Жінки-лідери у азіатських країнах

Жінки - політичні лідери азіатських країн. Брунько Ярослав

Індіра ГандіІндіра Ганді (1917–1984) — перша жінка-прем’єр-міністр Індії, донька першого глави уряду незалежної країни Джавахарлала Неру. Її правління (1966–1977, 1980–1984) визначило політичний курс Індії другої половини XX століття та перетворило її на впливового гравця світової політики. Ранні роки та становленняІндіра виросла у впливовій родині брахманів. Вона навчалася в університеті Тагора та в Оксфорді, де студіювала історію й управління. Політичну кар’єру почала як секретарка батька, брала участь у русі за незалежність. У 1941 році одружилася з журналістом Ферозом Ганді, узявши його прізвище, не пов’язане з Махатмою Ганді Прем’єрство й політика. Після смерті Лала Бахадура Шастрі 1966 року очолила уряд. Вона націоналізувала 14 найбільших банків, розвивала програму самозабезпечення продовольством і 1974 року провела перше випробування індійської ядерної бомби. Її правління поєднувало соціалістичні реформи з авторитарними методами — у 1975–1977 роках запровадила надзвичайний стан, що обмежив громадянські свободи.

Кризи та вбивство1984 року Індіра наказала провести військову операцію проти збройних сикхських екстремістів у Золотому храмі Амрітсара. Це спричинило її загибель: 31 жовтня 1984 року двоє охоронців-сикхів розстріляли прем’єрку біля резиденції. Після смерті країну охопили антисикхські погроми, що забрали тисячі життів. Спадщина. Ганді залишила глибокий слід в історії як символ сильної, але суперечливої влади. Її політична лінія продовжилася через династію Неру — Ганді: сини Санджай і Раджив, невістка Соня та онук Рахул Ганді зберегли вплив у політиці. ХТО ВБИВ ПОЛІТИЧНОГО ЛІДЕРА?Індіра Ганді була вбита 31 жовтня 1984 року у своїй резиденції в Нью-Делі. Її вбили двоє власних охоронців: Сатвант Сінгх та Беант Сінгх. Вони були сикхами і здійснили замах як помсту за військову операцію, відому як Операція «Блакитна зірка», яку Ганді санкціонувала раніше того ж року. Під час цієї операції індійська армія штурмувала Золотий храм у Амрітсарі — головну святиню сикхів. Після вбивства: Беант Сінгх був одразу застрелений іншими охоронцями, а Сатвант Сінгх був заарештований і згодом страчений.

24 вересня 1982 року Індіра Ганді прибула до Бориспільського аеропорту. Серед тих, хто її супроподжував, був і член парламенту Раджив Ганді. Прем'єр-міністра Індії зустрічали Володимир Щербицький, Олександр Ляшко та інші офіційні особи. В ході триденного перебування у Києві Індіра Ганді зустрічалася з керівництвом Української РСР, побувала на виставі ансамблю класичного балету в Палаці «Україна», здійснила поїздку по визначних місцях, поклала вінок на могилу Невідомого солдата у парку Вічної Слави. Вона відвідала Київський університет ім. Тараса Шевченка, вчена рада якого присвоїла їй звання «Почесний доктор» (відповідний диплом і відзнаку вручив ректор університету Михайло Білий). У Київській міській раді голова міськвиконкому Валентин Згурський вручив Індірі Ганді диплом і медаль «Почесний громадянин м. Києва» та медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва». На урочистому обіді в Маріїнському палаці Індіра Ганді у своєму виступі, зокрема, сказала: «Я сповнена гордості тим, що зв'язана з вашим древнім і найсучаснішим містом, яке з такою любов'ю дбає про минуле і водночас спрямоване в майбутнє». Перший секретар ЦК КПУ Володимир Щербицький зустрічає Індіру Ганді у Києві, 1982.

Шейх Хасіна. Шейх Хасіна (англ. Sheikh Hasina) — бангладеська політикиня, яка двічі очолювала уряд Бангладеш: у 1996–2001 рр. і знову у 2009–2024 рр. Вона була однією з найтриваліших прем’єр-міністрів у Південній Азії, донькою засновника держави — Шейха Муджибура Рахмана. Її довге правління завершилося масовими протестами, судовими вироками та вигнанням.

