Життя - найбільший скарб людини

Тема: Життя – найбільший скарб людини.

Мета: формувати в учнів уявлення про цінність і неповторність людського життя; сприяти формуванню в школярів особистої системи цінностей; розвивати вміння жити в мирі і злагоді; виховувати позитивні риси характеру, почуття толерантності, вміння адекватно реагувати на життєві випробування та бережливе ставлення кожною дитиною до власного життя і життя інших людей.

Хід бесіди

1. Вправа «Розсипанка» (Слайд 1)

- Із букв складіть слово.

 

2. Бесіда (Слайд 2)

• Про що ви подумали, коли його почули?
• Що означає слово «скарб»? (Слайд 3)
• Що для вас є найціннішим? Чому?

 

3.  Повідомлення теми бесіди

- Отже, сьогодні ми поговоримо про найбільший скарб людини – її життя. З’ясуємо, що таке життя і для чого воно дається, постараємося дати відповіді на такі запитання: для чого людина живе на землі? Що зробити для того, щоб життя наше було прекрасним? Спробуємо навчитися цінувати його як дар Божий.

   Епіграфом я взяла слова видатного італійського художника, вченого, письменника, винахідника, музиканта Леонардо да Вінчі. «Пам’ятай! Життя – це подарунок, великий подарунок. І хто його не цінує, той цього подарунка не заслуговує». (Леонардо да Вінчі) (Слайд 4)  

- Що, на вашу думку, може зробити життя щасливим? (Дружна сім’я, великий будинок, добре оплачувана робота, міцне  здоров’я, освіта, надійні друзі, гроші, гарна зовнішність, впевненість у собі, працьовитість, самостійність, глибокі знання).

 

4. - Доберіть прикметники до слова «життя». (Щасливе, активне, нудне, легке, важке, цікаве, чесне, творче, безрадісне, солодке, неповторне, веселе, солодке). (Слайд 5)

 

5. Розповідь вчителя (Слайд 6)

   Життя людини – найбільший скарб. Воно дається їй тільки раз, і для кожної – своє. Довге чи коротке, неповторне чи звичне, радісне чи сумне. Життя кожного – це дорога, якою тільки йому призначено пройти. Якою буде ця дорога, залежить від нас самих.  

   Життя — це без­цінний дар, яким людина повинна дорожити навіть тоді, коли в ньому більше смутку, ніж радощів. Варто жити, щоб на землі залишити після себе слід глибо­кий, помітний.

  Людське життя... Неповторне та звичне, радісне й сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин.

  Люди, їх мільйони... усі вони зовсім різні й  неповторні. Вони, мов ті зорі на небі, що горять своєрідним світлом. Так, життя кожної людини - це стежина, устелена жовто-гарячими чорнобривцями, духмяними вишеньками, стежина з червоними та чорними тонами.

   Стежина життя... Це по ній кожен має пройти гідно. Але якою вона буде? Це залежить від кожного з вас.

 

6. Читання притчі «Життя людини - це найвища цінність»

    В одного батька було двоє синів. І ось настав час, коли кожен з них мав піти власною дорогою. Покликав їх батько до себе і каже: «Віддаю я вам усе своє багатство. Кожному даю коштовності, землі та все, що є на цих землях. Розпоряджайтеся ними, примножуйте та пам'ятайте мою настанову: найвища цінність - це життя людини. Обіцяйте мені, що будете берегти життя, як найдорожчий скарб».

   Сини пообіцяли та й розійшлися своїми дорогами.

   Старший син, прийшовши у свої землі, одразу найняв собі найкращу охорону та велику кількість прислуги. Звелів побудувати найміцніший палац і не зводити з нього очей ні вдень, ні вночі, щоб його дорогоцінному життю нічого не загрожувало. Слуги приносили йому найкращу їжу та напої, виконували всі його забаганки. Відокремився він від усього світу, щоб ніяка хвороба чи тривожна звістка не турбували його життя - батькові ж обіцяв.

