Здоров’язберігаючі технології в освіті

Здоров’язберігаючі технології в освіті

Надія Денисенко,

вчитель англійської мови

 гімназії міжнародних відносин №323

Дарницького району

 з поглибленим вивченням англійської мови

 м.Києва

Здоров'ю людини належить одне з найважливіших місць у системі людських цінностей і пріоритетів та визначається як процес збереження й розвитку психічних і фізіологічних функцій людини, оптимальної працездатності та соціальної активності за максимальної тривалості життя. Проблема збереження здоров'я населення все більш чітко усвідомлюється представниками системи освіти як професійно значуща.

Багаторічні дослідження дозволили виявити шкільні фактори ризику, які негативно впливають на здоров'я дітей, зокрема:

•                      стресова педагогічна тактика;
•                      інтенсифікація навчального процесу;
•                      невідповідність методик і технологій навчання віковим та функціональним можливостям школярів;
•                      передчасний початок дошкільного систематичного навчання;
•                      невиконання елементарних фізіологічних та гігієнічних вимог до організації навчального процесу;
•                      функціональна неграмотність педагога у питаннях охорони та зміцнення здоров'я;
•                      масова безграмотність батьків у питаннях збереження здоров'я;
•                      часткове руйнування служб шкільного лікарського контролю;
•                      недоліки в існуючій системі фізичного виховання;
•                      відсутність системи роботи з формування цінності здоров'я і здорового способу життя (в тому числі профілактики шкідливих звичок, статевого виховання, недостатнє використання засобів фізичного виховання і спорту тощо).

Необхідною умовою вирішення наведених проблем є створення в школі системи здоров’язберігаючої діяльності вчителів, спрямованої на формування і розвиток фізичного, психічного, соціального і морального здоров'я особистості.

Поняття “здоров’язберігаючі технології” об’єднує в собі всі напрями діяльності загальноосвітнього закладу щодо формування, збереження та зміцнення здоров’я учнів.

Таким чином під здоров’язберігаючими технологіями сучасні вчені пропонують розуміти:

•                      сприятливі умови навчання дитини в школі (відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та виховання);
•                      оптимальну організацію навчального процесу (відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм);
•                      повноцінний та раціонально організований руховий режим.
•                       

За визначенням  науковця О.М. Ващенко аналіз класифікацій існуючих здоров’язберігаючих технологій дає можливість виокремити такі типи:

•                      здоров’язберігаючі – технології, що створюють безпечні умови для перебування, навчання та праці в школі та ті, що вирішують завдання раціональної організації виховного процесу, відповідність навчального та фізичного навантажень можливостям дитини;
•                      оздоровчі – технології, спрямовані на вирішення завдань зміцнення фізичного здоров’я учнів, підвищення потенціалу (ресурсів) здоров’я: фізична підготовка, фізіотерапія, аромотерапія, загартування, гімнастика, масаж, фітотерапія, музична терапія;
•                      технології навчання здоров’ю – гігієнічне навчання, формування життєвих навичок (керування емоціями, вирішення конфліктів тощо), профілактика травматизму та зловживання психоактивними речовинами, статеве виховання. Ці технології реалізуються завдяки включенню відповідних тем до предметів загально-навчального циклу, введення до варіативної частини навчального плану нових предметів, організації факультативного навчання та додаткової освіти;
•                      виховання культури здоров’я – виховання в учнів особистісних якостей, які сприяють збереженню та зміцненню здоров’я, формуванню уявлень про здоров’я як цінність, посиленню мотивації на ведення здорового способу життя, підвищенню відповідальності за особисте здоров’я, здоров’я родини.

Успішне вирішення проблеми впровадження здоров’язберігаючих технологій в навчально-виховний процес молодших школярів можливе лише за тісної взаємодії сім'ї і школи. Саме сім'я несе ос­новну відповідальність за розвиток і здоров'я дитини, бо саме в ній закладаються найважливіші риси особистості.

Спільна робота будується таким чином, щоб впровадження здоров’язберігаючих технологій в життя дітей початкових класів  у школі і вдома стало єдиним непереривним процесом. Його можна подати за такою схемою:

1.               Діагностування стану здоров'я дітей на початку навчального року.
2.               Ознайомлення батьків з його результатами.
3.               Розробка разом з батьками та за допомогою лікарів, психолога,  вчителя фізичної культури індивідуальних або сімейних оздоров­чих програм.
4.               Контроль за виконанням індивідуальних оздоровчих програм з боку батьків або спільне виконання завдання «Життєвий ритм сім'ї».
5.               Проведення руханок та фізичних вправ на уроках. Виконання  індивідуальних програмам, оздоровчих домашніх завдань з фізкультури під контролем батьків.
6.               Спостереження вчителя за динамікою змін у здоров'ї дитини. Ведення «Щоденника здоров'я» самими учнями. Контроль і допомо­га з боку батьків.
7.               Корекція стану психічного, духовного і соціального здоров'я учнів під час колективної та індивідуальної діяльності в школі. Дотримання батьками й учителями єдиних вимог щодо формування здоро­вого способу життя.
8.               Підбиття підсумків роботи на «Святі здоров'я» наприкінці року за участю батьків.
9.                

