Засідання літературної студії

Засідання літературної студії

“Багатогранна творчість Т.Г.Шевченка”

Мета засідання дослідити різножанрову, культурну спадщину Т.Г.Шевченка, показати її світову велич, заохочувати шкільну молодь до написання власних, різножанрових творів на основі творчості Т.Г.Шевченка.

На сцені – портрети Т.Г.Шевченка, виставка книг, та картин, дитячих робіт, карта “Місця перебування Т.Г.Шевченка на Сумщині”. На почесному місці стоїть “Кобзар”, звучить мелодія пісні “Реве та стогне Дніпр широкий”, діти роздають буклети із програмою літературної студії.

Учитель: У НВК вже кілька років працює літературна студія “Любисток”. Учні різного віку займаються у ній. Традиційними стали свята для поетично-обдарованої молоді: «Поетична осінь», «Осінь грає на струнах любові», «Осіння елегія».

У кожного народу є такі дати, такі особистості, які попри політичні переконання, життєві складності не втрачають своєї вартості. Невипадково сьогодні, напередодні Шевченківських днів темою засідання літературної студії стала:

До слова запрошую старосту студії.

      На сцену виходить учень і читає поезію.

                            Т.Г.Шевченко

Він вірив, він творив, він закликав

До боротьби за волю для Вкраїни.

Не зброю у руках своїх тримав,

А словом лиш протестояв єдиним.

 

Це син народу – вірний , незрадливий,

В очах – і біль, і віра в майбуття.

Серйозний погляд – гордий і сміливий,

У нім – тривоги і важке життя.

 

А лоб високий – завжди у задумі,

І зморшками «порізане чоло»,

В одній руці – листочки пожовтілі,

В другій руці завжди перо було.

 

Він не помер – він житиме із нами –

В серцях у нас і у думках завжди,

Бо він – борець за вільную державу,

Поет, художник, вірний захисник.

 

Ведучий:  Доброго дня! Темою засідання є багатогранна творчість Т.Шевченка. Для проведення дослідницької роботи учні були поділені на групи, кожна з яких отримала своє завдання.

1 група – Історики

2 група – Літературознавці

3 група – Мистецтвознавці

4 група – Краєзнавці

Дослідники першої групи працювали над вивченням суспільно – політичної спадщини Т.Г.Шевченка.

Перший учень: Тарас Григорович Шевченко – великий укр. народний поет, виразник найзаповітніших мрій українського народу.

 У тяжких злиднях кріпацького життя минало дитинство Тараса. З малих років у хлопця виявився гострий, допитливий розум. Рано залишився сиротою. Важка наука випала на його долю, але він успішно подолав її, переносячи разом з тим мужньо всі сурові кари і знущання.

Після батькової смерті почалися поневіряння хлопця по чужих людях.

Довго терпів Тарас знущання, аби тільки писати й малювати.

До ліричних творів автобіографічного характеру, у яких Шевченко змальовував свої власні почуття, настрої й переживання, належить поезія “Мені тринадцятий минало”.

Другий учень: У січні 1846 року в Києві виникає таємна антикріпосницька політична організація Кирило-Мефодіївське  товариство. Членом товариства став і Т. Г. Шевченко. Учасники товариства виступили за ліквідацію кріпосного права, але розходились у поглядах на шляхи здійснення. Значна частина членів товариства перебувала під впливом ідей Т.Г. Шевченка.

У 1847р. Кирило-Мефодіївське товариство було розкрите царською владою і всі члени його були заарештовані. Найсуворіше розправився Микола  І з Шевченком, якого було віддно в солдати із забороною писати й малювати.

Третій учень: Участь поета в таємному товаристві жандарми не змогли довести. Головною підставою для обвинувачення була його творчість, зокрема альбом “Три літа”. На допиті Шевченко тримав себе мужньо і сміливо. Прочитавши революційні поезії Шевченка, жандарми виділили його якнайбільшого “злочинця”.

В ухвалі ІІІ відділу, оголошений Шевченкові в травні, було сказано: “Художника Шевченка за творення бунтівливих і надзвичайно зухвалих віршів, як наділеного міцною будовою тіла, призначити рядовим в Оренбурзький окремий корпус із правом вислуги, доручивши начальству мати найсуворіший нагляд, щоб від нього ніяким чином не могли виходити бунтівливі й пасквільні твори”. Микола І власноручно дописав, посиливши вирок: “Під найсуворіший нагляд з забороною писати й малювати”. Так розправився царизм з великим українським народним поетом.

