"Застосування антисептичних засобів при обробці ран" Презентація

Застосування антисептичних засобів при обробці ран. Долгачова О. А.

Антисептика. АНТИСЕПТИКА —  проти зараження — комплекс лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на знищення чи зниження чисельності популяцій облігатно- та умовно-патогенних мікроорганізмів у патологічних утвореннях шкіри, м’яких тканин, слизових оболонок, серозних порожнин з метою лікування місцевих інфекцій та запобігання розвитку сепсису; іншими словами, будь-яка процедура, яка значною мірою зменшує бактеріальну флору шкіри, слизової оболонки чи іншого середовища.

Походження терміну і розвиток методу Антисептики. Розвиток методу атнисептики багато в чому пов’язані з ім’ям Луї Пастера, який у 1863 р. довів, що процеси бродіння й гниття зумовлюються проникненням і життєдіяльністю мікроорганізмів. Переворот у хірургії зробив Лістер (J. Lіster). У своїй праці «О новом способе лечения переломов и гнойников с замечаниями о причинах нагноения» (1867) він виклав основні принципи Антисептики. Сьогодні антисептика є невід’ємною частиною хірургічного лікувального методу. Її розвиток зумовлений накопиченням знань не тільки в галузі хірургії, але й у таких галузях, як мікробіологія, фармакологія, фізика, хімія та ціла низка інших наук. Розрізняють такі види антисептики: механічна, фізична, хімічна, біологічна і змішана.

Механічная антисептика. Заснована на механічному видаленні мікроорганізмів з рани чи з поверхні предметів (інструменти, руки персоналу), що контактують із тканинами рани. Первинна хірургічна обробка це — один з найчастіше застосовуваних видів механічної Антисептики. 

Фізичная антисептика. Припускає застосування методів, заснованих на фізичних явищах (тепло, світло, звукові хвилі, випромінювання, вологість повітря, температура, гігроскопічність), що створюють у рані несприятливі умови для розвитку бактерій, зменшують всмоктування мікробних токсинів і продуктів розпаду тканин.

Хімічна антисептика. Включає застосування різних хімічних речовин із бактерицидною і/або бактеріостатичною дією . Загальна та місцева дія хімічних антисептиків повинна бути досить безпечною для макроорганізму і його клітин і згубною для мікробів. Антисептики широко використовують для обробки операційного поля і підготовки рук хірурга до операції, стерилізації хірургічного інструментарію і шовного матеріалу, поточної дезінфекції предметів догляду за хворими і дезінфекції приміщень.

Біологічна антисептика. Це цілий комплекс заходів, спрямованих на підвищення імунітету і посилення захисних властивостей макроорганізму (специфічні вакцини й імунні сироватки, анатоксини, імунні глобуліни, переливання крові й плазми крові та ін.), а також використання впливу одних організмів і продуктів їхньої життєдіяльності (антибіотиків, бактеріофагів і протеолітичних ферментів) проти інших (вірусів, грибів тощо).

Змішана антисептика. Використовується для досягнення максимального ефекта. Доцільне одночасне використання декількох видів Антисептики. Класичним прикладом використання змішаної антисептики є тактика лікування ран. Первинна хірургічна обробка (механічна антисептика) доповнюється промиванням й обробкою тканин навколо рани антисептиками (хімічна антисептика) з подальшим уведенням сироватки, застосуванням антибіотиків (біологічна антисептика), а завершується перев’язуванням рани і застосуванням фізіотерапевтичних процедур (фізична антисептика).

Класифікація: місцева антисептика. Підрозділяється на поверхневу і глибоку. При першій — препарат використовується у вигляді присипок, мазей, аплікацій, промивання ран і порожнин; при другій — препарат ін’єкується у тканини ділянки рани чи запального вогнища (обколювання, блокади). 

Загальна антисептика. Розуміють насичення організму антисептиком (антибіотики, сульфаніламіди та ін.), що надходить у вогнище інфекції з кров’ю або впливає на мікрофлору, що міститься у крові.

