Засоби художнього конструювання. Основи колористики

Тема уроку «Засоби художнього конструювання. Основи колористики».

Мета уроку: Засвоєння знань учнів про засоби художнього конструювання; розвивати уяву, просторове та логічне мислення; виховувати почуття краси, основи дизайнерського смаку, культуру праці.

Тип уроку: формування вмінь і навичок.

Обладнання, інструменти та матеріали: комп’ютер, мультимедійний проектор, фото об'єкту праці, олівець, циркуль, косинець, транспортир, лінійка.

Хід уроку

I. Організаційна частина.

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів.

Перевірка та обговорення з класом результатів виконання домашнього завдання.

Проблемне запитання. При виконанні домашньої роботи яких знань вам бракувало?

ІII. Мотивація навчальної діяльності учнів

Кожному з нас необхідно володіти загальними поняттями про художнє конструювання, уміннями будувати своє життя за законами краси. Тому важливо не тільки знати основні принципи дизайну, а й уміти правильно застосовувати засоби художнього конструювання, враховуючи основи колористики.

IV. Вивчення нового матеріалу.

Основи колористики.

Вже на ранніх етапах розвитку людства забарвлення предметного ото­чення набувало цінності не лише на індивідуальному рівні людського буття, а й колективно-груповому. Відбувалась міфологізація та ототожнення кольору з якимись речовинами (молоком, кров'ю, снігом) чи стихіями (вогонь, сонце, земля). За окремими барвами закріплювалось певне стійке значення і зміст, які впливали на людську поведінку при виборі конкретних предметів. Деякі барви набували внаслідок їх символізації в очах людей конкретної спільноти особли­вої цінності та принадності. Наприклад, багрянець був бажаним для багатьох індоєвропейських народів. Він вважався дуже красивим кольором, одночасно виступаючи символом престижності предмета, ним пофарбованого. Тому в естетико-культурологічному плані, колір є символічним значенням забарв­лення предметів, котре сформувалось на теренах якоїсь людської спільно­ти.

Колір відіграє важливу роль у нашому житті та діяльності. У природі немає нічого безколірного. Людина живе у різноманітному кольоровому світі. Одні кольори дуже яскраві й чисті, інші бліді й настільки невизначені, що деколи важко підібрати їм назву.

Колір — це властивість тіл викликати те чи інше зорове відчуття згідно зі спектральним складом відбитого або випромінюваного ними світла. Кольори поділяють на такі види: хроматичні й ахроматичні. До групи ахроматичних належать білий, сірий і чорний кольори. Вони характеризуються лише кількістю відбитого світла або неоднаковим коефіцієнтом відбиття. Ахроматичні кольори відмінні один від одного тільки за яскравістю, тобто вони відображають різну кількість світла, що падає на тіло. Між найяскравішими — білими і найтемнішими — чорними поверхнями є різні відтінки сірого кольору: світло-сірі, темно-сірі (мал.1).

Мал.1  Ахроматичні кольори.

Хроматичні кольори — це ті кольори й їх відтінки, які ми розрізняємо в спектрі (червоний, жовтогарячий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий). Хроматичний колір визначається трьома фізичними властивостями: кольоровий тон, насиченість і яскравість. Кольоровий тон і насиченість є якісними характеристиками кольору. Кількісний бік кольору визначає яскравість, тобто кількість кольору, відбитого від певної пофарбованої поверхні. Якість хроматичного кольору залежить від падаючого на зображуваний об'єкт загального світлового потоку.

Для кожного хроматичного кольору можна знайти інший хроматичний, який при змішуванні з першим у певних пропорціях дає ахроматичний колір. Ці кольори називаються допоміжними, вони є контрастними один до одного. На колірному колі вони розташовуються на різних кінцях одного діаметру (мал.3).

Мал.3  Колірний круг.

Змішування кольорів. У технічній естетиці, архітектурі широко використовують змішування кольорів. Основні факти в області змішування кольорів формулюються у вигляді трьох законів.

1-ий закон: для кожного хроматичного кольору можна знайти інший хроматичний колір, який при змішуванні у певній пропорції з першим дає ахроматичний колір. Така пара хроматичних кольорів називається додатковими кольорами. Наприклад: до червоних кольорів додатковими кольорами будуть блакитно-зелені; до оранжевих – блакитні; до жовтих – сині; зелених-пурпурові; до жовто-зелених – фіолетові. На кольоровому крузі додаткові кольори лежать на кінцях одного діаметра.