Заарештований, Шевченко не зрікся своїх переконань. У казематі написав тридцять віршів; на засланні Шевченко переписав їх у маленьку книжечку, а згодом – у більшу книжку, об’єднавши заголовком “В казематі” і присвятою: “Моїм союзникам посвящаю”.

Кинувши Шевченка в задушливу, похмуру казарму, піддавши нелюдськи жорстокому режимові миколаївської солдатчини, царизм гадав убити в ньому поета-революціонера. Шевченко тяжко страждав, почав часто хворіти, але дух його лишився незламним. У поезії “О, думи мої” він заявив:

Караюсь, мучуся.., але не каюсь!

(Звучить пісня “Думи мої, думи”)

Ведучий :  Саме групі літературознавців дістався найбільший обсяг роботи. Вони досліджували літературну діяльність Т.Г.Шевченка. Своїми відкриттями поділяться літературознавці.

Четвертий учень:  Тарас Шевченко у своїй творчості відобразив саме ті думки і настрої, які були важливими в житті українців того часу. Про те, що його творчість знайшла відгук у серцях людей, свідчить те, що в другій половині 19 і на початку 20 ст. чи не єдиною книжкою у більшості сільських хат був “Кобзар”, вірші з нього вчили на пам’ять, за ним училися читати.

Талант Шевченка багатогранний: він був і глибоким ліриком і творцем епічних поем, і драматургом, і повістярем, і художником.

Перші поетичні спроби Шевченка почались з 1837 року. Після викупу Шевченка З кріпатства він пише твори: “На вічну пам’ять Котляревському”, “Іван Підкова”, “Перебендя”, “Тарасова ніч”, “Думи мої”, “Гайдамаки”, “Гамалія”, “Слепая”, “Тризна”. Перша збірка “Кобзар” побачила світ у 1840 р.

В перший період його творчості були написані балади “Тополя”, “Утоплена”. Особливе місце серед ранніх творів посідає поема “Катерина”.

У ряді своїх ранніх творів Шевченко оспівав героїчне минуле українського народу. Мотив визвольної боротьби є основним у творах “Іван Підкова”, “Тарасова ніч”, “Гайдамаки”, “Гамалія”.

           Поезія 1843-1847 років.

У 1843 році Шевченко здійснив першу подорож на Україну. Ця поїздка дала йому можливість вкотре побачити злиденне життя кріпаків.

З-під пера поета виходять твори, які сповнені революційного гніву: “Сон”, “Кавказ”, “І мертвим, і живим”, “Три літа”, “Заповіт”, “Холодний яр”, “Єретик”.

Протягом 1843-1847 років автор створив кілька соціально-побутових поем, серед яких найвизначнішими є “Сова”, “Наймичка”.

П’ятий учень: Ув’язнений за  гратами каземату, Шевченко не схилив покірно голови. Поет не каявся на допитах, не виявляв ні краплі каяття і в віршах, написаних в ув’язненні.

В казематі митець створив такі шедеври лірики, як «Садок вишневий коло хати» , « Мені однаково» , «Ой три шляхи широкії»,  «Ой одна я, одна»

Поезія останніх років життя (1857-1861)

Десятирічне заслання не зломило Шевченка. Діставши волю  в 1857 році, він не тільки не відмовляється від революційної боротьби проти царсько-поміщицького ладу, а навпаки, проводить її ще сміливіше й енергійніше. «Неофіти», «Юродивий», «Світе ясний» - твори створені у останні роки життя.

У роки навчання в Академії мистецтв Шевченко написав кілька драматичних творів російською мовою. З них збереглися пісня з драми «Невеста», уривки з п’єси «Никита Гайдай», і повністю п’єса «Назар Стодоля», перекладена самим автором на українську мову.

Прозова художня спадщина Тараса Григоровича складається з 9 повістей «Наймичка», «Варнак», «Княгиня»,  «Музикант», «Несчантный»,  «Капитанша» , «Близнецы»,  «Художник»,  «Прогулка с удовольствием и не без морали».

Шостий учень: Наприкінці життя Великий Кобзар почав перекладати “Слово о полку Ігоревім” та встиг перекласти лише два уривки – “Плач Ярославни”, “З перед світа до вечора”.

            (Учениця читає вірш “Плач Ярославни”)

Провідним мотивом творчості, що пронизує весь його життєвий шлях була самовіддана любов до України, яку він віддано любив, за якою сумував, перебуваючи далеко від неї, до якої повернувся спочити навіки.

