Засідання літературного гуртка. «Світ який – мереживо казкове». Символіка кольору в житті людини, в природі та в мистецтві слова.

Тема уроку: «Світ який – мереживо казкове». Символіка кольору в  житті людини, в природі та в мистецтві слова.

Мета уроку: з’ясувати роль кольорів у нашому житті, спробувати знайти зв'язок між світом природи і світом людини ; працювати з текстами за теорією Журавльова;

виховувати почуття замилування навколишнім світом,

презентувати свою творчість у рубриці: «Квітковий рай існує на землі!».

Тип  роботи: засідання літературного гуртка.

Форма роботи : робота в малих творчих групах.

Символ роботи : веселка.

Очікуваний результат: кольорове панно: «Кольорово  - квітковий розмай»

Випереджувальні завдання:  інформація про кольори, написання поезій про квіти, створення кольорових аплікацій.

Епіграфи:

                  Вчіть дитину вдивлятися у звичне -

                  І вона побачить несподіване.
                  Вчіть дитину вдивлятися у частини -
                  І вона побачить ціле, 
                  Вчіть дитину вдивлятися у сірість -
                  І вона побачить гарне,
                  Вчіть дитину вдивлятися у чорне -
                  І вона побачить барвисте. 

                                                                (З японської поезії)

 Чим більше дивишся на цей світ, тим більше переконуєшся в тому, що колір був створений для краси, і ця краса - не задоволення примхи людини, а необхідність для нього. ( Івлі Грант, англійська акторка)

Хід уроку

1. Вступне слово вчителя.
2. З’ясувати  значення слова «райдуга, веселка ».
3. Робота в групах  з кольорами.
4. Робота з текстами за Журавльовим
5.  Місток творчості. Презентація власних поезій.
6. Оформлення панно

 

І. Вступне слово вчителя.

         Чи задумувався хто-небудь із вас над тим, що ми все – таки щасливі люди, адже  кожного дня  можемо спостерігати неповторний світ, прекрасний та різнобарвний.

           Людина стала людиною, тому що вона побачила глибину блакитного неба, мерехтіння зірок, ранкову росу, тендітну стеблинку і голубий дзвіночок проліска, ніжно – золотавий схід сонця та червоногарячий його захід, зелений розмай лану та  блідо – рожеву ніжність дерев навесні  — побачила і, здивована, пішла по землі, створюючи нову красу.       

     Краса — це властивість, якою можуть володіти живі та неживі предмети, речові та неречові явища, властивість, яка примушує нас звертати увагу на предмети, явища, думку, звук, захоплюватися, милуватися ними. Що ж допомагає нам розпізнати їх?

       Допомагають у цьому кольори – наші вірні друзі, з їх допомогою ми можемо відрізнити, виокремити те, що найбільше сподобалось. Наш кольоровий світ -  дає можливість бачити всі його принади та красоти. Давайте спробуємо торкнутися них.

  Отож:

• Чи  потрібні кольори людині?
• Чи можливо провести паралель між світом природних явищ і світом людини?
• Чи зустрічаємо  кольори у мистецтві слова?

Сподіваюсь, що на всі ці питання ми зможемо сьогодні відповісти. Отже, тема нашого заняття:  

Мета:  ……

Символ нашої роботи райдуга або веселка.

         Як ви думаєте , чому? Що це за  диво?

Легенда розповідає, що веселка — це зігнута труба, яка висмоктує воду з морів, рік, озер і виливає у хмари. Ви  чули, як, побачивши веселку, попереджають: «Утікайте, а то втягне вас». Але це тільки повір’я, а насправді причина цього дива — сонячний промінь. А чи можете ви сказати, якого кольору сонячний зайчик? Білого? Якби нам довелося взяти скляну призму та пропустити крізь неї сонячний промінь, то ми б побачили  різнокольорового зайчика!

     Отак усе відбувається і в небі. Коли промені сонячного світла проходять через повітря, ми їх не бачимо, бо вони прозоро - білі. Але ось на їхньому шляху зустрілася дощова крапля.  Сонячний промінь проходить крізь краплину, переломлюється, ділиться на кольори, що його складають, і малює веселку — яскраву, радісну, веселу, гарну, світлу.

         Саме таке значення мав праслов’янський корінь -ves- (-вес-). Звідси й назва її веселка: від слова веселий — «радісний, життєрадісний». 

