ЗАОЧНА ПОДОРОЖ «Ландшафтні перлини України»

 ЗАОЧНА ПОДОРОЖ  "Ландшафтні перлини України

Мета: пізнати розмаїття природного ландшафту України, багатовікову історію та культурні пам’ятки України; формувати поняття «ландшафтні парки»; розвивати вміння бачити красу рідного краю, оберігати та збагачувати природу; розвивати патріотичні почуття, гордість за свою Батьківщину; виховувати бережливе ставлення до природи і  пам’ятників культури.

Обладнання: карта України; презентація, фото, відео «Топ-10 найдивовижніших творінь природи на території України»,буклети «Софіївка –Уманське диво», «Гранітне диво України», фотоальбом «Святогір’я»

Бачити красу навколо вчись.
Краса природи — справжнє диво!
                                     Н. Красоткіна

Учитель.   Здавалося б, сучасну людину важко здивувати. Та творіння рук людських ніколи не зможуть зрівнятися із силою природи. Нам не збагнути її замислів і законів, ми можемо лише захоплюватись її дивами. Пустелі посеред зелених ландшафтів, унікальні системи озер, країни гір та таємничі підземні царства… Усі ці дива знаходяться поруч, у нашій Україні. І ви просто зобов’язані побачити їх на власні очі, якщо хоч колись називали себе мандрівником. А ще для того, щоб знати свою землю, розуміти її унікальність і відчувати її красу.             
 

Краса природи — справжнє диво!
Все неповторне і живе.
Де не поглянь, скрізь так красиво:
По небу сонечко пливе,
Навколо височіють гори,
Між горами дзюрчить вода,
А ліс зелений, наче море,
І всюди казка вигляда.
                                    Н. Красоткіна

Отже розпочнемо подорож «Ландшафтними перлинами України».

Проте, усі місця ми не в змозі сьогодні розглянути, тому розглянемо лише деякі, найцікавіші з них. 
1 учень. Оптимістична печера (Тернопільщина) 

          
Одним з найбільш унікальних природних пам’яток України є найбільша печера Євразії – Оптимістична, яка знаходиться поблизу села Королівка Борщівського району Тернопільської області… 
Печера "Оптимістична" була відкрита у 1966 році спелеологами львівського спелеоклубу “Циклоп”, які вже протягом більше 40 років проводять її дослідження. За цей період спелеологами “Циклопу” пройдені і закартовані 216 кілометрів ходів, галерей і гротів печери, що робить її найдовшою печерою Старого Світу, найдовшою печерою світу в гіпсах, та другою за протяжністю печерою на Землі (поступається лише вапняковій Мамонтовій печері у США). 
Печера знаходиться в межах Придністровського карстового району Подільсько-Буковинської карстової області, у південній частині межиріччя Серет - Нічлава (ліві притоки Дністра). 
Крім Оптимістичної, тут розташовані ще дві великі печери –  Озерна (довжина 120 кілометрів) і Вертеба (8 кілометрів).

 Печера Оптимістична утворилася внаслідок розчинення підземними водами гіпсів неогенового віку (14 млн. р).Вона являє собою складний за своєю будовою горизонтальний площинний лабіринт гротів, ходів і галерей різної форми і розміру, закладений у 20 – метровому пласті темно-бурого (у верхній частині) і жовтувато-сірого (у нижній частині) гіпсу. 
В межах лабіринту печери виділяються 10 районів, кожний з яких відрізняється своїми особливостями (структура лабіринтової сітки, морфологія та розмір ходів і галерей). Дно ходів печери вкрите глиною, або брилами гіпсу. 
Найбільшим скарбом печери Оптимістична є вторинні мінеральні утворення, що протягом десятків тисяч років росли у підземних порожнинах. Дуже красиво виглядають скупчення невеликих білосніжних кристаликів гіпсу на тлі темно-бурих стін печери. І все це іскриться, міниться, переливається у світлі ліхтарів. 
З інших рідкісних форм слід згадати так званий “печерний сніг” скупчення на дні ходів печери прозорих голчастих кристаликів гіпсу, які починали свій ріст у печерному повітрі, в краплях гідроаерозолю, а потім осідали на підлогу ходів, і там вже продовжували своє зростання. Такі скупчення нагадують снігові кучугури. 
За своїми розмірами та морфологією печера Оптимістична, як і інші гіпсові печери-лабіринти Придністровського Поділля, не мають аналогів в інших регіонах поширення гіпсових порід на Землі. Унікальність та краса печери приваблює туристів-спелеологів та вчених із багатьох країн світу. 
2 учень   Дністровський каньйон (Вінницька, Івано-Франківська, Тернопільська, Хмельницька обл.)

