Життєві форми тварин та рослин як адаптації до середовища мешкання.

Життєві форми тварин та рослин як адаптації до середовища мешкання

Біоморфологія – наука яка вивчає життєві форми організмів. Життєві форми – це зовнішня форма організму, яка була набута ним у процесі еволюції і відбиває спосіб його взаємодії із середовищем існування

Термін «життєва форма рослин» запропонував наприкінці XIX ст. відомий данський ботанік, один із засновників екології та морфології рослин Еугеніус Вармінг (1841–1924)

Класифікації життєвих форм рослин. Життєва форма рослин – сукупність різних видів рослин, схожих за зовнішнім виглядом, що обумовлено анатомо-морфологічною будовою і еколого-фізіологічними ознаками, які виробилися в процесі еволюції під постійним впливом комплексу факторів середовища і спадково закріпилися.“Життєва форма – це результат довготривалого пристосування рослин до місцевих умов існування, що відображено у їх зовнішньому вигляді”

Класифікація І. Г. Серебрякова базується на морфологічних ознаках.{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Життєва формахарактеристикаприклади. Дерев‘яниста форма. Дерева. Мають корінь, стовбур (один) і крону. Висота: від декількох метрів до десятків метрів. Середній вік: до 200 років. Дуб, липа, граб, береза, Черешня, ялина, сосна. Чагарники. Декілька стовбурів. Багаторічні рослини. До 5 метрів висотою. Вік: 20 років. Ялівець сибірський, терен, Рокитник звичайний, агрус, троянда, шипшина. Чагарнички. Декілька здерев‘янілих стовбурів, котрі добре розгалуджуються. Низькорослі (1 метр) рослини, тривалість життя побігів – 10 років. Брусниця, чорниця, буяхи, журавлина. Напівдерев‘яниста форма. Напівчагарники. Декілька здерев‘янілих стовбурів, котрі мають однорічні трав‘янистих побігів. Низькорослі, до 80 см (іноді 2 метри). Малина, Джузгун, чебрець, ефдра хвощевидна, астрагал, солянка деревовидна. Напівчагарнички. Деревмяніє лише базальна (надземна) частина. Трав‘янистий пагін відмирає. Низькорослі. Віниччя сланке, чебрець, середньоазіатські солянки. Назмені трави. Полікарпічні трави. Багаторічні трави. Цвітуть багато разів. Люцера, буркун, тимофіївка лучна, жтняк, стоколос безостий. Монокарпічні трави. Одно-дворічні трави. Цвітнуть один раз. Суданська трава, райграс, могар, ріпак озимий, редька олійна, гірчиця біла. Водні трави. Плавающі та підводні трави. Велике різноманіття форм. В залежності від пристосування. Латаття біле, стрілиця звичайна, водяний горіх, ряска, сальвінія.

Приклади. Дуб. Береза. Граб. Черешня

чагарники. Рокитник. Агрус. Терен

Чагарнички. Буяхи (голубіка)Журавлина. Брусниця

Напівчагарникиджузгун. Малина. Астрагал

Напівчагарнички. Чебрець. Віниччя сланке. Середньоазіатська солянка

Полікарпічні трави (багаторічні)Люцерна. Буркун лікарський. Стоколос

Монокарпічні рослини (однорічі)Суданська трава. Могар. Ріпак

Плаваючі та водні трави. Стрілиця. Водяний горіх. Ряска

Життєві форми за Раункієромподіл рослин на групи здійснюється за положенням меристематических тканин (бруньок відновлення). Ця система базується на одному з ключових моментів адаптації рослин до несприятливих умов і тому має значну цінність. У системі Раункієра життєві форми поділяють на типи й підтипи. Брунька відновлення – брунька, котра дає пагін при настанні теплогочи вологого сезону.

Фанерофіти — одна з життєвих форм рослин, бруньки відновлення яких розташовані високо над землею і захищені від вимерзання лусками. До фанерофітів відносять дерева (напр. дуб, бук, ясен, сосну, ялину) і кущі (крушину, ліщину, калину та ін.). Хамефіти — на землі, внизу, низько, φυτόν — рослина) — невисокі рослини, бруньки відновлення яких знаходяться на зимуючих пагонах низько над землею (20-30 см) і захищені від вимерзання лусками, підстилкою та сніговим покривом. Наприклад, брусниця, верес, чорниця, чебрець та ін. Гемікриптофіти – рослини, пагони яких на початку несприятливого періоду відмирають до рівня ґрунту, тому протягом цього періоду залишаються живими тільки нижні частини рослин, захищені землею і відмерлим листям. Серед гемікриптофітів розрізняють три підтипи. Криптофіти – рослини, у яких бруньки або закінчення пагонів, призначені для перенесення несприятливого періоду, розташовані під поверхнею ґрунту або на дні водоймища. Серед криптофітів розрізняють такі три підтипи: геофіти (кореневищні, бульбові, цибулинні, кореневі геофіти), гелофіти і гідрофіти. Геофіти - бруньки відновлення розміщені на підземних органах (цибулинах, кореневищах, коренях)Гелофіти - рослини боліт та прибережжя, бруньки відновлення у яких розташовані нижче дна водоймища. Гідрофіти - рослини, що прикріплені до ґрунту і нижньою частиною занурені у воду, бруньки відновлення зимують на дні водойм. Напр. стрілолист, очерет, та ін. Терофіти – рослини, що переживають несприятливий сезон виключно у вигляді насіння. Приклади:

Фанерофіти

Хамефітибрусницяверес. Чебрець

Гемікриптофіти. Піони

Криптофіти - геофіти. Пролісок. Підсніжник. Полярна орхідея

Криптофіти - Гелофіти. Калюжниця болотна. Тілоріз

Криптофіти - Гідрофіти. Очерет звичайний. Рогіз. Комиш

Гідатофіти

Терофіти

Життєва форма тварин - група особин, що мають подібні морфологічні пристосування для існування в однаковому середовищі. У тварин життєві форми є на диво різноманітними, оскільки для цієї групи еукаріотичних організмів характерні активний рух (локомоція) і гетеротрофне живлення, що потребує певних способів пошуку й добування їжі. Через те життєві форми тварин класифікують за такими основними ознаками, як спосіб руху та спосіб добування їжі. На зовнішньому вигляді тварин позначається й їхня пристосованість до різних екологічних ніш, особливості розмноження тощо. Життєві форми тварин виокремлюють за різними ознаками для різних систематичних груп. Так, для ссавців однією з таких основних ознак є способи локомоції (наприклад, бігаючі, стрибаючі, повзаючі). Життєві форми птахів розрізняють за способом добування їжі (наприклад, комахоїдні, зерноїдні, хижі), риб - за формою тіла (наприклад, торпедоподібні, змієподібні), жалких - за активністю й особливостями розмноження (дві життєві форми: поліпа й медузи). Найпоширенішою є класифікація життєвих форм тварин за Д. М. Кашкаровим, за якою виокремлюють плаваючі (суто водні, напівводні), риючі, наземні (бігаючі, стрибаючі, повзаючі), деревні, повітряні життєві форми. Отже, основними ознаками для класифікації життєвих форм тварин можуть бути способи переміщення, способи добування їжі, особливості розмноження, форма тіла та пристосованість до середовища існування.