Управління освіти Луцької Міської Ради

Міський методичний кабінет

Комунальний заклад ‘’Загальноосвітня школа I –III ступенів № 17

Луцької Міської Ради’’

 

МОЦКУС Л.В.

 

 

Методична розробка

                    

 

 

Управління освіти Луцької Міської Ради

Міський методичний кабінет

Комунальний заклад ‘’Луцька загальноосвітня школа I – III cтупенів № 17

Луцької Міської Ради ‘’

 

 

МОЦКУС Л.В.

 

 

 

 

 

Методична розробка

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

УДК 37.04.504

ББК 74.268.3(4 Укр.)

Б 48

 

Моцкус Л.В. Застосування методу казкотерапії в початковій школі: методична розробка / Л.В.Моцкус – Луцьк : ПрАТ «Волинська обласна друкарня», 2018 . – 44 с.

 

У методичній розробці розглядаються питання, пов’язані з доцільністю використання методу казкотерапії в початковій школі, а саме: теоретичне обгрунтування використання методу казкотерапії та його практичне застосування на уроках, інформаційних, виховних хвилинках та хвилинках релаксу.

Особлива увага приділяється створенню окремих казок морально-етичного спрямування, які можна використовувати під час виховних хвилинок, а також вправ для релаксації з елементами казкотерапії.

Рекомендовано для учителів початкових класів та вихователей груп продовженого дня з метою урізноманітнення та вдосконалення форм роботи; збереження морального здоров’я дітей.

 

Автор:

Моцкус Лілія Вікторівна, учитель початкових класів, спеціаліст І категорії.

 

Рецензенти:

І. Шмігель - методист міського методичного кабінету управління освіти Луцької міської ради

О. Бойко - вчитель-методист  Комунального закладу ‘’Луцька загальноосвітня школа I-III ступенів № 17 Луцької Міської Ради’’

 

Рекомендовано для практичного застосування засіданням методичної ради Комунального закладу ‘’Луцька загальноосвітня школа I-III ступенів № 17 Луцької Міської Ради’’

(Протокол №3 від 06.12.2017року)

 

Луцьк   2018

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………4

I. Теоретичне обгрунтування використання методу казкотерапії в початковій школі…………………………………………………………………….

1. Значення здоров’язберігаючих технологій для розвитку та здоров’я дітей  

2. Погляди провідних вчених – педагогів на доцільність застосування казкотерапії в початковій школі…………………………………………………..

3. Виникнення казкотерапії. Які ідеї несе казка?.......................................

4. Робота над казкою………………………….

5. Функції казкотерапії…………………………………………………………….

6. Мета застосування казкотерапії…………………………………………….

7. Як створити терапевтичну казку?..............................................................

II. Практичне застосування методу казкотерапії в початковій школі………………………………………………………………………………..

1. Казки різного терапевтичного спрямування…………………………………

2. Вправи для релаксації з елементами казкотерапії…………………………

 

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

     На початку ХХI століття освіта в Україні зазнала значних реформ. Сучасна освіта – це диференційований підхід до учнів; вміння виявити і розпізнати інтереси та здібності кожної дитини; задовільнити потребу в розвитку її розумових та психологічних особливостей. Це надзвичайно важкий та довготривалий процес. Діти в сучасному світі, на жаль, дуже перенавантажені. На їхній розумовий та психічний розвиток впливає чимало негативних факторів. Тому першочерговим завданням сучасного педагога є, крім навчання та виховання, збереження та зміцнення здоров’я учнів.

     Отже, невід’ємною частиною сучасного урока є використання здоров’язберігаючих технологій. Найкраще вони працюють в комплексі. Перелік здоров’язберігаючих методів та технологій є доволі широким, тому доцільно зупинитися на одному з них окремо.

     Казкотерапія. Що ж це таке? Це один із видів арт-терапії; терапія середовищем, особливою казковою атмосферою. Це читання або розказування дітям казок, які роблять так, що дитина бачить в них себе, свої клопоти та переживання та знаходить способи їх розв’язання.

     Надзвичайно просто, чи не так?

     Але дуже ефективно. Методика проста. Це розказування дітям казок. Тільки це історії про них самих або про інших дітей. Казкові герої потрапляють, як і реальні діти, в різні проблемні ситуації, але завжди знаходять вихід з них.

     Казка – мова, яку розуміє дитина. Це має стати чудовим інструментом для педагога. З допомогою казки можна легко знайти спільну мову з дитиною.

     Суть казкотерапії дуже проста: коли дитина не хоче щось робити або робить щось неправильно – її не потрібно сварити, наказувати. Простіше вигадати казку, в якій герой дуже схожий на цю дитину і попав в аналогічну ситуацію. Звичайно ж, він виходить з неї, прийнявши правильне рішення. Дитина обов’язково поставить себе на місце героя і буде намагатися наслідувати його вчинок. І найголовніше в цьому те, що дитина самостійно приймає рішення.

     Отже, казкотерапія – це проста, цікава та ефективна здоров’язберігаюча технологія, яку доцільно використовувати під час здійснення освітньої діяльності в сучасній школі для ефективного формування ключових компетентностей в молодших школярів.

 

 

I. ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДУ КАЗКОТЕРАПІЇ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

    1. Значення здоров’язберігаючих технологій для розвитку та здоров’я дітей.

     Здоров’я – найперша необхідна умова  успішного розвитку кожної людини, її навчання, праці, добробуту, створення сім’ї, виховання дітей.

     Згідно з результатами досліджень Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМН України в останні роки значно погіршився стан здоров’я дітей молодшого шкільного віку. Так, 70 % дітей, які йдуть до школи, вже мають порушення стану здоров’я, а 30 % - хронічні захворювання. Майже половина дітей цього віку мають розумову та фізичну працездатність, що не відповідає їхньому фізичному та психічному навантаженню в школі.

     Медики визначають основні фактори, що сприяють зниженню рівня дитячого здоров’я:

• значне навчальне навантаження;
• стресові ситуації;
• зниження рухової активності;
• нераціональне харчування;
• недотримання режиму дня.

 

     У Конституціїї України, Законі України ‘’Про охорону дитинства’’ наголошується на необхідності збереження та зміцнення здоров’я підростаючого покоління. Тому одним із пріоритетних завдань сучасної школи є організація навчально-виховного процесу, спрямованого на розкриття потенційних можливостей та природних задатків дітей, зміцнення усіх складових їхнього здоров’я.

     Педагог сучасної школи, організовуючи роботу дітей на уроці, значну частину часу  приділяє використанню здоров’язберігаючих технологій; при можливості об’єднує їх для досягнення найбільшого ефекту.

     Здоров’язберігаючі технології – це технології, що не викликають у суб’єктів освіти специфічних захворювань: неврозів, дидактогенії, вигоряння особистості вчителя. Ці технології є природовідповідними, інтерактивними, такими, що мають потенціал оздоровлення.

     Переконана, що здоров’язберігаючі технології є підгрунттям усіх педагогічних технологій, спрямованих на гуманізацію навчально-виховного процесу та збереження дитячого здоров’я.

   2. Погляди провідних учених-педагогів на доцільність застосування казкотерапії в початковій школі.

     Одним із ефективних шляхів у роботі з дітьми початкових класів є застосування педагогами методів та прийомів казкотерапії.

    

     Метою казкотерапії є підведення людини до усвідомлення своєї внутрішньої сутності, своєї єдності і неповторності, до відчуття гармонії з собою і світом. У процесі казкотерапії людина навчається сприймати себе такою, якою вона є, усвідомлювати себе й інших людей, кожного, як неповторну індивідуальність. У кожній людині існує потреба у самовираженні. Якраз реалізацією цієї потреби і займається казкотерапія.

     Для будь-якої терапії, і для казкотерапії зокрема, дуже важливо створити такі умови, які б допомагали дитині подолати те, що стримує її розвиток. Спілкування дітей з казкою допомагає їм впоратися зі своїми негативними станами, невпевненістю, лінню, небажанням пізнавати нове. Власне, цей аспект і став основним у створенні концепції казкової терапії.

     Джерелами для виникнення казкотерапії стали роботи Л. Виготського, дослідження Б. Беттельхейма, Е. Берна, М.-Л. фон Франц, дослідження дитячої субкультури М. Осоріної, ідеї  Е. Романової, психотерапевтичні казки А. Гнєздилова, досвід О. Захарова.

     Термін ‘’арт-терапія’’ з’явився ще до 30-х років ХХ століття. Поєднуючи у собі науковість і творчість, цей вид діяльності містить три напрями:

• медичний;
• соціальний;
• педагогічний;

оскільки має профілактичну, лікувальну та корекційну спрямованість і може використовуватися в освітніх закладах.

 

 

 

 

 

 

     В українській педагогіці роботу із застосуванням казкових образів та мотивів одним із перших запровадив В. Сухомлинський.

     Він зазначав, говорячи про застосування казкотерапії під час навчання дітей,: ‘’Уява – фантазія – казка -  творчість – така доріжка, йдучи якою, дитина розвиває свої духовні сили.

     За твердженням визнаного педагога, завдяки казці дитина пізнає світ не лише розумом, але й серцем.

     Василь Сухомлинський наголошував на надзвичайному значенні створення казки в  процесі  роботи з дітьми: ‘’ Я не уявляю навчання в школі не тільки без слухання, але й без створення казки’’. Розробка власних казок сприяє розвитку комунікативних, творчих умінь, створює доброзичливу атмосферу в колективі, підвищує самооцінку дитини.  Така робота, на думку Сухомлинського, ‘’ є одним з найцікавіших для дітей видів поетичної творчості. Разом з тим, це важливий засіб розумового розвитку’’.      

 

 

     Багато вчених займалося  вивченням казкотерапії з метою впровадження цієї технології у навчально-виховний процес, але найбільш грунтовні наробки з цього питання належать Т.Зінкевич-Євстігнєєвій та Т. Грабенко.   

