УРОК ЗВИТЯГИ

(січень)

 

Концепція уроку - “Незламність духу патріотів - є основою незалежності держави”

 

Структура Уроку звитяги:

І. Вступ.

ІІ. Основна тема уроку.

ІІІ. Додаткові матеріали.

VІ. Заключна частина.

 

В розділі ІІ-му пропонується розглянути з учнями 5-11 класів такі теми:

5-6 класу: Борці боротьби за незалежність ХХ-ХХІ століть - молоді Герої  Крут, Донецького аеропорту АП і Дебальцевського плацдарму.

7 класу: Перша незалежність Української держави, проголошена в ХХ столітті.

8 класу: Соборність України.

9 класу: Героїзм захисників Крут.

10 класу: Героїзм захисників Донецького аеропорту.

11 класу: Героїзм захисників Дебальцево.

 

ВСТУП

 

ХХ століття

Завершення Першої світової війни увінчалося розпадом імперій і створенням на їх руїнах низки незалежних національних держав у Східній Європі. Серед поневолених народів, що піднялися тоді на боротьбу за самостійність були й українці, які теж зуміли створити Українську Народну Республіку та Західноукраїнську Народну Республіку, а згодом об’єдналися в єдину державу. Незважаючи на завзяту боротьбу та жертовність, проявлену під час  захисту суверенітету, українці втратили незалежність, в першу чергу через несприятливі зовнішньо-політичні обставини та агресію більшовицької Росії.

Пам’ять про існування власної держави у 1917–1921 роках стала одним із наріжних каменів формування модерної національної ідентичності українців, надихала на продовження визвольної боротьби, котра врешті увінчалася відновленням незалежності у 1991 році. Але боротьба за суверенітет і територіальну цілісність триває і сьогодні.

Перша Незалежність та Соборність України

22 січня ми відзначаємо проголошення Першої Незалежності у 1918 році та проголошення Акта злуки УНР і ЗУНР у 1919-му — День Соборності.

Незалежність була проголошена IV Універсалом 22 (9) січня 1918 року, який ухвалили вночі 24 (11) січня 1918 року на засіданні Малої Ради Української Центральної Ради. Документ містив чотири головні питання: проголошення самостійності Української Народної Республіки; доручення Раді Народних Міністрів укласти мир з Центральними державами; оповіщення оборонної війни з більшовицькою Росією; декларування основ внутрішнього соціально-економічного будівництва й окреслення заходів для припинення війни з Центральними державами. Голосували за документ поіменно: «за» було 39, «проти»  – 4, «утрималось» – 6 осіб.

Уперше в XX столітті Україна стала незалежною суверенною державою.

Революційні події на Наддніпрянській Україні та проголошення української державності сприяли піднесенню національного руху в підавстрійській Галичині. 1 листопада 1918 року постала Західно-Українська Народна Республіка. Її лідери ініціювали переговори про об’єднання Наддніпрянської України з Наддністрянською. Їх наслідком стало підписання 1 грудня 1918 року у Фастові «передвступного» договору  між УНР і ЗУНР про злуку обох республік в одну державу. 3 січня 1919 року Українська Національна Рада ЗУНР у Станіславові (нині – Івано-Франківськ) ратифікувала цей договір і прийняла ухвалу про об’єднання двох частин України.

22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві в урочистій атмосфері відбулося проголошення Акта злуки УНР та ЗУНР в єдину незалежну державу. У зачитаному на зборах «Універсалі соборності», зокрема, відзначалося: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка». Наступного дня Акт злуки майже одностайно був ратифікований Трудовим конгресом України.

У роки радянського тоталітарного режиму проголошення незалежності УНР і День Соборності не відзначалися. Із утвердженням влади російських більшовиків ці «контрреволюційні свята» стерли із суспільної свідомості. Однак, пам’ять про об’єднання УНР і ЗУНР в єдину Українську Державу зберігали мешканці Західної України й українська політична еміграція в країнах Європи й Америки.

