Збірник диктантів з української мови 1-2 клас
НУШ
Тато подарував Юркові їжака. Все тіло маленького звірятка покрите гострими колючками. Котик хотів погратися з іжаком. Мурчик поколов собі лапки.
Семенко захворів. До хворого прийшли Ігор та Наталя. Однокласники принесли домашне завдання. Друзі допомогли розвʼязати задачу.
Наше село дуже красиве. Від його центра у різні кінці йдуть пʼять вулиць. На площі стоїть памʼятник Невідомому солдату. Поруч цвітуть квіти. Дівчатка і хлопчики з радістю доглядають за ними.
Бабуся купила онукам хомʼяка. Біленький, тепленький, з червоними очицями. Ротик - наче бантик. І такий уже спритний! Діти назвали його Хомкою.
Зашелестіла золотим вбранням осінь. Замрячіла тривалими дощами, прихолодила першими морозами. Скоро подмуть холодні вітри. Затягнуться кригою калюжі. Поля вкриються білою скатертиною.
Ліс здавна служить людині. Він дає матеріал для будівель. З дерева виготовляють папір і меблі. У лісі люди збирають гриби і ягоди. Потрібно любити і оберігати ліси.
Знайшов я у лісі білочку. Лапка у неї зламана була. Звірятко швидко виросло і стало зовсім ручним. Я приносив білочці горішки і насіннячко. Ми весело гралися разом. Та лапка зрослася і пора ій в ліс, додому!
Сонце всіяло річку веселими зайчиками. 3 того берега повіває веселим смоляним димком. Небо ясне - ні хмаринки. Вода хлюпає плоским днищем парома. Як гарно на річці!
Світило на дерево сонечко. Легкий вітерець гуляв між його гіллям. На дереві шелестіло листя. В кудлатій білій кожушині за вікнами дрімає сад.
Цвітуть в полях волошки сині. В гаях щебечуть соловʼї. (І. Нехода )
Ми - другокласники. Дружно у нас живуть хлопчики і дівчатка. Всі старанно вчаться, люблять співати, танцювати, малювати. З охотою допомагають дорослим. Сьогодні ми пересадили кімнатні квіти. Будемо їх поливати і доглядати. Хай буде гарним наш клас.
Настала зима. Під глибоким снігом спить земля. Сумно хитають гіллям дерева.
Малий Сашко приїхав у село. 3 татком ходив до лісового озера. Там на деревʼяному місточку вони вудили линів. У лісі багато зимуючих птахів. На снігу видно сліди диких тварин. Цікаво Сашкові у селі взимку.
Холодний вітер жене важкі хмари. Вони пропливають над замерзлою вземлею. Кілька днів тріщить лютий мороз. Льодом затягло озеро. А веселі снігурі яскравими кульками скачуть з дерева на дерево.
Діти дуже люблять мене. Я розповідаю їм про нашу славну Україну, ї минуле і сучасне.
Багато праці в мене вкладено дбайливими людськими руками. Лісоруби заготовляли ліс. 3 нього зробили для мене папір. Письменники писали оповідання і вірші. Художники малювали малюнки. У друкарні мене надрукували і зшили. Бережи мене! Я - твій вірний друг - книжка.
Ввечері мела хуртовина. Уночі раптом похолоднішало. Коли вранці зійшло сонце, все навколо змінилося. Світ під його променями засвітився, виблискуючи діамантами. На сніг стало боляче дивитися: так іскрився і сяяв він. А ще рипів і неначе виспівував веселу пісеньку під ногами за кожним кроком пішоходів.
Мороз свою майстерність витівника - художника показав на вікнах. За одну ніч розмалював він шибки дивовижними візерунками. Ось зʼявились видовжені листочки, орнаменти, казкові папороті. А на другий день - пальмові гілки та небачені в наших краях букети квітів.
Під міцною кригою застигли річки та озера. У казковій красі заснули бори та діброви. Глибокий зимовий спокій охопив природу. Та що це? У морозяній тиші чути то кришталевий дзвін, то тихе булькання. У глухому куточку лісу дзвенить незамерзле джерельце.
Був чудовий липневий день. Блакитне небо дихало на землю теплом.