   Молодший син часом обходив свої землі. Однак невдовзі побачив велике скупчення людей, що збиралися воювати між собою. Він запитав у них: «Навіщо ви вирішуєте свої проблеми насиллям? Ви ж маєте змогу все обговорити та домовитись». «А ми про це ніколи не думали. Бійкою все вирішували наші батьки, діди і прадіди, тому й ми так робимо. А й справді, чому не домовитись». Війна скінчилась, навіть не розпочавшись, а вдячні матері та жінки кинулись до ніг молодшого сина, дякуючи за збережене життя їхніх синів і чоловіків.

   Попрямував він далі. Незабаром його очам відкрилася жахлива картинка. Змарнілі, обідрані люди жебракували на дорозі, ведучи за собою малих, немічних, голодних дітей. «Що змусило вас так жити?», - запитав їх. І люди розповіли, як жили вони колись у прекрасному місті, поряд з яким була повновода ріка, зеленів чудовий ліс, повний різноманітної живності. Та сталось так, що для своїх потреб люди вирубали всі дерева. Кудись зникла вся живність, мисливці вже нічого не приносили з полювання. Згодом пересохла й річка, що витікала десь із лісу. На місто весь час обрушувався буревій, родючі землі перетворились на пустирі. Не стало ні їжі, ні води. Прекрасне місто почало перетворюватись на пустелю, в якій люди не змогли б жити. «Спробуймо всі разом відродити ліс і річку, та і все місто!» - вигукнув молодший син. За його прикладом люди почали насаджувати дерева, пізніше туди повернулися тварини і птахи. Десь у глибині лісу задзюрчав струмок, поступово перетворюючись у річку, переповнену рибою. Ожила природа навколо міста, щедро обдаровуючи всіх своїми плодами. Повернулось до людей життя, не боялись вони вже за майбутнє своїх дітей.

  З того часу в цих землях усі живуть у мирі, любові, достатку, бо молодший син й інших навчив батьківської мудрості.

   Докотилася звістка про долю синів до самого батька. «Лише один з моїх синочків правильно зрозумів мою настанову», - із жалем промовив він.

  А люди й досі в тих землях пам'ятають про життя одного із синів, ще й своїм дітям переказують, а про життя іншого й згадки не лишилося.

 

7. Робота над змістом

• Про кого йшлось у притчі? (Про двох синів та їхнього батька.)
•                   Кого ж із синів люди й досі пам'ятають, а про кого і згадки не лишилось?
•                   Чому? (Пам'ятають молодшого, бо він присвятив своє життя іншим людям.)
• Як ви вважаєте, чиє життя можна назвати найціннішим скарбом?
• А яку цінність має життя старшого сина? Чому?
• На кого ви б хотіли бути схожими?
• Що для цього необхідно?

 

8. Притча “Найважливіші речі”

Один юнак постійно непокоївся з приводу свого життя і майбутнього. Якось, гуляючи берегом моря, зустрів він мудрого старця.

– Що тебе тривожить, юначе?    – запитав старець.

– Здається, я не можу збагнути, що в житті для мене найважливі­ше, — відповів юнак.

- Це дуже просто, — сказав старець. Він підняв із землі порожнього глечика і почав заповнювати його камінням завбільшки з кулак.

Заповнивши глечик по вінця, запитав:

—      Цей глечик повний, чи не так?

—      Так, — погодився юнак.

Старець мовчки кивнув, узяв жменю дрібних камінців, кинув їх у глечик і злегка потрусив. Камінці заповнили пустоти між великим камін­ням. Він усміхнувся і запитав:

—      А тепер глечик повний? Юнак ствердно кивнув. Тоді старець узяв пригорщу піску і висипав його у глечик. Пісок заповнив пустоти, що залишилися.

—      Ось відповідь на твоє запитання, — сказав старець. — Велике каміння — це найважливіші речі в житті: родина, кохана людина, твій
духовний розвиток, мудрість. Якщо втратиш усе, крім цього, твоє життя все одно буде повним.  Він хвильку помовчав, а відтак мовив:

—      Дрібні камінці — це також важливі для тебе речі: робота, дім,
матеріальний добробут. А пісок — дрібниці, які насправді не мають жодного значення.