Перше офіційне відзначення свята Соборності на державному рівні відбулося 22 січня 1939 року в столиці Карпатської України м. Хусті. Це була наймасовіша за 20 років перебування краю у складі Чехословаччини демонстрація українців — понад 30 тис. осіб.

У 71-у річницю Акта злуки (22 січня 1990 року) в Україні відбулася одна з найбільших у Центральній і Східній Європі масових акцій – «живий ланцюг» як символ єдності східних і західних земель та знак ушанування подій Української революції. Більше мільйона людей, узявшись за руки, створили безперервний ланцюг від Києва до Львова. Акція стала одним зі свідчень того, що українці подолали страх перед комуністичним режимом і готові протистояти політиці комуністичної партії.

 

Бій під Крутами

Проте, більшовики не хотіли незалежності УНР. Україна їм була потрібна як ресурсна база для становлення комуністичного режиму замість Російської імперії Українці стали на відчайдушний захист власної держави. Боротьба була героїчною, проте сили були нерівними . 

Тому в січні, крім урочистих дат, також відзначаємо трагічні події .

29 січня 1918 року відбулась звитяжна подія – 5-годинний бій між 4-тисячним підрозділом російської Червоної гвардії під проводом есера Михайла Муравйова та загоном із київських курсантів і козаків «Вільного козацтва», що загалом нараховував від 400 до 800 вояків.

Наступ більшовиків розпочався 29 січня близько 9 години ранку  . Втрачаючи вбитих і поранених, більшовики вперто просувалися вперед. Їхня гарматна батарея зосередила вогонь на українських позиціях. Бій тривав більше ніж 5 годин, українці відбили кілька атак, під час яких теж зазнали втрат.

Хід бою міг скластися на користь українців, якби в цей час на допомогу прийшов більший загін під керуванням Симона Петлюри, який був коло станції Бобрик. Однак їм довелося йти на Київ та придушувати збройне повстання на заводі «Арсенал».

27 студентів та гімназистів, опинилися в полоні.  Відступаючи в сутінках, студенти втратили орієнтир та вийшли прямо на станцію Крути, вже зайняту червоногвардійцями. Трохи згодом до радянських рук потрапили ще двоє українських прапорщиків, які прикривали відхід своїх частин.

Червоний командир Єгор Попов, розлючений значними втратами з боку радянських військ (близько 300 осіб), наказав ліквідувати полонених. За свідченнями очевидців, зі 27-ми студентів спочатку знущалися, а потім розстріляли. Відтак ці 29 героїв були розстріляні або замордовані.

В часі розстрілу київський гімназист родом з Львівщини Григорій Піпський почав співати славень «Ще не вмерла Україна».

Після розстрілу місцевим жителям деякий час забороняли ховати тіла померлих. Згодом їх поховали на Аскольдовій могилі у Києві.

Крім тих, хто потрапив у більшовицький полон, на полі бою загинули ще 10-12 юнаків, тіла яких забрали до Києва. Зокрема, 1-ша сотня Допоміжного студентського куреня Січових стрільців, яка на початку бою мала у своєму складі 116 добровольців, повернулася до Києва у складі близько 80 осіб. Майже половину сотні становили гімназисти 2-ї Української Кирило-Мефодіївської гімназії. Під Крутами загинуло лише восьмеро з них. Решта згодом взяли участь у боях із більшовиками на вулицях Києва, а потім – у відступі українських військ на Полісся.

Точна кількість загиблих не відома досі – Гончаренко у спогадах говорить про 250 бійців, сучасні оцінки – 70-100 осіб. При цьому більшовиків загинуло щонайменше 300.

Наслідки бою.

Попри поразку у боях під Крутами, бійці виконали поставлене перед ними завдання – затримали наступ військ Муравйова на Київ. Відступ крутянців не був просто залишенням поля бою: відступаючи, крутянці зруйнували – принаймні, серйозно пошкодили – частину залізничного полотна, чим затримали більшовицький наступ. Більшовики були змушені витратити час на ремонт колії, яка, зусиллями Студентського куреня, стала на якийсь час непридатною для використання. Отже, бронепотяги більшовиків, які на той час були їхньою головною зброєю, коли йшлося про контроль над залізничними комунікаціями, перетворювалися на тягар.