Політична кар’єра. Хасіна очолила партію Авамі ліг після убивства її батька у 1975 р. У 1996 р. вона вперше стала прем’єр-міністеркою, а після поразки на виборах повернулася до влади у 2009 р., утвердивши контроль над політичними та безпековими структурами. Її уряд просував інфраструктурні проєкти й розвиток освіти, але піддавався критиці за придушення опозиції та обмеження свободи слова. Повалення й судові процеси. У липні 2024 р. студентські виступи проти системи державних квот переросли у всенародне повстання, під час якого загинуло понад 1400 людей. Після штурму резиденції Ганобхабан Хасіна втекла до Індії, а владу перебрав тимчасовий уряд під керівництвом нобелівського лауреата Мухаммада Юнуса. У листопаді 2025 р. Міжнародний трибунал у Дакці визнав її винною у злочинах проти людяності, засудивши до смертної кари заочно; пізніше суди винесли додаткові вироки за корупцію. Вона заперечує провину, називаючи процеси політично мотивованими. Спадщина й сучасний статус Хасіна залишається суперечливою постаттю: прихильники вважають її архітекторкою економічного зростання й енергетичної модернізації, опоненти — символом авторитаризму. Після 2024 р. партія Авамі ліг заборонена, а нові вибори оголошено на лютий 2026 р.

Халімa Якоб. Халімa Якоб (англ. Halimah Yacob) — політична діячка Сінгапуру, яка у 2017–2023 роках обіймала посаду восьмого президента країни. Вона стала першою жінкою та першою мусульманкою на цій посаді, що зробило її символом інклюзивності та гендерної рівності у сінгапурській політиці.

Політична кар’єра. До президентства Якоб зробила тривалу кар’єру в профспілковому русі та парламенті. У 2013 році вона стала першою жінкою-спікером парламенту Сінгапуру. На президентських виборах 2017 року інші кандидати не відповідали кваліфікаційним вимогам, тому вона була оголошена президентом без голосування. Її президентський термін завершився у вересні 2023 року. Президентство та ініціативи. Якоб відома як прибічниця соціальної інтеграції, прав жінок і осіб із вразливих груп. Вона активно підтримувала благодійні організації, такі як «Club Heal», що опікується питаннями психічного здоров’я. Якоб сприяла розвитку освіти й інклюзивної політики, акцентуючи важливість людського капіталу для сталого розвитку. Міжнародна діяльність. Під час її президентства Сінгапур поглиблював співпрацю з іншими державами Азії, зокрема з Казахстаном. У 2023 році Якоб здійснила державний візит до Астани, де була відзначена орденом «Достық» I ступеня за внесок у зміцнення двосторонніх відносин. Особисте життя та значення. Халімa Якоб — мати п’ятьох дітей, етнічна малайка. Вона відома скромним стилем життя, прихильністю до традиційного хіджабу й захистом цінностей толерантності у багатокультурному суспільстві. Її обрання стало історичною віхою для Сінгапуру, підтвердивши прагнення держави до різноманітності та гендерної рівності

Беназір Бхутто. Беназір Бхутто (21 червня 1953 — 27 грудня 2007) — пакистанська політична діячка, яка двічі очолювала уряд Пакистану (1988–1990 рр. і 1993–1996 рр.) та стала першою жінкою-прем’єр-міністеркою мусульманської держави. Її життя й загибель зробили її символом боротьби за демократію в Південній Азії.

Політичне становлення. Донька прем’єра Зульфікара Алі Бхутто, вона здобула освіту у Гарвардському університеті та Оксфорді. Після страти батька генералом Мухаммадом Зія-уль-Хаком у 1979 р. очолила Пакистанську народну партію й стала символом опозиції військовому режиму. Повернувшись із вигнання 1986 р., очолила демократичний рух. Перебування при владіУ 1988 р. Бхутто сформувала перший цивільний уряд після тривалого військового правління. Її кабінет проводив соціальні програми та ініціював реформи, однак зіштовхнувся з економічними труднощами та опором військових, що призвело до дострокового розпуску парламенту. Другий термін (1993–1996) відзначився покращенням зовнішніх відносин і скандалами навколо звинувачень у корупції, після чого її уряд також було розпущено. Еміграція, повернення та смерть. Після військового перевороту Первеза Мушаррафа 1999 р. Бхутто жила у вигнанні в Лондоні й Дубаї. У 2007 р. вона повернулася до Пакистану для участі у виборах, отримавши амністію від частини обвинувачень. 27 грудня 2007 р. її було вбито під час теракту в Равалпінді; напад скоїв смертник, відповідальність частково поклали на угруповання «Техрік-е Талібан Пакистан». Після її смерті керівництво партією перейшло до Асіфа Алі Зардарі та їхнього сина Білаваля.