З досвіду роботи

 вчителя хімії

Петропавлівської ЗОШ

І-ІІІ ступенів №2

з професійним навчанням                                               

Гринь Людмили

Валентинівни

 

                                  

 

 

                                      Вступ

Сучасні методи навчання хімії – це величезний арсенал прийомів підвищення в учнів інтересу до знань: програми ІКТ, цікаві досліди, проекти, парадоксальні факти. А ось художню літературу на уроках ми (вчителі ) використовуємо не так часто.

 З метою популяризації предмета, конкурс, на написання віршів до Дня святого Валентина  на кращу валентинку, лист коханому (коханій), освідчення в коханні, проводився в нашій школі не один рік. Умовою  участі було обов’язкове використання хімічних термінів при написанні твору.

 Прошу строго не судити поетичні спроби дітей. Біля деяких  надрукованих  віршів є копії оргигіналів робіт.

                     

                             

        Хімічна любов

Я тебе кохаю, що тут іще сказать?                                                           

Що життя без тебе я не маю…

Що ти О₂. І я без тебе,

Як в органіці реакція горіння – не існую.

І те, що ніби затискач безмірний,

Кохання стискає моє серце без жалю.

І, що тепер себе алкеном називаю,

Бо маю я зв'язок подвійний у душі.

І, навіть, сни у мене неспокійні.

І як таблиця Мендєлєєву,

Являєшся мені ти увісні.

Твій образ тут зі мною вічно в серці.

Та, бач, життя у мене непросте.

У ньому я – реакція хімічна,

А ти – каталізатор нетоксичний.

Та зараз я щаслива

Ти, любий, ту зі мною разом.

Раніш були ми просто так собі окремо – речовини,

Та кохання буря враз, провівши поліконденсації реакцію,

З’єднала нас назавжди й нерозлучно.

Нехай, я трохи повторюся,

Але сказати хочу ще раз,

Що я щаслива дуже-дуже,

Чого сердечно й вам бажаю.

Та, ще зазначу лиш одне

Ви хімію вивчайте, та про коханих своїх дбайте!

 

 

 

 

           

   Мій солоденький.

Я тебе кохаю, любий мій хімічний,

Ти такий безбарвний, але ароматичний.

Ради тебе, любий, я на все готова,

В повітрі розчинитись без жодного слова.

Я тобі щоранку буду до сніданку

Солодку сахарозу подавать.

Щоб ти мій миленький, хімічний, солоденький,

Не смів свою Глюкозку забувать.

Що ж мені робити: плакать чи радіти,

Очі, як алмази – з розуму звели.

Ну нічого, милий, ми з тобою будем

Киснем один одному в житті.

                                      Твоя Глюкоза

 

Вітаю!

Між нами давно вже зв'язок хімічний-

Мій милий, коханий, ароматичний.

Як та сахароза, такий солоденький,

А як целювола- мякенький, тепленький.

Хімію для тебе я зробила,

І кучері русі в пучок закрутила.

Ти сильний, як Купрум, як сталь-міцний,

Як білок- корисний, як оцет – різкий.

Ти киснем для мене є і будеш,

Окиснюєш серце мені, милий друже.

Як Н₂О ти біля мене пропливеш,

Як мурашина кислота, поглядом опичеш.

Крекінг не для нас, нема розлуки.

Ми вічна і міцна сполука.

Насичу тебе радістю й любов’ю,

Тож – зичу щастя і до хліба – солі!

  Твоя кохана!  (Ковалевич Тетяна 11-А)

В день святого Валентина

Эти строки я дарю

Для тебя лишь, мой химичный,

С чистим сердцем говорю.

В целом мире для меня ты

Как глоток воды земной

Как глюкоза, кальций, злато

Буду я всегда с тобой

Хоть не очень ты пластичен

Как Аргентум, купрум, цинк

Но всегда екзотермичен

И никем незаменим.

Вещества мы непростые,

Знаешь ты и знаю я,

Что молекули людские

Притягиваються незря.

Я все кристальные решетки

Теплом енергий растоплю,

Тогда поймешь, ты мой химичний,

Как сильно я тебя люблю! Карпенко Наталья, ученица 11-А

                             

 

 

                    Лист коханій!

Ненароком Валентин в лабораторію потрапив Серед хімічних речовин розпочав листа писати:

«Валентино, я тебе кохаю до нестями

З неба зіроньку тобі миттю дістану.

Срібло, золото, платину – подарую все тобі.

       Ти одна у мене на оцій землі.

Я і ти сполука вічна ( звемося О₂ ).

Міцно повязана ковалентним звязком

Ні обміну ні розкладу- реакції злющі

Не розібють наш союз ніяким «молотком».

Я помираю від розпачу та муки

Лиш в одинокій ночі навесні

Насняться, як целюлоза, м’які руки

І оченята, як розчин міді, сині та ясні.

Ти в кожнім подихі навіки при мені

Палає моє серце, як водень, у безжальному вогні.

Поглядом пекучим, мов калійна сіль

Маниш мене в світ загадок і мрій.

Цукристий поцілунок лишила на вустах,

Так я сп’янів від нього, немов від спирту – етанолу.

