Виховний захід "Поети для епох" (за творчістю Т.Шевченка та Л.Костенко)

Літературно-музична композиція за творчістю Т. Г. Шевченка та Л. В. Костенко Підготували учителі української мови та літератури Савчин Н. Я., Кміть Н. М. Мостиська загальноосвітня школа №1 І-ІІІ ступенів

Хто не знає минулого, той не вартий майбутнього. Народна мудрість Цілі: - осягнути велич слова українських поетів – Тараса Шевченка та Ліни Костенко; - виховувати любов до поезії, рідної землі, свого народу, його мови й культури, глибокий інтерес до складних сторінок історії України; сприяти усвідомленню ролі поетів в історії розвитку держави і власної ролі та відповідальності у майбутньому за долю нашої держави, поглиблювати почуття патріотизму, національної свідомості та гідності . Необхідне обладнання: проектор, комп’ютер, мультимедійна дошка, відеосюжети, музичний супровід.

Ведучий 1. Тарас Шевченко, Ліна Костенко… З цими іменами сьогодні на планеті ідентифікується Україна та українці. Їхня творчість надихає нас, українців, на героїчні діяння в ім’я рідної землі, на подвиги задля її блага.  Ведучий 2. Це не просто геніальні митці, яких доля обдарувала поетичним талантом. Вони – апостоли правди, котрі своїм словом згуртували українців, зібрали докупи і об′єднали в один великий український народ. Читець. Кобзарю, знаєш, нелегка епоха оцей двадцять перший невгомонний вік. Завихрень - безліч. Тиші - анітрохи. А струсам різним утрачаєш лік. Звичайні норми починають старіти,  тривожний пошук зводиться в закон,  коли стоїть історія на старті  перед ривком в космічний стадіон. Вона грудьми на фініші розірве  Чумацький Шлях, мов стрічку золоту.  І, невагома, у блакитній прірві  відчує враз вагому самоту.  І позивні прокотяться луною  крізь далі неосяжно голубі... А як же ми, співці краси земної?  Чи голоси у нас не заслабі?  Чи не потонуть у вітрах простору?  Чи сприймуть велич нової краси?.. Тарас гранітний дивиться суворо: А ви гартуйте ваші голоси! Не пустослів'ям, пишним та барвистим, не скаргами, не белькотом надій, не криком, не переспівом на місці, а заспівом в дорозі нелегкій. Бо пам'ятайте, що на цій планеті,  відколи сотворив її пан Бог,  ще не було епохи для поетів,  але були поети для епох!

Читець 1. Тарас Шевченко бундючному чужому протиставив величне і потужне слово, вказав охлялим землякам шлях великих націй. Читець 2. Пригадав забуту правду, що мірилом наших чеснот є сила духу, вища за дочасне щастя і благоденствіє, що не безсилим квилінням, лише вогнем кривавим, пламенним мечем нарізана на людських душах повинна бути наша правда. Читець 3. Хотів, щоб вогонь його слова перемінився у справжній вогонь, в якім спопеліла б не лише срамотня дійсність, а й наша розщеплена душа, наше згниле серце, яке не важиться піднятись на зло. Його патріотизм – це патріотизм борця, для якого щастя і воля батьківщини полягають у щасті і волі народу. Читець 4. Був голосом волаючого в пустелі, був Пророком, Світочем, що світив і горів, голосом труби Архангельської, що будила мертвих з могил. Він володів дивовижною історичною пам′яттю та історичною свідомістю. Це те, чого немає значна частина нашої країни. Представлення Т. Г. Шевченка

Представлення Л. В. Костенко Народилася 19 березня 1930 року Українська письменниця-шістдесятниця, поетеса Читець 2. Поезія Ліни Костенко здатна «прищеплювати» дух свободи. Вона нагадує  про справжнє і вічне в цьому нашому дивному житті – про совість, милосердя, любов... Про вічний поєдинок добра і зла... Про потребу вибудовувати себе – щодня, щороку, все життя. Якщо, звісно, ти хочеш бути Особистістю і не хочеш, за Шевченком, «гнилою колодою по світу валятись»... Читець 1. Ліна Костенко. Сьогодні відома і шанована в Україні поетеса. Її поезія — це поезія чину, чесна й незалежна у своїй поставі, відверта в самовияві, національно гідна, безкомпромісна за громадянською позицією, поезія як учинок, як виклик тих, чий дух і розум не ув’язнили, виклик од імені народу, який ще не вмер. Читець 3. Безкомпромісність - ось пароль її поезії. Вона непоступлива у принципових, доленосних питаннях, її небуденний талант поєднано з почуттям відповідальності перед минулим, сучасним і майбутнім.