У Галичині культ героїв Крут поширився серед пластової молоді, яка в 1926 році створила «Курінь Старших Пластунів ім. Бою під Крутами». Згодом, ініціативу вшанування Героїв Крут перейняло львівське студентство. ІІ Студентська конференція, що відбувалася 1931 року ухвалила «вважати роковини бою під Крутами українським всестудентським святом».

Зацікавленість подією під Крутами посилилася під час Другої світової війни, що було пов'язано із боротьбою ОУН та УПА за незалежність України. Керівництво ОУН та командування УПА приклад Героїв Крут використовувало для патріотичного виховання своїх членів. У 1944-му одне із з'єднань групи (військової округи) «Тютюнник» отримало назву «Крути».

В Україні відзначення бою під Крутами розпочалися лише напередодні проголошення її незалежності. 29 січня 1991 року з ініціативи Народного руху України, Студентської спілки, інших національно-демократичних організацій в Крутах було встановлено березовий хрест та відбувся перший невеличкий громадський мітинг.

На державному рівні вшановувати пам'ять героїв Крут почали в Україні лише 2004-го. За рік перед цим, у січні 2003-го Леонід Кучма підписав розпорядження «Про вшанування пам'яті героїв Крут».

Щодо меморіалу, то тільки у 2006 році Меморіал пам'яті героїв Крут на залізничній станції Крути нарешті відкрили за участю Президента Віктора Ющенка. Автор меморіалу, Анатолій Гайдамака, представив пам'ятник як насипаний пагорб заввишки 7 метрів, на якому встановлено 10-метрову червону колону. Червона колона мала нагадувати про подібні колони Київського Університету, звідки були більшість студентів під Крутами.

 

ХХІ століття

У 1991 році Україна відновила незалежність. Але Російська Федерація не відмовилися від спроб повернути свій вплив на Україну. Через розмивання української національної ідентичності, маніпуляції навколо мови, гіперболізацію регіональних розбіжностей, заперечення права українців на відновлення національної пам’яті, фінансування та вербування українських політиків, впровадження своїх агентів у оборонні структури нашої країни.

Російська Федерація, порушуючи норми та принципи міжнародного права, двосторонні та багатосторонні угоди, в 2014 році анексувала Автономну Республіку Крим і Севастополь, окупувала окремі райони Донецької та Луганської областей. Приблизне число жертв в Україні від бойових дій оцінюють від 30 до 35 тисяч. Із них – понад 7 тисяч загиблих (цивільних і українських військових). Майже 1,5 мільйона мешканців Сходу України вимушено покинули домівки. Знищено інфраструктуру окупованих регіонів, 27 % промислового потенціалу Донбасу незаконно переміщено до Росії.

Сьогодні російсько-українська війна на Сході України триває. З різною інтенсивністю, яка непорівнювана з бойовими діями 2014–2015 років, але вона не зникла з порядку денного України та світу. Збройні Сили України міцно тримають рубежі, встановлені Мінськими домовленостями 12 лютого 2015 року й відновлюють контроль над тими територіями, які згідно домовленостей мають бути під контролем України.

Битва за Донецький аеропорт

Бої за Донецький аеропорт – одні з найзапекліших у війні на сході України.

У березні 2014-го, під час трагічних подій на Кримському півострові, до охорони Донецького аеропорту залучили військовослужбовців ЗСУ зі складу 3-го окремого полку спецпризначення та 95-ї окремої аеромобільної бригади. 17 квітня 2014-го проросійські бойовики вперше спробували захопити аеропорт, а 6 травня всі польоти через летовище припинилися.

Бої за Донецький аеропорт тривали з вересня 2014 року до 22 січня 2015 року. Бої розгорнулися між українськими військами і бійцями добровольчих формувань з однієї сторони та силами проросійських збройних угруповань і окупаційних військ з іншої за контроль над Донецьким міжнародним аеропортом.