     Ними визначені принципи взаємодії вчителя з дитиною, теоретичні аспекти щодо організації казкотерапії, психокорекцію та психотерапію. Програми, розроблені вченими, спрямовані на психологічний розвиток дітей у діяльності, що передбачає ненасильницьку допомогу, при цьому учні беруть активну участь у процесі.

      Казкотерапія є цінною ще тим, що вона не відокремлюється від освітніх завдань, оскільки проводиться робота з розвитку мовлення, в учнів формуються вміння висловлювати свої думки, доводити їх та робити висновки.

     С. Жила стверджує, що використання різних елементів здоров’я зберігаючих технологій, зокрема казкотерапії, на уроках концентрує внутрішню духовно-емоційну сутність особистості та її цінності й одночасно служить наймогутнішим засобом їх трансляції й комунікативного обміну.

     Сьогодні не тільки лікарі-психотерапевти, практичні психологи, а й учителі початкових класів можуть застосовувати елементи казкотерапії під час навчально-виховного процесу.

     Казкотерапію можна використовувати на уроках читання, природознавства, трудового навчання, курсів ‘’Основи здоров’я’’ та ‘’Я у світі’’. За допомогою казок учні можуть передавати свої почуття, викликані прочитаним, розказаним або інсценізованим твором.

     Потрібно зазначити, що казкотерапія має особливий вплив на соціальне та психічне здоров’я підростаючого покоління. Вплив казки на дітей відбувається на двох рівнях: вербальному і практичному. Вчені рекомендують починати роботу на вербальному рівні (сприймання казки),  продовжувати на практичному ( малювання, ліплення) і на завершальному етапі застосувати знову вербальні засоби (обговорення казки, дискусія).

     Дуже дієвою формою казкотерапії вчені вважають колективне створення казки, спрямоване на розв’язання спільної проблеми. Для учнів ця форма роботи є особливо цінною, оскільки кожна дитина є автором. А це, в свою чергу, дає можливість з’ясувати проблеми, які є в учнів, і вирішити їх.

 

 

3. Виникнення казкотерапії. Які ідеї несе казка?

     Цей розділ, на мою думку, доцільно розпочати з відповіді на питання: коли з’явилася казка? Мабуть, тоді, коли народився світ. Споконвіку люди переказували один одному історії про своє життя та якісь цікаві пригоди. При цьому кожен добавляв до розповіді щось своє – так народилася казка.

     Казка набагато старша, ніж психологія, але за силою свого впливу аж ніяк не поступається їй. Як уже було сказано, багато психологів зверталося за допомогою до казок.

     Термін ‘’казкотерапія’’  виник лише наприкінці ХХ століття, хоча ця здоров’язберігаюча технологія як напрям практичної психології, існує вже давно.

     За відомою дослідницею Т. Зінкевич-Євстігнєєвою передетапами казкотерапії як окремого напряму є:

     1. Етап спонтанного творення та передачі історій, який триває й досі, оскільки людство не перестає вигадувати казки.

     2. Етап наукового осмислення метафоричного матеріалу.  Збирити, систематизувати та досліджувати фольклор в Європі почали наприкінці XVIII століття брати Грімм, Шарль Перро, Володимир Даль, Михайло Максимович, Пантелеймон Куліш та ін.

     3. Етап використання казки як ‘’упаковки’’ основного інструменту психолого-педагогічної роботи. Саме на цьому етапі педагоги почали використовувати казку. Вони активно створювали дидактичні казки, з’явилося саме поняття ‘’казкотерапія’’.

     Шлях розвитку і становлення казки у тій формі, якою ми її бачимо зараз, був довгим. Змінювалися не лише форма і зміст казок, а й завдання, які перед собою ставила казка. На сучасному етапі казки можуть дуже багато:

• ними можна зацікавити дитину;
• приспати її на ніч;
• надихнути на зміни;
• справити виховний ефект;
• вирішити психологічну проблему.

 

          Казка несе для дитини важливі ідеї:

Навколишній світ живий! Ця ідея важлива для бережливого, осмисленого ставлення до навколишнього світу.

Речі, які ожили, здатні діяти самостійно. Ця ідея важлива для формування поваги до життя та діяльності кожної людини.

Розмежування добра і зла, перевага добра. Ця ідея формує соціально-позитивні стереотипи поведінки.

Найцінніше дістається через випробування. Ця ідея важлива для механізму бачення і формування досягнення мети.

 

 

     4. Робота над казкою

     Що дитина любить найбільше?  Казку. З чого здобуває свої знання? З казки. Кого наслідує? Героїв казки. Отже, і гармонійний розвиток дитини швидше здійснюється через казку. Казки є засобом формування у свідомості дитини позитивного образу – уявлення, певного ідеалу – носія бажаних поведінкових якостей та реакцій.

        Через казку дитина вчиться помічати прекрасне, розуміти добро і зло, учиться бути товариською, доброзичливою, вчиться бути Людиною. Де б дитина не була, а казка завжди поруч.

     Що ж таке казка?

     Казка  – це цікава вигадана історія про події, яких не може бути в реальному житті.

     Універсальність казки в тому що:

* казка інформативна - через аналіз придуманої казки дитина отримує інформацію про життя героя, способах уникнення труднощів;

* казка безмежна - доповнюючи, збагачуючи казку, дитина змінює і збагачує своє життя;

* казка феєрична - можна використати ляльки, вбрання, музичні інструменти, продукти діяльності.

* казка емоційна - через участь в казці дитина накопичує позитивний емоційний заряд, зміцнюючи свій соціальний імунітет;

* казка мудра - через казку психолог має змогу передати дитині нові способи і алгоритми виходу із складної придуманої ситуації;

* потреба в автономності - в кожній казці герой діє самостійно на протязі всього шляху, робить вибір, приймає рішення, сподіваючись лише на свої власні сили;

* потреба в компетентності - герой здатний пройти будь – які труднощі і перешкоди і ,як правило, стає переможцем, досягає успіху, хоча може терпіти тимчасові незручності;

* потреба в автономності - герой завжди активний, знаходиться в русі.

     Послідовність роботи з казкою:

     Робота над казкою не потребує попередньої підготовки, вона проходить поетапно.

     1 етап. Аналітичний (ознайомлення зі змістом казки)

      Зазвичай, робота над казкою починається з ознайомлення дітей зі змістом казки, бесіди про те, що знаходиться на поверхні. Читаючи казку, треба слідкувати за тим, як дитина слухає казку. Якщо збуджена дитина заспокоїлась – це говорить про актуальність теми казки. Якщо спокійна дитина починає нервувати – казка важка для сприйняття дитини. В процесі читання можна дозволяти дітям висловлювати свою точку зору про дії героїв, щось додавати своє.

     2 етап. Оперативний ( обговорення казки)

     Після читання казки необхідно обговорити казку. Дитині треба дати змогу висловитися , вона повинна чітко знати, що ні один вислів не буде підлягати осудженню. Однак не бажано затримувати обговорення. Якщо дитина стомилася - то це значить, що тривала емоційна активність складна для дитини. Тому обговорення треба перенести на наступний день. Якщо дитина не хоче нічого говорити – не примушуйте її.

     Після обговорення можна запропонувати дитині намалювати малюнок, доречно використовувати піскотерапію, артотерапію, музикотерапію.

     3 етап. Введення морального правила (висновки)

     На останньому етапі роботи з казкою діти обирають гуманне правило, яким надалі будуть користуватися в житті. На цьому етапі доцільно також перетворити казку у виставу. Звичайно, це забере чимало часу, але драматизація дуже ефективна для дитини, переказати так, як їй схочеться.

      Традиційні види робіт з казкою:

читання;

розповідь;

бесіда;

драматизація;

інсценування.

     Нетрадиційні технології роботи з казкою:

переплутування сюжетів героїв;

змінювання характеру героя;

змінювання місця, часу, події;

змінювання кінцівки казки;

складання казки за схемою.

         У повсякденні слухання казок, їх розповідання та інсценування сприяють процесу соціалізації дитини. Участь в інсценуванні казок дає змогу вправлятися в спілкуванні як вербальним, так і невербальними засобами: мовою жестів, рухів, міміки. На казкових заняттях діти багато рухаються. перевтілюються, вчаться передавати різні емоційні стани героїв. Це сприяє накопиченню чуттєвого досвіду, спонукає дітей ділитися враженнями, що дуже важливо в роботі з розвитку мовлення.

 

     5. Функції та принципи казкотерапії

     Казкотерапія як психологічний метод виконує чотири функції:

     ДІАГНОСТИЧНУ – передбачає виявлення вже наявних життєвих сценаріїв і стратегій поведінки дитини; сприяє виявленню стосунків або стану дитини, про які вона не хоче говорити вголос.

     ПРОГНОСТИЧНУ – в тому випадку, коли діагностується потенційний розвиток подій, можна говорити про прогностичну функцію діагностичної казки. У цих казках, ніби в матрьошці, розкривається суть та особливості майбутнього життєвого сценарію дитини.

     ТЕРАПЕВТИЧНУ (корекційну або коригувальну) – казка, завдяки якій відбуваються позитивні зміни у стані і поведінці дитини.

     ВИХОВНУ – позитивні зміни в поведінці дітей після роботи над казкою.

      Принципова відмінність казкотерапії та інших проективних методик полягає в тому, що результат неможливо передбачити, він завжди індивідуальний.  Казки, які використовуються в реальній психотерапевтичній роботі, на папір, як правило, не лягають, і чужому вуху не зрозумілі. Сьогодні казкотерапія синтезує багато досягнень психології, педагогіки, філософії – все це подається у казковій формі, у формі метафор. У сучасній казкотерапії використовуються різні психотерапевтичні прийоми:

     аналіз;

     розповідь;

     складання;

     інсценування;

     драматизація;

     лялькотерапія;

     арт-терапія;

      психодинамічні медитації

 

     Основні принципи казкотерапії:

    Головна особливість роботи у системі казкотерапії – це взаємодія з дитиною на ціннісному рівні.