Веселка — весел + к + а.

       Звідки з’явилось слово  райдуга. Вважають, що одне з імен бога Сонця — Ра. Звідси й походить слово райдуга: ра + дуга - радуга — райдуга. 

      Сонячне світло в небі дугою — саме так і сприймаємо ми з вами це кольорове диво — райдугу, веселку — дугоподібну різнобарвну смугу, яка чарує нас своїми диво – кольорами.

Епіграфи Вчіть дитину вдивлятися у звичне

                  - І вона побачить несподіване.
                    Вчіть дитину вдивлятися у частини
                  - І вона побачить ціле, 
                    Вчіть дитину вдивлятися у сірість
                  - І вона побачить гарне,
                    Вчіть дитину вдивлятися у чорне
                  - І вона побачить барвисте. 

                                                                (З японської поезії)

       Чим більше дивишся на цей світ, тим більше переконуєшся в тому, що колір був створений для краси, і ця краса - не задоволення примхи людини, а необхідність для нього. ( Івлі Грант)

Діти! Як ви розумієте ці вислови?

ІІ. Робота груп. Кольорів та їх відтінків – дуже багато, та ваше випереджувальне завдання мало на меті вибрати якийсь із основних кольорів і спробувати з ним попрацювати.

І група:  Жовтий колір - це символ тепла, радощів і поваги або колір осені, тобто якогось підсумку у нашому житті: все дозріває, підходить до закінчення, а ще це символ зради, бо  жовті квіти  символізують розлуку закоханих,

Жовтий прапор - колір хвороби, означає, що є інфекційні хворі або карантин. У жовтий забарвлюють рятувальні вертольоти, жовтий - знак попередження (жовта картка у футболі, жовтий сигнал світлофора).
Жовта преса і жовтий журнал означають засоби масової інформації, що поставляють спотворену інформацію та сенсації для збільшення тиражів (термін з'явився в кінці минулого століття, коли періодичні видання тільки-тільки почали переходити на кольоровий друк).
 Вибір   людиною жовтого кольору означає веселе, радісне світосприйняття, товариську і чуйну поведінка.

 Жовтий -  золотий та оранжевий. Золоті руки – людина, що вміє все зробити; золотий голос – надзвичайний спів; золоте волосся – руде волосся;золоті пасма гір – гори, осяяні сонцем

Золото – символ величі, достатку. Він  символізує святість, поки золото - тільки символ; коли ж золото перестає бути символом багатства, а само стає багатством, воно втрачає символіку святості й стає символікою тлінної наживи...

 Вчитель: Це - колір золота і стиглого колоса, через які він уособлює сонячне світло. Колір Божественної величі та слави, тому в жовтих або золотих ризах правлять Службу Божу не тільки по неділях, але й в дні, приурочені пророкам, апостолам і великим святим.

Його стихія - земля, бо на землі він золотить хлібні лани для блага і достатку людей і над Землею піднімає палке Сонце, як знак Божественної турботи про людей. Його планета - Венера, а день - п'ятниця, бо цього дня від великої любові до людей помер на хресті Син Божий і Людський - Христос, котрого зрадили і віддали на страждання. Так через Венеру і п'ятницю переплелись любов і страждання, зрада і розлука - в усьому цьому проглядається жовтий фон...

Він може мати і суперечливе значення: з однієї сторони, це - колір Сонця і золота, як застиглого сонячного променя, а з другої - колір опалого листя та достиглих хлібів, що означає завершення, кінець, а інколи і загибель – дуже часто цей колір використовували для того, щоб розказати про смерть людей

( Василь Барка «Жовтий князь»). Жовтий  схиляється до Заходу, де осінь; його напрям - вверх, як кольору Сонця, і, водночас, вниз і назад, як кольору стиглості; його стихія - вогонь, як кольору Сонця і золота, і, разом з тим, земля, як основа стиглих хлібів.

Вірш Ліни Костенко «Красива осінь вишиває клени»

ІІ група. Зелений - колір весни, дозрівання, зростання, природи, свободи, надії (прихід весни і оновлення життя), відродження. Часто символізує безперервність, навіть безсмертя (вічнозелений). Чи означає надлишок, процвітання, стабільність.

Гроші у багатьох народів мають зелений колір. В деяких європейських країнах банкрутів зобов'язували носити капелюхи зеленого кольору.