Вітер доносив із степу пахощі стиглого зерна.
Раптом над горизонтом нависла чорна хмара. Вона швидко наближалась. І ось до землі летять перші дощові краплини. Після них широкою чарівною музикою зашуміла злива.
Прийшов Данилко до річки рибу ловити. Сів коло мосту. Скинув з голівки брилик. Скрізь тихо, нікого нема. Закинув Данилко у воду вудку.
Чекає, чи зловиться рибка. ( За М. Коцюбинським ) ( 26 слів )
Весело продзвенів шкільний дзвінок. Закінчилися уроки у школярів. Діти поспішають додому. У Оленки новий гарний портфель. У ньому лежать пенал, альбом, фарби, книги та зошити. Дівчинка добре дбає про свої речі.
(31 слово)
Надійшла осінь. Листя на деревах стало жовтіти і падати. Під ногами справжній різнобарвний килим. Ось налетів розбишака вітер. Підхопив листочки. І полетіли вони у повітрі, наче справжні метелики. (29 слів )
Білка почала готуватись до зими. Вона збирала і сушила на сучках гриби. Носила насіння, жолуді та горіхи. Усе це ховала у своєму дуплі Багато різної їжі запасла білка на зиму. ( 30 слів)
Осінь. Заклопотано стрибає між гілками білка. Ще з літа дбає вона про зиму. Нанизує білочка на сухі гілки гриби. Носить стиглі жолуді. Шарудить сухими листочками. Схопить щось і швидко мчить до своєї комірчини.
(За Ю. Старостенком ) (35 слів )
Веселим ранком ти біжиш до лісу. Осінь стелить тобі під ноги мʼяке барвисте листя. Приємно шумлять верхівки сосон і дубів. Придивись пильніше до сухих гілочок. Часто їхнє сплетіння нагадує якусь лісову дивовижу. ( 34 слова )
У холодному повітрі жодного звуку. Тільки кружляють у веселому танку сніжинки. Ось вони піднялися високо вгору. А тепер ніби притиснулись до землі. Навкруги чути їхній тихесенький шепіт. ( 29 слів )
Принесли хліб. На столі поклали. Пахучий, теплий ще. Із шкоринкою золотавою. Це від вогню позолота в нього. Та не тільки від вогню. Золоте зерно на борошно мололи. Золоті роботящі руки урожай доглянули й зібрали.
(За Т. Коломієць ) (35 слів )
Тихого осіннього вечора на узліссі сіли відпочити журавлі. Вони летіли в теплий край. Сонце вже зайшло. Доведеться заночувати тут. Притулились журавлі до білокорої берези та й курличуть щось тихо-тихо.
(За В. Сухомлинським ) ( 31 слово )
Готуються до зими лісові звірята. Ведмідь вишукує місце в глибокому яру. Назносить туди він листя. Буде сухо і мʼяко. Тут засне ведмідь аж до весни. Тепла шерсть захистить його від морозу.
( За К. Малицькою) (32 слова )
Сонце сховалось за обрій. Зарожевів сніговий килим. Стало тихо.
Замерехтіли зорі в глибокому небі. Раптом з півночі насунула чорна хмара Пливе над снігами. Потемнів сніговий килим. Падають сніжинки на землю. (В. Сухомлинський ) (31 слово )
Ось і зайшло сонце. Запалало небо на заході. Завтра буде вітер.
Відблиск вечірньої заграви ліг на снігові замети. Мерехтять зорі. Сніг сіріє.
Пташка ховається в гнізді. Зайчик сидить під кущем.
(В. Сухомлинський ) (30 слів )
Прийшла зима й засипала снігом поля і ліси, міста і села. Мороз закував кригою ріки, ставки, озера. Дахи білі, земля біла, небо сіре. А з неба сніг сиплеться. Холодно, сумно. ( О. Леонтович) ( 30 слів)
Іде Святий Миколай полями й лугами. А за ним поспішають ангелики. Вони несуть дарунки для добрих та чемних дітей. Ходить Чудотворець по усіх усюдах. Роздає подарунки, потішає і благословляє всіх.