Побічні реакції організму при використанні антисептиків. Застосовуючи той чи інший вид Антисептиків, варто враховувати, що вони в деяких випадках можуть виявитися небезпечними, викликаючи інтоксикацію (хімічна А.), ушкодження життєво важливих анатомічних утворень (механічна А.), фотодерматити (фізична А.), алергічний шок, дисбактеріоз, кандидомікози (біологічна А.).

Сучасна епідеміологічна ситуація. Сучасна епідеміологічна ситуація характеризується селекцією антибіотико резистентних штамів умовно-патогенних та патогенних мікроорганізмів, що зумовлює поширення внутрішньогоспітальних, хронічних та ендогенних інфекцій. На фоні цього збільшується абсолютна кількість місцевих інфекційних уражень, профілактика яких з давніх часів включає застосування антисептиків.

За останні роки на рахунку вітчизняної фармації є певні досягнення в розробках, дослідженні та маркетуванні антисептичних препаратів . Поступово вирішуються питання технічного переозброєння їх виробництва. Одним з прикладів значного розвитку організації виробництва антисептиків є випуск таких препаратів у цеху з виготовлення лікарських засобів . Його реконструкція проведена з урахуванням сучасних вимог до фармацевтичного виробництва.

Сучасні антисептичні засоби: Починаючи з 2006 р., в Україні виробляються добре відомі антисептичні лікарські засоби в новій зручній упаковці: ХЛОРГЕКСИДИН (розчин для зовнішнього застосування 0,05%);ДЕКАМЕТОКСИН В (розчин для зовнішнього застосування 0,02%, водний);ДЕКАМЕТОКСИН С (розчин для зовнішнього застосування 0,025%, спиртовий);ПЕРЕКИС ВОДНЮ (розчин для зовнішнього застосування 3%).

Деметоксин та хлоргексидин. Декаметоксин и хлоргексидину біглюконат є типовими представниками іоногенних поверхнево-активних речовин. Вони мають широкий спектр протимікробної дії та вважаються сьогодні найефективнішими антисептичними засобами, і тому в сучасній медицині препарати цієї групи використовують частіше за інші антисептики

Хлоргексидін біглюканат. Хлоргексидину біглюконат активний щодо грампозитивних та грамнегативних бактерій, мікробних спор, вірусів, найпростіших. Він має фунгіцидні властивості щодо деяких видів грибів. Після обробки шкіри рук препарат зберігає стабільність і продовжує виявляти бактерицидний ефект певний час. Завдяки цій властивості 0,05% розчин ХЛОГЕКСИДИНУ застосовують для обробки мікротравм. Після обробки рани із метою запобігання її інфікуванню слід накласти та зафіксувати серветку, змочену 0,05% розчином препарату. Значною перевагою є збереження активності препарату навіть за наявності крові та гною, що дуже важливо в умовах, коли неможливо забезпечити швидке промивання рани. Хлоргексидину біглюконат не проникає через неушкоджену шкіру.

Перекис водню3% розчин ПЕРЕКИСУ ВОДНЮ — давно відомий лікарський засіб для зупинення капілярної кровотечі при поверхневому ушкодженні тканин, носових кровотечах. Активний кисень, що вивільняється при розкладанні перекису водню під впливом ферментів клітин, виявляє протимікробну та дезодоруючу дію, тому 3% розчин ПЕРЕКИСУ ВОДНЮ призначають для обробки ран, інфікованих анаеробною мікрофлорою. Завдяки утворенню великої кількості піни при контакті засобу з ушкодженою шкірою відбувається механічне очищення ран від гною і тканинного детриту. Нанесення розчину на пов’язку забезпечує в подальшому її безболісне зняття з рани.

Використання у стамотологіїРозчин ПЕРЕКИСУ ВОДНЮ 3% також використовують у стоматологічній практиці для обробки слизової оболонки при стоматитах і парадонтитах.

Дякую за увагу !