Після бою 26 травня 2014 року все літо в аеропорту не відбувалося значних сутичок, проте з вересня 2014 року розпочалися важкі бої.

Українські військовики утримували старий та новий термінали аеропорту, опорним пунктом українських сил було селище Піски — через нього захисникам аеропорту поставляли провізію та боєприпаси, через нього здійснювалася ротація бійців. У цьому ж селищі була розгорнута артилерія вогневої підтримки. Проросійські сили атакували аеропорт з прилеглого Київського району м. Донецьк, з території монастиря на півдні та с. Спартак на сході.

Проросійські сили здійснювали систематичні штурми терміналів, займаючи нові позиції, втрачаючи їх та знову готуючи штурми. Внаслідок боїв руйнувалася інфраструктура аеропорту — у грудні 2014 року значних руйнувань зазнав старий термінал, 13 січня 2015 року остаточно впала диспетчерська вежа, яку утримували українські бійці. У новому терміналі бої точилися за різні його поверхи — на фінальних етапах битви українські вояки утримували перший поверх, а підвал та верхні поверхи контролювалися супротивником.

20 січня 2015 року проросійські сили підірвали новий термінал, бетонні перекриття і стеля у багатьох секціях обвалилася, ховаючи під собою українських захисників. 22 січня 2015 року вцілілі захисники вийшли з терміналу, проте багато поранених і контужених українських бійців потрапила до полону. Оборона терміналів аеропорту тривала 242 дні.

242 дні українські військові, добровольці, медики й волонтери протистояли навалі російсько-окупаційних військ і проросійським бойовикам, затято відстоюючи рідну землю. Звитяжна оборона летовища стала символом незламності та бойового духу нашого війська, а захисники терміналів отримали почесне ймення «кіборги».

У 2014 році словник сучасної української мови та сленгу «Мислово» визнав «кіборгів» Словом року.

Бої за Дебальцеве

Бої між Збройними Силами України і проросійськими бойовиками в районі Дебальцевого тривали з липня 2014 року. 28 липня місто було повністю звільнене українськими військовими. У січні 2015 року, після остаточного зриву Мінських домовленостей, бойові дії в районі Дебальцівського плацдарму спалахнули з новою силою.

Бої за Дебальцівський плацдарм - одне з найбільших військових операцій на Донбасі. З усіх боків у ньому взяли участь тисячі бійців, сотні одиниць техніки й артилерії.

       Найгостріша фаза тривала майже місяць - з 25 січня до 18 лютого 2015 року  й включала в себе як масовані артилерійські обстріли, так і перестрілки на малих відстанях зі стрілецької зброї, вуличні й танкові бої. Паралельно цьому в столиці Білорусі йшов переговорний процес, який завершився 12 лютого підписанням так званого "Мінська-2". Після відходу сил АТО з Дебальцевого і його околиць на Донбасі настало якщо не перемир'я, то принаймні відчутне зниження активності бойових дій (бої в Мар'їнці чи Широкиному за своїми масштабами все ж значно поступалися подіям лютого 2015 р.), а лінія фронту майже не змінювалася. За даними Міноборони, у другій половині січня 2015 р. російські окупанти кинули всі свої сили на розширення територій "республік". Наступ планували одночасно по трьох напрямках: Щастя-Трьохізбенка на Луганщині, а також Дебальцеве та Маріуполь на Донеччині. Головним напрямом удару став саме так званий "Дебальцівський виступ", який на кілька десятків кілометрів вклинювався у територію самопроголошеної "ДНР".

        Активний наступ на околиці Дебальцевого окупанти почали 25 січня. Штурм проходив за безпосередньої участі кадрових російських військових - до восьми батальйонних тактичних груп та артилерійських дивізіонів збройних сил РФ.

       На початку лютого 2015р. у районі Дебальцівського виступу було зосереджено 4,7 тис. українських військових та 500 бійців МВС, Нацгвардії та СБУ.

       Їм протистояло близько 19 тис. окупантів. "Противник мав перевагу по всіх зразках важкого озброєння, зокрема по танках - у три рази, по артилерії - фактично в чотири рази.

