ЗАСТОСУВАННЯ СТРАТЕГІЙ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ В УМОВАХ НУШ

ЗАСТОСУВАННЯ СТРАТЕГІЙ  КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ  НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ В УМОВАХ НУШ

 Перед сучасною освітою стоїть безліч завдань , які передбачають не просто забезпечення учнів якісними знаннями,а й формування компетентної особистості ,здатної до адекватної оцінки оточуючих подій , спроможної творчо вирішувати поставлені перед нею завдання , а головне – не стати знівельованою особистістю у вирі асоціативних проявів суспільства, тому розробка програми «Читання та письмо для розвитку критичного мислення» має велике значення як помічник у роботі вчителя.

Програма „Читання та письмо для розвитку критичного мислення”(ЧПКМ), що є спільним проектом освітян усього світу, пропонує такий підхід до навчання, який привчає учнів до критичного аналізу, формує власну думку, навчає коректному скептицизму, зіставленню інформації з протилежних точок зору, розробці системи доказів на підтримку певної точки зору, вчить ретельно досліджувати нову інформацію, просіювати її, оцінювати нові ідеї, вирішувати, що важливо, а що ні, визначати загальну цінність нових знань на основі власних потреб і цілей.

Мета програми :  впроваджувати у шкільну практику стратегії викладання, які допомагають школярам осмислювати прочитане, виявляти самостійність у питаннях самоосвіти, розуміти логіку аргументів, учитися уважно слухати співрозмовника, впевнено вести дискусію та приймати виважені рішення. В технологію ЧПКМ входять такі стратегії:

тренування, позначки, сенкан, ЗХВ, титанік, кубування, гронування, передбачення, дискусійна сітка Алвермана, робота в парах, порушена послідовність, карусель, портфель оцінювання, кола Вена, щоденник подвійних нотаток та ін.

   Актуальність розкриття програми «Читання та письмо для розвитку критичного мислення» полягає в завданні педагога – змінити практику своєї  роботи , щоб сприяти активному навчанню учнів і розвитку в них активного мислення , адже в ідеалі ми прагнемо , щоб учні не просто запам’ятовували навчальний матеріал , а запитували , досліджували , творили , вирішували , інтерпретували та дебатували  за змістом. Саме таке навчання й буде вважатися якісним сьогодні . Здатність до співпраці є  найважливішою умовою критичного мислення , оскільки вона підтримує діалог,  спільну мету і взаємне вивчення ціностей.

    Література, впливаючи на формування і розвиток особистості , розкриває бачення світу і допомагає зрозуміти свою позицію відносно почутого чи побаченого.

    У рамках уроків із української літератури , побудованих на засадах критичного мислення, вирішується  завдання сучасного підходу до навчання та виховання учнів. Навчити дітей мислити критично – означає правильно поставити запитання, направити їх увагу в правильне русло, вчити самостійно робити висновки та знаходити рішення . Виникає необхідність у вихованні в школярів внутрішньої потреби передавати власне бачення світу , мати  особисту позицію. Сучасні учні з цікавістю виконують ті види навчальної діяльності , які дають їм матеріал для роздумів, можливість виявити ініціативу та самостійність, потребують розумового напруження, винахідливості та творчості. Протягом  уроків літератури відшукуються здібності у дітей, розвиваються найменші прояви їхнього таланту .

     У межах уроку є багато можливостей не просто надати учням можливість  освоїти нові горизонти предмета, а й вступити з отриманою інформацією  в безпосередній контакт, вільно демонструвати свої ідеї та оперувати отриманими знаннями в подальшому житті . Бути переконливими та впевненими в дискусії на будь-яку тему, мати власну оцінку на будь-яку подію,  підкріплену реальними аргументами, формувати не лише читацьку активність, а й світоглядне переконання.  Під критичним мисленням слід розуміти процес розгляду ідей з багатьох точок зору, відповідно до їх змістових зв’язків. У будь- якій справі запорука успіху – правильна початкова організація.                                                        Певною мірою це відноситься і до навчального процесу. Як його побудувати , з чого почати,  які використовувати методи і прийоми – над цими питаннями думали педагоги не одного покоління. Методика критичного мислення може допомогти  педагогам у вирішенні цих питань. Вона дозволяє на уроках постійно включати в роботу учнів, навчає їх думати . Школярі на уроках сперечаються , наводять цікаві приклади , розповідають про прочитане , роблять висновки , тобто  виявляють високу активність. Завдання вчителя - насичувати бесіду новим матеріалом , пропонувати учням навідні запитання і підвести їх до самостійного формування висновків .   Критичне мислення – це уміння урівноважувати в своїй свідомості різні точки зору,  вміння піддавати ідею м’якому скепсису , об’єднання активного й інтерактивного процесу , перевірка окремих ідей на можливість їх використання , моделювання систем доказів,  на основі яких базуються різні точки зору,  переоцінка та переосмислення  понять та інформації , здатність знайти необхідну інформацію та використовувати її самостійно під час прийняття рішення. Таким чином,  критичне мислення – це складний ментальний процес , який починається із залучення інформації і закінчується прийняттям рішення . Модель уроку,  згідно з методичною структурою розвитку критичного мислення, складається з трьох фаз :

1. Евокація ( фаза актуалізації , виклику ) .