       Провідні принципи казкотерапії:

усвідомлення власних можливостей;

усвідомлення цінності власного життя;

розуміння закону причини та наслідку;

пізнання різних стилів світовідчуття;

пізнання світу власних емоцій та переживань;

свідома творча взаємодія зі світом;

внутрішнє відчуття світу та гармонії.

Варто завжди пам′ятати про ці принципи, використовуючи казкотерапію.

     Підсумовуючи вищесказане, можна визначити провідні принципи казкотерапії таким чином:

 

 

     6. Мета застосування казкотерапії

     Мета казкотерапії – перетворення негативних образів на позитивні. Спокійний стан нервової системи повертає людині здоров’я.

     У казках діти бачать не реальний світ, а те враження, яке він на них справляє, тобто свій внутрішній стан. Це називається метафорою. Вчені довели, що саме права півкуля головного мозку говорить метафорами. Водночас, вона і відповідає за наше здоров’я.

     Отже, тривале психологічне напруження, як наслідок, викликає нездужання і, нарешті, хворобу. Мова правої півкулі не лише створює нові картини, а й нові образи.

     Що стосується дітей молодшого шкільного віку, то вони люблять робити героями своїх казок:

     у віці 6 – 7 років – образи з мультфільмів, відомих казок;

     у віці 7 – 10 років – герої схожі на самих дітей.

     Якщо казка так суттєво впливає на психіку дитини, то відповідно виникає запитання: Чи може вона нашкодити малюкам? Чи може ввести їх у якийсь нереальний світ.

     Звичайно, ні. Навпаки, казка повертає дитину в реальність.  І ця реальність уже буде набагато позитивнішою до дитини. Але обов’язкові дві умови:

     1. Казка повинна відповідати розумовому розвитку та віку дитини.

     2.Кожне заняття казкотерапією має закінчуватися обговоренням. Ключове запитання – чого навчила казка?

      Казкотерапію я  застосовую у різних випадках і  отримую відповідні  результати. Тож залежно від очікуваних результатів потрібно визначитись з метою казкотерапії  у кожному конкретному випадку, зокрема:

     казкотерапія, як спосіб передачі досвіду "З ВУСТ У ВУСТА" та прищеплення загальноприйнятих моральних норм і правил поведінки у соціумі. Така казкотерапія допомагає соціалізації дитини.

     казкотерапія як інструмент розвитку особистості дитини та її здібностей. У цьому випадку казка позитивно впливає на здатність дитини фантазувати, сприяє розвитку творчого мислення та уяви, розкриває внутрішній світ дитини.

     казкотерапія як психотерапія. Таке застосування казкотерапії дає змогу дитині подолати власні страхи, надмірну тривожність, попрацювати над виправленням негативних рис характеру. Моє завдання полягає у тому, щоб підібрати чи створити казку відповідно до потреб дитини. Якщо казку підібрано вдало, дитина "вбудовує" її послання у свій життєвий сценарій. Особливо корисно, коли дитина попросить повторити їй цю казку неодноразово. Адже саме так відбуваються глибокі зміни в житті дитини.

     З казкою вчителеві легше добиватися своєї мети. Діти люблять казки і не терплять нотацій, отже, за допомогою казки можна впливати на поведінку дитини, не викликаючи сильного спротиву з її сторони. Більше того, мовою казки можна розпочати розмову про щось досить складне , незрозуміле для сприйняття дитини , а також допомогти дитині в символічній формі виразити і відрегулювати важкі почуття, особливо якщо вона сама бере участь у придумуванні та інсценізації казки.
 

     Отже, мета казкотерапії – дати дитині, особливо дошкільного і молодшого шкільного віку, те, що необхідно : свободу думок, бажань, дій, почуттів. Казки допомагають дітям подолати невпевненість, страхи, допомагають фантазувати, приймати нестандартні рішення.

 

     7. Як створити терапевтичну казку?

     Як відомо, кожна окрема терапевтична казка має конкретну мету. Отже, починати роботу над складанням казки слід з визначення її мети. Складання казок – процес неважкий і цікавий. Деякі історії виникають  у голові спонтанно, за лічені хвилини, як реакція на поведінку дитини. У моїй практиці неодноразово були такі випадки. Наприклад, за якусь мить народилася казка про зайчика Хомку. Діти негарно гралися м’якими іграшками, кидалися ними. В голові народжується думка, і я розповідаю їм казку про плюшевого зайчика з магазину м’яких іграшок. Ця іграшкова тваринка дуже хотіла мати друга і як же вона зраділа, коли її купив Іванко. Але хлопчик негарно поводився з зайчиком, кидав та шматував його. От іграшка і втекла від Іванка.

     Мовознавець, філософ Володимир Пропп, проаналізувавши величезну кількість казок, зрозумів, що в їхній  структурі немає нічого випадкового, а, навпаки, є свої правила і порядок.

     На допомогу всім, хто хоче сам складати казки, він розробив так звану карту казок. Вона допоможе легко створювати власні казкові історії.

КАРТА  КАЗОК

1. Наказ або заборона.

2. Порушення наказу або заборони.

3. Шкода.

4. Від’їзд героя.

5. Завдання.

6. Зустріч з дарувальником.

7. Чарівні дарунки. 

8. Поява героя.

9. Поява лиходія.

10. Боротьба героя і лиходія.

11. Перемога героя.

12. Повернення героя.

13. Прибуття додому.

14. Несправжній герой.

15. Тяжкі випробовування.

16. Лихо минає.

17. Упізнавання героя.

18. Несправжнього героя викривають.

19. Покарання лиходія.

20. Весілля.

 

      АЛГОРИТМ  СТВОРЕННЯ КАЗКИ

     1. Вибір героя, близького дитині за статтю, віком, характером.

     Для початку, перш за все, вчителю потрібно зрозуміти проблему дитини. Спробувати поглянути на неї очима дитини. При цьому, намагатися використовувати ті ж слова, що і дитина. Обов’язково потрібно продумати, які думки вчитель хоче донести до дитини. Далі іде процес створення головного героя, схожого до дитини:  схожі імена, схожа життєва ситуація, схожа проблема.

     2. Описування життя героя у казковій формі.

     Починати казку варто з подання головного героя. Розповідаючи про страхи, тривоги і проблеми головного героя (а насправді – дитини), потрібно згадати і його сильні сторони.

     3. Опис проблемної ситуації

       Після представлення головного героя, його потрібно увести в проблемну ситуацію, схожу на ту, що переживає дитина. Наприклад, ‘’ Червона Шапочка не хотіла вранці вставати і йти до школи…’’, ‘’ Курочка Ряба хотіла навчитися писати, але в неї нічого не виходило…’’.

     4. Знаходження шляхів подолання проблеми

     На цьому етапі дитина разом з героєм шукає шляхи подолання проблеми. Вчитель показує ситуацію з різних боків. У ході розповіді головний персонаж повинен впоратися з проблемою. Мета цього етапу – дитина має зробити висновок: ‘’Якщо він, схожий на мене, зумів впоратися, значить, і я зможу’’.

     5. Формулювання висновку

     Мораль казки має бути добре зрозуміла дитині і логічно випливати зі змісту казки. Проговорювати висновок має дитина. Вчитель, у разі потреби, може їй допомогти.

     Корисні поради для вчителя:     

     Використовуйте прості слова і більше простих речень

Іноді має сенс побудувати сюжет таким чином, щоб у головного героя не відразу вийшло вирішити проблему. Наприклад, це може вийти з другої або третьої спроби. Це допоможе дитині переконатися у корисності наполегливості і цілеспрямованості. Знання того, що і у головного героя не все вийшло з першого разу, допоможе легше перенести невдачу під час власної спроби, адже не все виходить зробити відразу.

Тривалість розповіді визначається рівнем розвитку уваги вашої дитини

Більше гумору

Якщо розповідь дитині не цікава або їй нудно, то потрібно її переробити: змінити сценарій, доопрацювати персонажів

Якщо ви не впевнені в подальшому розвитку сюжету оповідання, запитайте дитину. Для цього підходять такі питання: “Як ти думаєш, а що далі зробив <ім’я персонажа>?” або “І що він там побачив?”. Не переживайте, якщо дитина відповість “Не знаю”, запропонуйте їй відгадати \ припустити відповідь на питання.

Не зупиняйте дитину, коли вона хоче вставити свій коментар. Такі репліки дітей – безцінна інформація для розуміння внутрішнього світу дитини

Відповідайте на запитання дітей максимально просто і зрозуміло. Якщо не знаєте, що відповісти, переадресуйте назад запитання дитини. Вам допоможуть такі репліки: “А що ти думаєш?” або “А як би вчинив ти?”

Робіть різні щасливі фінали для різних казок. Це підкреслить унікальність кожної казки

Не намагайтеся зробити свою казку ідеальною. Упевнена, дітям вона сподобається і в “чорновому” варіанті

Будьте відкритими і щирими

     Щоб ми не робили, які б новітні чи давно забуті технології, форми, методи та прийоми не використовували, головним і найважливішим завданням є і залишається забезпечити, створити й підтримати дитину, допомогти почуватися щасливою, безтурботною, справжньою дитиною.

 

 

 

 

 

 

 

II. ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДУ КАЗКОТЕРАПІЇ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

     До вашої уваги пропонуються тексти казок, які можна використовувати на уроках, перервах, хвилинках відпочинку, на виховних годинах у початкових класах.

     Кожна казка має якусь конкретну корекційну мету, реалізація якої і є завданням, що ставить вчитель перед собою і реалізовує її за допомогою інноваційної технології  - казкотерапії.

     1. Казки різного терапевтичного спрямування

                                      КАЗКА ПРО ЗДОРОВ’Я І ХВОРОБУ

     Мета: привчати дітей до здорового способу життя; дати можливість самим порівняти корисні та  здорові звички; виводити дітей від теле- та комп’ютерної залежності; виховувати відповідальне ставлення до свого здоров’я.