У морі зелений прапор означав корабельну аварію; на землі ж зелене світло світлофора говорить «Проїжджай вперед», «шлях вільний». Втім, таке значення було стандартизовано в Британії в 1983 році, а в США ще на 20 років пізніше, аж до цього зелений служив для застереження, а рухатися дозволяв білий.

 Це символ молодості, незрілості, наївності, «зелених суджень». Можливо саме тому, молодих і не дуже досвідчених називають ще «зеленими»  

Тепер цей колір став популярним в екологічному русі - захисники природи називають себе «зеленими».

 люди, які віддають перевагу зеленому, мають спокійну поведінку, вони хочуть втриматися і бути впевненими, що їх особистість значима, і з нею рахуються; із зеленим кольором пов'язане серйозне, суворе, важливе самовідчуття.

Зелений - це елегантний, універсальний і чистий колір. Він  викликає відчуття безпеки, рівноваги і зосередження. Знімає напругу, заспокоює, розслабляє. Придатний у приміщення, які части вживаються. Покращує працю серця, регулює кровообіг, полегшує глибоке дихання. Чистий, досконалий зелений грає роль рівноважного кольору. Зелений може бути і теплим, і холодним, від фісташкового, через насичені відтінки зеленого трав, барв малахіту, оливки, хвойних дерев. Рекомендується для надмірно активних людей . Посилює оптимізм, віру в себе і інших.

 Не рекомендується тим, кому бракує енергії до дій, поглиблює скуку, повільність і пасивність.
Це колір природи, бо все те, що зелене – живе: ліс, трави, листя –  світ, який дає нам життєдайний кисень. Слово «вічнозелений» - є одним із близьких слів
Бірюзовий - це зелений з більшою домішкою синього.
Оливковий - це зелений з перевагою жовтого.

Вчитель: Зелений - символ природи і молодості; він –«міст» між двома протилежними кольорами веселкового спектру - гарячим червоним і холодним синім. А тому виступає кольором надії на злагоду, мир і спокій.

Однак його перебування на межі протилежних кольорів свідчить також і про його недовершеність, недозрілість. Але це - вже плюси та мінуси молодості..  В зелених  ризах правлять Службу священики на честь праведників, котрі здійснили подвиги в ім'я Господа, віри і церкви, а також на Вербну Неділю і на Трійцю.

...Зеленим кольором, як поєднанням жовтого і голубого, стверджується, що людська вірність і відданість Богу (жовтий колір) підносить людину до Небес (голубий колір), що приносить в її душу спокій (зелений колір).

...Його дні - понеділок і субота, які так сходяться до неділі, як протилежні спектрові кольори - до зеленого. Його стихії — вода і повітря, без яких не буває зеленого світу і зеленого кольору...

Зелений колір опановує широкий простір між спекотним Півднем та прохолодним Заходом, а в часі - від весни до осені, коли поступається жовто-золотим барвам осіннього листя...

Найбільше з ним пов’язано творів про ранню весну.

Сценка із «Лісової пісні»

 ІІІ. група  Синій – це колір неба, небесної благодаті, безкрайності, польоту. Кажуть, що синє небо знайшло своє відображення на землі у квітах синього кольору: волошках , дзвіночках,  фіалках, які серед житнього поля чи розкішного зеленого лугу, наче очі Господа на землі.  Може тому – синій – це колір духовності, внутрішнього світу людини

Колір дружби – світло-блакитний, як весняне небо, на якому немає жодної хмаринки і в якому літає сніжно-білий голуб.

Синій колір і блакитний колір неба, і моря представляє висоту і глибину, постійність, вірність, правосуддя, досконалість, розважливість і світ. Стародавні єгиптяни синім кольором позначали Правду. Це колір Зевса і Гери, що живуть вище хмар. Блакитний символізує доблесть і зверхність. «Блакитна стрічка» дається за видатні досягнення в найрізноманітніших областях, колись вона була вищою лицарської нагородою у Франції.

  А ще синій колір асоціюється з королівською владою і благородством походження; епітет «блакитна кров» для людей високого походження (вени у іспанських аристократів, вважалось, «більш сині», ніж у тих, хто походить від змішаних шлюбів).