     

Ми захоплюємося природою Альп та Кавказу, Карпат та Криму і прагнемо будь-що побувати там. Але не всі знають, що Дністровська долина з її ландшафтами має свою неповторну красу... 
Найцікавішою, наймальовничішою ділянкою Дністра є його відрізок у 250 км від гирла Золотої Липи до гирла Збруча – Дністровський каньйон. Дністер тече по каньйоноподібній долині, утворюючи багато фантастичних звивів - меандрів. Природа Дністровського каньйону своєрідна та неповторна. На його території близько 100 пам’яток живої і неживої природи світового значення, тут збереглися унікальні еталони відслонень гірських порід. 
Дністер бере початок в Бескидах біля підніжжя гори Розлуч на висоті 750 м. Загальна довжина ріки - 1362 км, площа водозабору - 72,1 тис. км2. У межах Івано-Франківської області довжина р. Дністер - 200 км. 
Сучасна назва Дністра веде свій початок з Київської Русі і означає "бистра вода". Древні греки називали ріку Тіріс, а ще пізніше Тірас. У римлян вона відома під назвою Данастріс, Данаструс. У турків - Турла. Дністер має 386 приток. У верхній частині (до міста Самбір) це типова гірська ріка, що тече по вузькій долині з обривистими скелястими берегами. Спустившись з гір, Дністер тече широкою, місцями заболоченою, рівниною, і течія його сповільнюється. Ріка тут тече по плоскогір'ю в невисоких, порослих вербами глинистих берегах, деколи утворюючи острови; вода каламутна, часто мілка. В районі с. Журавно підвищується спочатку лівий, а потім і правий берег ріки, русло стає кам'янистим, течія посилюється. Нижче древнього Галича долина Дністра звужується до ~ 200 м. Високі скалисті береги Дністра тут поросли листяними лісами і кущами, з-під скал витікають численні джерела. 
На ріці Дністер гори підходять так близько до ріки, що утворюють каньйон, руслом якого тече ріка. Потоки в деяких місцях зриваються з кручі просто в річку, перетворюючись в живописні водоспади. Окремі частини скал нагадують швейцарський сир, весь в дірках від виходів печер і гротів. На берегах ріки, в навколишніх селах зустрічаються пам'ятники культури різних народів, що в давнину населяли долину Дністра (церкви, костели, монастирі, палаци, руїни замків і фортець), зокрема печери, деякі з них служили монахам скельних монастирів для життя і відправи служб. Долина ріки була заселена людьми ще з давніх-давен. 
Городенківський район, що лежить на Дністровського каньйону, являє собою одну з найкрасивіших його ділянок, де долина річки має найбільш виражені риси каньйону. Тут знаходиться 26 населених пунктів, де була досліджена трипільська культура. 