Юнак слухав дуже уважно, і старець продовжив:

– Деякі люди роблять помилку. Вони спочатку засипають у глечик пісок, і в ньому не лишається місця для каміння. Так і в житті. Якщо витрачати сили на дрібні й незначущі речі, у ньому не буде місця для найважливіших цінностей. Тому передусім подбай про велике каміння, не забувай і про дрібне. А пісок хвилі життя самі наб’ють у проміжки між ними.

 

9. Міркування до обговорення притчі «Найважливіші речі»

• Які життєві цінності схожі на велике каміння, які – на мале, які – на пісок?
• Як ви їх розрізняєте?
• У якому порядку ви «наповнюєте глечик» на цьому етапі свого життя?
• Як можна більше дбати про велике каміння?

 

10. - У яких документах записане право людини на життя? (У «Декларації прав людини», «Декларації про права дитини», «Конституції України»). (Зачитування статті із «Конституції України». (Слайд 7)

В Конституції - Основному Законі нашої держави - ось що говориться про життя.

Розділ І, стаття 3: «Людина, її життя і здоров'я, честь, гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю»...

Розділ ІІ, стаття 27: «Кожна людина має невід'ємне право на життя.

Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини.

Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань».

-         Чи справедливе твердження: «Моє життя, як хочу, так і живу»?

Висновок:  Потрібно пам`ятати, що живеш серед інших людей, поважати їх право на життя.

 

11. Складання «Сонечка щастя» (Слайд 8)

• Як ви вважаєте, що робить життя людини щасливим? Які риси характеру повинна мати щаслива людина? Заповніть «Сонечко щастя».
• Але, на жаль, життя смугасте. У ньому зустрічаються і білі, і чорні смуги. Живучи в суспільстві, ми намагаємося розрізняти гідні й негідні вчинки.

 

12. Робота з кулькою (Слайд 9)

• Які чинники негативно впливають на людське життя? (Лінь, злість, заздрість шкідливі звички жадібність егоїзм).
• Ось у мене червона кулька. Вона – символ небезпеки. На смужці паперу напишіть свої шкідливі звички, негативні риси характеру, які вам не подобаються, заважають жити. Скрутіть смужки й опустіть в кульку. Давайте міцно її завяжемо і викинемо, щоб більше ніколи до них не повертатися.

 

13.Читання казки «Дві жабки» (Слайд 10)

Л.Пантелєєв

Дві жабки

Жили колись дві жабки. Були вони подруги і жили в одній канаві. Одна з них була справжня лісова жабка – спритна, смілива, весела. А друга була боягузка і ледарка. Про неї навіть казали, ніби вона народилася не в лісі, а десь у міському парку...            Якось вночі пішли жабки погуляти. Ідуть лісовою стежкою, як раптом бачать – стоїть хатка. А біля хатки – льох, а з того льоху пахне чимось смачним. Забралися вони до льоху, стали там грати та стрибати. Стрибали, стрибали, аж поки впали у глечик зі сметаною.      І почали тонути. Але ж тонути їм, звісно, не хотілося, і тоді стали вони плавати й   борсатися. У глечика були дуже слизькі й високі стінки, і жабкам було аж ніяк звідти не вибратися. Та жабка, що була ледаркою, думає: "Все одно мені звідси не вилізти, нащо ж мені дарма борсатися, краще вже одразу потонути." Подумала так і потонула.   А друга жабка думає: "Е, ні, потонути я завжди встигну, я краще ще трохи поборюся, поплаваю, хто знає, може воно щось із того й вийде". Тільки – ні, нічого не виходить, як не плавай, далеко не упливеш. Проте не здається жабка. "Нічого! Адже я ще жива – отже, треба жити! З останніх сил бореться хоробра жабка зі своєю жаб'ячою смертю, дриґає лапками і думає: "Ні, не здамся!" Як раптом – що таке? Під ногами у жабки не сметана, а щось тверде, наче земля. Подивилася вона униз і здивувалася: грудка масла!"Адже це я сама, своїми лапками з рідкої сметани тверде масло збила!" – зраділа жабка." Отже, добре я зробила, що одразу не потонула!" Подумала жабка так та й вистрибнула з глечика. І пострибала жабка додому, у ліс. А друга жабка так і залишилася лежати у глечику.        Що ж... Правду кажучи, сама ти, жабко, винна. Не зневірюйся! Не вмирай раніше за смерть.