Читець 4. В її історичних творах зображено українську історію саме з української позиції, а не з погляду російських чи русифікованих вчених, які намагаються нав’язати свою думку, свої погляди, своє бачення, привити українцям комплекс меншовартості. В історичному романі «Берестечко» Л. Костенко як бичем б’є і показує реалії України не тільки ХVІІ ст., але й ХХ та ХХІ ст. Ведучий 1. Читаючи про поразку під Берестечком, ми можемо впізнати нинішні події: Всі хочуть булави, всі борються за власть. Та й буде булава, як макова голівка. Отак поторохтять, і знову хтось продасть. Не той, так той. Там зрада, там злодійство… Коли ж нарешті зрозуміємо: «Є боротьба за долю України. Все інше — то велике мискоборство». Оце «мискоборство» — саме те, що заважає нам стати великою державою.   Ведучий 2. Нам не однаково, якою буде наша ненька-Україна. Вільною, незалежною, чи знову її хтось обдурить у нашій добрій, теплій хаті і замурує волю. Ведучий 1. Тож сьогодні ми хочемо донести полум'яне слово наших геніїв, щоб воно розбудило совість кожного, поставило її на захист всього нашого, українського. Ведучий 2. Ось тоді ми з гідністю зможемо сказати, що ми «славних прадідів великих...» все ж таки правнуки не погані. Пісня «Світе тихий, краю милий, моя Україно...» (на слова Тараса Шевченка)

Звучить поезія “Ой чого ж ти почорніло, зеленеє поле...” Донецький аеропорт, 2014 рік Ой чого ти почорніло, Зеленеє поле? — Почорніло я од крові За вольную волю. Круг містечка Берестечка На чотири милі Мене славні запорожці Своїм трупом вкрили. Та ще мене гайворони Укрили з півночі... Клюють очі козацькії, А трупу не хочуть. Почорніло я, зелене, Та за вашу волю... Я знов буду зеленіти, А ви вже ніколи Не вернетеся на волю, Будете орати Мене стиха та орючи Долю проклинати. Тарас Шевченко, 1848 рік

Читець 1. Вночі скриплять вози. Переселенці їдуть. Світ за очі, покидавши своє.  Шукати Україну в Україні.  десь має ж бути, десь вона та є!  Своя. Свобідна. Ще не занапащена.  Де вже не владен лях ані Аллах.  Дністро і Буг, Поділля і Брацлавщина  самі себе вивозять на волах. Читець 2. Пробились кров'ю. Стомлені, обдерті.  Підводи витягають з багновиць.  А на возах — старі, уже як мертві,  обличчями до неба, горілиць. Де буде дім і де притулок ваш?  І поля шмат, і для дітей прожиток?  Скриплять вози — кудись на пустопаш,  на вільні землі, людський неужиток. Читець 3. А я стою, сказати щось не годен.  Змиває дощ дорогу і мене.  Я розминаюсь із своїм народом.  Та й краще так. Ніхто не прокляне. Обпалить часом думка крижана —  ось люди йдуть, а скрізь одна руїна.  І поки я їх визволю з ярма,  то чи не мертва буде Україна? Уривок із роману «Берестечко» Ліни Костенко:

Читець 4. …Десь при воді спинившися підводою,  де вже воли до ясел заревуть,  бездомні люди, спраглі за свободою,  свої селитьби слободами звуть. Але ж яка біда цьому народу!  Що він біду міняє на біду.  Бо хтозна, чи він знайде там свободу,  чи ще одну збудує слободу. Читець 5. А що Москва? Москві немає діла!  Ми — щит Європи і свій хрест несем.  Хіба їй що? Вона іще й зраділа —  де двоє б'ються, третьому хосен.  Ось ми сповна зазнаєм свою муку.  І прийде час, безвихідний наш час, —  вона нас візьме під високу руку,  не ворухнувши й пальцем задля нас. Читець 6. Ні! Аби лиш не з Москвою.  Хай Україну чаша ця мине.  Вже краще з турком, ляхом, із Литвою,  бо ті сплюндрують, а вона ковтне. Це чорна прірва з хижою десницею,  смурна од крові, смут своїх і свар,  готова світ накрити, як спідницею  Матрьоха накриває самовар. Був Київ стольний. Русь була святою.  А московити — Русь уже не та.  У них і князя звали Калитою, —  така страшна захланна калита! Дрімучий світ. Ні слова, ні науки.  Все загребуще, нарване, хмільне.  Орел — двоглавий. Юрій — довгорукий.  Хай Україну чаша ця мине! Читець 7. Сусід північний, хижий і великий.  Дрімучий злидень, любить не своє.  Колись у греків Янус був дволикий.  А в цих орел двоглавий. Заклює.