3 учень.  Мармурова печера (АР Крим)  https://youtu.be/SO7EFjbmobA

Мармурова печера – унікальна за красою печера зі складною системою залів і галерей. Печера „Мармурова” знаходиться на плато гірського масиву Чатир-Даг. Видимий із різних відстаней, мальовничий силует Чатир-Дагу є символом Криму. Тут заповідано більш ніж 160 карстових печер, шахт, колодязів. Серед них дуже цікавою є відкрита в 1987 році печера Мармурова. Вхід до неї знаходиться на висоті 920 м над рівнем моря. Закладена вона в блоці верхньоюрських вапняків і складається з трьох частин: Головної галереї, Нижньої і бічного «Тигрового ходу». Величезних розмірів галереї натіканнями поділяються на окремі зали. 
Галереєю казок: підземні чудеса 
Для входу відвідувачів у печеру споруджено штучний 10-метровий тунель. Печера Мармурова зустрічає гостей Галереєю казок. Галерея пишно прикрашена сталактитами, сталагмітами, натічними драпіровками. Чудово освітлений маршрут веде вглиб печери. Екскурсійна доріжка огинає химерні творіння сталагмітів, що своїми контурами дивно нагадують казкових героїв. Світло вириває з пітьми Слоненя та Мамонта, голову Господаря печери, Діда Мороза, Царівну-жабу... Важко повірити, що ці фігури створені протягом мільйонів років краплинами води, а не руками талановитого скульптора. 
«Господар» печери 
У галереї Тигровий хід склепіння печери опускається, і тут добре видно дзвіноподібні поглиблення, що були промиті напірними водами та згодом прикрашені сталактитами. Сюди веде зручний тунель у монолітній породі, що прокладено на місці виявленого вузького сифонового каналу. Живописні натічні колони розділяють галерею на окремі зали. На дні видно невеликі ванни з водою. Чудові натічні завіски, кам'яні водоспади, каскади гурових озер, «печерні перли», унікальна ніша «геліктитових квітів». З екскурсійної доріжки можна побачити дно колодязя, де на глибині 6 м було знайдено кістки печерного ведмедя. 
Галерея казок. «Мамонт» 
Таємничою темрявою покрито залу Перебудови. Але темрява відступає в промінні прожекторів, і тоді приголомшують її розміри. Це одна із найбільших обладнаних зал світу: площа її 4 тис. кв. метрів, висота більше 20 м. Величезні кам'яні брили покривають дно. Східну стіну зали на висоту 6-8 метрів вкрито білосніжним коралітовим килимом кам'яних квітів, протяжність якого близько 40 м. Унікальним є 7-метровий сталагміт, що лежить на боку і має назву «Башта, що впала». А поряд із гігантом - витончені крихкі мережива - гурові озерця, на дні яких знаходять так звані «печерні перли». 
«Восьминіг» 
Чудовий вид відкривається з гребеня однієї з найбільших в Європі кальцитових гребель. У центрі Палацової зали, частину якої видно з греблі, знаходяться грандіозні натічні колони «Король» і «Королева» з «свитою» - сталагмітами різних форм. Гурові озера прямують до Глиняного залу. Натікань в ньому небагато, але кожне - неповторюване. Тут і закінчується Головна галерея. 
«Кам'яні квіти» 
Нижня галерея є геолого-мінералогічним заповідником. Вузький хід переходить у 12-метровий колодязь, що веде до зали Троянд - хаосу кам'яних брил, що покриті виблискуючими коралітами та сталагмітами. За нею - абсолютна гармонія зали Надій, потім Балконна, Люстрова, Обвальна та Руслова зали, зали Шоколадка та Геліктитова. Тут ходи розбігаються в різні боки. Далі дороги поки немає… 
Галерея «Тигровий хід» 
Добратися до печери Мармурової можна на легковому автомобілі, автобусі, вертольоті або пішки. Для цього треба звернути на 17-му км траси Сімферополь - Ялта біля села Зарічне до дачного селища за селом Мармурове. Середня тривалість екскурсії Мармуровою печерою - 1 година. 