Вираз «синій чулок» по відношенню до вченої дами сходить до ХУ ст, коли у Венеції збиралося суспільство чоловіків і жінок, зайнятих вивченням наук, і сині панчохи були просто атрибутом їхнього одягу
Синій висловлює ще сумнів і депресію французький вираз «подорож у синє-означає перебування подумки в хмарах, порожні мрії

   Люди, які вибирають синій колір, прагнуть до спокою і задоволення, потребують захищеності, страшаться порожнечі.

 Вчитель: Синій - символ вірності, довір'я і безконечності. Як безконечними бачиться морська далечінь і небесна глибина. Він настільки серйозний, що аж холодний. Його серйозна холодність зближується з Божественною Істиною, яка вічна і непорушна.

Як і голубий, він символізує Святі Небеса, людську праведність і чисту духовну відданість людини своєму Творцю і Судді, Владиці Небес і Світу.

...Його стихія - вода, котра не тільки сама синя, але й змикається із синім небом...В ньому - і фарби моря, і прохолода землі. То його стихії - і вода, і земля. Його сторона світу - Захід, бо там Сонце перестає бути спекотним; пора року - осінь, бо саме вона припиняє «ненависну» червону спеку; пора доби - вечір, коли синьо-сиві тумани вистуджують нагріту протягом дня землю; а напрям - назад, до неквапливого спокою... 

ІV. група. Темою нашого випереджувального завдання став червоний колір і всі його відтінки. Червоний – має два полюсні значення: з одного боку – це енергія, рух, зрілість, досвід,  а з іншого -   це колір жорстокості, бо символізує капельки пролитої крові. Його відтінків дуже багато: полум’яний, багряний – як вогонь, захід сонця; червоногарячий – дуже насичений, малиновий – як малинка; А ще це колір кохання, любові, бо закоханим дарують червоні квіти, особливо троянди.

В день Святої Трійці цей колір служить уособленням Святого духу, який спустився з небес подібно мов полум'я.

Червоним бухгалтери відзначають збитки, а календарі - неробочі дні. Червона ганчірка для бика - здатність червоного кольору викликати емоції. Цей колір повсюдно використовується як попередження про небезпеку і сигнал «Стоп».

У природі отруйні комахи нерідко мають розмальовку з переважанням червоного кольору. Особистості, які вибирають червоний колір, прагнуть до підкорення, влади, до досягнення успіху;  поведінка активна, може бути навіть агресивна, самовідчуття жваве, діяльне, сповнене натхнення.

Червоний - мамина любов, захист,здоров"я, активність, привертання уваги. Це найтепліший з усіх кольорів, він відповідає за ознаку статі. Є сильний обереговий колір, дуже часто малим діточкам чіпляють на одяг якісь червоні китички , коли дитинку можуть побачити не батьківські очі. У народі кажуть аби не наврочити.             

Вчитель: Червоний-символ крові й вогню, бо це - гарячий колір. У ньому - всі сторони життя: з однієї - повнота життя, свобода та енергія; з іншої - ворожнеча, помста й агресивність.

З однієї сторони - це символ любові, а з іншої - символ страждань.

Червоний колір - символ Божої любові до людей, до людського роду, бо Син Божий заради спасіння людства пролив свою святу кров, а після нього - інші мученики за віру Христову.

В ризах червоного кольору правлять священики Службу Божу на Великдень і на честь святих великомучеників....

Стихія червоного кольору - вогонь, а планета - Марс, планета бога війни, для нього проливати червону кров - звичайне явище. Його день - вівторок, бо тоді треба багато енергії для початку і звершення нових справ. А також і четвер, бо цього дня було видано Ісуса Христа на хресні страждання...

Він - колір гарячий, тому його сторона світу - Південь, а пора року - літо, пора доби - день, навіть полудень, а напрям -тільки вверх і вправо, тобто - за палюче-спекотним Сонцем. Туди, де гаряче, де грає-кипить кров...

 Відеокліп: «Два кольори»

Вчитель:  Вважають, що червоний, синій  та жовтий – це три основні кольори, а зелений та інші вам відомі – є допоміжними. Але на сьогоднішньому занятті ми не будемо заглиблюватись у їх виникнення, бо цим займається художнє мистецтво.

• Діти, як ви думаєте, чому ви не розповіли про білий колір?

Пригадайте веселку.  Правильно.

Вчитель: Білий – це основа всіх кольорів. Білий – це колір чистоти. Якщо ми візьмемо чистий аркуш, то на ньому зможемо відобразити все, що захочемо у будь – яких кольорах.