Перегляд слайдів про сучасних переселенців “Україна, XXI століття. Історія повторюється...” Кількість переселенців в Україні зросла до 1,7 млн Пісня “Душа” (на слова Л. Костенко)

Ведучий 1. У поемі-містерії “Великий льох” Тарас Григорович Шевченко порушує проблему втрати національної свідомості, що призвело нас, українців, до втрати державності, до національного поневолення. Поет засуджує українців, які свідомо піддалися та піддаються ворогові, тим самим передрікаючи на загибель цілий народ. Інсценізація поеми-містерії “Великий льох”: Три душі Богданова церква в Суботові

Ведучий 1. 1654 рік. Переяславська угода між Україною і Росією. Через два з половиною роки, стоячи однією ногою в могилі, Богдан Хмельницький скаже: «Не встиг я завершити свою справу і вмираю з великим смутком, не знаючи, що буде після мене» Пісня «Віють вітри, віють буйні» (на слова Марусі Чурай) Ведучий 2. Трьохсотлітній літопис козацького війська і запорозької Січі, які були основою демократичної християнської республіки, одна з найдраматичніших сторінок світової історії. Ведучий 1. Острівок волі українців – Запорізька Січ – 1775 року за наказом Катерини ІІ була підступно зруйнована. Ведучий 2. Запорожці не підняли зброї на своїх супротивників. «Він хоч і недруг, але православної віри чоловік», - казали вони про російського брата. Ведучий 1. Вони звали людей, котрі знищують християнський демократичний устрій, російськими братами? Сумнівно. Історики теж твердять нам, що «Україна увійшла до складу Російської Імперії», але ж вона була загарбана. Читець. Тарас Шевченко розумів, у чому справа, і намагався передати нам цю інформацію, замаскувавши її під художні твори, або вірші.

За що ж боролись ми з ляхами?  За що ж ми різались з ордами?  За що скородили списами  Московські ребра??.. засівали, І рудою поливали...  І шаблями скородили.  Що ж на ниві уродилось??!!  Уродила рута... рута...  Волі нашої отрута. Шевченко називає серед усіх ворогів московитів. Ведучий 2. Жорстока політика російського царизму, який знищував кожного, хто насмілювався висловити сумнів щодо московської протекції, змушувала патріотично настроєних українських гетьманів шукати порятунку в тимчасовому союзі з іншими державами. Ведучий 1. Гетьман Іван Мазепа, сподіваючись вернути Україні незалежність, відмовився воювати проти короля Швеції Карла XІІ, який вів війну з Росією. «Ми не будемо воювати ні з ляхами, ні з шведами, ні з москалями, - писав Мазепа в універсалі до козацтва. - Ми будемо стояти на своїх границях і берегти свою землю, а коли прийде час миру, нехай Україна буде об′явлена самостійною, як колись була за князів своїх». Ведучий 2. Перемігши під Полтавою, Петро І жорстоко помстився не лише над прибічниками Мазепи, а й над усім козацтвом, оголосивши українців зрадниками. Ведучий 1. Ще до Полтавської битви царське військо під орудою князя Меншикова знищило дощенту велике на той час місто – преславний Батурин – столицю України. Вирізало всіх жителів, не пощадивши навіть дітей, немовлят, не кажучи про козаків, яких розпинали і пускали на плотах по Дніпру – на острах усім малоросам!

Ведучий 2. Довго і грунтовно протягом багатьох століть вбивали російські царі в кістки українців страх і німу покору. Вганяли в гени почуття національної неповноцінності, паралізуючи цим навіть у наступних поколіннях і думку, і силу, і волю. Читець. Розказали кобзарі нам  Про войни і чвари,  Про тяжкеє лихоліття...  Про лютії кари,  Що ляхи нам завдавали,—  Про все розказали.  Що ж діялось по шведчині!  То й вони злякались!  Оніміли з переляку,  Сліпі небораки.  Отак її воєводи,  Петрові собаки,  Рвали, гризли... І здалека  Запорожці чули,  Як дзвонили у Глухові,  З гармати ревнули.  Як погнали на болото Город будувати. Як плакала за дітками  Старенькая мати.  Як діточки на Орелі  Лінію копали  І як у тій Фінляндії  В снігу пропадали. 