     Жили – були на світі Здоров’я і Хвороба. Здоров’я було добре, сильне і кожен день робило ранкову зарядку, а Хвороба було худа і зла. Здоров’я жило у великому, світлому і чистому палаці. А Хвороба жила в темному, брудному будинку, у якому зі стелі звисало павутиння і кажани, а по підлозі бігали щурі.

     Одного разу вони зустрілися і засперечалися, хто з них сильніший. Думали – гадали і вирішили свою силу перевірити так: знайти хлопчика і з ким він подружиться – той і сильніший.

     Пішли вони до міста, стали біля школи і чекають, коли діти додому підуть. Продзвенів дзвінок, вибігли діти, а Здоров’я з Хворобою тут як тут. Вибрали хлопчика, пішли за ним. Прийшов хлопчик додому, а Хвороба давай йому шепотіти на вухо:

• Вмикай швидше комп’ютер.

     Кинув хлопчик портфель і миттю до комп’ютера. Здоров’я йому на друге вухо зашепотіло:

• Відпочинь, пообідай, погуляй на свіжому повітрі.

     Але хлопчик тільки відмахнувся рукою. Так і просидів за комп’ютером до самого вечора. А Хвороба рада – радісінька і знову нашіптує:

• Вмикай швидше телевізор, там знову страшилку показують!

     Наступного дня все повторилося.

• Ось бачиш, - говорить Хвороба до Здоров’я, - я виявилася сильнішою за тебе.
• Рано радієш. Скоро моя черга прийде,- відповідає Здоров’я.

     А хлопчик став помічати, що вчитися стало набагато важче, і комп’ютер йому надоїв, і від фільмів стомився, і друзів стало менше. А Хвороба все шепоче і шепоче.

• Надоїло, - вирішив хлопчик.

     А Здоров’я тільки цього і чекало:

• Біжімо на каток!

     Вхопив хлопчик ковзани і прожогом на каток. З вулиці – додому, поїв і за уроки. Вранці встав, а Здоров’я йому:

• Зроби зарядку і обітрись холодною водою! Після уроків покатайся на лижах, так і відпочинеш, і цікаво проведеш час. Так роби кожен день.

     Помітив хлопчик, що і вчитися став краще, і друзі у нього з’явилися, і настрій завжди був хороший, і часу на все вистачає, а про комп’ютер і телевізор він і думати забув.

• Ну, то хто з нас сильніший? – запитало Здоров’я.

     Нічого не відповіла Хвороба, а що вона могла сказати? Пішла тихенько до свого будинку і ображено закрилася зсередини. Так і живе там сама – самісінька.

     Тут і казці кінець, а хто слухав – молодець. Ну, а висновки, діти, робіть самі.

 

                                        КАЗКА ПРО ЗУБЧИК

Мета: показати дітям важливість догляду за зубами; навчити їх правильно це робити.

     В одному місті жив маленький Зубчик, який дуже любив солодощі. Він їв цукерки за сніданком, обідом та вечерею. Та ось одного разу Зубчик заболів.

     Пішов він шукати того, хто міг би його вилікувати. Але ніхто не зміг йому допомогти. Сів Зубчик на лавку  і гірко заплакав. Раптом до нього прийшла Зубна фея і запитала:

• Що сталося? Чому ти плачеш?
• Я їв солодощі за сніданком, обідом і вечерею. І ось я захворів, і ніхто не може мені допомогти.

     Зубна фея каже:

• Я знаю, хто тебе вилікує. Йди ось по цій стежинці, і вона тебе виведе до будинку, в якому живе Зубна щітка. Вона тобі обов’язково допоможе.

     Побіг Зубчик по стежинці і незабаром опинився біля маленького ошатного будиночка. Він постукав. Двері відчинились, і на порозі з’явилася Зубна щітка.

• Привіт, Зубчику! Що тебе до мене привело?
• Зубна фея сказала, що ти можеш мене вилікувати, - жалібно проскиглив Зубчик.
• Але я не можу вилікувати тебе без моєї помічниці – Зубної пасти, - сказала Зубна щітка. Йдемо швидше, бо скоро стемніє, а йти нам треба далеко.

     Відправились вони в дорогу. Йшли лісами, полями, лугами і, нарешті, дібрались до будинку Зубної пасти. Постукали у віконце. Зубна паста вийшла до них і говорить:

• Мабуть, вам потрібна моя допомога, якщо ви прийшли до мене так пізно?
• Будь ласка, добродійко, вилікуйте мене! – закричав Зубчик.

     Зубна паста з Зубною щіткою взялися дружно чистити Зубчик, і він незабаром виздоровів.     З тих пір Зубчик подружився з Зубною пастою і Зубною щіткою. Він перестав їсти багато солодощів. А нові друзі приходили до нього кожен день і чистили його вранці і ввечері.

      Більше Зубчик ніколи не хворів і завжди мав чудовий вигляд.

 

                                                         ЧАРІВНА ПІСЕНЬКА

Мета: пропагувати серед дітей здоровий спосіб життя; показати його переваги.

     В одному місті жив лікар під прізвищем Життєлюбний.  Прізвище йому дуже пасувало: він був доброю, веселою, жвавою людиною і чудовим лікарем.

     Лікар любив кожного ранку співати свою чарівну пісеньку про здоров’я, робити ранкову зарядку і обливатися холодною водою. Взимку Життєлюбний катався на лижах і ковзанах, а влітку – плавав і бігав щоранку. А ще лікар завжди і всім давав пораду:

• Займайтеся спортом, частіше гуляйте на  свіжому повітрі – і ви будете здорові.

     В тому ж місті жив хлопчик Вова. Це був гарний, але дуже хворобливий хлопчик. А ще він усього боявся: темноти, висоти, води. Взимку він боявся морозу, восени – дощу, влітку – протягів.

     Вова часто хворів, і друзів у нього не було. Сидячи вдома, він дивився зі свого вікна, як весело граються діти, і йому ставало ще сумніше.

     Ось настали довгожданні зимові канікули. У дворі діти будувати снігові замки, льодяні гірки, заливали каток, грали в сніжки. А Вова весь цей час лежав у ліжку з температурою. Його мама дуже переживала за сина. Вона так не хотіла, щоб хлопчик пролежав усі канікули. Потрібно було терміново щось робити.

     Мама згадала про чудового лікаря під прізвищем Життєлюбний і зателефонувала йому. Лікар відразу приїхав додому до хлопчика. Він подивився на лежачого в ліжку під двома одіялами Вову і запропонував йому:

• Давай – но, друже, трошки повеселимося.

     Лікар заспівав веселу пісеньку, і хлопчику захотілося затанцювати.

     Потім він дав Вові вітаміни ‘’Здоров’я’’ і подарував ковзани.

     Пройшли роки. Вова виріс і став кращим спортсменом у своєму місті. У нього з’явилося багато друзів, і, звичайно, він зовсім забув про свою хворобу, але назавжди запам’ятав чарівну пісеньку лікаря.

 

                     КАЗКА ПРО ХЛОПЧИКА, ЯКИЙ НЕ ЛЮБИВ МИТИ РУКИ

Мета: привчати дітей до особистої гігієни; пропагувати здоровий спосіб життя.

     Жив – був хлопчик Максим, який не любив мити руки. Скільки мама йому не пояснювала, скільки не просила, в нього на все відмовка. ‘’ Для чого ж їх мити, можна і так ходити. Мені вони не заважають. І, взагалі, вони в мене і так чисті.’’ Мама все ж таки настоювала і посилала сина в ванну кімнату.  Хлопчик не хотів іти, але зрозумів, що мама не поступиться. Максим мовчки йшов у ванну, але там, як ви думаєте, так, він рук не мив, а просто стояв.

     Одного разу, сідаючи обідати, мама звернула увагу на руки сина. Вони були брудні. Мама насварила хлопчика і знову послала до ванної кімнати. Максимко насупився, почав говорити, що він помив руки, але у ванну пішов. Вирішив хлопець все –таки не мити рук. Він поглянув на себе в дзеркало і враз йому стало так образливо, що малий аж заплакав.

     Раптом крізь сльози хлопець побачив, як в умивальник сідає маленький літачок.

     І ось питає літачок у хлопчика:

• Плачеш? Мучишся?
• Так.

     Літачок і каже:

• Сідай на мене.

     Хлопчик сів в літачок, і вони полетіли. Спочатку  у квартирі, а потім вилетіли у вікно. Довго вони літали і, нарешті, прилетіли до озера. Тільки – но Максим хотів запитати , де це вони, як озеро зашуміло, загуркотіло. Бачить хлопчик: посередині озера піднімається острів. На острові – чудовий палац. Біля палацу сторожа – маленькі жабки, правда, вигляд у них був суворий, і у кожної в руці – спис. Ось відкривається велика брама, виїжджає карета, а замість коней – раки. З карети виходить жаба. Одяг на ній королівський і корона золота на голові.

• Ти що, царівна – жаба? – спитав у неї Максим. – Ти тут живеш?
• Я живу в умивальнику ванної, куди ти приходиш умиватися. Але ти мене зовсім не помічаєш, тому що тобі там нецікаво.

     Сказала це жаба, чемно попрощалась і поїхала до себе в палац.

     А хлопчик сів на літачок і полетів до себе додому. Поки летів, думав над словами жаби. Тут у ванну зайшла мама, і Максим прокинувся.

     Він швидко встав і почав мити руки з милом. І тут хлопчик зрозумів, в чому таємниця королівства жаби: потрібно уявити щось цікаве, коли займаєшся нецікавою справою. Наприклад, треба не просто мити руки, а можна придумати цікаву історію. Невже за час, поки миєш руки, не можна нічого придумати? Ще й як можна: або про маленьких чоловічків, у яких заливає острів, або про пожежу а палаці жаби. Багато чого можна придумати!

     З тих пір Максим полюбив мити руки, а мамі дуже загадково сказав:  ‘’ Я сухий все життя, тому мокрим походити дуже цікаво’’. Мама, звичайно, нічого не зрозуміла, але вона раділа за сина.

