Заняття. "СЛР. Техніка проведення реанімаційних заходів одним та двома рятівниками"

Заняття №

ТЕМА. СЛР. Техніка проведення реанімаційних заходів одним та двома рятівниками.

 

   Мета. Узагальнити, систематизувати знання про складові СЛР, сформувати навички проведення реанімаційних заходів одним та двома реаніматорами. Розширити та збагатити знання студентів про основні способи реанімації.

Розвивати навички побудови алгоритму дій одним або кількома особами, взаєморозуміння, уміння організовувати спільну діяльність, фізичну витривалість..

  Виховувати санітарно-гігієнічні навики та бережливе ставлення до свого здоров'я.

Виховувати активну громадянську позицію, співчуття.

 Обладнання. Таблиці " Штучна вентиляція легень",  "Закритий  масаж серця".

 Література:  1. Гудима А.А., Пашко К.О. Захист Вітчизни: Підручник для загальноосвітніх навчальних закладів. -Харків "Синиця", 2012.- с. 280.

   2. Маруненко І.М., Неведомська Є.О. Бабрицька В.І.  Анатомія

       і вікова фізіологія з основ шкільної гігієни - К. - 2004. с.114.

  3. Коденко Я.В. Основи медичних знань 10-11 - К.- 2007. с.73.

 

Тип заняття: комбіноване.

Хід заняття 

  І. Організаційний етап
 II. Перевірка раніше набутих знань

Самостійна робота за варіантами.

1. Алгоритм проведення ШВЛ способом" із рота в рот".
2. Правила використання та призначення автоматичного зовнішнього дефібрилятора.

 

3. Алгоритм проведення ШВЛ за методом Сільвестра-Брошу.
4. Охарактеризувати алгоритм дій при непрямому масажі серця.

 

5. Алгоритм проведення ШВЛ за методом Холгера-Нільсена.
6. Охарактеризувати ознаки життя та смерті.

 

III. Актуалізація опорних знань  студентів і контроль вихідного рівня знань

• Принципи надання першої медичної допомоги.
• Розкажіть про клінічну та біологічну смерть.
• Які тести на виявлення ознак життя вам відомі?
• Послідовність огляду постраждалого.
• Оцінювання стану критичних систем організму людини.

 

ІV. Мотивація навчальної діяльності студента

Чи була у вашому житті  ситуація, коли ви спостерігали надання першої медичної допомоги? Ким і як надавалася перша медична допомога в цьому випадку?

 

V. Повідомлення теми,  мети та завдань  заняття

 Отже, тема заняття   " СЛР. Техніка проведення реанімаційних заходів одним та двома рятівниками.".

План

1. Техніка проведення реанімаційних заходів одним рятівником.

2. Техніка проведення реанімаційних заходів двома рятівниками.

3. Правила виклику бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги.

 

VІ. Основна частина. Сприйняття та усвідомлення студентами нового матеріалу

• 1-2. У чому полягає методика командної роботи під час проведення реанімаційних заходів? Як правильно й швидко організувати в такій ситуації команду?

 Вам уже відомо, що реанімаційні заходи проводити одній особі фізично дуже тяжко. Насправді це важка фізична праця і навіть добре фізично підготовлені громадяни не можуть ефективно натискати на грудну клітку тривалий час. Наростаюча м’язова втома супроводжується зменшенням амплітуди натискання на грудну клітку, зменшується частота натискань, порушується ритм.

   Усе це зумовлює зниження тиску в судинній системі, а отже — об’єму кровотоку й обсягу доставки кисню в серце і мозок. За цих умов результат серцево-легеневої реанімації навіть із застосуванням дефібрилятора різко погіршується.

  Як вийти із ситуації? Потрібно працювати в команді. Коли зголосився помічник, насамперед попросіть його викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги. Відтак доручіть йому штучну вентиляцію легень.

  Перший рятівники натискає на грудну клітку, другий після 30-ти натискань виконує 2 видихи в рот чи ніс постраждалого.