4 учень. Озеро Синевир (Закарпаття)- https://youtu.be/pT-euPvSkqs

        
Найбільше озеро Закарпаття - Синевір, яке утворилося 10 тисяч років тому на висоті 989 метрів над рівнем моря...Озеро Синевир справедливо вважається найкоштовнішим природним скарбом Національного природного парку "Синевир". Воно розташоване на висоті 989 метрів над рівнем моря, має середню площу 4-5 гектарів, його середня глибина становить 8-10 м, максимальна - 22 м. 
Озеро утворилося в результаті потужного зсуву, викликаного землетрусом, близько 10 тисяч років тому. На висоті 989м гірські кам’янисті породи виросли на шляху швидкого струмка, утворивши греблю і повністю перегородивши вузьку долину. Улоговина, що при цьому виникла, заповнилася водою трьох гірських струмків. У прозорій воді озера добре почуваються форель озерна, райдужна та струмкова. 
Краєвиди відзначаються надзвичайною мальовничістю й величністю. Стрімкі схили, вкриті стрункими ялинами, вік яких становить 140-160 років, спадають прямо до водної поверхні. Посередині ж озера розмістився, немов зіниця блакитного ока, невеликий острівець площею всього кілька метрів. Звідси і народна назва - Морське око. 
На півострівці височить вирізана із червоного дерева скульптурна композиція «Синь і Вір» (скульптори Іван Бродин і Михайло Санич) Висота монументу 13 метрів. Відображаючись у воді, він сприймається таємниче, як чудова казка про безсмертне кохання. 

Кохання, смерть і сльози

Води Синевиру прозорі, наче дівочі сльози. Правда, адже їх наплакала молода Синь. У тузі за своїм коханим дні і ночі сумували її очі такі ж голубі, як те плесо. Синь була дочкою багатого графа. Того, який володів тутешніми горами і людьми. Люди працювали на графа, випасаючи овець та заготовляючи ліс.

Якось в погожий весняний день взяв батько Синь з собою на полонину. Поки той розмовляв з дроворубами, дівчина милувалась красою лісу, прогулюючись галявинами. Збираючи квіти, вона заходила все глибше у лісову гущу. Аж раптом почула чарівливий звук сопілки. То грав молодий Вир.

На свою біду графська дочка закохалась у простого пастуха. Коли багач про те довідався – розгнівався сильно і заборонив Сині зустрічатись із хлопцем. Та вона не послухала батька – кохання було сильнішим. Граф, не довго думаючи, наказує вбити хлопця. Чоловіки, вислідивши Вира, скинули на нього з висоти тяженний камінь. Не відаючи про злий намір, Синь прийшла на місце зустрічі, та застала коханого вже мертвим. Вона плакала довго і тяжко, раз у раз припадаючи до тіла Вира. Сльози дівчини вилились синім озером, а камінь, що приніс смерть, досі видніє островом посеред нього.

Так розповідає відома гуцульська легенда – красива, наче казка і давня, наче довколишні ліси.
5 учень. Озеро Світязь ( Волинь) 

    

  Озеро Світязь - найбільше і найглибше озеро природного походження в Україні. Світязь чимось схожий на море, у вітряну погоду хвилі тут досягають півтораметрової висоти... 
Розташований Світязь неподалеку смт Шацьк, центру відновленого в 1993 році району. Входить до групи Шацьких озер. Озеро Світязь живлять артезіанські джерела. Вода тут надзвичайно прозора і м'яка. У сонячну погоду дно видно на кількаметровій глибині. 
Є у Світязя дивовижна приваблива сила. Слід увійти до його кришталевої води, як душа наповнюється світлою радістю. Майже уздовж всієї берегової смуги озера ростуть ліси. У літній час тут можна удосталь надихатися напоєним ароматом хвої повітрям, назбирати чорниці, ожини, грибів. Такого задоволення не має жоден, хто звик відпочивати на морському узбережжі. 
Донині серед учених немає єдиної думки щодо походження Світязя та інших Шацьких озер. Дехто вважає, що після відступу дніпровського льодовика на Поліссі утворилося величезне водоймище. Льодовик з півночі підпирав його, не давши воді стікати вниз. Озера розглядаються ними як релікти, тобто залишки цього гігантського водоймища, западини якої з часом поглибилися вимиванням вапняків підземними потоками. Інші учені твердять, що озера мають виключно карстове походження. Останні дослідження підтвердили льодовикове походження Світязя і його найближчих побратимів. А поява глибоких западин, на думку вчених, пов'язана з підняттям і опусканням окремих тектонічних блоків. 
Біля берегів, особливо в районі Гряди, Світязь переважно мілкий. Можна пройти півтори сотні метрів, аж поки вода досягне грудей. У безвітряну пору вода прогрівається швидко і тому тут з радістю відпочивають батьки з дітьми. Озеро в переважній своїй більшості дуже глибоке.