У Еклезіаста білий - колір радості; в книзі пророка Ісаї - це колір очищення від гріхів. Колір хрещення і причастя, свят Різдва, Великодня і Вознесіння. Білий прапор – добровільне визнання паразки, перемир'я, мир і добра волю. Ще білий означає сліпоту та абсолютну тишу. Може символізувати і смерть; в Китаї, Японії білий - колір скорботи, у Франції - колір жалоби членів королівської сім'ї.

Синонімів  білого є багато наприклад: білий – чистий : чиста душа

 (незаплямована), чисте повітря ( незабруднене), чисті витоки ( джерельні, давні); Білий гриб – справжній; біле обличчя – бліде, кажуть про людину білий, як молоко – сивий.

 Білий - символ невинності, чистоти й радості. Він - нейтральний: в ньому - чарівна сила денного сонячного світла, що виражає спорідненість із Божественною силою. Він – поза кольорами.

Білий колір багатий своєю чистотою, бо несе в собі всю гамму веселкових кольорів, на які розпадається, коли зустрічається з чистими краплями небесної води. Тож у його небесно-світлій чистоті - гармонія всіх кольорів, як в Богові - гармонія цілого світу.

Тож білий колір - то символ створеного Богом світу, в якому - розмаїття явищ, як розмаїття кольорів -у кольорі білому..

З ним пов'язане все видиме, осяяне небесним світлом. В давнину - це колір Білобога, а також колір ангелів, святих і праведників. Білий колір і небесне світло - поняття символічно однозначні, бо з ними пов'язані: сторона світу - Схід, пора року -весна, пора доби - ранок, а напрям руху -тільки вперед, бо попереду чекає світле і радісне, що нам приносить Сонце.

 Хвилинка творчості:

Завдання: перед вами чистий аркуш паперу. Намалюйте на ньому те, що зараз вам прийде на думку, дуже швидко, а потім підберіть до цього слова римований рядок: н-д: яблуко зелене –  постій біля мене, двійка – буде сварка…

Правда, є люди, яким від народження не дано розпізнавати цю здатність. Їх називають дальтоніками. Колірна сліпота або Дальтоні́зм — спадкова, рідше набута особливість зору людини та приматів, що виражається в нездатності розрізняти один або декілька кольорів.  Судячи з того, що ми почули, можна сказати, що кольори насправді дуже важливі в нашому житті, і всі ті, що їх розпізнають – щасливі.

 Але чи є колір у слів? Якого  кольору слова. Послухайте розповідь Євгена Гуцала     

Небо чисте, по-молодому усміхнене. Воно синіє, наче там висіяно море волошок, і фіалок, і півників, і ще всячину квітів, що не в'януть, хоч би яка була спека, і не схиляють голівок у жалобі, хоч би яке сонце пекло.
Мабуть, тому вподобав я дивитись на небо, що з-поміж усіх кольорів найдужче люблю синій. Він мені скрізь увижається, й коли я бачу щось синє — чи квітку, чи очі, чи дівоче плаття, чи просто чую саме слово «синій»,— враз мені стає добре, я щасливий, і душа моя сміється й грає так, як грають проти сонця збиті на ставу бризки води.
Іноді все в цьому світі уявляється мені синім: ото, начебто, ростуть сині тополі над синьою дорогою, їдуть сині вози, запряжені синіми кіньми, випадають сині дощі. І як було б цікаво, якби раптом посеред зими випав на наше село синій сніг, синя завірюха захуржелила-зареготала!
Але чомусь не можу уявити, щоб молоко нашої корови Лиски було синє. Ще можу припустити, що Лиска наша геть уся посиніла й великі очі її стали сині, а от молоко залишається для мене білим, хоч і як силкуюся побачити його синім. І чомусь так само сметана для мене біліє, і сир, і вареники з сиром.
А якого кольору слова?
Тихесенько вимовляю слово «зелений», і постає переді мною все зелене, і я вже чомусь не сумніваюсь, що саме це слово зеленого кольору. Вимовляю слово «мама» — і ввижається мені добра її усмішка, каре іскристе мерехтіння в очах, ласкаве звучання голосу. Жоден колір, либонь, не пов'язується з її образом, тільки здається, наче сяє чимось золотистим від очей, вишневим од губ, яблуками-антонівками від рук — і за всім цим щемко постає слово «рідна», яке, здається, саме зовсім позбавлене кольору, а тільки дороге воно, ніжне, хвилююче, мов усі кольори, разом узяті.
А слово «осінь» — жовте, бо восени дозрівають усі грушки в нашому садку, всі яблука. Спершу світяться поміж листям молодесеньким жовтим полум'ям, потім починають потроху падати на землю, згодом усе рясніше... Й одного дня залишається на гіллі саме тільки жовте, недогоріле листя.
Слово «осінь» туге й жовте, наче віск.
Слово «пролісок» — біле, й чомусь од нього пахне сніжком, який починає танути, й гострою весняною землею, і торішнім перепрілим листям. Слово «зозуля» якесь ніжне, зелененьке, мов пух на вербах, бо коли зозуля починала кувати в цьому році, то зелень на деревах була молода й свіжа, а вербовий цвіт опадав на воду, й здавалось, що вода зацвіла ніжним смарагдовим* пушком.
Пролетіла над подвір'ям ворона, пронесла в дзьобі галузку, я подумав, що то вона понесла своє чорне слово. Бо слово «ворона» — чорне.
От цікаво — а ворона знає, що її звати вороною? А собаки знають, що вони собаки? А вівці, а воли, а коні?