  Людина середньої фізичної підготовки ефективно може виконати до 5-ти циклів натискань на грудну клітку (30 : 2). Потім необхідно помінятися. 5 циклів триває приблизно 2 хв. Протягом цього часу ви відновите свої сили, оскільки штучна вентиляція легень фізично є значно легшою. І знову приступаєте до натискання на грудну клітку, а помічник — до штучної вентиляції легень. І так, змінюючи один одного, ви ефективно зможете працювати до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги.

  У зазначеній ситуації варто залучати інших свідків події. Щоправда, більшість громадян через відсутність знань і навичок намагатимуться ухилитися від такої роботи. Тому потрібно переконливо їм сказати, що відсутність належної допомоги з їхнього боку загрожує життю постраждалого.

   Робота в команді має суттєвий позитивний вплив і під час застосування автоматичного зовнішнього дефібрилятора. Вам відомо, що, виконуючи заходи серцево-легеневої реанімації, необхідно якомога менше часу витрачати на паузи між натисканням на грудну клітку. Коли ви працюєте самотужки, то виникне тривала пауза для наклеювання електродів. Коли ви працюєте в парі, то один рятівник продовжує натискати на грудну клітку, інший у цей час наклеює електроди. Паузи практично немає. А далі виконуйте голосові накази автоматичного зовнішнього дефібрилятора.

   Коли ви будете тренуватися працювати в команді під час серцево-легеневої реанімації, то переконаєтеся, що це не так просто. Усі люди за характером різні. Хтось вроджений лідер, хтось старанний виконавець, хтось інтелектуал, хтось настільки не тренований, що після першого циклу 30 : 2 буде скаржитися на втому.

Роль лідера найвідповідальніша, бо він ухвалює рішення. Тому лідерські якості у собі потрібно розвивати шляхом тренувань. Візьміть найрізноманітніші сценарії, коли в когось виникла раптова затримка кровообігу. Тренуйтеся як у ролі лідера, так і в ролі помічника. Тоді ви зможете визначити на практиці, ким насправді ви є.

  Пам’ятайте, що раптова зупинка серця може виникнути будь-де (у школі, на вулиці, у магазині, кінотеатрі, вдома) і з будь-ким — незнайомими людьми, друзями, рідними. І ви постійно маєте бути готовим надати допомогу. Нехай ця думка буде постійно з вами. Вона допоможе оговтатися, коли хтось потрапив у біду, і прийняти правильні рішення...

 

3.Правила виклику бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги

• Поясніть, який стан людини називають невідкладним.
• За якими номерами телефонів можна здійснити виклик екстреної (швидкої) медичної допомоги з мобільного і стаціонарного телефонів?

  Нормативне забезпечення викликів бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги. На законодавчому рівні це питання врегульоване Законом України «Про екстрену медичну допомогу» (далі — Закон) та Правилами виклику швидкої медичної допомоги, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров’я.

  Насамперед необхідно пам’ятати, що бригада екстреної (швидкої) медичної допомоги — структурна одиниця станції екстреної (швидкої) медичної допомоги або центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, завданням якої є надання екстреної медичної допомоги людині в невідкладному стані безпосередньо на місці події та під час перевезення такої людини до закладу охорони здоров’я.

 До категорії екстрених належать звернення стосовно пацієнта, який перебуває у невідкладному стані, що супроводжується

• непритомністю;
• судомами;
• раптовим розладом дихання;
• болем у ділянці серця;
• блювотою, кров’ю;
• гострим болем у черевній порожнині; зовнішньою кровотечею; ознаками гострих інфекційних захворювань; гострими психічними розладами, що загрожують життю і здоров’ю пацієнта.

Екстреними також прийнято вважати звернення, зумовлені усіма видами травм    (поранення, переломи, вивихи, опіки, забої тощо); ураженням електричним струмом, блискавкою, тепловими ударами, переохолодженням, асфіксією всіх видів; ушкодженнями різної етіології під час надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру (дорожньо-транспортні пригоди, аварії на виробництві, стихійні лиха тощо); отруєннями, укусами тварин, змій, павуків та комах; порушенням нормального перебігу вагітності; інших станах, які загрожують життю та здоров’ю людини.