( І. Блажевич) (32 слова)
Уже ліс і не жовтий. Уже він безлистий. Гуде потихеньку вгорі. Стоїть у тумані. Зима носить у синій пелені завірюху. Тільки дуби брунатні. Міцнолисті вони. Взимку шумітимуть дуби голим деревам про весну.
(За Г. Тютюнником ) (32 слова)
Дмухнула зима холодом. Затягли морози вікна льодовими візерунками. А люди затопили пічки. Печуть собі млинці гарячі і над зимою посміюються. Малі діти її не бояться. Катаються на ковзанах, у сніжки грають.
(За К. Ушинським ) (31 слово )
Сонце котилося вище й вище у небо. Розтанув сніг у грачиних гніздах. Щезли паморозки з гаю. Скинула зима кожуха. Підняла журавлині крила і майнула на озеро. Кликала птахів у гості. ( За М. Сингаївським ) ( 30 слів )
Клен цілу зиму спав. Крізь сон він чув завивання хуртовини і тривожний крик чорного ворона. Холодний вітер гойдав його віти. Та ось одного сонячного ранку клен відчув тепло. Він прокинувся. То до нього прилинув весняний вітер. ( В. Сухомлинський ) (38 слів )
Квіти допомагають людям у радості і смутку. Вони роблять наше життя гарним та милим. Саме квіти приносять нам привіт з весною. Вони - веселі діти літа. А коли приходить осінь, тоді показується десь одна квіточка, щоб розвеселити сумного чоловіка, дати йому надію. ( 43 слова)
Як гарно буває літнього ранку! Луки виблискують росяними краплинами, наче дорогими самоцвітами. Пташки випурхують зі своїх схованок. Легенькою пеленою здіймається туман над рікою. А гори під яскравим сонячним промінням вкриваються позолотою і блиском.
( Марко Вовчок) (35 слів )
Блакитне небо дихало на землю теплом. Половіли жита і вилискували на сонці. Червоніло ціле море колосків пшениці. Долиною повилась річечка, наче хто кинув нову стрічку на зелену траву. Тихо навкруги. Тільки цвіркун цвіркоче в житі. ( За М. Коцюбинським ) ( 37 слів )
Надійшов теплий тихий рожевий літній вечір. Ось гаснуть уже останні промені сонця. Землю поволі обгортає нічна пітьма і прохолода. Небо вкривається безліччю зірок. Згодом і місяць випливає над обрієм. Тихе плесо ріки відбиває в собі всю небесну далечінь. ( Марко Вовчок ) (40 слів)
У пахучих квіточках липи блищали росинки солодкого нектару. Притих вітер, щоб не заважати бджолам. Перехожі вслухалися в дружне гудіння. Вони сповільнювали ходу і вдихали чудодійний аромат липового цвіту.
А липа стояла горда за свій чудесний цвіт. (За Г. Демченко ) (38 слів )
41.У полі
Визолотило сонце лани. Скрізь розпросторився густий гарячий дух стиглої пашні.
Денисків тато і днює і ночує в полі. Він у комбайнерів за бригадира.
Роботи в нього - непочатий край.
Дениско дуже скучає за татком. Тож відпроситься у домашніх, осідлає замість коня довгу лозину - й біжка на лан. ( А. Григорук ) ( 48 слів)
Шумить зелений ліс. На галявині великий дуб. Біля нього пригнулася берізка. Дуб захищає її від вітру. Він великий і сильний. Берізка тріпоче листочками і радіє.
Біля школи росте верба. Ми приходимо на неї дивитися. Яка вона гарна! Літають мухи, гудуть джмелики. Вони пʼють нектар. Усім дуже радісно. І ми радіємо, бо прийшла весна.
Ми йдемо в парк. Тетянка і Віра йдуть першими. У парку чисто і затишно. Доріжки покриті камінцями. Рядочком ростуть ялинки. Зеленіє мʼяка травичка. Парк мов квіточка.
У яру було джерело. Вода в ньому чиста і холодна. Над ним росла верба. Під вербою люди відпочивали.
Одного разу діти пили воду. Вони залишили тут кухлик.
Пригріває сонечко. Зʼявилися перші квіти. Вилізла погрітися на сонці муха. Вона ще квола. А ось перший метелик. Сів на кульбабку і пʼє сік.