А ми зможемо показати як можна намалювати слова.

Завдання: придумати слово і описати його кольори. Н-д: школа  - голубий, жовтий, зелений; дружба – світлі кольори, якщо ж друзі посварилися – кольори темні, навіть чорні …

 Нас чекає робота з кольорами звуків  за теорією Журавльова.

Кожній групі роздається текст . Учні  повинні заповнити кольорову таблицю.

 

І. Все навколо зеленіє, річка ллється і шумить.
Тихо, тихо вітер віє і з травою гомонить.

Як тут всидіти у хаті, коли все живе, цвіте,
Скрізь дзвенять пташки крилаті, сяє сонце золоте...

Розквітають в луках квіти, зеленіють в лісі віти.
Все зелене, молоде... За весною літо йде!

 

Світла днина над полями, пахне літо чебрецями
і виспівує в колоссі вічну пісню стоголосу.
Кличе літо в полонини, де світанки сині-сині,
вдень припрошує до річки  під смарагдові смерічки.

Ніби притомилося сонечко привітне:
У траві пожовклій молочай не квітне.
Облетіло літо листячком із клена,
Лиш ялинка в лісі сонячно зелена.
Журавлі курличуть: летимо у вирій.
Пропливає осінь на хмарині синій.

Сном блакитним заснули поля,  

і долини, і гори, й діброви.

Одягла білу шубу земля,

білу шубу зимову.

Одлетіли давно журавлі

У південні країни з журбою,

і заснуло зерно у землі,

щоб проснутися знову весною.

Бесіда

− Як співвідноситься настрій  вірша з кольорами, які ви зазначили?

− Якби ви створили ілюстрацію до вірша, то які кольори переважали б?

Із чим це пов’язано? Чим це можна пояснити? .

     Учитель. Усе правильно. Вам складно повірити, що поети, сам і того не підозрюючи (на рівні підсвідомості), вибудовують математично точні відношення між частотами звуків, їх кольорами тих явищ і предметів, які подають в творі. Виявляється, що поетичний талант включає в себе і поетичну інтуїцію, яка допомагає  не тільки створювати потрібні образи, підбирати потрібні слова й рими, а й саму поезію звучати музикою і горіти кольорами-барвами живопису.

     Ми з вами визначили настрій твору (завдяки звукам і кольорам), то давайте  перейдемо до прочитання власних поезій.

1. ІІІ. Місток творчості.  Презентація власних поезій «Квітковий рай існує на землі!»