6 учень.    Подільські Товтри- Медобори (національний природний парк, Хмельниччина)  https://youtu.be/R0RYKvr71iQ?t=2

Товтри - це залишки узбережних рифів, витягнених паралельно давній береговій лінії. Аналогів у світі немає, але подібні за геологічними структурами скелясті гряди є у Великобританії та США. 
Товтри – це місцева назва скелястої дугоподібної гряди, висота якої в межах парку сягає в середньому 400 метрів над рівнем моря. 
Подільські Товтри відзначаються геологічною будовою, рідкісною і невластивою рівнинно-платформенним областям. У цьому сенсі вони являють собою сукупність викопних рифових споруд узбережжя бар'єрного характеру, що утворилися у мілководних мiоценових морях. Поверхня рифової гряди, завдяки денудаційним процесам, загалом позбавлена молодших відкладень i тому нерівності поверхні рифових споруд різко виділяються у рельєфі скелястими i карстовими формами земної поверхні, які мають надзвичайно мальовничий вигляд. 
За своїми фізіографічними рисами об’єкт вирізняється високою ландшафтно-пейзажною оцінкою. У рельєфі Подільські Товтри виглядають як скеляста дугоподібна гряда, висота якої досягає 443 м. Окремі форми піднімаються у вигляді витягнутого валу, або окремих конусоподібних горбів, іноді мають форму морських атолів; найбільш поширеною формою є кряжi у виглядi витягнутих валiв шириною до 0,5 км 
Приднiстровська частина Подiльських Товтр вiдрiзняється деякими особливостями: вона сильно i доволі густо розчленована глибокими каньйоноподiбними долинами лівих притокiв річки Дністер. Вивiтренi та розмиті вапняки, які відслонюються на схилах долин, утворюють екзотичні скелі різної форми - колони, стовпи, гігантські гриби або хаотичні нагромадження брил та валунів. На теренах Об`єкту встановлено і експлуатується кілька джерел мінеральних вод різних типів, які мають лікувальні властивості. 
Товтровий кряж багатий карстовими формами. Тут зрідка трапляються i печери, наприклад: Кармалюкова печера у с. Привороття, проте у кряжі переважають дрiбнi карстові форми: тріщини, борозни, комірки, лійки, карри, які утворюють на головному кряжі Товтрового масиву iнодi справжнi карстові поля. 
У межах парку росте майже 1700 видів рослин. Фауна налічує 55 видів ссавців, 214 — птахів, 10 — плазунів, 11 - земноводних та низку видів безхребетних тварин, які ще потребують детальних досліджень. Наявність на території парку старих лісових масивів, відкритих крутосхилів та карстових печер сприяє поширенню тут хижих птахів та кажанів. 
Велику цінність і значимість для рекреаційного господарства Національного природного парку "Подільські Товтри" складає запас мінеральних вод. 
Значну туристично-рекреаційну цінність складають лісові масиви. Територію Парку можна використовувати з туристично-рекреаційною метою протягом всього року. 
У відкопаній товщі порід, що складають Подільські Товтри, і порід, що залягають нижче, сформувалися горизонти підземних вод, що, частково, перетворилися на мінеральні води із цінними лікувальними властивостями.Унікальні карстові порожнини є доступними для спостереження і вивчення. 
7 –й учень  Національний заповідник-острів "Хортиця"

 Хортиця – найбільший острів на Дніпрі. Недарма українські козаки обрали собі острів у якості оплоту, саме тут була одна із перших Запорозьких Січей. Дуже цікаво, що на Хортиці в мініатюрі представлені зразки усіх ландшафтних зон України.

8- й учень Буковинські водоспади

У гірській лісовій ущелині вздовж течії річки Смугарів на Буковині лягли срібними доріжками Смугарські водоспади. Залежно від пори року вони змінюють свої голоси, перетворюючись із тихих струмочків на голосні потоки. Найвищий і найкрасивіший з них – Великий Гук – пускає свої води із висоти 19 метрів. Найнижчий, названий Воротами – простягнувся на 3, 5 метри. Така система водоспадів (завдовжки 2 км) різної потужності й висоти є унікальним явищем для Українських Карпат.