Ведучий 1. Десятки тисяч козаків заслав Петро І на копання Ладозького каналу і більшість із них згноїв там. А коли наказний гетьман Павло Полуботок нагадав про права, обіцяні як Україні, так українцям, його кинули до Петропавловської фортеці, де він, замучений, невдовзі помер. Читець. Тепер же я знаю: Це той первий, що розпинав Нашу Україну, А вторая доканала  Вдову сиротину. Кати! кати! людоїди! Наїлись обоє... Читець. Світе ясний! Світе тихий! Світе вольний, несповитий! За що ж тебе, світе-брате, В своїй добрій, теплій хаті Оковано, омурано (Премудрого одурено). Багряницями закрито І розп’ятієм добито? Читець. Якби-то ти, Богдане п’яний, Тепер на Переяслав глянув! Та на замчище подив[ив]сь! Упився б! здорово упивсь! І препрославлений козачий Розумний батьку!.. і в смердячій Жидівській хаті б похмеливсь Або б в калюжі утопивсь, В багні свинячім. Амінь тобі, великий муже! Великий, славний! та не дуже... Якби ти на світ не родивсь Або в колисці ще упивсь... То не купав би я в калюжі Тебе преславного. Амінь.

Відео. Кому вниз. «Суботів» Читець. Історії ж бо пишуть на столі. Ми ж пишем кров′ю на своїй землі. Ми пишем плугом, шаблею, мечем, Піснями і невільницьким плачем. Ведучий 2. Українці зрозуміли, хто у всі віки нас принижував, забрав у нас історичну правду, нищив нашу мову, а зараз хоче забрати і волю, і європейство. Завдяки агресії путінської Росії в українців пробудилося вічне прагнення до волі та незалежності. Ведучий 1. Тільки тепер ми, напевно, усвідомили, що означають такі звичайні слова як незалежний, вільний. Усвідомили, як це бути справжніми патріотами, яке велике значення мають слова нашого гімну, який рідний і дорогий нам наш синьо-жовтий прапор. Це пробудження свідомості, і воно сколихнуло всю Україну від наймолодшого до найстаршого. Ведучий 1. Для України настав тяжкий і відповідальний час. Після Майдану, побачивши, що Україна обрала собі європейський шлях, наш «старший брат», відчувши загрозу, що демократія з України перекинеться на Росію, розпочав проти нас війну.

Ведучий 2. Сьогодні на Сході України йдуть військові дії, точаться криваві бої.  Там вирішується доля і майбутнє України, виборюється справжня Незалежність, про яку мріяв великий Кобзар Т. Г. Шевченко. Ведучий 1. Ніхто не зможе тепер сказати, що воля і свобода далися Україні надто легко, а історія гетьмана Богдана Хмельницького з його тріумфом і катастрофою, з його далеко не сповна використаними шансами мусить спонукати нас до осмислення коротких і тяжких уроків творення держави – вождями і всією нацією. Перегляд слайдів “Війна” Ведучий 1. Героям України присвячується... Відеокліп “Вечірнє сонце, дякую за день...” (на слова Л. Костенко)

Ведучий 2. Коли сотні наших співгромадян пожертвували і жертвують своїм життям за свободу і незалежність України, десятки тисяч живуть у вигнанні, сотні тисяч перебувають у місцях ведення бойових дій, мільйони виявляють свою жертовність, віддаючи часом останнє для підтримки захисників Вітчизни та потребуючих, українські можновладці за гроші та матеріальні блага зраджують рідну землю та своїх співвітчизників. Ведучий 1. Але в час, коли зовнішній ворог намагається побороти і полонити нашу державу, є внутрішній ворог України, який руйнує її не менше, ніж зброя супротивників. Читець. Наш світ не став щасливішим, Тарасе! Лихвар та блазень дурять чесний люд. А лжеапостоли, до зиску й влади ласі, Вершать у ньому свій лукавий суд. НАУКИ ж наче й досить – не відсталі, Та ПРАВДА ось – від нас вже далі й далі. Відео. Поезія Л. Костенко «Доборолися! Добалакались!»