 

14. Обговорення прочитанного

-Чому загинула одна жабка?

- Чи знала друга жабка, що борсаючись зіб’є грудочки масла?

- Але чому вона продовжувала борсатися?

 

15. Робота в групах (Складання деформованого речення) (Слайд 11)

Ніколи не опускай руки перед небезпекою.

Завжди борися за своє життя.

Висновок: Потрапивши у небезпеку, завжди борися за своє життя.

 

16. Доповніть прислів’я, поясніть їх зміст. (Слайд 12)

Мудрим ніхто не вродився, а … (навчився).

Що посієш, те й … (пожнеш).

 

17. Гра «Склади прислів’я» (Слайд 13)

Життя прожити – не поле перейти.

У житті, як на довгій ниві.

Життя дане для добрих справ.

Де є життя, там є надія.

Життя біжить – як музика дзвенить.

Життя – це мить, зумій його прожить.

Літа пливуть, як вода.

 Ніхто не знає, що його в житті чекає.

 

18. Виступ дітей

Життя — найвища цінність для людини,
Воно дається їй один лиш раз,
І про той скарб їй треба дбать щоднини,
Бо кожна мить — то неповторний час.

 

У нашім світі безліч є шляхів,

І дуже важко в нім не помилитись.

А ми повинні все життя

Порядними і чуйними залишитись. 

 

Життя – це поле щастя й муки,

Тому до труднощів звикай,

Та головне – безсило руки

Ніколи ти не опускай!

 

Добре те, що сонце світить!
Добре те, що віє вітер!
Добре те, що цей ось ліс
Разом з нами ріс і ріс!

Добре те, що в нашій річці
Синя - не брудна вода!
І мене матуся рідна
Після школи зустріча!

Добре гратися надворі!
Добре вчитися у школі!
Добре плавати в ставку!
Добре те, що я живу!

 

Яке це щастя в білім світі жити

І усміхатися, співать!

Стрічати ранки, з усіма дружити

Яке це щастя на землі цій жить!

 

Життя важке, але цікаве.
Його не взнаєш допуття.
Буває радісне, лукаве…
Але…

ВСІ: Спасибі за життя! 

     

              19.  Заповіді Матері Терези (Слайд 14)

Життя — це можливість. Використай її.

 

Життя — це краса. Милуйся нею.

 

Життя — це мрія. Здійсни її.

 

Життя — це виклик. Прийми його.

 

Життя — це обов'язок. Виконай його.

 

Життя — це гра. Грай у неї. 

 

Життя — це багатство. Збережи його.

 

Життя – це надбання. Борони його!

 

Життя – це вмістилище лиха. Здолай усе!

 

Життя — це пісня. Доспівай її до кінця.

 

Життя — це боротьба. Стань борцем.

 

Життя — безодня невідомого.

Не бійся, вступи в неї.

 

Життя — це удача. Шукай цю мить.

 

Життя таке чудове — не змарнуй його!

 

Це твоє життя. Борони його!

 

• Ці мудрі слова дають надію, вони звернені до кожного з нас.

 

20. Рефлексія

- Що є найбільшим скарбом для людини?

- Чому життя – це найбільший скарб?

- Хто має турбуватися про ваше життя?

- Природа подарувала нам найцінніший скарб – життя. А життя -   це ми. І ми повинні берегти його, цінувати, любити.

  У вас попереду ціле життя. І треба прожити його так, щоб нікому не завдавати шкоди, болю і страждань, щоб ваші рідні та близькі вами пишалися.