На цьому етапі здійснюється декілька важливих пізнавальних операцій :   учні активно згадують усе, що вже відомо з теми . Це первинне занурення дає можливість учням установити рівень власних знань, що є визначальним , адже  міцні знання можуть бути сформовані тільки на основі того, що вже відомо . Навчальний процес – це процес поєднання нового з відомим ;   відбувається активізація діяльності учнів , їх мислення , говоріння, що є дуже важливим, бо , промовляючи свої думки, учні переходять на рівень самоусвідомлення ;

 Основні запитання :

- як збудити цікавість учнів ?

- як відновити у пам’яті попередні знання?

- як сформувати думку учнів ?

- як спонукати учнів до формулювання запитань ?

       Отже , ефективна стратегія евокації створює мотивацію учнів до активного навчання .                                                   

Основні форми роботи на фазі евокації : «мозковий штурм»; робота в парах ; робота в групах , «Гроно», читання з передбаченням, вільне письмо.

      «Мозковий штурм»– це ефективний метод колективного обговорення, пошуку рішень,  що здійснюється через вільне накопичення ідей з певної теми,  вираження поглядів усіх учасників . Цей метод дає змогу групі учнів використовувати свої інтелектуальні можливості для швидкого та ефективного виконання завдання .

  «Гроно» -  учні використовують список понять « Мозкового штурму» з даної теми, а потім застосовують метод «Гроно» для встановлення зв’зку.   Керована діяльність – читання з передбаченням . Потрібно поділити текст на частини і запропонувати учням передбачити, що станеться  в наступній частині. Для передбачення використовують заголовок або фрази .

Учитель дає учням короткий перелік слів , вислів із тексту і пропонує парам учнів зробити припущення , як ці слова використано в тексті: Знаю –Хочу знати –Вивчаю .

Невеликі групи або і весь клас розповідають те, що вони вже знають ,а потім формулюють запитання , на які треба знайти відповіді .

 Вільне письмо . Учні вільно пишуть все ,що вони знають , відчувають ,

чому дивуються щодо теми уроку – до того , як почнеться її опрацювання.  Групова форма роботи – середовище для розвитку критичного мислення та формування ключових компетентностей.

     Під час роботи в групі відбувається спільне розв’язання поставлених задач. У процесі цієї роботи в учнів розвиваються почуття колективізму, взаємопідтримки , взаємодопомоги , зникає відчуття страху , скованості. Працюючи в групі, учні вчаться говорити, обговорювати проблему, вислуховувати думки співрозмовника , приймати рішення.

       Робота в групах будується на правилах:

•          один говорить – усі слухають;
•          з кожної проблеми висловлюються всі члени групи;
•          висловлювати свої думки чітко , лаконічно ;
•          група доручає одному з її членів виступити  ;
•          усі цінують час.                                             

  Працюючи в групі , в нагороду за уміння слухати та співпрацювати учні отримують колективну мудрість.Саме така форма роботи створює особливі умови для формування ключових компетентностей. Перш за все , це комунікативні, які передбачають оволодіння способами взаємодії з людьми , вміння спілкуватися усно , письмово; здатність до толерантності у спілкуванні : дотримання культури дискусій , уникнення категоричності ,визнання своїх помилок .                                                      

Також це соціальні компетентності , які передбачають здатність та уміння діяти в соціумі з урахуванням позицій інших .                                                       

Формування соціальних компетентностей відбувається в процесі роботи учнів у групі, де створюються умови для співпраці учнів, організації їх спільних дій, прийняття спільних рішень; де використовуються взаємодопомога, взаємоперевірка , взаємооцінка та самооцінка діяльності.

  2.Осмислення (фаза вивчення нового матеріалу).

Тут учні вступають у контакт з новою інформацією,  ідеями, працюючи з текстом,  історичними документами, відеоматеріалами. У процесі роботи використовуються такі прийоми як читання із системою позначок «Поміч». При цьому ,прочитавши речення , треба поряд поставити відповідну позначку :

+   - відома інформація ;

!    - нова  інформація ;

?   - здивувала , зацікавила ;

      -   - заперечує тому , що знаю.

      Система позначок дає можливість учням активізувати розумові  операції, співставити своє розуміння того, що читає дитина , порівняно з тим, що вже знає. Так виникає зв’язок між  відомим та невідомим , створюються умови для формування інформаційних компетентностей учнів.