     А літачок кудись зник. Мабуть, до інших дітей полетів. До вас, до речі, не залітав?

 

                                     ПРИГОДИ  ВЕДМЕДИКА  БО

Мета: познайомити дітей з корисними та шкідливими продуктами; показати користь від вживання корисної їжі; привчати дітей до споживання корисної їжі.

     Жив – був в одному казковому лісі маленький ведмедик Бо. Він був веселим та непосидючим, мав багато друзів. З ранку до вечора Бо заводив веселі забави та ігри. Як приємно було чути дзвінкий дитячий сміх у лісі. Здавалося, то дзвенять старі сосни та ялини.

     Одного разу звірята вирішили погратися в хованки. Жмурити була черга ведмедику. Ось він заплющує оченята та рахує до десяти. Один, два, три, чотири… І раптом Бо потягнув носиком – що це так пахне? Пахло чимось незнайомим і цікавим. Від цікавості ведмедик відкрив оченята – під старою гіллястою ялинкою лежало щось дивовижно гарне, і воно так пахло… Звірятко забуло про своїх друзів, про їхню гру, було тільки одне бажання – скоштувати те смачне в кольоровій пахучій упаковці. Ведмедик обережно з’їв декілька шматочків, йому сподобалось. Попробував ще, і ще, і ще. Смачно. Та ось дивина – скільки б маленьке ведмежа не їло, а шматочки в упаковці не зменшуються. ‘’Ну, то й добре, - подумав Бо, - надовго вистачить.’’

     Так пройшов місяць. Але що це з ведмедиком? Він не хоче гратися, більше не чути його дзвінкого сміху, та й друзі більше не цікавлять звірка. Лежить він під ялинкою та й їсть свою смакоту.

     Коли це летить дятел, побачив ведмедика та й спустився до нього.

• Привіт, друже! Чого це ти розлігся, ні з ким не граєшся? – запитав у Бо.
• Та мені нецікаво з ними. І живіт щось поболює.
• А що це ти там їсиш?

     Дятел заглянув під ялинку і оторопів. Колись веселий здоровий ведмедик лежав тепер на боці, у нього було бліде обличчя, синяки під очима, а поруч лежала упаковка з чіпсами.

• Де ти це знайшов? – запитав дятел.
• Тут, під ялинкою.
• Це погана їжа, від неї ти захворієш!
• Нічого подібного. Ось уже місяць я їм ці пахучі шматочки і нічого… Навіть класно, що вони не зменшуються.

     І тут у ведмедика різко заболів живіт.

• Ой-ой-ой! – зарепетував Бо.

     Дятел все зрозумів. Він вирішив допомогти своєму товаришу. Вмить приїхав заєць Вухань на своєму ‘’Мерседесі’’. І поїхали вони далеко-далеко за сині гори, за темні ліси, за широкі поля. Довго чи коротко їхали друзі, але незабаром побачили вони на узліссі два будинки: один – гарний, світлий та чистий, а другий –темний, брудний та якийсь пахучий.

     Тваринки наблизились до пахучого будинку. Ведмедик упізнав цей запах – так пахло з упаковки під ялинкою. З будинку вийшли якісь химерні істоти.

• Ну що, ведмедику, тепер ти будеш жити з нами. Адже ми і є та шкідлива їжа, яку ти так сподобав.

     Ведмедик з острахом подивився на цих потвор. Він закричав:

• Ні, я не хочу. Тут брудно і незатишно. І, взагалі, у мене від вас болить живіт!

     Потвори тільки голосно зареготали.

     Друзі зрозуміли, що тепер їм треба тільки втікати. Вухань миттю завів свій Мерседес, і звірята помчали. Але що це? Бридкі потвори кинулись навздогін. Ось – ось наздоженуть!

Що робити? Та раптом відчинилися ворота у двір гарного будинку. Друзям не залишалося нічого іншого, як прошмигнути у двір. Ворота миттю зачинилися, і тваринки в небезпеці.

• Не бійтеся, тут ви в небезпеці, - сказав господар дому, гарний червонощокий чоловічок з посмішкою на обличчі.
• Хто ви? – запитав Бо.
• Ми – вітаміни, які дають усім силу , здоров’я і настрій.

     Враз на подвір’я висипало чимало таких кумедних, але веселих чоловічків.

• Допоможіть нам, будь ласка, - попросив Вухань. -  У ведмедика болить живіт.
• Це тому, що він став їсти шкідливу їжу, - пояснили чоловічки. – Ми з радістю вам допоможемо. Їдьте додому, там на великій галявині вас чекають ліки. А цих злюк не бійтеся, вони безсилі проти нас. Щасливої дороги!

     Друзі подякували і рушили додому. Коли ж повернулися, їх чекав сюрприз – ціла галявина була вкрита соковитими яблуками, солодкими грушками та виноградом, запашною малиною та суницею. Їжте, на здоров’я!

     Через деякий час ведмежа Бо знову весело сміялося і гралося зі своїми друзями. Граючись у квачика, воно знову забігло під ту ялинку, звідки доносився раніше незнайомий запах. Під деревом нічого не було. ‘’Яке чудове життя!’’ – подумав ведмедик. Він посміхнувся і побіг далі, адже його чекали друзі.

                                                       НЕЗВИЧАЙНИЙ АНГЕЛ

Мета: привчати дітей до самостійності, до порядку; виховувати в їхніх душах почуття прекрасного; вчити досягати своєї мети.

     Жив – був ангел. Як усі ангели, він був світлий, сяючий і з білими пухнастими крилами. Як і всі ангели, він був дуже добрим, допомагав людям і всім беззахисним. Але в той же час він був не таким, як усі, та інколи поступав дуже незвичайно, тому багато ангелів його не розуміли.

     Наприклад, пізній вечір, малюку давно пора спати. Але він капризує, кричить: ‘’ Ну чому знову? Яне хочу спати! Я не хочу прибирати іграшки!’’ Ангел підлітає до нього і шепоче: ‘’ Звичайно, не потрібно прибирати. Давай мама порозкидає по квартирі всі каструлі, сковорідки, ножі і виделки, голки та заколки, а тато – всі свої цвяхи та гайки, молотки та викрутки! Буде весело!’’ Малюк уявляє собі цю картину і починає повільно збирати іграшки.

     Або інший випадок – собака загнала маленького беззахисного кошеня на дерево і гавкає, хоче дострибнути. Ангел підлітає і домовляється з іншими тваринами. Собака, відірвавшись від свого гавкання, бачить, як гавкає кіт і заганяє жалюгідного собаку на дерево. Щелепа у собаки від подиву звисає, він ошелешений настільки, що маленькому кошеняті саме час зіскочити та втекти, а собака ще довго не може оговтатись.

     Ангел був веселим мрійником, але завжди досягав своєї мети! Йому говорили: ‘’ Ти якийсь не такий, як усі ангели. Може, ти незабаром народишся там, серед людей?’’. ‘’ Може’’, - відповідав ангел. Він не боявся нового. І хто знає, може, він уже народився, і серед діточок сяє його весела промениста посмішка.

 

                                ДІВЧИНКА НАТАЛКА І ШУРХОТУНЧИК

Мета: виховувати бережливе ставлення та любов до природи; впевненість у собі, почуття прекрасного.

     Жила – була дівчинка Наталка. В школі їй задали скласти казку. А вона казки розповідати не вміла. Таблицю множення знала напам’ять, про пори року і перелітних пташок знала, а ось із казками не виходило. Лягла вона спати дуже стурбована, що прийде до школи з невиконаним домашнім завданням. Заснути ніяк не виходить. І ось лежить вона, лежить, і раптом чує в кутку якесь шурхотіння. Злякалась, питає: ’’ Хто там шурхотить?’’ А у відповідь: ‘’ Це я, Шурхотунчик. Я істота казкова, завжди у тебе в кімнаті по кутках гуляю. А ось чому ти не спиш?’’ Розповіла йому дівчинка про свою проблему. Здивувався Шурхотунчик:

• Як так! Ти зовсім казку скласти не можеш? Адже навколо стільки чарівного, казкового!
• Що ж тут казкового? Все навколо звичайне.

     Шурхотунчик навіть образився:

• Ну знаєш! А як же я? Я ж чарівний!
• Ну чарівний…
• Ось бачиш. Он місяць на небі незвичайний, і зорі в небі, і калюжі на землі. Ось ти, мабуть, навіть і не знаєш, від якого такого чародійства листя восени жовтіє і червоніє?
• Це я знаю. Мені мама розповідала. Стає менше світла, і в листі речовин, від яких листя стає зеленим, теж менше стає, вони без світла утворюватись не можуть.
• Та ну, нісенітниця яка! Повір, я знаю. Адже тут без нас, Шурхотунчиків не обходиться. Ідемо зі мною гуляти – сама все побачиш.

     І повів Шурхотунчик Наталку місячною стежиною прямо на вулицю.

• Ось дивись. Є на небі зірки жовті, а є червонуваті. І зірки ці в калюжах відбиваються.

      Тицьнув Шурхотунчик хвостом в калюжу в те місце, де червонувата зірка відбивалась, і ніби червона фарба по калюжі розплилась, і хвіст виявився, як пензлик, у червоній фарбі.

• Тримайся за мій хвіст сильніше, підемо он той клен розфарбуємо.

    Вхопилася Наталка за хвіст Шурхотунчика, і стала цим хвостом до листків клена доторкуватись. Де доторкнеться, там листя червоним стає. Пішли вони знову до калюжі. Вибрала Наталка жовту зірку. Пофарбувала листя іншого клена, і берези, і липи. Так і гуляли Наталка з Шурхотунчиком, і фарбували листя в жовтий, червоний кольори. Не всі відразу, звичайно. Щоб і інші Шурхотунчики могли прийняти участь.

     Вранці мама розбудила Наталку в школу. Вони вийшли з дому, а навколо на дереваз стільки жовтих і червоних листків з’явилося.

• Дивися,  доцю! – сказала мама. – Уже справжня осінь настала, зеленого листя зовсім мало залишилось.