2-й закон: змішування двох не додаткових кольорів хроматичних різних кольорових тонів дає завжди новий тон, який лежить у кольоровому крузі між кольоровими тонами змішуваних кольорів. Наприклад: змішуючи червоний і жовтий кольори одержимо оранжевий колір, змішуючи червоний і синій – фіолетовий або пурпуровий. З другого закону випливає, що із будь-яких трьох кольорів (наприклад, червоний, зелений, синій) розміщених на кольоровому крузі приблизно на однаковій віддалі один відносно одного, можна одержати, змішуючи у визначених пропорціях, всі можливі кольорові тони.

3-ий закон: результат змішування залежить від змішуваних кольорів, а не від спектрального складу світлових потоків, які викликають ці кольори. Завжди можна замінити спектральний оранжевий сумішшю червоного з жовтим і колір суміші від цього не зміниться

Психофізіологічний вплив на людину кольорів в емоціональному плані дуже великий. Колір може заспокоювати, хвилювати, радувати, печалити, пригнічувати й веселити. Викликати відчуття теплоти й холоду, бадьорості й втоми, розширювати та звужувати простір, стимулювати зір, мозок, нерви; допомагати лікуванню хворих.

Червоний колір – збуджуючий, гарячий, енергійний, життєрадісний. Має саму довшу хвилю, стимулююче впливає на мозок, сприяє збільшенню мускульної напруги, підвищенню тиску крові та ритму дихання. Сильно впливає на настрій людей.

Оранжевий – яскравий, викликає радість, заспокоює або подразнює. Сприяє покращенню перетравлення їжі та прискорення руху крові.

Жовтий – стимулює зір, мозок, нерви, створює веселість, заспокоює деякий нервовий стан.

Зелений – колір природи, спокою, свіжості, заспокоює нервову систему. Сприяє пониженню тиску крові за рахунок розширених капіляр.

Блакитний– світлий, свіжий і прозорий. Впливає так само як і зелений. Лікувальний колір, полегшує хворобливий стан.

Фіолетовий – пишний і благородний: позитивно діє на серце і легені. Колір втоми та смутку.

Коричневий – теплий; створює спокійний настрій, виражає стійкість та міцність предметів.

Сірий – холодний, діловий, смутний, створює апатію та сум.

Білий – легкий, холодний, благородний. Символ чистоти, добре поєднується з іншими кольорами.

Чорний – темний, важкий, різко понижує настрій. Він дуже красивий, у невеликій кількості

У кожного з нас є свій улюблений колір. Але не завжди варто саме цим керуватися при доборі кольору та їх поєднанні. Адже саме гармонізація кольорів є основною прикрасою виробу. Вдало їх поєднати досить важко. Тому краще в процесі художнього конструювання користуватися відповідними положеннями про гармонію кольорів

 

Мал.4  Гармонізація кольорів у природі.

 

Кольори, які найбільш часто поєднуються в інтер’єрі, наведено в таблиці .

 Таблиця .Гармонійне поєднання кольорів

Колір	Гармонійні кольори
Червоний	Зелений, сірий
Темно-червоний(бордо)	Перлинно-сірий, рожево-білий
Рожевий	Чорний, бежевий, блакитний
Насичено-рожевий	Світло - блакитний, зелений
Коричнево-рожевий	Блакитний, кремовий
Блідо-рожевий	Салатовий, блідо-бузковий, блакитний
Жовтогарячий	Фіолетовий, блідо-блакитний, світло-синій
Солом'яно-жовтий	Блідо-рожевий, сірувато-блакитний, зелений фіолетовий, блакитний
Жовтий	Світло-пурпуровий, зелений
Блідо-жовтий	Сірувато-рожевий, блідо-зелений
Золотистий	Світло-сірий, зелений, темно-червоний
Блідо-зелений	Коричневий, бежевий волошковий, рожевий
Сіро-зелений (колір морської хвилі)	Жовтий, пісочний, оранжевий, рожевий
Темно-зелений	Темно-зелений, пурпурово-рожевий
Сіро-блакитний	Зелений, сірий, рожево-пурпуровий
Синій	Жовтий, пісочний, оранжевий, рожевий
Фіолетовий	Блідо-бузковий, рожево-пурпуровий

Раціональне використання кольору сприяє кращій організації праці та відпочинку людини, зменшує втомлюваність, знижує травматизм, підвищує працездатність

Проблемне запитання.

