Статуетки худоби, вірогідно, пов'язанні із обрядом жертвоприношення. До образу жертовних тварин можуть бути віднесені і мальовані зображення, особливо із хвостами- рослинами, які символізують відродження подібно тому, як зерно відроджується в рослині (олені, собаки, кози).

Бовин – зображення великої рогатої худоби або тура в зооморфній пластиці.

Овен не тільки є однією із зодіакальних тварин, але символізує велич та силу. У трипільській культурі найбільш поширені зображення баранів у вигляді зооморфних чаш. Якщо бовини входили до сематичного кола Місяця, то овн пов'язаний із Сонцем.

Свиня або вепр представлені здебільшого у пластиці. Вони символізують могутність та войовничість. Свиня належала до тварин, які символізують плодючість та приносилися в жертву.

 

     Олень – символ, який використовувався рідко. Серед зображень як самець з великими рогами, так і безрогі самки або оленята.

Ведмідь – мало вживаний але виразний образ трипільської пластики. Серед образів переважають самиці.

Змія – образ, який з'являється в орнаментації на посуді і, змінюючись стилістично та морфологічно, залишається невід'ємним елементом композицій розпису.

Місячна змія – ще один фантастичний образ. Поєднання знаків змії та Місяця в єдиний символ широко представлений в розписі посуду.

     Собака – образ, який зустрічається у розписних композиціях поряд із символами Місяця, зміями, беруть участь у сюжетах «сходження на небо».

     Птах – образ представлений різними зображеннями. Орнітоморфні фігурки, здебільшого брязкальця, були ритуальними предметами.

 

Дощ, опади

 

 

Спіраль часу

 

 

 

 

 

 

 

Вода життєдайна (жива вода)

 

 

 

Початок і кінець

 

 

Підсумок, лінії життя

 

Порядок, лад

 

 

Око (бачити)

 

 

 

 

Зерно в землі

 

 

Родове гніздо

 

 

Сходи майбутнього урожаю

 

Сонце (світити, яскравий)

 

 

 

 

Смерть

 

 

Небезпека

 

 

Рівновага

 

 

Зоря

 

 

Перевесло порядку

   

 

 

 

 

 

Центр світу

 

 

Квітка життя

 

 

Оберіг

 

 

Ознака багатства

 

 

Очевидні зміни

 

 

     Виготовлення пластичних виробів потребує вміння копіювання, узори наносяться за власним смаком.

V. Підсумок заняття

     Після сьогоднішнього заняття, ви переконались, що трипільська культура – це унікальне явище первісного світу. Надіюсь, ви пройнялись гордістю за те, що Черкащина – носій здобутків цієї культури.