       27 січня бойовики атакували позиції сил АТО у місті Вуглегірськ, що на південний захід від Дебальцевого. Після запеклих боїв через чотири дні українські сили залишили місто.

         Сили АТО у складі бійців і техніки 30-ї бригади та батальйонів МВС, Нацгвардії імені Кульчицького та "Донбас", кілька разів намагалися відбити місто, однак безуспішно.

       7 лютого після постійних боїв наші частини залишили село Рідкодуб, а 9 лютого бойовики взяли під контроль село Логвинове, через яке проходить дорога з Дебальцевого на Артемівськ.

       Саме по ній здійснювалося забезпечення сил АТО Логвинове також намагалися відбити, зокрема силами 79-ї та 95-ї десантних бригад і Нацгвардії. На підступах до села відбулися танкові бої. Однак у підсумку село залишилося під контролем бойовиків.

        Саме через перекриття дороги на Артемівськ в Логвиновому сепаратисти заговорили про повне оточення угрупування сил АТО в Дебальцевому.

       Тим часом у самому Дебальцевому з 14 лютого йшла підготовка до відходу. Були підірвані залізничні колії та інші об'єкти транспортної інфраструктури.

       Після встановлення умовного перемир'я окупанти перекинули до Дебальцевого, яке називали своїм внутрішнім районом, додаткові сили з інших напрямків. Як наслідок,  підтримки сил АТО в Дебальцевому вже майже не було.

       За таких умов Антитерористичний Центр та Генеральний штаб вирішили до ранку 18 лютого вивести всі підрозділи з району. Через морози планувалося виходити не лише автошляхами, а й польовими дорогами.

       Відведення військ проходило двома основними маршрутами невеликими колонами під прикриттям бойових броньованих машин та артилерії. Також був організований хибний маршрут, де імітувався рух колон.       

          У бойових умовах повний вихід з Дебальцевого відбувався у кілька етапів і тривав кілька діб.  Комусь вдалося вийти на техніці, а деякі підрозділи (ЗСУ та МВС) втратили машини внаслідок засідок або ж бездоріжжя, виходили пішки.

       Після завершення відходу сили АТО зайняли нову лінію оборони по річці Луганка. Бойовики намагалися атакувати нові позиції, втім, без особливого успіху. Загалом активні бої там продовжувалися до 21 лютого.       Під час бойових дій в районі Дебальцевого у період з 15 січня до 18 лютого загинуло 110 військовослужбовців та міліціонерів, 270 було поранено, 7 — взято в полон та 18 зникли безвісти. За весь час оборони Дебальцівського виступу загинуло 136 та було поранено 331 військовослужбовців ЗСУ, СБУ та МВС.

       З 24 січня по 19 лютого 2015 року в боях за українське місто Дебальцеве під час російсько – української війни, за даними Книги Пам’яті полеглих за Україну, загинуло 266 наших воїнів з 41-го військового підрозділу ЗСУ, міліції (МВС) та СБУ.

 

Інформаційні матеріали основної теми уроку  та додаткові матеріали:

5-6 клас:

Рекомендуємо поєднувати історії Героїв Крут та історії сучасних Героїв російсько-української війни, зокрема боїв за ДАП та місто Дебальцево, як наслідування поколінь незламності і стійкості української молоді. Зокрема брати для прикладу історії місцевих Героїв цих подій.

Історія єдиного героя Крут, який побачив незалежність України. Що пам'ятають у селі Ватинець на Волині про Матвія Данилюка, який вижив під Крутами: https://zaxid.net/istoriya_yedinogo_geroya_krut_yakiy_pobachiv_nezalezhnist_ukrayini_n1474642

У Полтаві відкрили меморіальну дошку учаснику бою під Крутами: https://uinp.gov.ua/pres-centr/novyny/u-poltavi-vidkryly-memorialnu-doshku-uchasnyku-boyu-pid-krutamy