     ‘’ Як ми з Шурхотунчиком добре вночі постаралися’’, - подумала Наталка. А з клену поруч із нею прошурхотіло: ‘’ Так, добре!’’

 

                                                  КАЗКА ПРО БЕЗЛАД

Мета: привчати дітей до порядку; виховувати бережливе ставлення до речей.

     Жив – був Безпорядок , точніше, йому не було де жити. От він і ходив вулицями, придивлявся для себе будинок чи квартиру, в якій він міг би поселитися.

     Одного разу він помітив, що в багатоповерховому будинку живе дуже дружна сім’я: ‘’ Мабуть, поруч із ними буде весело і мені!’’ – подумав Безпорядок. Він став чекати зручного моменту.

     Коли діти виносили сміття, він пробрався у квартиру і сховався за батареєю. Невдовзі мама побачила там склад фантиків. ‘’Діти, хто заховав за батареєю склад фантиків? Це ж безпорядок!’’ – сказала вона. Безпорядок від задоволення посміхнувся: ‘’ Ось і познайомилися!’’ Поступово він звикся і став виходити у ванну кімнату – мама знаходила там татові шкарпетки, сховані в пральній машинці, на кухню – там він переплутав їй всі баночки з-під спецій, в дитячу – там Безпорядок поселився серед іграшок. Але біда була в тому, що його ніхто не помічав. Всі думали один на одного і ображались.

     Одного разу Безпорядок влаштував битву з тапочками членів всієї сім’ї в коридорі. Мама зовсім розізлилась. Діти теж розізлились – і відмовились прибирати за невідомим порушувачем порядку. Швидше за все, справа закінчилася б дуже погано – в сім’ї усі б пересварилися, але вчасно повернувся з роботи тато.

     Він відразу зрозумів, у чому справа. ‘’Я приніс свіжу газету, - сказав він. – Не повірите, там написано про нас.’’ Звичайно, йому не повірили, але стали слухати.

     ‘’Живе на світі така дружна сім’я… ( тато назвав їхнє прізвище). Батьки там дуже люблять своїх дітей, а діти –батьків. Але більш за все діти люблять прибирати в квартирі: в дитячій,  в спальні і в залі – і, взагалі, де помітять Безпорядок ( при цих словах Безпорядок навіть злякався, що його помітили). І дуже люблять, щоб мама їм нагадувала, що пора прибратися. Тоді вони говорять’’ Дякуємо!’’ – і з шаленою швидкістю наводять порядок! Ось яка чудова сім’я живе в нашому місті!’’

     Діти зрозуміли жарт і взялися за прибирання, а Безпорядок, доки його зовсім не розкрили, втік через відчинену кватирку. Вже дуже він не хотів, щоб із ним упоралися в одну мить.

 

                     КАЗКА ПРО ІВАНКА, ЯКИЙ ХОТІВ СТАТИ ДОРОСЛИМ

Мета: виробляти у дітей звичку прибирати за собою, дотримуватися чистоти і порядку.

     Жив – був хлопчик Іванко, і було йому шість років. Він був дуже добрий хлопчик, але йому часто не вистачало терпіння довести почату справу до кінця. Почне гратися, порозкидає іграшки по всій кімнаті, а прибрати за собою не хоче.

     Одного разу Іванко влаштував таку гру: все порозкидав. Прийшла мама, похитила головою і тихо сказала: ‘’ Який ти у мене маленький, зовсім не вмієш гратися один. Ось що: сиди тихенько, а я поки  побрибираю.’’

     ‘’ Сиди тихенько!’’ А хіба можна сидіти тихенько, якщо ти образився на маму? Ну, навіщо вона кожен день говорить ‘’маленький’’. ‘’ Я зовсім не маленький!’’ – подумав Іванко і тихенько прошмигнув на вулицю, поки мама прибирала за ним. На вулиці Іванку дуже сподобалось.

‘’Он я який!  - думав він. – Ходжу один, ніби великий.’’ В цей час повз нього їхала дівчинка на велосипеді.

• Ой, який хороший хлопчик! – вигукнула вона.
• Так, - відповів Іванко, - може, я і хороший, тільки я хочу бути великим.
• Дорослим? – задумалась дівчинка. – Якщо залізти на високе дерево, до самого сонечка, всі відразу стануть маленькими. А це означає, що ти станеш великим.
• Звичайно, - відповів Іванко і поліз на дерево.

     Але трапилася дивна річ. Коли Іванко зверху скрикнув: ‘’ Ну як, я вже великий?’’, дівчинка відповіла: ‘’ Ні, чомусь ти став ще меншим!’’.

• Не може бути! – не повірив Іванко і хотів запитати ще щось, але дівчинка…
• Ой – йой- йой! Дощик починається! – сіла на велосипед і швидко поїхала.

     Пішов дощ. Іванко зліз з дерева і ненароком посковзнувся. Розтягнувся на землі – і побачив, як з-під землі ростуть гриби. З червоними шапинками, на білих ніжках, вони стоять, як солдати на параді. Ах, як гарно!

     І тоді Іванко теж вийшов на той парад під дощем. ‘’ Зараз, - думав він, - зараз я обов’язково виросту’’. А після дощу спитав у хлопчика, що проходив поруч:

    -  Скажи, будь ласка, я дуже виріс?

     - Ти? – здивувався хлопчик і засміявся. – Ти тепер схожий на маленького мокрого котика.

     Більше не було що робити на вулиці, і Іванко прийшов додому. Ні, тепер він не мріяв стати дорослим. Він тепер зовсім розчарувався, але з неба йому посміхнулось сонце.

• Я знаю, ти хочеш стати великим, - сказало воно Іванку. Тож роби те, що я покажу.

     І добре сонечко показало, куди треба поставити розкидані іграшки. Все Іванко розставив, все прибрав. І навіть підмів підлогу. Лише одному не повірив: невже тепер він став дорослим?!

     Прийшла мама і здивувалась: в кімнаті було чисто. Мама зраділа і сказала: ‘’ Та ти в мене став зовсім дорослим. Подумати тільки, сам іграшки прибрав!’’

     І ти, малюче, який слухав казку, теж зрозумів, як стати дорослим? Перш за все, потрібно прибрати свої іграшки. А якщо не віриш, запитай в сонечка.

 

                                   НЕ ВІДЛІТАЙ, СПІВАЙ, ПТАШКО! 

Мета: вчити дітей поважати думку інших,  прислухатися та рахуватися з нею; привчати до понятття ‘’дружба’’.

• Давай веселитися, Поросятко!
• А як?
• Давай пострибаємо!

     І вони застрибали: Заєць – через пеньок, Порося – через звалену осику.

• Так не розвеселишся, - сказав Заєць. – Іди сюди! – Він підвів Поросятко до поваленої сосни.

     Весняний ліс, повний сонця і пташок, стояв у зеленій димці.

         Стрибай! – сказав Заєць.

• Боюсь, - сказало Поросятко.
• Дивись! – сказав Заєць і стрибнув.
• У тебе ноги довгі, - і Поросятко лягло животиком на сосну.
• Та не так, - сказав Заєць, - дивись! Ти не дивишся, - образився Заєць. – То я тебе навчу.

     Десь поруч сиділа пташка і голосно співала. ‘’ Де ж вона сидить?’’ – думало Порося, розглядуючи гілки.

• Дивися третій раз! Більше не покажу.

     Заєць стрибнув, і тут Порося її побачило. Вона була крихітна, такий сіренький камінчик, і співала так, що у Поросятка защеміло в грудях.

• Будеш стрибати чи ні? – запитав Заєць.
• Ти стрибай, - відповіло Поросятко. Він, не відриваючи очей, дивився на пташку. Ось вона нахилила голову і …. Такого Порося ще ніколи не чуло.
• Головне не боятися, - говорить Заєць. – І відштовхуйся двома ногами відразу. Зрозумів?
• Угу, - відповіло Поросятко. ‘’ Якби я вмів так співати, як вона. Я б…’’
• Ну, стрибай! – сказав Заєць.

     Порося підстрибнуло, лягло животом на сосну і закрило очі.

• Але ж ти! – сказав Заєць. – Вчи тебе! – І побіг.
• Пташко, - прошепотіло Порося, - не відлітай, співай, пташко! Я не вмію стрибати, не вмію співати, але, коли ти співаєш, мені здається, що я можу все.

     Пташка співала, а Порося лежало на сосні тихенько, і йому здавалося, що він сам – вільна пташка, летить високо над землею і махає легкими крилами. Прибіг Заєць.

• Ну, будеш стрибати? – запитав він. – Чому ж ти плачеш? От дурний! Та я ж навчу, навчу! Потрібно тільки відштовхуватися двома ногами відразу!

     І тут він побачив, як Порося зачаровано дивиться на пташку, і йому стало соромно, що він довго не помічав, чим зацікавлений його товариш.

• Давай навчимо пташку перестрибувати через колоду? – запитав він Поросятка.
• Давай краще навчимося співати, як пташки. – відповіло Порося.
• Кожному – своє! У нас не вийде.
• У мене теж не виходить стрибати так, як ти хочеш! Зате я вмію … хрюкати!
• А я – ні… - засумував Заєць.
• Зате ти вмієш класно стрибати!
• Але ж одному нецікаво стрибати!
• Значить, потрібно придумати таку гру, щоб було цікаво всім – тоді ніхто не буде ображатися і сумувати.

     І вони придумали таку гру, в якій Заєць стрибав, Порося хрюкало, а пташка співала. І всім було радісно, що вони вміли це робити.