(Учениця читає вірш  “Зоре моя вечірняя”)

Творчість великого поета внесла в укр. літ. багатство тем, він вивів укр. літ. на шляхи, якими йшли європейські літератури. Шевченко надав їй загальноєвропейського, а разом з тим і світового значення.  

Ведучий: Вагоме місце у спадщині Т.Шевченка займає мистецтво. Ним було створено 835 творів, але на жаль вони не збереглися.

Слово мистецтвознавцям (Презентація)

      Сьомий учень: Мистецька спадщина Т.Г. Шевченка – твори живопису і графіки, що їх виконав Шевченко в різній техніці протягом усього життя. Збереглося 835 творів, що дійшли до нашого часу в оригіналах і частково в гравюрах на металі й дереві вітчизняних і зарубіжних граверів, а також у копіях, що їх виконали художники ще за життя Шевченка. Уявлення про мистецьку спадщину Шевченка доповнюють данні про понад 270 втрачених і досі не знайдених робіт.

 

За часом виконання всі живописні й графічні твори Шевченка можна поділити на три періоди: від перших робіт доакадемічного часу і до заслання твори років заслання і роботи, виконані після повернення з заслання до смерті художника.

 

       За свідченням самого Шевченка, малювати він почав з раннього дитинства –“хрестами й візерунками з квітками” обводив сторінки в саморобному зошиті, а коли був у пана П. Енгельгардта козачком, - перемальовував.

 

      Ще до переїзду в Петербург Шевченко набув значної вправності в малюванні олівцем, а в Петербурзі, очевидно завдяки роботі у В. Ширяєва, порадам І. Сошенка він уперше почав працювати тушшю - пером і особливо успішно – акварельними фарбами. Це дало Шевченкові змогу підготуватися до вступу в Академію мистецтв. У роботах художника доакадемічного періоду вже яскраво виявився інтерес до суспільно вагомих тем. Його композиції стверджують патріотизм, людську гідність, виражають протест проти насильства. В них Шевченко вперше звертається до вітчизняної історії. На багатьох картинах зображено природу.

       Ретельне вивчення мистецької спадщини Шевченка дали змогу об*єктивно оцінити великий за обсягом і значний за мистецькою вартістю доробок художника періоду заслання. Незважаючи на царську заборону, Шевченко в роки недолі працював багато. Всього відомо 124 завершені твори й 220 ескізів та начерків, створених тоді. Найплідніше він працював у жанрі пейзажу – цьому великою мірою сприяла участь в Аральській і Каратауській експедиціях. Найчастіше художникові доводилося фіксувати натуру нашвидку – звідси начерковий характер робіт, особливо рисунків у художніх альбомах. Ці рисунки дуже лаконічні, часто це лише контури або контур з незначною штриховкою. Деякі пейзажі часу Аральської експедиції Шевченко завершував вже в Оренбурзі за олівцевими рисунками з помітками “для пам*яті”, а частіше покладався на свою виняткову зорову пам*ять. Про велику спостережливість художника говорять і численні пейзажі.

 

Мистецька спадщина Шевченка періоду від вступу до Академії мистецтв і до заслання (1838-1847рр) становить окрему групу живописних і графічних творів, що відзначається широкою тематикою, появою нових жанрів і тем. На творах Шевченка цього періоду особливо помітний вплив К. Брюллова

        Автопортрети Т.Г. Шевченка – власні зображення, які художник створював протягом усього життя. Найраніший з відомих тепер автопортретів виконано на початку 1840р в Петербурзі. Це одна з перших спроб Шевченка малювати олійними фарбами. Твір не завершено.

       Останній  автопортрет – у шапці й кожусі, створений не пізніше 1860 Недаремно сучасники поета вважали його найвдалішим і найбільш схожим з усіх прижиттєвих зображень Шевченка, і він здобув найширшу популярність. В останні роки життя Шевченко малював і олійними фарбами. З чотирьох тогочасних полотен, що дійшли до нас, три – автопортрети.

       Незнайдені мистецькі твори Шевченка свідчать про те, що його художній доробок був набагато більший, ніж досі відомо.

       Ведучий: Чільне місце у біографії Т.Шевченка займає Сумщина. Тут митцю довелося бувати неодноразово проїздом до Києва.

Запрошую до слова краєзнавців, які проведуть нам коротку екскурсію краєзнавчою Сумщиною.

Восьмий учень: висвітлення зв’язків Т.Г.Шевченка з Сумщиною – це досить складне і багатогранне завдання. Воно охоплює різні аспекти: і перебування Шевченка на сумській землі, і відображення вражень у літературній та малярській творчості Великого Кобзаря, і його особисті стосунки та зв’язки з жителями та вихідцями з Сумщини.