Небезпечніша за тринітротолуол у гніві, моя мила,

Але на світі вона єдина – маленька дівчинка вродлива.».

                   

                                          Єрьоміна Людмила, 11-Б клас

 

                                Лист коханому.

 Я так любила тебе! Коли ми були разом, то світилися від щастя, як білий фосфор. Я не могла дивитися ні на кого іншого . Я навіть дихала не так, як раніше. Ти вразив мене так, як вражає амоніак слизові оболонки очей і дихальних шляхів. Ти був отруйний, як нітрати, й отруїв мене своїм коханням.

 Спочатку ти був сильним, як сульфатна кислота; стійким, як графіт. Але я, мов етилен приєднує водень, приєднала тебе до себе. Я потрібна тобі була як кисень кожній живій істоті на Землі, як органічні та мінеральні добрива кожній рослинці. Ти розчинився в мені так легко, як амоніак розчиняється у воді.Я виділяла стільки позитивних емоцій, скільки хлоридна кислота, реагуючи з цинком, виділяє водню.

Та мені всі говорили, що ти небезпечно шкідливий. Ти мов кислотний дощ, який утворюють оксиди Сульфуру (IV), (VI) та оксиді Нітрогену. Найбільш тебе порівнювали з сульфур (VI) оксидом. Як він викликає тяжкі опіки шкіри, так і ти обпік моє серце. Як цей оксид енергійно руйнує органічні сполуки, так і ти зруйнував моє кохання. Так, дійсно, ти схожий на сульфур (VI) оксид, бо він, вбирає вологу з повітря, утворюючи білий туман. Так і ти зник десь у тумані. Але, я впевнена, що в нас залишилася жаринка кохання, яка, за наявності кисню, може розгорітися і , навіть, викликати пожежу.

                                   

                          Я забуду тебе.

Я назавжди забуду тебе

Ми з тобою, мов суміш метану з киснем

Спалахнем і зникнемо…, невже це головне?

У майбутнє піду я без тебе,

Мов фруктоза у воді розчинюся,

Мов СО₂  із соди вивільнюся.

Я зникну назавжди з твого життя.

Забудь мене, назад немає вороття.

 

                                   Кохаю я…

Коли я тебе бачу, у мене у душі

Реакція проходить ( немов би увісні)

Без тебе, мов без кисню, не можу жити я.

Озон ти мій космічний, тебе кохаю я.

Кохаю твої очі – чарівні як роса,

А в них горять кристали – прозорі як вода.

І губи, як глюкоза - смачні на смак вони.

Але незнаю й досі – чи любиш мене ти.

    Кузьмич Марина, учениця 11-А класу

 

 

       З листа Віолетти до її коханого Цезія.

Любий, Цезію, чому ж ти так довго мовчиш? Від тебе жодної звісточки. Довга розлука, немов H₂SO₄, роз’їдає мою душу. Я живу лише тобою. Ти мені необхідний як О₂. Без тебе навіть запах гірських луків на весні здається СО₂. Ти для мене все! Ти найкращий у світі! Ти солодший від С₁₂Н₂₂О₁₁!!!. Я тебе дуже кохаю! Запам’ятай, ми єдине ціле. Ми диполь, що безперервно притягується до багаття кохання…

       Твоя Віолетта                     

   Моє кохання.

Ми вже не перший рік зв’язані ковалентним полярним зв’язком. Я ні на мить не можу про тебе забути. Навіть, у своїх снах  я бачу твої блакитні очі, що схожі на розчин CuSO₄ та твоє чорне, як графіт, волосся… Твій поцілунок такий солодкий, як фруктоза, і п’янкий, як С₂Н₅ОН. Коли в мене поганий настрій, ти мов Н₂ відновлюєш його. Коли ж ти сердишся то аж синієш, як той крохмаль, що прореагував з йодом. Та моя посмішка швидко заспокоює тебе – ти ніби Н₂СО₃ що розкладається на Н₂О і СО₂ – і гніву як небувало. Аромат вінілбензолу притягує мене до тебе як магніт.

 Ти потрібний мені як вода, як кисень без яких неможливе життя на Землі.

                      Горшкова Юлія, учениця 11-Б класу

                       Із листа коханому

…Твої очі, наче метан під час горіння

Я бачу їх у сновидіннях.

Твої вуста як в кислоті лакмусовий папірець

Не зведуть наші відносини на нівець

                      Лист коханому

Любий мій! Пам’ятаю наше перше побачення. Коли ти підійшов, твої очі засяяли, мов алмази  ( С )на сонці, а посмішка… білі зуби – як перлини ( СаСО₃ ) з морського дна. Я не можу забути твоїх поцілунків, від яких душно як від СО та солодко як від фруктози ( С₆Н₁₂О₆) . Ти для мене життєвонеобхідний як кисень ( О₂) . Зв'язок між нами такий міцний як між атомами в атомній кристалічній гратці. І не розірвуть його ні Н₂О, ні високі температури.              

                                    Лубенська Катерина, 11-Б клас

 

 

 

   У збірці використані картинки https://www.google.com.ua/