 

 

 

 

ІСТОРІЯ ПРО ПЕТРИКА, ЯКИЙ ГОВОРИВ ПОГАНІ СЛОВА Мета: вчити дітей культурі спілкування; показати важливість культурного спілкування.      Петрик був хорошим хлопчиком, але була у нього недобра звичка говорити погані слова. Потрібно сказати, що його батьки були хорошими вихованими людьми. Вони дуже любили свого синочка і все йому пробачали. Мама з татом думали, що з віком все минеться. Підріс Петрик і пішов до школи. У нього з’явилося багато неприємностей. Не було такого дня, щоб діти не жалілися на нього. Хлопчиків бив, дівчаток обзивав і навіть до вчителів огризався. От настав самий страшний день: Петрик залишився один. Настав день, коли діти не захотіли з ним гратися, навіть самі добродушні від нього відвернулися. Приходить за ним тато, а він сидить, похнюпивши голову: Тату, тату! – закричав Петрик. – Я хочу розповісти тобі, що я зараз переживаю. Я образив дітей – і ніхто зі мною не хоче дружити. Я дуже злий. Як ти думаєш, що мені робити? Давай розберемося, - відповів тато. – Ти чого хочеш? Я хочу бути добрим! Допоможи мені, тату! Це не так просто, але є в мене один спосіб. Я пропоную тобі гру. Ось тобі маленьке зернятко, ми з тобою посадимо його в горщик і будемо поливати. Але це незвичайне зернятко – йому не потрібно багато води, а йому треба багато лагідних і добрих слів, і тоді воно перетвориться на чудову квітку. Тільки тут потрібно багато терпіння. Я згоден, тату! – відповів Петрик.      Посадили вони зернятко в горщик із землею. Кожен ранок Петрик підбігав до горщика і говорив гарні слова.      І раптом стало диво: зернятко проросло і перетворилося на гарну квітку. Петрик теж підріс і перетворився на доброго лагідного хлопчика.     СКІЛЬКИ КОШТУЄ ДОВІРА Мета: виховувати почуття поваги та довіри один до одного; показати важливість гарних відносин між друзями; виховувати стриманість; вчити обдумувати свої слова та вчинки.      Жили – були дві подруги: Оксанка і Оленка. Оксанка була весела, швидка, а Оленка – добра і спокійна.      Одного разу Оленка йшла до подруги в гості після уроків. Недалеко від будинку на тротуарі вона побачила гаманець. Він був дуже схожий на гаманець Оксанки. До гаманця були прикріплені ключі. Оленка понесла його Оксанці. Біля під’їзду сиділа дуже сумна Оксанка. Оленка з радістю простягнула їй гаманець, уявляючи собі який це сюрприз для Оксанки. Але та раптом закричала: ‘’Як ти могла вкрасти мій гаманець? ‘’ Вона була різка і швидка, тому так швидко зробила висновок: адже дурниці завжди першими в голову лізуть.      Оленка спробувала пояснити, що знайшла його на вулиці. Але Оксанка не хотіла її слухати. Оксанка кричала, а Оленка раптом замовкла і заплакала.      В цей час повз них проходила якась незнайома жінка. Вона втрутилася в розмову. Що сталося? – запитала вона. Во на вкрала мій гаманець! А ще подруга називається! – Оксанка показала на Оленку.      Оленка зовсім зніяковіла і опустила голову. Жінка раптом сказала: Неправда, я бачила, як ця дівчинка підібрала гаманець з асфальту. Ви її просто захищаєте! – не погоджувалась Оксанка. Ти була неуважна, коли його загубила. Тепер начувайся: ти взагалі перестала бачити навколо себе. Злість тобі заважає. Вона – як більмо в оці, не дає бачити чітко.      Оксанка розізлилась і втекла додому…      Вдома вона з обуренням розповідала про вчинок Оленки. Але мама стала на захист дівчинки, пояснила, що Оксанка не права. Пояснила, що така недовіра може знищити їхню дружбу, і дівчатка втратять назавжди хороші стосунки.      І тут Оксанка все зрозуміла. Їй стало страшно за те, що вона накоїла. Дівчинка написала листа в віднесла його додому до Оленки. Там було намальовано сердечко і написано: ‘’ Друзям потрібно довіряти. Ніякий гаманець не коштує дорожче справжньої дружби’’. Дівчатка помирились.   ЧАРІВНИЙ КАПЕЛЮШОК   Мета: виховувати охайність, бережне ставлення до речей, повагу до старших.      Жила – була гарненька дівчинка, та от біда – була вона не дуже слухняна, не дуже охайна і, навіть, не завжди чемна і доброзичлива. А її батьки дуже хотіли, щоб їхня донька допомагала їм в робила це з задоволенням. Але тільки вона не любила прибирати за собою. Зустрічаючись на прогулянці з маминими знайомими, могла не привітатися. А якщо їй щось не сподобається, могла надутись і піти собі кудись далеко. Звичайно, мама дуже хотіла, щоб її улюблена донька швидше змінилася, але поки що цього не відбувалося.          От одного разу влітку, коли дівчинці мало виповнитись сім років, вони вирішили схитрувати. Батьки вирішили подарувати їй ‘’ Чарівний капелюшок’’. Вони сказали їй: ‘’ Доню, ми даруємо тобі цей незвичайний капелюшок. Знай: хто його одягає, той стає добрим, турботливим, умілим і сміливим. Одягай її, коли забажаєш!’’ Капелюшок був дійсно дуже незвичайним і гарним. Він сподобався нашій дівчинці.     Наступного ранку кличуть батьки дівчинку снідати, заходять до її кімнати – не можуть повірити очам своїм: їхня неслухняна донька сидить уже одягнена, ліжко застелене, іграшки всі гарно складені, а на голові у неї новий капелюшок. Мама з татом переглянулись і запитали: ‘’ А хто ж допоміг тобі все прибрати?’’ Дівчинка відповіла: ‘’ Новий капелюшок мені дуже сподобався. Я пам’ятаю, як ви мені сказали, що, хто її одягне, той стане добрим, турботливим, вмілим і сміливим. Ось я і спробувала стати, як мама.’’     Пройшов час. Дівчинка багато чому навчилася. А, може, і справді, справа була в тому загадковому капелюшку? Хто знає.                        ЯК ДІВЧИНКА ОЛЯ НАВЧИЛАСЯ ГОВОРИТИ ПРАВДУ Мета: показати дітям користь від того, коли говориш правду і неприємності, які чекають, коли дитина обманює; вчити дітей говорити правду; вчити культурі спілкування       Жила – була дівчинка Оля. Вона була дуже гарною і розумною дівчинкою з блакитними, як небо, очима, але вона мала одну особливість – любила говорити неправду. Коли мама питала Олю, хто розбив кришталеву вазу, яка стояла на комоді, дівчинка відповідала: Це кішка Соня! Вона її розбила, коли ніхто не бачив! – видумувала дівчинка, на що мама дуже незадоволено хитала головою.  Олю, ти погодувала кішку? – цікавилась бабуся. А Оля так була зацікавлена грою з плюшевим зайцем, що їй зовсім не хотілося відволікатися на запитання бабусі. Вона знову сказала неправду: Звичайно, бабусю, вона вже випила цілу миску молока!      Соня ніжилась на сонечку, звернувшись клубочком на підвіконнику. Геть, геть ! – прошипіла крізь зуби Оля.      Кішка покірно стрибнула  вниз і сковзнула за двері. Але коли вона пробігала, двері за нею зачинилися. Дівчинка спробувала відчинити їх, але вона була маленькою – їй не під силу було самій відкрити ці двері без допомоги дорослих. Вона стала кликати на допомогу: Допоможіть! Я не можу вийти з кімнати! Кицька зачинила двері!      Але ніхто не відкликався. Олині батьки, звичайно, чули її, але хіба може кішка зачинити двері? Вони вирішили, що дівчинка, як завжди, обманює, і не повірили її словам. Мама продовжувала клопотатися по кухні. А бабуся замоталась у тепле покривало і почала читати газету.      Оля сиділа в кімнаті і ніяк не могла зрозуміти, чому ніхто не прийшов до неї на допомогу? Дівчинка не знала, скільки часу минуло, але за вікном уже потемніло. Їй стало страшно. А раптом всі пішли і забули про мене?! Невже я назавжди залишусь тут одна? – почала плакати вона. Оля почала голосно – голосно бити кулачками в двері і кликати на допомогу. Ой! А двері і справді зачинилися, - сказала бабуся, відкриваючи їх. – А ми подумали, що ти знову обманюєш нас!   Бабусю, я більше ніколи не буду обманювати! Я хочу, щоб мені завжди вірили! – скрикнула Оля і обійняла рятівницю. Вони взялися за руки і пішли на кухню, де мама уже приготувала смачну вечерю. Зачекайте, а Соня? – згадала Оля, і, зіскочивши з-за столу, налила кішці повну миску молока. Молодчина! – похвалила її мама.      Оля вирішила завжди говорити тільки правду. Адже якщо тобі вірять, то завжди прийдуть на допомогу. ХЛОПЧИК ВІТЯ, ЯКИЙ ХОТІВ, ЩОБ НА НЬОГО ВСІ ЗВЕРТАЛИ УВАГУ Мета: виховувати повагу до інших; вміння прислуховуватися до думки та бажань інших; показати дітям, як можна викликати до себе авторитет.      Жив – був хлопчик Вітя. Він був несхожим на інших хлопчиків. Найбільше він любив, коли на нього звертали увагу. Хотілося Віті, щоб тільки на нього завжди дивилися, тільки його всі слухали.      Приходить він на заняття до школи. Тільки вчитель починає щось розповідати, Вітя як загавкає голосно – голосно. Всі сміються, на нього дивляться, а вчитель – за двері виганяє.      На перерві діти граються – будують фортеці з конструктора. А хлопчик зайде з однієї сторони подивиться, з іншої загляне – ніхто на нього не звертає уваги. Як замахнеться тоді він – і ногою прямо по фортеці! Дівчатка плачуть, хлопчики бити його хочуть. І так кожен день. Все ніби добре, але стало таке життя Віті надоїдати. Увагу, звичайно, звертають – це приємно, але сварять багато – це сумно.      Думав він про це одного разу ввечері і заснув. Сниться йому сон: всі на Вітю дивляться, тому що він нахуліганив, і сварять. А в кінці всі: мама, тато, вчителька, сусідка, діти з класу оточили його. Кожен про своє кричить – нічого. Вітя розуміє, що кожному з них він щось зробив неприємне. Хлопчик зробив крок назад, ще крок. Він відступає, а вони всі на нього рухаються. Ще крок і ніби в чорну яму впав, тільки крик чути: ‘’ Не хочу тут…’’ І раптом в іншому місці опинився. Знову люди навколо. Тільки тут він усім допомагає, гарні вчинки робить, слухає уважно, іграшки не ламає. І найголовніше – на нього всі увагу звертають. Приємно Віті – радісно і всім навколо. Хвалять усі Вітю, розмовляють про нього, а йому – ніби по голівці гладять.      І тут Вітя прокинувся. Захотілося йому знову в той сон потрапити.         Прийшов хлопчик до школи. На уроці вчителька дітей рахувати вчить. Він тихенько сидить, слухає. Вчитель задає питання : ‘’ Скільки буде до двох додати чотири? ‘’ Вітя встиг першим: ‘’ Шість.’’ ‘’ Ось дивіться, - поважно проговорила вчителька, - як потрібно уважно слухати’’. Приємно стало Віті.      На перерві діти пішли будувати фортецю. Вітя побудував чудові башні, його похвалила не тільки вчителька, а й діти.      Коли настав вечір, втомлений, але задоволений Вітя прийшов додому. А вдома його чекав пиріг. ‘’ Ти думаєш, я не помітила, що з сьогоднішнього дня ти став іншим. Це потрібно відсвяткувати’’, - лагідно сказала мама.          2. Вправи для релаксації з елементами казкотерапії       Релаксація - зняття емоційної та м'язовоЇ напруги. Релаксація не означає, що діти повинні неодмінно лягати - нахилятися, потягуватися чи виконувати інші фізичні вправи.. Хороший помічник розслаблення – дитяча уява.        При проведенні розслаблюючих вправ добре використовувати спокійну музику. Підбір музики необхідно здійснювати відповідно до того змісту, який пропонується у вправі. Наприклад: «Відпочинок в лісі» - звуки лісу; «На морському дні» - шум прибою.        ВПРАВА ‘’ ШТАНГА’’        Будемо займатися спортом. Встань. Уяви, що ти піднімаєш важку штангу,  нахилися, візьми її. Стисни кулаки. Повільно піднімаємо руки, вони напружені. Важко! Руки втомилися, кидаємо штангу (руки різко опускаються вниз і вільно звисають уздовж тулуба). Руки відпочивають. Дихається легко. Вдих -  видих!   Ми готуємося до рекорду, Будемо займатися спортом (нахил вперед) Штангу з підлоги піднімаємо, (випрямитися, руки вгору) Міцно тримаємо ... І кидаємо! Наші м'язи не втомилися І ще слухняніші стали. Нам стає зрозуміло: Розслаблення приємне.        ВПРАВА ‘’ ВЕДМЕЖАТА, В БАРЛІГ!’’          Осінь. Рано темніє, ведмежата сидять на лісовій галявині і дивляться на маму ведмедицю. Ведмежатам хочеться спати. Вони по одному йдуть додому, точно дотримуючись сліду ведмедиці. Ведмежата забираються в свої ліжечка і чекають, коли їх мама ведмедиця пограє з ними перед сном. Ведмедиця перераховує ведмежат. Все на місці, можна починати гру.      1. Гра з шишками.      Мама ведмедиця кидає ведмежатам шишки.  Вони ловлять їх, з силою стискають в лапах. Шишки розламуються на дрібні шматочки. Ведмежата відкидають їх в сторони і кидають лапки вздовж тулуба. Мама знову кидає шишки ведмежатам.      2. Гра ‘’ Холодно – спекотно ‘’.      Мама ведмедиця пішла, в цей час подув холодний вітер і пробрався крізь щілину в барліг. Ведмежата замерзли. Вони стиснулись в маленькі грудочки і гріються. Стало спекотно – ведмежата порозбігалися. Знову повіяв північний вітер… (2 – 3 рази)      ВПРАВА ‘’ ЧАРІВНА КВІТКА’’      Діти сидять, схрестивши ноги. Ведучий каже: ‘’ У чарівному лісі, в заповідному місці, там, куди не кожен міг увійти, Добра Фея посадила чарівні квіти. Йшов час, і з’явилися невеликі бутони ( діти складають руки над головою, зображуючи бутони). Їх зігрівало сонечко, а Добра Фея поливала квіти живою водою. В один прекрасний день чарівні квіти розпустилися. Їх краса була дивовижна ( діти встають на ноги, розкривають руки і трохи відкидають голову назад). Всі мешканці чарівного лісу приходили подивитися на квіти. Адже Добра Фея наділила квіти дивовижною силою. У них було стільки добра і краси, що вони могли подарувати радість кожному, хто дивився на них. Ішов час, квіти ставали все кращими, і їхня сила зростала. Так в чарівному лісі з’явилися прекрасні чарівні квіти, які дарували радість і добро всім, хто міг пройти в це заповідне місце.       ВПРАВА ‘’ СНІГОВА БАБА’’     Уяви, що ти снігова баба. Тебе виліпили діти. Тепер вони пішли, залишивши тебе одну (одного). У тебе є голова, тулуб, дві руки і ти стоїш на міцних ніжках. Прекрасний ранок, світить сонце. Ось воно починає припікати, і ти відчуваєш, що розтаєш. Спочатку розтає голова, потім одна рука, інша. Поступово потроху починає танути тулуб. Ти перетворюєшся на калюжу, яка розтікається по землі.      ВПРАВА ‘’ ПРОГУЛЯНКА ЧАРІВНИМ ЛІСОМ ‘’      Діти лягають в зручну позу, не заважаючи один одному, закривають очі. Вчитель вмикає спокійну мелодію і заспокійливим голосом чітко вимовляє текст. Останні фрази проговорює трохи бадьоріше, голосніше і швидше: ‘’ В одній далекій країні є чарівний ліс. Йому вже дуже багато років. Він багато бачив і дуже багато знає. Тому, хто в нього входить, він дає силу і мудрість. І зараз ми входимо в цей чарівний ліс. У лісі прохолодно і приємно. У лісі багато галявин з дивовижними квітами і ягодами. Прогуляйтеся чарівним лісом і знайдіть для себе найкраще місце. Цілком ймовірно, що ви познайомитеся з птахами або іншими мешканцями чарівного лісу. Можливо, ви будете збирати ягоди або квіти. Щоб ви не робили, чарівний ліс охороняє вас і дає вам силу. Все те додре, що ви знайшли в цьому чарівному лісі, залишається з вами. Візьміть це з собою, потихеньку відкривайте очі, повертайтеся до нас’’.                                     ВИСНОВКИ      Застосування казкотерапії в початковій школі  - це відповідь на вимоги часу. Сучасна дитина в школі отримує не тільки знання – вона має зберегти своє здоров’я.       Початок шкільного життя у дітей пов’язаний з багатьма труднощами. В сучасній школі увага вчителів направлена не тільки на успішність ( чи неуспішність) учня в оволодінні тими чи іншими знаннями. Не менш важливим моментом  в розвитку дитини є його емоціональний стан, наявність друзів, можливість проявити себе не тільки в навчанні, а й в позаурочній діяльності.  Вчитель за допомогою здоров’язберігаючих технологій, зокрема, казкотерапії, допомагає дітям у збереженні їхнього здоров’я, підтриманні внутрішнього балансу та емоціонального комфорту.      Для цього вчителі використовують у своїй роботі казки різного терапевтичного спрямування, хвилинки релаксу з елементами казкотерапії.      Мета їхнього використання: виховувати у дітей почуття само – та взаємоповаги; розвивати самосвідомість, навички спостереження та самоспостереження; навчити дітей розшифровувати закладенні в казках знання про світ в системі взаємовідносин у ньому; навчити думати над сутністю і неоднозначністю життєвих ситуацій; вчити дітей керувати своїми емоціями; навчити усвідомлювати свої емоційні стани та мотиви поведінки.      Підбираючи казки відповідно до мети і вікового розвитку дитини, можна досягти успіху у вирішенні багатьох психолого – емоційних проблем та застерегти дитину від їхнього виникнення. Саме це і є основною метою застосування казкотерапії в початковій школі.