На Житомирщині відкрили пам'ятник герою Крут Павлу Кольченку: https://uinp.gov.ua/pres-centr/novyny/na-zhytomyrshchyni-vidkryly-pamyatnyk-geroyu-krut-pavlu-kolchenku

Уродженці Львівщини – герої Крут: https://photo-lviv.in.ua/urodzhentsi-lvivschyny-heroji-krut/

У боях під Крутами були представники з Полтавщини (частина експозиції Полтавського краєзнавчого музею): https://suspilne.media/11570-u-boah-pid-krutami-buli-predstavniki-z-poltavsini/

Пам’ятник ветерану української визвольної боротьби, учаснику бою під Крутами Сергію Євтимовичу встановили у Дербі (Велика Британія):  https://www.ukrinform.ua/rubric-diaspora/2785442-pamatnik-ucasniku-bou-pid-krutami-evtimovicu-vstanovili-u-derbi.html

Шість років тому в ДАПу героїчно загинув Сергій Табала https://armyinform.com.ua/2020/11/shist-rokiv-tomu-v-dapu-geroyichno-zagynuv-sergij-tabala/

40 героїв, які вижили під Крутами. Короткі біографії: https://texty.org.ua/articles/82505/40_gerojiv_jaki_vyzhyly_pid_Krutamy_Korotki-82505/

Ті, що вижили. 37 портретів крутянців: https://www.istpravda.com.ua/articles/2018/01/30/151971/

Нащадок гетьманів, хірург та історик церкви: Герої Крут, уродженці Полтавщини: https://np.pl.ua/2020/01/nashchadok-het-maniv-khirurh-ta-istoryk-tserkvy-heroi-krut-urodzhentsi-poltavshchyny/

Книжка з фотографіями та матеріалами «КРУТИ. 100 РОКІВ ПОДВИГУ»: http://nvimu.com.ua/webroot/article_img/files/373/%D0%BD%D0%B0%20%D1%81%D0%B0%D0%B9%D1%82.pdf

Бій під Крутами в національній пам’яті: Збірник документів і матеріалів: https://old.uinp.gov.ua/sites/default/files/userupload/kruty_zbirnyk_2013.pdf

Як реагувала тогочасна українська преса на події січня 1918 року. Матеріали збірника  Українського інституту національної пам'яті «Бій під Крутами в національній пам'яті»: https://uinp.gov.ua/pres-centr/novyny/pro-kruty-z-pershodzherel

Сайт http://kruty.org.ua/ - біографії, фотографії, спогади, відео

Фото, відео матеріали

Фільм "Крути 1918": https://www.youtube.com/watch?v=Nu5WHLJYjvY

Військова реконструкція бою під Крутами: https://www.youtube.com/watch?v=z08uFTwIU4g

Передача UA:Суспільне "Розсекречена історія. Історичні міфи про бій під Крутами" https://www.youtube.com/watch?v=MT-M1wXXvIg

Виставка "Пам’яті героїв Крут" Державного архіву Чернігівської області: https://cn.archives.gov.ua/expos/temat/kruty.html

 

7 клас:

22 СІЧНЯ УКРАЇНА ВІДЗНАЧАТИМЕ 100 РОКІВ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ: https://old.uinp.gov.ua/methodicmaterial/22-sichnya-ukraina-vidznachatime-100-rokiv-progoloshennya-nezalezhnosti-ukrainskoi-

Перше проголошення незалежності України: https://old.uinp.gov.ua/news/sogodni-vidznachaemo-pershe-progoloshennya-nezalezhnosti-ukraini-ta-den-sobornosti

https://old.uinp.gov.ua/news/nezalezhnist-ukraini-mae-maizhe-storichnu-istoriyu

Фото, відео матеріали

Відеоісторія: Як творилася держава. Українська революція 1917-1921 років https://www.youtube.com/watch?v=AiXTo39kcdA

Соціальна реклама "100 років боротьби" (діячі Української революції)": http://unr.uinp.gov.ua/mediagallery/sotsialna-reklama/sdsadsa

1918, 22 січня – відбулося проголошення незалежності Української Народної Республіки. http://www.uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/sichen/22/1918-progoloshennya-nezalezhnosti-unr