Важливо пам’ятати, що однією з пріоритетних форм впровадження здоров’язберігаючих технологій є фізкультурно-оздоровча діяльність.

Система заходів підвищення рівня фізичного здоров'я учнів передбачає: проведення позакласних, додаткових і самостійних занять фізичними вправами (змагання, ігри, турніри, туристичні походи, конкурси, дні здоров'я), що задовольняють біологічну потребу дітей у русі. В режим дня школяра включаються оздоровчі заняття: гімнастика до занять, руханки під час уроків, динамічні перерви та перерви, що носять ігровий, танцювальний або змагальний характер. Розробляються індивідуальні оздоровчі програми для дітей та профілактично-оздоровчі заходи.

Саме тому основою уроків багатьох вчителів початкової школи стала методика на­вчання у русі (автор О. Д. Дубогай), яка забезпечує інтеграцію пізна­вальної і рухової діяльності. Ігрові ситуації в системі пізнавально-ру­хового навчання сприяють зацікавленню дітей, створюють і підвищу­ють інтерес до інформації, яку вони отримують під час нетрадиційної форми проведення уроку.

В основі методики такої системи — рухове відтворення навчального матеріалу, яке базується на наступних етапах:

1-й етап. Для формування умінь і навичок рухового відтворення математичного і мовного матеріалу проводяться ігри з поступовим на­рощуванням самостійної рухової діяльності (відтворення у вигляді рухів або певних тілофігур літер алфавіту (фонетична ритміка), героїв прочи­таних сюжетів, ігор на розпізнавання частин мови або правильної відповіді на приклад чи задачу у вигляді певних конкретних рухів тощо).

2-й етап. Вправи на синхронне вимовляння таблиці множення, слів іноземною мовою, явищ природи тощо і, відповідно, рухові дії у кількісній і якісній аналогії.

3-й етап. Формування вмінь використовувати засвоєний матеріал в усній формі в ігрових ситуаціях як сидячи, так і безпосередньо під час виконання рухів, стоячи, ходьбі на місці, на рухових перервах, те­матичних уроках з фізичної культури.

За методикою О. Д. Дубогай, диференційоване виконання рухових прийомів відповідно до математичного або мовного дидактичного матеріалу, поєднання видів пізнавальної і рухової діяльності дозво­ляє здійснювати зв'язок між слуховим сприйняттям, мовним і рухо­вим відтворенням.

Виходячи з усього вищезазначенного, хочеться підкреслити ще раз, що  підготовка дитини до здорового способу життя через впровадження здоров'язберігаючих технологій в навчально-виховний процес - стає пріоритетним напрямом у діяльності майбутніх вчителів початкових класів.

Список використаних джерел:

1.               Ващенко О., Свириденко С. Готовність вчителя до використання здоров’язберігаючих технологій у навчально-виховному процесі // Здоров’я та фізична культура. – 2006. – №8. – С. 1-6.
2.               Волкова І.В., Марінушкіна О.Є., Покроєва Л.Д., Рябова З.В. Становлення шкіл сприяння здоров’ю. – Харків: ХОНМІБО, 2007. – 40 с.
3.               Гігієнічні та соціально-психологічні аспекти моніторингу здоров’я школярів: Матеріали науково-практичної конференції // Харків: ІОЗДП АМНУ, 2006. – 226 с.
4.               Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід: метод. посіб. авт. – укл.: О. Пометун, Л. Пироженко. – К.: А.П.Н.; 2002. – 136 с.
5.               Матеріали V міжнародної науково-практичної конференції “Валеологія: сучасний стан, напрямки та перспективи розвитку” / За ред. проф. М.С. Гончаренко: // м. Харків: 2007. – Т.4. – 208 с.
6.               Методические рекомендации: Здоровьесберегающие технологи в общеобразовательной школе: методология анализа, формы, методы, опыт применения / Под.ред.М.М.Безруких, В.Д.Сонькина.-М., 2002.
7.               Моніторинг і оцінка діяльності з формування здорового способу життя / О.М.Балакірєва, О.О.Яременко, Р.Я.Левін та ін. –К.:Укр.ін-т соц.. дослідж.,2005.-152с.:Іл.-(Формув. здорового способу життя молоді;Кн.11).
8.               Науменко Ю.В. Здоров’язберігаюча діяльність школи// Педагогіка.-2005.-№6.-С.37-44.
9.               Освітні технології: Навчально-методичний посібник / О.М. Пєхота, А.З. Кіктенко, О.М. Любарська та ін.; За заг. ред. О.М. Пєхоти. – К.: А.С.К., 2001. – 256 с. 56.