Збірка економічних казок "Пригоди маленької Гривеньки"

Пригоди маленької Гривеньки у світі фінансів

Автор: вихователь ДНЗ №91 «Лісова казка»

м. Краматорськ Донецької області

Частина І

Як Гривенька потрапила до банку

Це був звичайнісінький день на звичайній фабриці, де виготовляли звичайні гроші. Хіба що сонечко сяяло незвичайно лагідно та яскраво і дарувало свою посмішку усім навколо.

Робітники цієї фабрики працювали і вдень, і вночі, щоб новенькі купюри та монети  мали змогу потрапити до гаманців людей. І саме зараз робітник монетної фабрики із посмішкою, яку йому подарувало сонечко своїм яскравим настроєм, відчеканив останню партію металевих монет і почав їх розкладати у невеликі мішечки.

—  Ой, ой, ой! Лоскотно – то як! Ой, грошики – грошенята, ну лоскотно ж, кажу! — раптом пролунав тоненький голосок  з-під рук робітника.

Це був голосок маленької Гривеньки, яка зовсім нещодавно побачила цей світ зі звичайнісінького шматочка металу. Але її ніхто не чув, бо це була не звичайна монетка, а чарівна.

— Гей, як же тут тісно, — промовила Гривенька, яка була втиснута поміж інші монети у мішечок.— Куди це мене несуть?— подумала вона.

Але робітники цієї фабрики її не чули і вже завантажили цілий автомобіль мішечками з монетами та купюрами. І машина рушила у путь.

— І куди це мене везуть?— замрійливо подумала Гривенька.—Мабуть у якесь незвичайне місце, бо неможна незвичайну монетку привезти у звичайне місце.— подумала вона.

І справді, будинок, у який привезли Гривеньку, був незвичайним. Це будинок, у якому живуть гроші, а зветься він — «Банк».

Частина ІІ

Як маленька Гривенька фотографувалась

Якось маленька Гривенька побачила, як люди роблять фотографії, а потім вішають їх у рамках на стіну, або вклеюють у фотоальбоми. Вона засмутилася, бо в неї не було жодної фотографії, а їй дуже хотілося завести свій фотоальбом. Але ж вона була дуже маленькою і купити фотоапарат не могла. В родині, куди потрапила маленька Гривенька теж був фотоапарат, але ж він такий важкий и великий! Монетка весь час мріяла, як  милується своїм фото, де вона така красива і  блискуча. А мріяти Гривенька любила, забравшись під клаптик паперу. Так і цього разу, забралась вона під папірець, замріялась, та заснула.

Прибігла Даринка, дівчинка з родини, куди потрапила монетка, а в її руках були різнокольорові яскраві олівці. Всілася Даринка за стіл, побачила аркуш паперу, та й почала розмальовувати його усіма фарбами веселки. Аж раптом бачить, що на аркуші з’явилось якесь зображення.

— Мамо, мамо, дивись, що у мене вийшло, — обізвалася дівчинка до мами.

— Що таке?, —  здивовано запитала матуся.

— В мене вийшло монетку намалювати! Ні, це справжнє фото!, - радісно захопилась Даринка.

— Та це ж монетка лежала у тебе під аркушем, ось ти її олівцями і «сфотографувала»,–відповіла, посміхнувшись, матуся.

— Я ще хочу спробувати, щось «сфотографувати» олівцями!,- захопливо сказала дівчинка і побігла шукати ще якісь речі для свого малюнку.

Від цих слів Гривенька прокинулась. Дивиться, а на столі лежить аркушик паперу з її «фотографією». Як же вона раділа, що тепер у неї є справжній портрет.

Частина ІІІ

Ціна

Одного разу Гривенька прокинулась у гаманці.

- Де це я? - вигукнула вона.

- Ти в гаманці, місці, де люди тримають гроші, щоб було з ними зручно ходити до магазину, – почула вона десь зовсім поруч.

- Хто тут? – схвильовано спитала Гривенька.

Це була старенька гривнева купюра, трохи потерта та зім’ята.

- А як я тут опинилась? – запитала мала.

- Тебе туди поклали люди – поважно відмовила поважна пані гривня, - ми йдемо до магазину, людям завжди необхідно щось купувати.

Монетка здивувалась:

- Як це купувати?

- Купувати – це значить обмінювати товар на гроші – пояснила купюра.

- То ж і мене обміняють, – захопилась мала, -я би хотіла, щоб мене обміняли на щось дуже – дуже велике і смачне…

- Ну ти і мрійниця, ти ж маленька, на тебе багато не купиш. Необхідно ще мати інші гроші, бо велике і смачне має велику ціну, - пояснила потерта Гривня.

Маленька Гривенька дуже здивувалась:

- Ціну? А що таке ціна?

І тут купюра почала захопливо пояснювати малечі всі тонкощі:

- Ціна означає кількість грошей, яку необхідно сплатити за товар. Ось, наприклад, хліб має ціну 10 гривень. Це означає, що за нього треба заплатити 10 гривень будь – якими монетами, або купюрами. А яблука мають ціну 8 гривень, тож за них…

І тут Гривенька перебила поважну купюру:

- Зрозуміло, - зітхнула вона, - цікаво, а є щось, що коштує одну маленьку гривеньку?

Так монетка зрозуміла, що таке ціна. А ви, діти?

Частина ІV

Номінал

Опинившись у касі магазину, Гривенька одразу помітила, що всі гроші різні: ніби і схожі, і в той же час ні. Одні були металевими, як вона сама, але різні за розміром та з різними цифрами. А були ще інші гроші. Вони були гарними, поважними, але не такими балакучими, як монетки. Вони не вміли дзвеніти, а лише перешіптувались, шелестіли.

Якось ввечері, коли магазин вже був зачинений, а Гривенька ніяк не могла заснути, вона вирішила поцікавитись, чому всі гроші різні?

- Пані, - звернулася вона до купюри з цифрою сто, - ви не могли б мені допомогти?

Стогривнева купюра не очікувала, що монетка до неї заговорить, але виявила інтерес до малечі:

- Чого тобі, дитинко?

- Чи не могли б ви мені пояснити, чому всі гроші такі різні?

Поважна пані ніяк не могла збагнути, чому це вони всі різні:

- Чому ж різні,- спитала вона,- ми всі з однієї великої родини. Ми – гривні!- горділиво відповіла купюра.

- А чому ж тоді я металева, а ви інша, і у вас ще якісь цифри дописали. Ви теж одна гривня?- запитала малеча.

- Та ні, - посміхнулась пані,- Ти монетка, а я купюра, я зроблена зі спеціального паперу. І я набагато старша за тебе. Мій номінал аж сто гривень!

Гривенька аж покотилась:

- Номінал? Що це таке?

- Ти що, зовсім недавно народилась, тільки вчора з монетного двору? Номінал – це вартість грошей, тобто те, скільки вони коштують. Ось я наприклад коштую сто таких монеток, як ти. Мій номінал сто гривень. Зрозуміло?

- А мій номінал тоді який? Одна гривня?

- Саме так, - відповіла стогривнева купюра, відвернулась від маленької Гривеньки і зашелестіла про щось з іншими грошима.