Інфографіка "100 років незалежності" у якості для друку: http://unr.uinp.gov.ua/mediagallery/infografika/infografika-100-rokiv-nezalezhnosti

100 років незалежності: як рекламувала себе УНР. ІНФОГРАФІКА, МАПИ: https://novynarnia.com/2018/01/22/100-rokiv-nezalezhnosti-yak-bula-reklamuvala-sebe-unr-infografika-mapi/

 

8 клас:

Методичні рекомендації для загальноосвітніх навчальних закладів до Дня Соборності України: https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/vchytelyam/metodychni-rekomendaciyi/metodychni-rekomendaciyi-dlya-zagalnoosvitnih-navchalnyh-zakladiv-do-dnya-sobornosti-ukrayiny-2020

Ідея Соборності України: генезис, еволюція та реалізація:  https://www.radiosvoboda.org/a/30390395.html

Фото, відео матеріали

Публічна дискусія до Дня Соборності із серії «(Не)засвоєні уроки історії»: https://bit.ly/38tCbYV, https://uinp.gov.ua/pres-centr/novyny/instytut-vidnovlyuye-seriyu-publichnyh-dyskusiy-nezasvoyeni-uroky-istoriyi

Україна-25. Акт злуки УНР та ЗУНР: https://www.youtube.com/watch?v=ubQ5tI4FFKs

Разом з власної волі з 1919 року: відеоролик до Дня Соборності України: https://uinp.gov.ua/pres-centr/novyny/razom-z-vlasnoyi-voli-z-1919-roku-videorolyk-do-dnya-sobornosti-ukrayiny

д/к Злука. День соборності України (з циклу Перемоги України) https://www.youtube.com/watch?v=ejPrdRSVnTE

 

9 клас:

Перед розстрілом полонені співали гімн: історичні факти про бій під Крутами: https://uinp.gov.ua/pres-centr/novyny/pered-rozstrilom-poloneni-spivaly-gimn-istorychni-fakty-pro-biy-pid-krutamy

Історична довідка та інфографіка про бій під Крутами: https://uinp.gov.ua/pres-centr/novyny/102-roky-boyu-pid-krutamy-istorychna-dovidka-ta-infografika

Історичний календар на 29 січня: https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/sichen/29/1918-biy-pid-krutamy

Бій під Крутами в національній пам’яті: Збірник документів і матеріалів: https://old.uinp.gov.ua/sites/default/files/userupload/kruty_zbirnyk_2013.pdf

Як реагувала тогочасна українська преса на події січня 1918 року. Матеріали збірника  Українського інституту національної пам'яті «Бій під Крутами в національній пам'яті»: https://uinp.gov.ua/pres-centr/novyny/pro-kruty-z-pershodzherel

Сайт http://kruty.org.ua/ - біографії, фотографії, спогади, відео

Фото, відео матеріали

Лекція Павла Подобєда «Кого й на що надихати герої Крут»: https://www.facebook.com/332380996916541/videos/590291558484011

Лекція "Про роль «невидимої шляхти» у рейковій війні України та Московії 1918 року" Ростислава Мартинюка: https://www.facebook.com/332380996916541/videos/564517854275552

лекція Андрія Ковальова "Українські добровольці у війні з большевиками на Київщині у 1918 році": https://www.facebook.com/332380996916541/videos/239567870412632

Соціальна реклама "День пам'яті героїв Крут": http://unr.uinp.gov.ua/mediagallery/sotsialna-reklama/29-sichnya-den-pamyati-geroiv-krut

Інфографіка "Крути - бій за майбутнє" у якості для друку: http://unr.uinp.gov.ua/mediagallery/infografika/infografika-kruti-biy-za-maybutne

Д/ф “Крути”. З циклу Перемоги України https://www.youtube.com/watch?v=cCCrXxwmKYE

Д/ф "Герої України. Крути. Перша Незалежність"

https://www.youtube.com/watch?v=CsYnrvW4Sqw

 

10 клас:

Якою в історію України увійде битва за Донецький аеропорт: цифри та факти https://armyinform.com.ua/2020/01/yakoyu-v-istoriyu-ukrayiny-uvijde-bytva-za-doneczkyj-aeroport-czyfry-ta-fakty/

Аеропорт. Невідомі подробиці https://www.pravda.com.ua/cdn/graphics/2016/01/aeroport/

«Кіборги» Донецького аеропорту. Цитати: https://www.radiosvoboda.org/a/donetsk-airport-defender-phrarse/30381191.html

Найстарший «кіборг» https://armyinform.com.ua/2020/01/najstarshyj-kiborg/

Матеріали “Армія Inform” про ДАП:  https://armyinform.com.ua/tag/dap/

18-річний "кіборг" "Сєвєр" https://tsn.ua/ukrayina/zaginuv-18-richniy-kiborg-syevyer-prosiv-ne-oplakuvati-yogo-390769.html?fbclid=IwAR0ORSwUt71wpc94R4eyGR3zEU_FKJRYMRBCx1C4KW1vcJTcVxFAlgLCUC8

Фото, відео матеріали

Оборона Донецького аеропорту. Олександр Терещенко. Програма Vоїн-це я https://mva.gov.ua/ua/galleries/oborona-doneckogo-aeroportu-oleksandr-tereshchenko-programa-voyin-ce-ya

Захисникам Донецького аеропорту присвячується. До вашої уваги потужний кліп від Військове телебачення України: https://www.facebook.com/watch/?v=1289791287720929

ДАП: Ласкаво просимо до пекла – В'ячеслав Зайцев: https://www.youtube.com/watch?v=YPPe2bP7LOY

Фотовиставка «Героїчна оборона Донецького аеропорту (2014-2015)»: https://uinp.gov.ua/vystavkovi-proekty/fotovystavka-geroyichna-oborona-doneckogo-aeroportu-2014-2015

 

11 клас:

Інформаційний матеріал на тему: «Бойові дії на Дебальцевському плацдармі у січні-лютому 2015 року» : http://nkrr.gov.ua/korisno-znati/1402-2017-02-24-14-21-34?fbclid=IwAR1JLVv9zCyUv5I3Om3BOtwqZsSm1APaRVxBd-h_eL3vZrcM9GnucXp5kNE

Аналіз Генерального штабу ЗСУ щодо бойових дій на Дебальцевському плацдармі з 27 січня до 18 лютого 2015 року

https://www.mil.gov.ua/analitichni-materiali/analiz-generalnogo-shtabu-zsu-shhodo-bojovih-dij-na-debalczevskomu-placzdarmi-z-27-sichnya-do-18-lyutogo-2015-roku.html

Вихід українських військ з Дебальцевського плацдарму: https://dn.gov.ua/ua/news/vihid-ukrayinskih-vijsk-z-debalcevskogo-placdarmu?fbclid=IwAR3Kl005fVCSLE_wwaAaVZSI3ockTnkml-Hc4XGj8HsmSRfKjtALpfJbmNg

Дебальцеве. Розповідь про протитанкову батарею «Київської Русі» https://m.tyzhden.ua/publication/158873

Книга "Бойправи. Історія українських воїнів": https://www.mil.gov.ua/content/books/book5.pdf

Фото, відео матеріали

Документальний фільм "Дебальцеве":                                  https://www.youtube.com/watch?v=EB9GilrORXw

Відеоінфографіка про бої на Дебальцівському плацдармі:             https://www.youtube.com/watch?v=jKiO90zJeu4&feature=emb_logo

Документальний фільм “Перехрестя Балу” : https://youtu.be/YyLQDZE-36U

 

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

Пропонуємо провести обговорення з учнями наступних питань:

“В чому саме проявився героїзм українських захисників тих історичних подій?”

“Що, на вашу думку, вплинуло на рішення учасників тих подій?”

“Що найбільше вразило в тих подіях?”

“Який герой запам’ятався найбільше? Що вразило в розповіді про його становлення?”

“Яке значення для вас особисто має знання про борців за незалежність України?”