Була холодна зима. Ріки і озера покрилися льодом. Рибкам стало важко дихати.
Михайло і дід Архип ідуть на озеро. Вони пробили лунки. Тепер риба не загине.
У Ліди був котик. Лапки біленькі. Зубки гостренькі. Сам увесь сірий. Сидить котик і сумує, бо зима настала. Пошила Ліда йому килимок. А котик притулився до Ліди і муркоче.
Біля школи великий сад. У ньому ростуть сливи, вишні і яблуні. Навесні сад зацвів. У 6джілок почалася робота. Сідають вони у квіточку, немов у колисочку. Медок збирають
У нас зелена ялинка. Вона велика і запашна. На верхівці висять кульки. На вітах багато яскравих іграшок. Повісили ще й дощик. Весело дітям біля лісової красуні.
Діти будували гірку. Вони поливали її водою. Зіна і Клава спускалися з гірки на санях. А Вітя на ковзанах. Каталися діти і падали. Але не плакали, бо було дуже весело.
Як цікаво!
Хазяйнує у лісі зима. Заховала маленьку ялиночку у сніг. А вона визирає зеленою гілочкою. Бо ій цікаво, що тут робиться. Ось пройшла шнурком хитра лисичка. Пролетіла ворона. З гілки на гілку майнула білочка. Як цікаво й біло! Сидить ялиночка під снігом і спостерігає.
Була зима. Кругом білів сніг. Він був мʼяким і вогким
Діти гуляли у дворі. Вони зліпили снігову бабу. На голові кошик. Замість рота - буряк. Ніс із великої морквини, а очі з гудзиків. Стоїть баба, мов химера. Можна і злякатися.
Живе у нас котик. Шубка мʼяка та гладенька. А кігті довгі та гострі. Я його кличу Васьком. Тоді він біжить до моїх ніг і треться. А зараз Васько сидить біля нірки. Це він мишку ловить.
Над землею висіли хмари. Накрапав дрібний дощик. Вітер грався з голими гілочками дерев.
Раптом у повітрі зʼявилися білі пушинки. Це летіли над землею сніжинки. Їх ставало все більше й більше. Починався білий зимовий вальс.
Росли на городі овочі. Це була велика і дружна сімʼя. Товстий гарбуз виліз на тин. Жовта диня вигрівалась на сонечку. Огірочок дрімав під зеленими листочками. Червоний помідор пишався своєю вродою. А кріп розправив вуса і стояв на сторожі.
Сашко і Володя - брати. Сашкові девʼять років. А Володя ще маленький. Йому всього три роки. Та хлопчики часто граються разом. У них багато іграшок. Бере Володя іграшкову мобілку і бʼє об підлогу. А Сашкові шкода цієї іграшки. Як виманити і заховати?
У класі чергові Тарас і Сашко. Почали хазяйнувати. Тарас узявся витирати дошку, а Сашко - поливати квіти. Із підвіконня побігла вода.
Хлопчики швиденько повитирали. Треба все робити охайно.
Тепер у класі чисто й затишно. Скоро й урок. Чергові чекають вчительку.
Причесали берізки коси. Одягли сережки. Весело їм, бо весна настала.
Усе зеленіє і співає.
Лише одна берізка сумує. Не радіє теплу і сонечку. З її білого стовбура цівочкою біжить сік. Хтось ще рано навесні вдарив її сокирою. Тепер вона плаче. Чи виживе?
Діти каталися на лижах. Федько стрибає з гірки. А Мишко піймав на рукавичку сніжинку і розглядає. Майже така, як він вирізав на уроці праці. Але паперова сніжинка була нежива. А ця ніби дихає. Миколка струсив її у сніг. Щоб не плакала.
Вихідного дня тато з Олексієм поїхали до лісу. Там хлопчик назбирав величезний букет квітів. Він вирішив подарувати їх мамі. Але поки діставались додому, квіти зівʼяли.
Влома мама подякувала синові. Але довго і сумно на нього дивилася.
Чому вона не рада?
Лютує зима. Тріщить мороз. Співає свою пісеньку завірюха.