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

     1. Вачнов І.В. Казкотерапія. Розвиток самосвідомості через психологічну казку / І.В.Вачнов. – М.: Просвещение, 1997. – 178 с.

     2. Гнєздилов А.В. Авторська казкотерапія.

     3. Зінкевич – Євстигнєєва Т.Д. Основи казкотерапії. – М.: 2005.

     4. Зінкевич – Євстигнєєва Т.Д. Шлях до чаклунства. Теорія і практика казкотерапії. – СПб.: Мова, 1998. – 348 с.

     5. Музичук О.О. Казка як засіб розвитку особистісних цінностей молодших школярів // Проблеми сучасної психології. – 2012. - № 17.

     6. Соколов Д.Ю. Казки та казкотерапія / Д.Ю. Соколов. – М.: Ексмо – прес, 2001; 2005. – 224 с.

     7. Тренінг по казкотерапії: Збірник програм по казкотерапії / Під ред. Т.Д. Зінкевич – Євстигнєєвої. – СПб.: Йдеться, 2002. – 254 с.

     8. Успенська В. Впровадження здоров’язберігальних технологій у загальноосвітньому навчальному закладі // Рідна школа. – 2009. - № 4. – с. 44 – 48.

     9. Фесюкова Л.Б. Виховання казкою/ Л.Б. Фесюкова. – Харків, 1996. – 126 с.

     10. Яценко Т.С. ‘’ Психологічні основи групової психокорекції ‘’. Навчальний посібник. – К.: Либідь, 1997. -  264 с.

     Інтернет ресурси:

     http://www.rebenok.com/info/library/reading/57311/ Роль казки у розвитку дитячої емоційності.

 

 

 

 

ДЛЯ НОТАТОК

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ДЛЯ НОТАТОК

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________