 Яким чином одержали різні відтінки жовтого, рожевого та помаранчевого кольорів? Чи гармонійно вони поєднуються в інтер’єрі (мал.5-7)?

(Освітлення фарби білим кольором та затемнення чорним.)

 

Мал. 5

 

Мал. 6

Мал.7

Будь-які види композиції створюються за допомогою певних засобів: симетрії й асиметрії, ритму, контрасту і нюансу, пропорції тощо.

Художня рівновага статичних і динамічних композицій досягається засобами симетрії і асиметрії.

Симетричність (від грец. симетрія - розмірність) композиції є розмі­щенням частин предмета на площині чи у просторі, коли одна його поло­вина є ніби дзеркальним відображенням іншої. Принцип симетрії зустрічається у природі (наприклад, кристали, листочки, квіти, метелики, птахи, тіло людини та ін.). Симетрія вносить у об’єкти художнього конструювання порядок, закінченість, цілісність.

Відомо три типи симетрії. Перший, найпоширеніший - так звана дзеркальна симетрія. Фігури або зображення розміщенні в одні площинні, діляться лінією на однакові частини, аналогічно відображенню в дзеркалі. Цим типом симетрії наділена більшість об'єктів рослинного і тваринного світу, а також людина. Другий тип симетрії – осьова, трансляція або перенесення частини форми предмету відносно вісі. Симетричні фігури, що суміщаються на площині одна з одною, можуть переноситися вздовж однієї або двох осей. Третій тип симетрії – гвинтова або циклічно-обертова, застосовується для об'ємних тіл обертання. Симетрична фігура рівномірно переміщується щодо осі, перпендикулярної до центра основи, обертається навколо неї, залишаючись у межах кривої

Щодо симетричної об'ємної композиції, то, зазвичай, вона має вертикальну вісь. Усі сторони (чотири або більше) відносно неї однакові. Такий симетричний предмет орієнтований на однакове сприйняття його з усіх боків. Характерними прикладами таких композицій у предметному середовищі можна назвати торшер, настільну лампу, горщик для кімнатної квітки, вазу, келих, форма яких залежить від технології їх виготовлення навколо вертикальної осі. Симетричність об'ємної композиції надає їй урівноваженості й статичності, що є важливим фактором для створення утилітарних предметів.

Порушення симетрії може застосовуватися з метою посилення виразності форми та її гострішого емоційного впливу на людину. Тоді йдеться про асиметрію. Асиметрія – це відсутність будь-якої симетрії. Асиметрія виражає невпорядкованість, незавершеність. Вона за своєю суттю індивідуальна (мал.8).

Мал.8  Асиметрія та симетрія .

Асиметрична об'ємна композиція, наприклад, дозволяє більш ємко виразити образ, створений митцем, передавши всю його багатогранність і багатоликість. При цьому, рухаючись навколо неї, можна зрозуміти пластичний задум автора. Саме асиметричну об'ємну композицію можна більш гармонійно помістити в простір будь-якого приміщення, або простір підпорядкувати їй. Простір, у такому випадку, активно впливає на сприйняття композиції. Асиметричними в приміщенні можуть бути будь-які предмети – від м`яких меблів до невеличких статуеток

Закони симетрії та асиметрії диктують порядок розміщення елементів форми, пов’язаний з функціональними, конструктивними та естетичними властивостями форми.

Крім симетрії і асиметрії існує також статична і динамічна композиція. Будь-яка фігура, що має центр або вісі симетрії, завжди статична відносно їх. Шар, куб або паралелепіпед статичні у всіх напрямках. Конус статичний відносно вісі симетрії, а вздовж неї він динамічний, оскільки по ній відбувається зміна форми.

Статична композиція створює зорове сприйняття спокою, врівноваженості форми. Статичні предмети мають явний центр, вісь, навколо яких і організовується їх форма. Більшість предметів побуту має статичну форму.

Є вироби, в яких доводиться поєднувати обидві якості форми – динаміку і статику. В таких випадках дизайнер повинен визначити, яка з них має переважати, інакше може бути втрачена цілісність сприйняття виробу (мал.9).

.

Мал.9 .Статика та динаміка.

Найбільш характерну динамічну композицію мають предмети, що рухаються.

Структурна організація елементів форми може бути досягнута такими засобами композиції як метричні та ритмічні ряди повторювальності.