9-й учень Базальтові стовпи

Базальтові стовпи Івано-Долинського родовища – творіння древнього вулкана, що діяв тут 650 мільйонів років тому . Ці камені утворилися в результаті селективного плавлення ультраосновної речовини мантії Землі. У час їх «народження» температура порід сягала 1300°С, пізніше магма застигла і на поверхні утворилися вражаючих форм стовпи. Чіткі і рівні багатогранники, розташовані в ряд на дві сотні метрів. Кам`яні велетні сягають 30 метрів у висоту.

10-й учень Олешківські піски

Сьогодні Олешківська пустеля – це безкрайні бархани, сипучий пісок, жарке повітря, жовті горби скрізь, куди не кинь оком. По навітряному схилу неясні криві письмена – сліди гадюк. Поодинокі билинки піщаного вівса, якісь колючі травинки, кущики. А біля хвилястої лінії горизонту, там, звідкіля тече це палаюче повітря, височіє стовп. Найсправжнісінька пустеля. Яскраве нещадне сонце, іскристий, дивовижний, але неживий пісок і всепоглинаюче мовчання пустелі.

Ще один чудовий витвір природи, яка є там – оазис. Справжній український оазис посеред справжньої української пустелі. Неперевершено!

Крім того, мало хто знає, що на глибині 300-400 метрів тут знаходиться прісне підземне озеро. До речі, вода у ньому дуже смачна.

Пустеля складається з 7 так званих арен. Усі вони горбисті, із коливанням висот до 20 метрів. Поміж арен, що висмажують у власних котлах мільйони тон піску, лежать озера та мліють під сонцем негусті ліси.

Науковці назвуть її радше напівпустелею через кількість опадів і температурний режим. Може фахівцям і видніше, але кліматичні умови тут надміру суворі. Влітку пісок нагрівається до 75 градусів за Цельсієм. І тоді нескінченні піщані бархани перетворюються на круті вершини, а круті спуски і підйоми вмить виснажують мандрівника. Розпечений пісок каламутить розум, сліпить очі та потрапляє у кожну шпаринку. Крупинки надзвичайно дрібні. Кинеш жменьку у повітря – і хмарка ще якийсь час провисить невагомо. А довкола – лише тиша та вітер, що швидко ховає сліди ледь не єдиної живності. Це хвилясті візерунки, залишені на піску гадюками.

З тварин тут можна зустріти вовка, зайців, піщанок, вужів і найрізноманітніших комах. Чим ближче до межі лісу – тим більше живих істот.

А ще в Олешківській пустелі живе небезпечний для людини павук – каракурт. Його отрута в 15 разів сильніша за отруту гримучої змії. Однак каракурт на людей сам не нападає.

Загадковий цвинтар, обряд ініціації та чарівна квітка Івана Сірка

Тутешні мешканці розповідають про містичність місцевості Олешківських пісків. Тут, кажуть, часто чіпляється блуд.

На одному з барханів є невеличкий цвинтар. Дивно, але ніхто не знає, як і чому він тут опинився. На одному з хрестів можна побачити дату смерті – 1968 рік. Місцеві люди кажуть, що десь у ті часи на полігоні сталася аварія – зіткнулися два літаки, були людські жертви.

Ще одна з легенд пов’язує Олешківські піски з козаками-характерниками, які мали проходити у пісках обряд ініціації – вижити близько місяця без їжі та води. Розповідають, що сам отаман Сірко проходив подібне випробування. Легендарний Іван Сірко ще юнаком став у Олеші характерником. Давні перекази розповідають: “Отримав юнак від старих вчителів осаннє і найскладніше завдання – зайти секрет безсмертя. Місяць прожити в пустелі без харчів та води. Кілька днів Сірко йшов Олешками, та сонце перемагало. На шостий день закінчилася вода, іти далі не міг. Та раптом у мареві з’явилася вродлива дівчина, уклала до рук якусь рослину і зникла. На світанку Сірко прийшов до тями, у руці тримав якісь стебла та корінці. А сила раптом повернулась».