Петрик став біля вікна. Раптом щось стукнуло у шибку. Це прилетіла до вікна синичка. Вона ніби просила хлопчика її врятувати. Петрик пожалів пташку. Він насипав ій у годівничку їжі. Пурхає синичка та клює їжу. Так і проживе до весни.
Блищить на сонці сніг. Усі дерева давно сплять. А горобина забула зняти червоне намисто. Щодня прилітає до неї снігур. Він ласує ягодами. Сяде на гілочку в гущавині і дзьобає. А на груди снігур почепив червоний фартушок. Між ягідками він мов велика яскрава квітка.
63.Що за звірок?
У нашому садку живе звірок. Уночі у сіренькому жилеті з голочок він виходить погуляти. Ніжки у нього коротенькі, але бігає спритно. Любить звірок полювати на мишей. У садку він ще збирає яблучка і грушки. Чи здогадалися, діти, хто це?
Настав зимовий ранок. Білий пухнастий сніг тихо падав на землю. Я зайшов до Андрійка та Петруся. Утрьох ми вирішили піти до лісу.
Тихо і гарно було у засніженому лісі. На ялинових вітах ватою лежав сніг. Великі сніжинки звисали з ялинкових гілочок, мов іграшки. Ліс став живою казкою!
Дмитрик був малим. Він не вмів читати. Казки йому читала бабуся. Тепер хлопчик підріс і навчився добре сам читати. Читає уже Дмитрик бабусі, а вона слухає. Глянув він на неї. А під окулярами у бабусі сльозинка. Це від радості.
Настала осінь. 3 дерев осипалося листя. Потім розгулялися дощі. Стало холодно. Жучки і червʼячки поховалися під корою дерев. Граки сиділи на тополі. Вони довго про щось кричали. А потім знялись і полетіли в теплі краї.
На лузі багато квітів. Ось рожевіє конюшина. Вуглинками у траві горить гвоздика. Повернули біляві личка до сонечка ромашки. Небом дивляться із трави сині дзвіночки. Край доріжки біліє деревій. Ніби райдуга на землі! Милуйся, але не рви. Це краса землі
Навесні Сергійко посадив у землю малесеньку сосну. Хлопчик часто напував її водичкою. Біля сосни зазеленіла ніжна трава. Вранці на неї опускалася роса. Часто Сергійко сидів біля своєї сосни на травичці. Він милувався чудовим деревцем. А ще хлопчик мріяв посадити сосновий ліс.
Ось і літо. Стало тепло й сонячно. Край лісу зеленіє калина. Незабаром на її гілочках зʼявляться білі букетики. Це цвіт калини. А чи бачили листочки на ній? Ніби їх майстер вималював.
Калина - чудова рослина. Люблять її в Україні. Це наш народний символ і краса.
Тато приніс Сашкові мале зайченя. Таке лякливе!
Чомусь весь час ховається у пазуху і все нюхає. Хлопчик його дуже полюбив. Годував і піклувався про нього.
Дома у Сашка були ще собака Сніжко та кіт Мурчик. Вони подружилися із зайченям.
Сонечко посилає на землю свої промінці. Почав зникати сніг.
Загомоніли веселі струмочки. На дахах будинків плачуть бурульки.
Усі радіють теплу. Дмитрик і Василько пускають на воду паперові човники. Та вночі ще лютує мороз і кидає холодним сніжком. Але весна зиму перемагає.
Із школи додому Петрик їхав трамваєм. На зупинці до салону зайшов старенький дідусь. У руці він тримав ціпочок. Петрик швидко зіскочив зі свого сидіння. Він запропонував дідусеві сісти на його місце. Дідусь подякував і сів. Очі Петрика сяяли радістю.
Хлопчики Андрій і Олег - рибалки. Ось вони поспішають на річку. У руках вудки та баночки з черв'яками.
Тихо біля річки. Навіть хвильок немає. Раптом поплавок Андрійка булькнув під воду. Виплив і знову пірнув. Тягни, Андрію! Той смикнув і вирвав із води великого карася.