Читець. Бували войни й військовії свари:  Галаґани, і Киселі, і Кочубеї-Нагаї  Було добра того чимало.  Минуло все, та не пропало,  Остались шашелі: гризуть,  Жеруть і тлять старого діда...  А од коріння тихо, любо  Зелені коріння ростуть.  І виростуть; і без сокири,  Аж зареве та загуде,  Козак безверхий упаде,  Розтрощить трон, порве порфиру,  Роздавить вашого кумира,  Людськії шашелі. Няньки,  Дядьки отечества чужого!  Не стане ідола святого,  І вас не стане,— будяки  Та кропива — а більш нічого  Не виросте над вашим трупом.  І стане купою на купі  Смердячий гнів,— і все те, все  Потроху вітер рознесе,  А ми помолимося богу  І небагатії, невбогі. Ведучий 1. У посланні «І мертвим, і живим» Тарас Шевченко, чесно і відверто дивлячись у вічі своїм сановитим землякам, сказав їм палючу правду, котра і нині обернена до кожного, хто чваниться своїм злодійством, неправдивим багатством, лукавою славою, хто посеред голодної руїни справляє оргії і банкети, забуваючи про відповідальність душі за земну дорогу і діяння тіла. Відео. Поезія Т. Шевченка «І смеркає, і світає...» Читець. Народе мій! Великий український, Ти пута зняв з козацького коня. Вже – з волею – і хліб святий, і сільця, Тож зміцнюй, бережи її щодня. Будь пильним, мій довірливий народе! Не раз вже потрапляв у пастку ти. Підняти прапор – то ще не свобода. Будь мудрим! Вір, що дійдем до мети! Молюся нашій Пресвятій Покрові. Благослови і пера, і шаблі! Бо лиш народи, явлені у Слові, достойно жити можуть на землі.

Читець. Ми переможем, хоч ціна – життя І знов здобудемо оту свободу, В яку він вірив, і щасливе майбуття, Яке хотів він для свого народу. Хай кожен з нас подумає собі: «А що ж бо я зробив для України? Чи я горю, страждаю в боротьбі,  Чи повзаю по-рабськи на колінах?  А що ж бо я? І відкіля мій рід?  Чи я не осквернив свойого роду?»  Лице Тарасове на тій сумній зорі,  Яка зійшла з тривог мого народу.  Учень 1. Щоб виграти вирішальну битву за духовний поступ нації, потрібно щиро любити свій народ, почуватися його частинкою, тоді його болі будуть твоїми власними. Учень 2. Потрібна громадянська мужність, бо без неї щира любов до народу в часи суворих випробувань ніякої користі не принесе. Учень 3. Ким би ми не були, маємо працею і вчинками доводити свої щирі громадянські почуття, як це робили наші великі поети. Учень 4. Нам дуже важливо подолати власні негативні риси, а особливо відчуття меншовартості; пройнятися самоповагою, вміти відстоювати свою національну гідність перед світом. Учень 5. Маємо жити з вірою в себе, у власні можливості, щоб не опускалися руки перед складністю завдань, що стоять перед нами. Учень 6. Ми не повинні бути байдужими до подій, що відбуваються в нашій країні, бо завтра за право жити у ній ми змушені будемо пролити свою кров. Відео. Бабуся читає вірш про Україну

Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього. Народна мудрість У березні 2016 року у Мостиській ЗОШ №1 I-ІІІ ступенів під керівництвом учителів української мови та літератури Н. Я. Савчин та Н. М. Кміть учнями 9-А та 7-А класів було проведено літературно-музичну композицію «Поети для епох», приурочену творчості українських Апостолів Правди та Свободи, Геніальних Поетів, Пророків - Тараса Григоровича Шевченка та Ліни Василівни Костенко. Ведучі заходу та читці поезій акцентували увагу присутніх на реаліях України не тільки XVІІ ст. ( історії гетьмана Богдана Хмельницького з його тріумфом і катастрофою, з його далеко не сповненими шансами ), але й XX та XXІ століть ( загарбання України московитами, сталінських репресіях, голодоморі, а також сучасних подіях у країні – Майдані та війні на Сході ). Прочитавши уривки з історичного роману Ліни Костенко «Берестечко» та інсценізувавши поему-містерію Тараса Шевченка «Великий льох», учні провели паралель із сучасними подіями в Україні, донесли полум′яне слово наших поетів, щоб ми зрозуміли, що призвело нас, українців, до втрати державності, до національного поневолення; усвідомили, як це бути справжніми патріотами, яке велике значення мають слова нашого гімну, який рідний і дорогий нам наш синьо-жовтий прапор; змогли осмислити короткі й тяжкі уроки творення держави – вождями і всією нацією; подолали власні негативні риси, особливо відчуття меншовартості; пройнялися самоповагою, вміли відстоювати свою національну гідність перед світом.