Що ж ви дослідили, що і у слові можливо виділити кольори. Особливо в тих творах, які стосуються природи. Вона справді бездоганна у своїй творчості, як і її творіння. Все в природі на своєму місці, все має своє призначення, все є частиною нашого з вами життя,  все навколо нас має не лише форму, звук, а й свій колір, своє забарвлення. Думаю, що наше заняття було б неповним, якби ми забули сказати про те, що так часто викликає у нас неймовірне захоплення,  бо коли ми дивимося на ці витвори природи, то мимоволі задумуємося над тим, якою величною майстринею є вона. Звичайно, це квіти: білі, жовті, червоні, а тепер завдяки селекціонерам ще й пурпурові, фіолетові навіть чорні – вони  є невід’ємною частиною нашого життя. Квітів на землі є надзвичайно багато, і розповісти про всі просто неможливо

 Захоплюючись красою та лікувальними властивостями квітів, народ возвеличив їх у піснях, казках, легендах, у творах образотворчого мистецтва у давнину квіти були засобом любовного листування, за допомогою якого закохані могли спілкуватися. Квітковим словником користувалися на балах, у сімейних колективних іграх. Він постійно змінювався, слова в ньому набували нового значення. Квітка означала цілу фразу, вміщувала також відповідь, запитання, побажання.             
Послана, наприклад, дамі конвалія означала: «Довго я тебе кохаю!» Резеда: «Не твоя краса, а доброта зачарувала мене». Шипшина: «Чи можна тобі вірити?» . Гіацинт: «Кількість пуп'янків підкаже день зустрічі». Волошка: «Будь простий, як вона» . Маргаритка: «Бажаю тобі всього найкращого». Півонія: «Який ти здогадливий!» Мак: «Ти наводиш сон». Гілочка троянди: «Так». Листок троянди: «Ні».

Квіткове царство вирізняється не лише різнотрав’ям, але ще і різнобарвям, від споглядання цієї краси часто перехоплює подих і, звичайно,  інколи треба знати, що ж означає колір тієї чи іншої квітки, щоб не потрапити у халепу. Що ви довідались?

 Діти: Особливо потрібно знати про колір троянди: червона – любов, жовта – розлука, біла – чистота, саме тому нареченим дарують білі квіти, рожева -  ніжність. Білі лілеї – це квіти Матері Божої, лілія стала символом чистоти й непорочності. її тримав у руці архангел Гавриїл, коли з'явився до Марії сповістити про майбутнє народження Христа... Патрон квітникарів, святий Іосиф, зображений на іконах  теж із лілеєю

Білий нарцис – гордовитість, червоні маки  та гвоздики – це квіти  мужніх та сильних чоловіків, жовті ключики весни – первоцвіт

То про що нам розкаже квітів жмуток?  Презентація власних поезій

Закінчення уроку: наше заняття добігає до закінчення і як завжди воно пройшло дуже вдало. Сподіваюсь, що ви отримали  багато цікавої інформації і про кольори, і про  квіти. Адже і перші, і другі роблять наш світ прекрасним та неповторним, але як ви правильно помітили, треба не лише помічати цю красу, а й зберігати її.

Діти оформляють панно «Кольорово – квітковий розмай» Пісня«Барви».

Наша веселка ожила, завдяки вашим роботам  тож:

Думаю, що всім нам варто побажати лише кольорового світу, кольорових відчуттів,( де б не було чорного та сірого), кольорових мрій ( солодких та приємних), кольорових снів ( у яких ми полинемо далеко – далеко) І хай цей квітковий  кольоровий рай стане для кожного з вас нагадуванням не лише про нашу зустріч, а й про те, що краса живе навколо нас і у кожному з нас: треба вміти її помітити і нести у світ, створюючи свою кольорову казку

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вінтоняк Маряна

Ростуть в саду моєму квіти

Й листками неба дістають.

Хочеться руками їх зігріти,

Бо любов’ю всі вони живуть.

 

Роси п’ють прозорі на світанку,

Шлють красу у небо від землі.

Розкривають людям свої тайни,

Прикрашають наш буденний світ.

 

 

 

 

 

 

Чи можуть квіти розмовляти?

Мабуть, вам теж цікаво знати

Мовчать вони  в моїм  саду

Чи бесіду ведуть свою?

 

Якби могли, то розказали б

Про землю – матінку святу.

А  пелюстки  їх промовляли

Про неба синю глибину

А, може, як лоскоче сонце,

І вітер шепче, гомонить,

Як  в води ронять свої коси

І як їх сльози лопотять.

 

Я вірю в те, що в квітах – щастя,

Для нас – це рай, що на землі.

Прислухаймося на хвилинку

Почуймо звуки їх душі.

 

Ромашка

Де хмари котяться над головою

І сон на гуслях виграє

Колише, пестить  вітер в полі

Ромашки тіло молоде.

 

Вона доповнює собою

Поля, луги та далечінь.