Простий ритм – рівномірне повторення однакових елементів та інтервалів у об'ємно-просторовій та орнаментарній структурі й називається метричним .Вона притаманна, наприклад, вагонам електропоїздів або ж низці намиста з перлів (мал.10-11).

Складний ритм ґрунтується на поєднанні або накладанні простих елементів. Кількість комбінацій при цьому безмежна, але протяжність ритмічних структур має кількісні межі. Так розміщується, наприклад, гілля у сосни, місцеположення якого обумовлене прискоренням чи уповільненням росту дерева в залежності від погодно-кліматичних чинників. Ритмічний ряд у дизайні найчастіше використовується при потребі вираження динамізму форми чи імітування цього процесу (мал.12-13).

Мал.10  Простий динамічнй ритм.

Мал. 11.Простий статичний ритм.

Мал12.Складний динамічний ритм.

Мал. 13Складний статичний ритм.

Художньо-естетичними засобами композиції виступають колорит, ко­нтраст або нюанс у поєднанні його різних елементів.

Контраст(від франц. contraste - протилежність) є підкресленням від­мінності в їх формі, розмірі, масі, фактурі, кольорі. Так тендітність весняної квітки, що проросла на шорсткій поверхні масивного старого пенька, покрито­го злежалим снігом, привертає мимовільно увагу через різко окреслену проти­лежність цих предметів. Контрастною за фактурою є композиція костюма, кот­рий складається з атласної блузи, твідової спідниці й піджака. Вона теж викликає до нього мимовільний інтерес і спонукає його розглядати (мал.14)

 Мал.ё4  Контраст кольорів та форм.

Міні-практикум.

Складання контрастної композиції із геометричних фігур.

Практичне завдання: скласти умовну композицію із геометричних фігур на поєднання більших і менших об’ємів, кольорових чи тонових протилежних характеристик (біле — чорне, червоне — жовте, жовте — зелене).

Геометричні фігури можуть бути одно типового плану: одні трикутники, одні круги чи прямокутники і т.д., або змішаного плану. Вони можуть бути введені в композиційне розв’язання для виявлення контрасту.

Нюансом (від франц. nuance - відтінок) називається ледь помітна від­мінність у складових предмета або їх групи. Ним може бути, наприклад, не­значна розбіжність у формі чи кольорі (мал.15).

Мал.
15 .Нюанс зміни однієї форми за масою та кольором.

Контраст у композиції посилює й загострює контрастність її елементів, а взаємодія нюансних елементів послаблює їх якості. Фактурою (від лат. factura - оброблення, побудова) називаються особ­ливості побудови та оздоблення поверхні будь-якого предмета. Іншими словами, це зовнішні властивості його поверхні. Вона буває гладенькою, шорс­ткою, глянцевою, матовою; хвилястою, ребристою або зернистою і тому поді­бне. У дизайні фактура матеріалу виступає важливим засобом художньої вира­зності його композиції. Наприклад, у дизайні одягу під фактурою тканини розуміється характер побудови її поверхні, а текстурою - саме переплетення ниток (полотняне, саржеве, атласне тощо) (мал..16).

 

Мал.16  Приклади імітації фактур тканини та каміння

Текстура (від лат. textura - тканина, зв'язок, будова) - це внутрішня структура матеріалу, з якого виготовлено предмет. Виготовлені з дерева та металу предмети суттєво відмінні за текстурою, це обумовлює їх різну міц­ність, художньо-естетичну виразність тощо.

VI. Практична робота Створення ескізу моделі виробу за допомогою засобів художнього конструювання. Підставка для вазонів.

Робота в парах.

Зміст практичної роботи.

Ознайомитися з зразком виробу (мал.17).

Визначити ознаки композиції (симетрія чи асиметрія, ритм або метр, динамічність або статичність, контраст або нюанс).

Змінити симетрію на асиметрію або навпаки, спробувати застосувати повтори, виконати форму в контрасті або, навпаки, нюансі.

VI. Підведення підсумків уроку.

1.Рефлексія.

- Що нового дізналися на уроці?

- Що ще не зовсім засвоїли?

 2.Підведення підсумків практичної роботи.

- Аналіз характерних помилок.

- Оцінювання практичної роботи.

Домашнє завдання.

Підготувати інформацію про методи художнього конструювання.

Картка 1

Картка 2

Картка 3

Картка 4

Картка 5

Мал.17