Навіть сьогодні кожен може знайти у пустелі цю рослину. Вочевидь Сірко з’їв корінець любки дволистої. Людині, щоб вижити у царстві пекельного піску, достатньо з’їсти бодай один корінець.

Ось така історія. Забувають оповідачі лиш про одне – у часи Сірка на місці Олешківських пісків ще не було ніякої пустелі. Та на те вона і легенда.

Вчитель. Чим насправді є Олешківські піски? Яка природна чи надприродна сила створила це піщане диво на щастя, чи на горе людям? Чому вітри вирішили засипати зелені колись землі гарячими хвилями піску, створивши найбільшу європейську пустелю саме в Україні?

 Що стало причиною утворення Олешківської пустелі – цікаве питання, що досі огорнуте легендами, науковим гіпотезами та таємницями.

Ще 2400 років назад тут побуває Геродот. Він назве місцевість Гілеєю, тобто, Поліссям і опише тутешні зелені ліси із буйним різнотрав’ям і різноманітними деревами. Але ж куди зникне описане істориком зелене диво? Звідки ж раптом тут, за лічені кілометри від Чорного моря, поруч з могутнім Дніпром, з’явиться така велетенська пустеля”.

Піски на цих землях були давно, але тому, що бачимо зараз, ми зобов’язані барону Фальц-Фейну (принаймі такою є найпоширеніша версія походження пустелі) — тому самому засновнику Асканії-Нової. Тому, чиї скарби містично зникли після його смерті. У 18-19 столітті сюди масово стали завозити овець. Кажуть, одному тільки барону належало стадо до мільйона голів. Вівці знищили рослинність, решта зробили пожежі, вітрова ерозія та безцільна вирубка лісів. За даними “Журналу загальнокорисних відомостей” тільки з 1802 по 1832 рік зникло близько 5000 га лісу, після чого площа під рослинністю скоротилася практично до нуля.

У двадцятому столітті проблема почала стояти досить гостро. Території пустелі збільшувалася з кожним днем. Унікальність цих пісків і в тому, що вони рухомі, і коли ще не було навколо лісових насаджень, вони завдавали шкоду мешканцям навколишніх сіл, підповзали до самих помешкань і блокували входи. Було прийнято рішення кордони засадити лісом. Згодом все припинилось, коли важкою працею за допомогою волів й дерев’яних плугів було засаджено тисячі гектарів лісу. Сімсот з них кілька років тому просто згоріли. Та всього засаджено було більше 100 тисяч гектарів дерев. Тепер це – найбільший у світі рукотворний ліс (!).

Учитель.  Я гадаю, що після цієї виховної години ви будете трішки більше знати про визначні місця нашої України та цікавитися ними. Але слід пам'ятати, що все залежить від нас, у якому місті або селі ми житимемо — чи із духмяними, ніжними, запашними квітами, чи в чорній пустелі. Вирішувати нам. То ж не рвімо даремно квіти, охороняймо тендітні й беззахисні рослини! Зупиняймо людей, які завдають шкоди природі! Прикрашаймо нашу землю, нехай вона квітне!

 

Краси у світі є багато,
Та й в кожній квіточці вона.
І де росте сосна крилата,
І павутинка, мов струна.
Погляньте ви на синє небо,
На листя, квітку й на росу,
Уважно гляньте довкола себе
І вчиться бачити красу!
                                 Н. Красоткіна

Використані джерела
 

Інтернет –ресурси

Сім природних чудес України – http://wyr.com.ua/sim-prirodnix-chudes-ukrajini.html

Синевир (Озеро, Закарпаття) - https://youtu.be/2KEprOM4hfU

Медобори (Подільські Товтри) - https://youtu.be/R0RYKvr71iQ?t=2

Асканія –Нова -  https://youtu.be/BI1AJqsR8cg?t=333

Гранітно- степове  Побужжя - https://youtu.be/sEd3vb3EAb8

Мармурова печера - https://youtu.be/SO7EFjbmobA