Ми живемо в Україні. Це одна з найбільших країн Європи. Вона посідає шосте місце в Європі за чисельністю населення. Наша країна квітуча й співуча. (24 слова)
Наша сім я велика і дружна. Тато й мама працюють на швейній фабриці. Вони шиють пальта й сукні. Брати працюють на заводі. Я навчаюся в першому класі. (26 слів)
Узимку прилетіла синичка до вікна. Вона замерзла й шукала затишку. Діти відчинили їй кватирку. Пташка влетіла в хату. Діти годували синичку й тішилися її щебетанням. (26 слів)
Артемко допізна грав у компʼютерні ігри. Уроків не приготував. Наступного дня було багато неприємностей. Хлопчик одержав двійки з математики й читання. Артемко вирішив надалі ретельно готуватись до занять. (28 слів)
Сьогодні мамин день народження. Петрусь і Василько ходили в ліс.
Вони нарвали квітів і подарували мамі. Мама дуже зраділа. Вона похвалила синів. (25 слів)
Настала сувора зима. Замерзли річки й озера. Поля вкрились білим снігом. Тепер можна кататись на лижах. Весело дітям. Вони мчать на ковзанах по прозорому льоду річки. (27 слів)
Настав погожий ранок. Зірочки пірнули в синю безодню неба. Край неба палає рожевим полум' ям. Високі трави виблискують срібною росою. Піднімається сивий туман. Над шляхом полилися дзвінка пісня жайворонка.
(30 слів)
Україна шанує памʼять про свого славного сина - народного художника
Івана Сидоровича Їжакевича. Народився він на Київщині, освіту здобув у
Петербурзі. Ілюстрації художника прикрашають видання творів Тараса
Шевченка, Лесі Українки. Його малюнки виразні та змістовні. (33 слова)
За віконцем малі горобчики вʼють собі гніздечко. По пірʼїнці й соломинці носять вони під покрівлю. Ось гніздечко і готове. Через деякий час вилупилось пʼятеро горобʼяток. Дзьобики в них жовті і мʼякенькі. А замість пірʼячка тільки ріденький пушок. Цілими днями носять своїм малятам їжу. (44 слова)
Наші предки дуже шанували воду. Вважалося великим гріхом кинути в річку чи озеро сміття, каміння. Не можна було бити по воді. Вони вважали, що вода має велику цілющу силу. Вода миє, очищає. 3 лікувальною метою люди збирали росу, а воду брали до схід сонця у річці. (46 слів)
Щоб виросла рослина, насіння повинне потрапити у грунт. Раніше зерна розсівали по полю вручну. Тепер поля засівають за допомогою машин, які називаються сівалками. У сівалці є ящик для насіння, висівні апарати і сошники. Сошники роблять борозенки на ріллі. За допомогою сівалки сіють жито, пшеницю, буряки, кукурудзу. (46 слів)
У Вербну неділю існує старовинний звичай приносити додому гілочку верби. їх святять у церкві і легенько хльоскають ними один одного, дітей. За народними повірʼями гілочки верби оберігають людину від хвороб і лиха.
Народ споконвіку шанує це повірʼя. (39 слів)
Сонце несе на своїх промінцях тепло. Воно вливається у твою душу. Візьми іскринку цього тепла і зігрій ту людину, якій холодно, сумно. Тепло твого серця розтопить лід її душі. Прокинувшись вранці, посміхнися сонечку і всьому рідному на землі. (40 слів)
Кульбаба лікарська - цінна рослина. Настій з квіток пʼють при багатьох хворобах. Молочним соком закапують очі при запаленні. Листки кульбаби містять вітаміни, солі заліза, кальці. І фосфору. Відвари листі використовують як вітамінний засіб при порушенні обміну речовин. Свіжі листки кульбаби після намочування в солоній воді придатні для приготування салатів. (49 слів)
Ми пішли в ліс. Там знайшли джерело. 3 нього витікала вода.