До категорії екстрених належать звернення медичних працівників щодо транспортування пацієнтів, які перебувають у стані, що потребує обов'язкового медичного супроводження та термінової госпіталізації до стаціонарних закладів охорони здоров’я.

Визначення стану людини покладається винятково на лікаря!

   У зазначених вище випадках диспетчер оперативно-диспетчерської служби центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (далі — диспетчер) направляє до пацієнта бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги невідкладно після отримання звернення, що належить до категорії екстрених.

Бригада екстреної (швидкої) медичної допомоги прибуде на місце виклику:

у місті — протягом 10 хвилин, у сільській місцевості — 20 хвилин.

До категорії неекстрених належать звернення стосовно пацієнта, стан якого не є невідкладним і супроводжується підвищенням температури тіла з кашлем, нежитем, болем у горлі, попереку, суглобах; головним болем, запамороченням; підвищенням тиску; больовим синдромом в онкохворих; алкогольним, наркотичним, токсичним синдромом. Або ж через загострення хронічних захворювань у пацієнтів, які перебувають під наглядом лікаря з приводу гіпертонії, виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, запалення печінки, жовчного міхура, кишечника, хвороби нирок, суглобів тощо.

    У цих випадках диспетчер перенаправляв звернення, що належить до категорії неекстрених, до відповідного закладу охорони здоров’я первинної медико-санітарної допомоги у порядку, затвердженому МОЗ, а у разі відсутності такої можливості — спрямовує до пацієнта бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, що не виконує екстрені виклики, протягом однієї години з моменту отримання звернення.

    Дії диспетчера оперативно-диспетчерської служби Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. Виклик бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги здійснюється з будь-якого телефону за номером «103» та за умови безпосереднього звертання до Центру або підрозділів екстреної (швидкої) медичної допомоги.

    Особам з вадами слуху та мови потрібно звернутись до іншої особи, яка зможе викликати бригаду за телефоном «103».

Приймати виклик диспетчер «103»  починає зі слів: «Екстрена медична допомога, диспетчер №.... (називає свій робочий номер), ваша розмова записується, що трапилось?» Далі диспетчер уточнює в особи, яка здійснює виклик, стан хворого чи постраждалого, кількість постраждалих, прізвище, вік хворого (постраждалого), точну адресу виклику, телефон, з якого викликають, орієнтири адреси виклику, хто викликає (обов’язково з’ясовує прізвище особи, яка здійснює виклик, відношення до хворого).

Після з’ясування цих даних диспетчер пересвідчується у правильності важливої інформації про виклик (уточнює, повторює адресу виклику тощо).

Виклик вважається прийнятим у разі отримання диспетчером повних відповідей від абонента на поставлені запитання. Диспетчер повинен закінчити розмову, повторивши абоненту адресу виклику, словами: «Виклик прийнято (час прийняття виклику), зустріньте швидку допомогу». За потреби, диспетчер може вимагати від особи, що викликає, зустріти Бригаду в обумовленому місці.

Якщо Бригаду викликають у громадське місце, на вулицю, то особа, що викликає, зобов’язана дочекатися її прибуття. Не рекомендовано доручати дітям викликати екстрену (швидку) медичну допомогу.

Диспетчер має право першим припинити розмову, якщо звернення не стосується надання екстреної медичної допомоги, попередивши про це абонента.

Диспетчер, керуючись Правилами виклику бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги, має право відмовити в прийомі виклику та надати рекомендації щодо звернення у відповідні лікувально-профілактичні заклади (поліклініку, пункт невідкладної медичної допомоги або інші лікувально-профілактичні заклади), вказавши їхню адресу і телефон.