Перша подорож Т.Г.Шевченка по Україні відбулась в1843-1844роках.

У лютому 1844р. Тарас Шевченко разом з П.О.Кулішем, одним із найближчих друзів, що походив з містечка Воронежа Глухівського повіту Чернігівської губернії (Тепер це селище Шостинського району Сумської області), вперше відвідав Глухів – повітове місто Чернігівської губернії (нині районний центр Сумської області). Тут він цікавився історичними пам’ятками. У Глухові Шевченко був  не одноразово або під час подорожей по Україні, або їдучи з Петербурга Україну чи назад до столиці.

Більше довелося побувати Т.Г.Шевченку на Сумській землі під час другої подорожі по Україні в 1945-1847 роках. Після закінчення Академії мистецтв у Петербурзі він їхав на батьківщину з наміром влаштуватися на постійну роботу, але цей намір скасував арешт1847р. і десятилітнє заслання (1847-1857рр.) за творчість «трьох літ» і антикріпосницьку пропаганду.

У 1845р .Тарас Шевченко їхав на батьківщину від Москви на перекладних по новому Тульському шосе (Москва-Київ) через Подольск, Тулу, Орел, Кроми, а потім вже по український землі через Есмань, Глухів, Тулиголове, Кролевець, Алтинівку і далі на Полтавщину та Київщину. Першу зупинку на Україні (для ночівлі) він зробив у селі Есмань (там була поштова станція) Глухівського повіту Чернігівської губернії (тепер селище Червоне Глухівського району, Сумської області). Через це село Шевченко проїжджав неодноразово, коли добирався з Петербурга Україну і повертався назад.

Він кілька разів згадує його у повісті «Капітанша», сюжет якої пов’язаний з Есманню та Глуховом і їх околицями. Довше Т.Г.Шевченко затримався у Глухові. І на цей раз, як і в 1844р., його цікавили, насамперед, історичні пам’ятки цього старовинного місця, де знаходились палац Івана Скоропадського, будинок Малоросійської колегії, які згоріли в 1784р., тощо. До речі, в повісті «Капітанша», написаний на засланні, Шевченко згадав Малоросійську колегію у зв’язку з її «Кровожадним чудовищем – тайною канцеляриею». Згадки про Глухів є в поемі «Сон», і поезії «Іржавець».

З Глухова Тарас Шевченко виїхав на Кролевець – повітове місто Чернігівської губернії (нині районний центр Сумської області). Тут він затримався на кілька днів у повітового лікаря Ф.П.Рудзинського.

        Дев’ятий учень: Влітку 1845р., Т.Г.Шевченко побував на Іллінському ярмарку в Ромнах – повітовому місті Полтавської губернії (тепер це районний центр Сумської області).

Відвідини Тарасом Шевченком Ромен лишили помітний слід у його спогадах і творчості. Про них він згадує не лише в «Щоденнику», а й у ряді художніх творів – поемах «Великий льох» і  «Княжна», повістях «Наймичка» та «Капітанша».

Мабуть, ще не всі місця перебування Т.Г.Шевченка на Сумщині відомі нам.

Шевченкові упродовж свого життя довелося побувати в багатьох місцях теперішньої Сумщини.

Десятий учень: (Робота з картою). Вдячні нащадки гідно вшанували поета. Один із перших пам’ятників (Скульптор – І.П.Кавалерідзе) Тарасові на Україні було встановлено в Ромнах у 1918 році. Пам’ятнаки Т.Г.Шевченку зведені в Сумах, Конотопі, Лебедині, Кролевці, Недригайлові, селі Шевченкове (раніше -- Гирівка) Конотопського району. В1932 році було споруджено пам’ятник Кобзарю в містечку Вороніж колишнього Глухівського повіту. Та, на жаль, він не зберігся. Як не прикро, але досі немає монумента Шевченкові в Глухові – місті, яке він описав, згадав у багатьох своїх творах.

Ведучий:   Дякуємо учасникам літературної студії.

Увесь матеріал, який був зібраний, неможливо вмістити у рамки одного засідання. Тож наступне засідання ми теж присвятимо творчості великого Кобзаря.

Готуючи матеріал до засідання кожен із нас мав можливість вкотре серцем доторкнутись до невичерпних глибин Шевченкової поезії. Це надихнуло вас до створення власних творів. Тож запрошуємо всіх до літературної вітальні.

(Діти читають свої вірші)

На цьому засідання літературної студії завершено.

Бажаємо вам успіхів, здоров’я, творчості. До нових зустрічей.