   Метод  «Подвійний щоденник». Сторінку зошита поділити на дві частини. У першій написати ту інформацію , яка вразила , викликала спогади й асоціації. У другій – описати думки , коментарі , питання ,що з цього приводу виникли.

   Запитання – Відповідь

Учні працюють у парах . У ході читання тексту вони ставлять запитання стосовно частин тексту та відповідають на них.

 Кероване вивчення.

Учням слід дати письмову інструкцію , яка приверне їхню увагу до ключових частин тексту і спрямує їхні думки . Наприклад , охарактеризувати ставлення головного героя до  а)…, б)…, в)… .

 3.Рефлексія (фаза розміркування).

Діяльність учнів на цьому етапі полягає в тому,  що :

•          учні індивідуально чи разом з іншим складають список нової інформації, яку отримали ;
•          розповідають один одному, записують вивчене;
•          складають схеми , таблиці , малюнки за темою і пояснюють новий матеріал класу.

         На стадії рефлексії реалізуються важливі задачі: учні розуміють краще те , що можуть уявити і виразити власними словами : «Те, що я чую, –я забуваю ; те , що я бачу і чую, я трохи запам’ятовую; те , що я бачу , чую і промовляю , я починаю розуміти».    Це забезпечує збільшення словникового запасу , дає можливість розширити знання за темою, побачити різні підходи до оформлення відповіді, складання схем. А, значить, здійснюється процес формування інформаційних комунікативних компетентностей та компетентностей саморозвитку самоосвіти учнів .

     Далі наведено низку стратегій , які допоможуть учням на фазі рефлексії

 Огляд «Подвійного щоденника».

    Учні діляться тим , що вони записали у своїх щоденниках відгуків. Учитель пов’язує подальше обговорення тексту з їхніми відгуками .

        Написання есе.

   Учні у вільній формі викладають думки щодо прочитаного . Есе можна писати 5, 10 ,20 хвилин.

П’ятихвилинне есе ставить перед учнями два завдання :

•          написати , що дізналися з теми ;
•          поставити запитання –“Що залишилось незрозумілим”.

Ці відповіді вчителі використовують під час планування наступного уроку.

 Після опрацювання теми учні можуть написати сенкан .

Сенкан – це вислів , який складається з п’яти рядків :

Слово- тема (іменник).

Два прикметники.

Три слова , які визначають дію , пов’язану з темою.

Фраза.

Слово- синонім теми.                                                               

  Використання цих прийомів створює можливість для формування інформаційних компетентностей. Вони пов’язані з умінням добувати , опрацьовувати та використовувати інформацію з різних джерел. Прийоми та стратегії методики розвитку критичного мислення створюють необхідні умови для різнопланової роботи з інформацією : складання алгоритмів , виділення головного , представлення матеріалу у вигляді схем , малюнків , написання сенканів , есе. Варто залучати учнів до складання опорних конспектів , цікавих ситуативних задач , підсумкових запитань , творчих завдань. Таким чином , саме методика розвитку критичного мислення дозволяє максимально підвищити ефективність навчально – виховного процесу , дає можливість створити такі умови ,коли всі учні залучаються до активної , творчої навчальної діяльності , процесу самонавчання , самореалізації , вчаться спілкуватись, співпрацювати , критично мислити, відстоювати свою позицію.                                                            Отже , наведена методична система дає можливість учителю:

•          активізувати мислення учнів;
•          мотивувати та стимулювати їхню  діяльность;
•          залучити всіх учнів до творчої ,продуктивної діяльності;
•          активізувати пізнавальний процес ;
•          розвивати пізнавальний процес ;
•          розвивати уміння логічно та аргументовано викладати матеріал ;
•          розвивати навички колективного спілкування , почуття взаємодопомоги , взаємопідтримку ;
•          формувати ключові компетентності учнів .

Щоб стимулювати критичне мислення , учителю необхідно :

•          дозволити вільно розмірковувати та висловлювати свої думки ;
•          приймати різноманітні ідеї та думки ;
•          сприяти активному залученню учнів до процесу навчання ;
•          висловлювати впевненість у здібностях кожного учня;
•          цінувати критичне мислення учнів .

  Щоб почати ефективно практикувати критичне мислення , учні повинні :

•          розвивати впевненість у собі , розуміння цінностей власних поглядів та ідей ;
•          брати участь у процесі навчання ;

-    поважати думки інших .

У процесі обговорення висуваються критерії мислення, ідентифікуються й обговорюються життєві контексти, а мисленнєвий процес у цілому піддається оцінюванню. Реалізуючи проблему «Розвиток критичного мислення учнів на уроці», переконуємося, що тільки ті знання, яких учень набув під час особистої пізнавальної діяльності,  стають його інтелектуальним надбанням, навчають комунікативно виправдано користуватися засобами мови в різних життєвих ситуаціях, виховують особистість.

Сіренко Лідія Іванівна

Учитель-методист Харківського ліцею “146