Обов’язки пацієнтів, які викликають бригаду екстреної (швидкої) допомоги

Важливо пам’ятати, що Закон покладає на людину обов’язок, у разі виявлення особи у невідкладному стані негайно здійснити виклик екстреної (швидкої) медичної допомоги.

Зателефонувавши «103» для належного прийняття виклику, ви маєте:

• відповісти на всі запитання диспетчера, який приймає виклик;

• назвати точну адресу виклику (район, населений пункт, вулицю, номер будинку, квартири, поверх, код і номер під’їзду); якщо розташування вулиці або будинку невідомі, слід уточнити шляхи під’їзду до місця);

• назвати прізвище, стать, вік хворого або постраждалого, якщо паспортні дані хворого або постраждалого невідомі, необхідно вказати його стать і орієнтовний вік;

• описати скарги хворого або постраждалого;

• повідомити, хто і з якого номера телефону викликає Бригаду;

• за можливості, забезпечити Бригаді безперешкодний доступ до хворого або постраждалого, необхідні умови для надання медичної допомоги;

• у разі виклику Бригади до приміщення, де перебуває особа, що потребує надання невідкладної допомоги, ізолювати тварин, які можуть ускладнити надання медичної допомоги, а також завдати шкоди здоров’ю і майну членів Бригади;

• за можливості, сприяти в транспортуванні постраждалого в санітарний автомобіль;

• у разі госпіталізації хворого або постраждалого до лікувально-профілактичного закладу бажано мати при собі будь-який документ, який засвідчує його особу.

Зверніть увагу, що така допомога є безкоштовною, тобто лікар не має права вимагати від вас сплатити кошти за приїзд на виклик.

Інформовану згоду або відмову на проведення необхідної екстреної медичної допомоги та транспортування в лікувально-профілактичний заклад пацієнт (або його законний представник) повинен підтвердити підписом у карті виїзду швидкої медичної допомоги (без згоди пацієнта (або його законного представника) надається у випадках, передбачених чинним законодавством України).

Дії працівників Бригади екстреної (швидкої) допомоги. Керівник Бригади на вимогу пацієнта (або його представника) зобов’язаний надати інформацію про стан його здоров’я, про лікувальні заходи та прогноз щодо можливого перебігу захворювання.

Станція не несе відповідальності за виклики, які не могли бути своєчасно виконаними у разі неправильно вказаної абонентом адреси, відсутності нумерації будинків, покажчиків назв вулиць, ненадання інформації про наявність кодового замка під’їзду, у випадку несправності домофонів, заторів та перешкод на автодорогах тощо.

У випадку, коли пацієнт недоступний для надання екстреної медичної допомоги (перебуває у водоймищі, на кризі, на висоті, у глибокій ямі, у колодязі, шахті, цистерні, затиснутий уламками транспортних засобів, будівельних конструкцій тощо), Бригада надає медичну допомогу тільки після прибуття аварійно-рятувальних служб, які повинні доправити пацієнта в безпечне для нього та Бригади місце.

У разі агресивної поведінки пацієнтів або інших осіб, зокрема тих, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння, психічного розладу та загрожують здоров’ю або житло медичних працівників Бригади, надання медичної допомоги і транспортування пацієнтів здійснюють у присутності працівників правоохоронних органів. Медичні працівники Бригади не зобов’язані знімати у квартирі взуття.

У випадку, якщо пацієнт не госпіталізований у лікувально-профілактичний заклад після надання медичної допомоги, керівник Бригади передає інформацію про пацієнта в амбулаторно-поліклінічний заклад для нагляду лікаря-терапевта (педіатра) або чергового лікаря пункту невідкладної медичної допомоги для дорослого (дитячого) населення.

Транспортування в лікувально-профілактичний заклад. Рішення щодо необхідності екстреного транспортування пацієнта за медичними показаннями в лікувально-профілактичні заклади приймає керівник Бригади.

У разі транспортування в лікувально-профілактичний заклад пацієнта може супроводжувати лише одна особа (родич або його представник) з дозволу керівника Бригади.