Щоб милувались всі красою

Вкраїнської землі.

 

Біленька, наче кришталева

Закохує у себе світ.

Пелюстки тягнуться до неба

І шлють йому палкий привіт.

 

В ній простота і таємничість,
бажання: збудеться чи ні.

Я зачарована красою

Вона всміхається мені

 

 

 

 

 

 

 

Більчак Любов.

Ось вечір з-за гаю іде крадькома.

І світ весь немов потемнілий,

Але пелюстками сміється до нас

Ромашечки   цвіт ніжно – білий.

 

Царівною в полі ромашку зовуть,

Її ж бо краса – незвичайна.

Ховається личко у ранню росу,

Щоб сповнилось чиєсь бажання.

 

У горах росте, на полях, край села,

Із сонцем ласкавим говорить.

Тендітна, та сильная квіточка ця

Мабуть, стане всім у пригоді.

 

Геник Надія

 

Червоні квіти, жовті, білі -

Тепер всміхаються мені.

Їх ніжне сонечко леліє,

Вони вмиваються в росі.

 

О панно Літо! Ти – прекрасна!

Лугами, мов царівна йдеш.

І сиплеш всюди квіти рясно,

Від них – очей не відведеш.

 

І між колоссям, й на узліссі

Вони як жмуток самоцвітів.

Всіма кольорами блищать,

Їх дуже важко не помітити.

Квіти…

 Голівки  маленькі свої

 Підіймають до сонця і неба

Дивляться в очі мені. І знаю вже я–

Що кращого в світі не треба,

Ніж ця королівська квіткова сімя.

Я хочу зірвати, бодай хоч одну.

Додому принести цю справжню красу.

Та в відповідь чую:«Зажди, почекай! Зірвеш  –

І пропаде, квітковий наш рай.

Удома тебе лишень я почарую,

А тут багатьом я красу подарую»

На мить зупинилася моя рука,

А й справді, для чого ж зривати?

Хіба цю красу, що дала нам земля,

Ми маємо право ховати?

 

Барвистий квітковий розмай під вікном

Чарує усіх перехожих.

Цвітуть тут кульбаби, підсніжники, сон,

І айстри, і гордії рожі.

Міняється день, вечір знов на поріг.

Всім тихо кажу: «На добраніч!»

Пелюстки стулились – їм теж сниться сон

І місяць вже стоїть на чатах.

 

Лесюк Наталія

Визирають з – під снігу перші квіти

Ніжні, тендітні весняні привіти.

Голівки схилили свої у долину:

Їх не можна рвати. Зупинись, людино!

 

Виросли під снігом,  і весна їх мати,

Їх  тому в народі підсніжниками звати.

За життя вхопились, борються за нього

Є чого навчитись  в квіточки малої.

 

Я ступаю тихо по землі ще сонній

І дивуюсь щиро, як ці квіточки -

Пелюстки трійчаті вже весну відчули

Хоч зима панує і навкруг сніги.

 

 

Вінтоняк Любомир

Кожна квітка – прекрасна і чарівна

У неї на пелюстках – вранішня роса,

Вона манить своєю красою

І щирою добротою.

Ех, якби квітка могла говорити,

Розказати свої таємниці

І  поділитись зі мною

Своєю  квітковою  мовою.

Я би слухав її казки,

І вдихав аромат п’янкий,

Дивувався б її сміливістю,

Ніжністю, сором’язливістю.

 Так! квітів на світі багато –

Аби лишень вміли вони розмовляти

 

 

 

Вчитель. Закінчення .

Сьогодні розпустились усі квіти,

Неначе ангели спустилися із неба.

І в розмаїтті дивної краси

Божественна, як Діва, вся природа.

 

Так! Є душа у кожній із квіток!

Свій погляд, стать у кожної травинки.

Узор, малюнок вінчика, листка

І пелюсточок дивні перетинки

 

Є час життя у кожного із них,

Є час дитинства, юності цвітіння,

Плодоносіння, старості поріг.

Є час пробудження і час для сновидіння.

 

Прекрасним є наш кольоровий світ,

Ввійди у нього зранку – на світанні,

Й лунатимуть тоді в твоїй душі

Оркестру квітів дивні поєднання.

 

Ця  квітів музика полине в небеса,

І озоветься райдугою небо.

Дитино ! Цю земну красу

не лиш любити – й берегти нам треба.