Із джерела починається струмок. Із маленьких струмочків формується річка. А вже кілька річок утворюють ріку. Найбільша ріка України - Дніпро. Сивий Славутич впадає в Чорне море. Над Дніпром красується Київ - столиця нашої держави. (43 слова)
Чудова серпнева ніч! До самої землі схилилось голубе небо. В степу гуркочуть трактори. Вони орють цілинну землю і сіють озимину. Зерно пшениці падає в теплу мʼяку землю. З степу линуть пʼянкі запахи пізнього літа і нічний переклик польових мешканців. Біля літнього житла трактористів весело горить багаття.(47 слів)
Зорі зблідли від місячного сяйва. Внизу простяглася північна пустеля - тундра. Стадо оленів йшло повільно. Тут були старі олені з великими гіллястими рогами. Поруч йшли самиці з красивими телятами. їх хутро оксамитно виблискувало в місячному сливі. Ніхто з оленів не помічав, що якісь тіні пливли за ними. То була зграя вовків. (48 слів)
Українське слово! Скільки хмар обступало тебе! Протягом століть по зернятку геній народу витворив і передав у спадок розкішне у своїй красі багатство мови. Кожному з нас треба поглиблювати в собі історичну памʼять.
Ми повинні оберігати неповторність нашої мови. (38 слів)
Ми з дитинства навчаємося мови. Не залишайте цього потрібного для думки заняття й далі. Мова розвивається, вдосконалюється. Любіть мову! Бережіть її - вірну помічницю у вашому зростанні. Юний друже! 3 опануванням мови зʼявляється потреба глибше і повніше виявити себе. Мова веде тебе на вершини знань і відчиняє двері до духовної скарбниці людства.
(51 слово)
Як же непомітно і швидко надійшла осінь! Мабуть, давно вже причаїлася вона у високій кукурудзі на городі. Здрастуй, осінь! Ми чекали твого приїзду. Засівали в полі хліб, обгортали на городі картоплю, обкопували в садку крислаті яблуні. Ми все літо чекали цього дня, коли майне твоя яскрава плахта. (51 слово)
3 дитинства Михайло Стельмах полюбив чорну запашну ріллю, зелені моря ярини, кучеряві сади та заквітчані луки. Там весело співають пташки і збирають нектар заклопотані бджоли. З дитинства запали йому в душу мальовничі краєвиди рідного Поділля.
Письменник створив книги про рідний народ, про його мужність і працьовитість. (49 слів)
Білі берізки одягають навесні золотисті сережки. А міцні дубки радісно простягають своє гілля до сонця. Хто ж охороняє здоровʼя дерев?
Це робить дятел. Цілий день проводить він медичний огляд своєї ділянки. Перелітає з дерева на дерево. Заглядає в кожну щілину. Від його гострого дзьоба не сховатися жодній шкідливій комасі. (51 слово)
Народна творчість - це могутнє духовне дерево. Із золотої криниці рідних казок ми черпаємо скарби народної мудрості. Скільки дотепних висловів знайдемо казках! Як замилуємося красою живого народного слова! Вірність жінки материнському обовʼязку, готовність до самопожертви є тим золотим ідеалом моралі, який зустрічаємо у фольклорі всіх народів. (46 слів)
В одному селі на Україні росли і розцвітали чорноокі працьовиті красуні. Ніжні, як білий цвіт лілеї.
Одного разу на село налетіли татари. Дівчата, щоб не йти в неволю, втопилися в бистрій і глибокій річці. І в тому місці на світанку зʼявились білі пуп’янки невідомих квітів. 3 того часу ці чудові ніжні квіти прокидаються з сонцем і засинають з його заходом. (60 слів)
Завжди ми будемо пам'ятати ту хату, де народився великий поет Тарас Шевченко. Там він ніжно полюбив красу своєї рідної землі. Глибоко вразив його душу стогін трудового народу. Він збагнув прагнення і сподівання людей на краще майбутнє. Тому й шанують памʼять Кобзаря люди всього світу. (44 слова)
Цвітіння садів - це радість для бджіл. Снують вони по квітах, перелазять моторно з однієї квітки на другу. Намагаються швидше набрати меду. Їм треба скласти солодкий прозорий мед у стільники і повернутися за новою маленькою порцією меду. (36 слів)
Ви чуєте, як заспівала на повний голос красуня весна? Земля чекала цієї миті. Сонце залило золоти промінням усе навкруги і розбудило природу.
Дзюркотить поміж перешкодами тала вода. Вирує бурхливим потоком до ставу. А там старезні кучеряві верби замріяно шепочуть поміж собою.
(41 слово)