У випадку транспортування дітей віком до трьох років можливий супровід двох осіб. Дітей до 18-ти років у разі транспортування в лікувально-профілактичний заклад обов'язково має супроводжувати родич або їх законний представник, або співробітник дитячої установи, якщо він перебуває на місці виклику.

У випадку смерті пацієнта до приїзду або в присутності Бригади інформація передається в амбулаторно-поліклінічний заклад за місцем виклику, на пункт невідкладної медичної допомоги для дорослого (дитячого) населення та оператору чергової частини управління Національної поліції у населеному пункті за телефоном «102».

Екстрена медична допомога без згоди пацієнта дозволена тільки у випадках загрози його життю та здоров'ю у разі нездатності його адекватно оцінювати ситуацію.

V. Узагальнення, систематизація й контроль знань та вмінь студентів.

Екстрена (швидка) медична допомога.

1. Який стан людини вважається невідкладним?

2. Які звернення стосовно стану пацієнта є екстреними, а які — неекстреними?

3. Опишіть дії диспетчера оперативно-диспетчерської служби центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

4. Назвіть обов’язки осіб, які викликають бригаду швидкої допомоги.

5. Які дії працівників бригади екстреної (швидкої) допомоги?

6. Як здійснюють екстрене транспортування пацієнта в лікувально-профілактичний заклад?

7. Змоделюйте виклик бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги у випадку виникнення надзвичайної ситуації будь-якого походження.

 

Командна робота під час серцево-легеневої реанімації.

1. У чому полягає складність СЛР у разі раптової зупинки серця?

2. Чому робота в команді сприяє зростанню ефективності СЛР?

3. Як розподілити ролі, проводячи СЛР двома рятівниками?

4. Яка особливість роботи в команді з використанням автоматичного зовнішнього дефібрилятора?

5. Чому варто тренувати в собі лідерські якості?

   VI. Підведення підсумків заняття.

 

   VIІ. Видача завдань для самостійної роботи: 

• опрацювати § 9-10 ;
• складіть алгоритм виклику екстреної медичної допомоги.

СЕРЦЕВО-ЛЕГЕНЕВА РЕАНІМАЦІЯ

1.                                             2.

1. Алгоритм проведення ШВЛ способом" із рота в рот".
2. Правила використання та призначення автоматичного зовнішнього дефібрилятора.

 

 

3. Алгоритм проведення ШВЛ за методом Сільвестра-Брошу.
4. Охарактеризувати алгоритм дій при непрямому масажі серця.

 

 

5. Алгоритм проведення ШВЛ за методом Холгера-Нільсена.
6. Охарактеризувати ознаки життя та смерті.

 

 

7. Алгоритм проведення ШВЛ способом" із рота в рот".
8. Правила використання та призначення автоматичного зовнішнього дефібрилятора.

 

 

9. Алгоритм проведення ШВЛ за методом Сільвестра-Брошу.
10. Охарактеризувати алгоритм дій при непрямому масажі серця.

 

 

11. Алгоритм проведення ШВЛ за методом Холгера-Нільсена.
12. Охарактеризувати ознаки життя та смерті.

 

 

13. Алгоритм проведення ШВЛ способом" із рота в рот".
14. Правила використання та призначення автоматичного зовнішнього дефібрилятора.

 

 

15. Алгоритм проведення ШВЛ за методом Сільвестра-Брошу.
16. Охарактеризувати алгоритм дій при непрямому масажі серця.

 

 

17. Алгоритм проведення ШВЛ за методом Холгера-Нільсена.
18. Охарактеризувати ознаки життя та смерті.

 

 

19. Алгоритм проведення ШВЛ способом" із рота в рот".
20. Правила використання та призначення автоматичного зовнішнього дефібрилятора.

 

 

21. Алгоритм проведення ШВЛ за методом Сільвестра-Брошу.
22. Охарактеризувати алгоритм дій при непрямому масажі серця.

 

 

23. Алгоритм проведення ШВЛ за методом Холгера-Нільсена.
24. Охарактеризувати ознаки життя та смерті.