Заняття: "ХАТА, МОЯ БІЛА ХАТА... " різновікова група

Заняття:

ХАТА, МОЯ БІЛА ХАТА...

різновікова група

Вихователь:Степківської філії

 Парфеса Світлана Григорівна

Програмовий зміст:

формувати уявлення малят про традиційне житло та побут українців, виховувати пізнавальний інтерес до особливостей старовинної націо­нальної оселі;

продовжувати вчити дітей передавати свої враження, пов'язані з пред­метним світом, закріпити в словнику дітей назви житла та його скла­дових, складових інтер'єру, предметів українського побуту, посуду тощо;

• сприяти розвитку розповідного мовлення, різних видів уваги, залучати малят до активної участі в бесіді;
• індивідуальна робота.

Попередня робота: читати та обговорювати вірші Т. Г. Шевченка «І досі сниться...», «Село», показувати ілюстрації до творів.

Обладнання: картки із зображенням української хати (зо­внішнього вигляду та інтер'єру), великий картонний ко­робок, розмальований під скриню, предмети українсь­кого побуту, посуду (або картки з їх зображенням), при­ладдя для виконання малюнка (олівці або фломастери, папір формату А4).

Хід заняття

На дошці перед дітьми — картини із зображенням української хати. Педагог читає малятам уривок з вірша

Я люблю свою хату,

 І подвір'я, й садок,

Де і сонця багато,

І в жару холодок.

Все для мене тут рідне:

Стіни білі, як сніг,

І. Гнатюк

І віконце привітне,

І дубовий поріг.

І ряденця строкаті,

Й рушники на стіні,

Навіть дим в нашій хаті

Рідно пахне мені...

 Вихователь. Діти, ви здогадалися, про що ми поговоримо сьо­годні? (Про українську хату.) Так. Нині ми всі живемо в сучасних бу­динках та квартирах. А от раніше, в давнину, житлом українців була ха­та. Пам'ятаєте, ми читали вірші Шевченка, у яких він згадує свою хату, де проминуло його дитинство:

І досі сниться: під горою, Між вербами та над водою Біленька хаточка...

Виріс Шевченко, пішов у широкий світ, та хатини своєї не забував ніколи. Як ви гадаєте, діти, чому? (Тому що вона для Шевченка лиши ­лася рідною, дорогою, найкращою.) Молодці. Погляньте на малюнки, що перед вами, і розкажіть, якою була на вигляд старовинна українська хата? (Хата була побіленою, світлою, чистенькою. У хати були білі сті­ни і вкрита соломою стріха.) Які ще частини були в української хати? (Вікна, димар, двері, поріг, ґанок.) Що зазвичай було поруч із хатою? (Подвір'я, тин, квітник, колодязь.)

Вихователь описує українську хату, показуючи її деталі.

Давня українська хата була невеличкою, але затишною та гостин­ною. У ній були сіни та велика світлиця. Підлога була глиняною, іноді на ній розстеляли домоткані килимові доріжки. Меблі та хатнє начин­ня, що знаходилися в хаті, було простим та зручним. У світлиці стояли дерев'яні лави стіл, піч. Поруч із піччю був мисник — полички для по­суду. На покутті вішали образи.

Незважаючи на таку просту обстановку, хата була, мов квіточка, бо її прикрашали вишивані рушники. Рушники вішали на стіни, на покут­тя — гарні, барвисті, майстерні. Вважалося, що ці обереги боронять ха­тину від нещастя та злих сил.

Педагог просить дітей на основі малюнка розповісти про українську хату. Малята за допомогою дорослого (навідні запитання, підказки тощо) виконують запропоноване завдання.

Вихователь. Діти, як ми можемо назвати хату ласкаво, лагідно? (Малята добирають та називають споріднені слова: хата, хатка, ха­тинка, хатонька, хатинонька.)

Фізкультхвилинка «Українська наша хата»

Педагог читає віршовані рядки:

Українська наша хата Завше радістю багата, В кожній хаті раді вам — Дорогим своїм гостям.

Діти беруться за руки і водять хоровод у супроводі будь-якої веселої народної мелодії.

Вихователь. Добре повеселилися, дітки, а зараз час нам розмо- иу продовжити.

Дорослий дістає картонний коробок і звертається до малят віршованими рядками:

А іще в нашій хатині

Є така чудова скриня.

Що ж лежить у скрині цій?

Нумо, глянемо мерщій!

(Педагог відкриває скриню.) Ой, малята, та тут старовинний укра­їнський посуд. Підійдіть-но поближче, роздивимось його. Тут є речі, що нам добре відомі.

Вихователь дістає із коробка предмети посуду (або картки з їх зображенням) і веде бесіду далі. Спочатку дорослий показує малятам ті речі, назви яких їм вже відомі,, а потім — решту предметів.

Вихователь. Що це, діти? (Горщик.) Так. Для чого потрібен гор­щик? (У ньому варили різні страви, наприклад, борщ.) Правильно. Яку пісеньку ви про це знаєте? (Діти пригадують і наспівують закличку «Іди, іди, дощику».) Який наш горщик? (Глиняний, коричневий, новий.)

А це що, малята? (Глечик.) Пам'ятаєте казочку про те, як одна хитра тваринка встромила голову в глечик, а потім не змогла витягти її назад? Що це за казка? («Лисиця і глечик».) Так, молодці. Який наш глечик? (Блискучий, розмальований, зі смужечками, гарний.)

Гра «Назви предмети побуту»

 Педагог дістає інші предмети (макітру, кухоль, куманець), називає їх та пояснює малятам призначення. Діти повторюють слова-назви чітко та виразно, а потім за допомогою вихователя описують

вигляд того чи іншого предмета.

Образотворча робота «Український куманець»

Вихователь роздає малятам приладдя для малювання (олівці або фломастери та папір) і пропонує їм виконати предметний малюнок «Український куманець». Малята в супроводі звучання ліричної української мелодії виконують образотворчу роботу. Наприкінці заняття відбувається виставка дитячих малюнків. Заняття закінчується.