«Життя Шевченка- це подвиг , перед яким я схиляюсь»

Л І Т Е Р А Т У Р Н И Й      К О Л А Ж

«Життя Шевченка- це подвиг , перед яким я схиляюсь»

     1.       Тарас Григорович Шевченко  - борець і правдолюб, поет і художник, геній і пророк, людина, мудрі поради якої, дають відповіді на запитання українців ось уже близько двох століть

      2.       9  березня ми відзначили  210  років від дня народження Тараса Григоровича Шевченка   -   нашого мудрого наставника,  основоположника нової української літературної мови та нової української літератури.

      3.       Народився Т. Шевченко 9 березня 1814року  у сім’ї Григорія та Марії Шевченків – кріпаків пана Енгельгардта. Окрім нього у родині було ще п’ятеро дітей. Про своє тяжке дитинство  поет напише згодом у вірші  «Якби ви знали, паничі»

                           Вірш  «Якби ви знали, паничі»

     4.        Дуже хотів навчитися читати,щоб дізнатися про все – все на світі. Тож пішов до місцевого дяка в науку. Навчався з великою охотою, хоч і різок отримав від дяка чимало, бо був хлопчиком веселим і кмітливим, а в той час школяриків у школах били різками і наказували.

                          Вірш  «Доля»

      5.       Коли Тарасові було 9 років померла мама. Батько привів у дім мачуху, яка дуже незлюбила хлопчика,і тепер за всі дитячі провини у сім’ї відповідав Тарасик. А через два роки не стало і батька. Помираючи, тато сказав так: « Синові Тарасу з мого хазяйства нічого не треба; з нього буде або щось дуже добре, або велике ледащо…»

       6.        І почалися поневіряння Тараса  по чужих людях. Був він і наймитом у дяка, і воду носив школярам, а влітку пас громадську череду за одежину та харчі. Та мав величезний потяг до малювання, тому дуже хотів вчитися малярській справі.

        7.        А ще у Тараса була подружка – Оксана Коваленко, дівчинка- одноліток із Тарасиком, яка виховувалась у сусідській сім’ї. Тепер вона стала для хлопця і другом, і порадницею, і підтримкою, і помічницею у тяжкі хвилини сирітського життя. Пізніше великий Тарас Шевченко теж напише про це у своєму вірші…

                                         Вірш «Мені тринадцятий минало»

      8.   Бажання навчитися малювати професійно не полишає хлопця ні на мить. Він звертається до пана відпустити його вчитися, бо був же кріпаком. Але пан відмовляє юнакові.

Натомість робить його своїм особистим прислужником – козачком. Одного разу, скориставшись відсутністю пана і пані, Тарас, засвітивши свічку, почав перемальовувати портрет козака Платова у кабінеті пана Енгельгардта, на чому був спійманий і жорстоко покараний – побив пан, а потім іще й відшмагали різками на конюшні.

       9.   Проте Енгельгардт розумів як вигідно мати свого придворного художника. І тому, від’їжджаючи до Вільно, а потім і до Петербурга, бере із собою і свого козачка Тараса,  де

віддає  його в науку до майстра малярських справ Ширяєва.

                                     Вірш «У Вільні, городі преславнім…»

      10.   У Петербурзі почалися нові сторінки життя Тараса Шевченка. Одного разу петербурзької білої ночі у Літньому саду хлопця, який робив замальовки скульптур, побачив художник-земляк Іван Сошенко. Саме він ввів юного Шевченка у мистецький світ Петербурга.

       11.   А потім було знайомство із мистецькою елітою і самим  Карлом Брюлловим, професором, видатним художником.  Далі перемовини із паном Енгельгардтом. І, нарешті, за  2500 карбованців друзі викупили Тараса Шевченка із кріпацтва. Це сталося  у квітні 1837р

Саме в цей період він почав писати і свої поетичні твори.

        12.  Здобувши волю, юнак, знову ж таки, з допомогою друзів, вступає до Петербурзької академії мистецтв на навчання  і працює, працює, працює… Малював багато і з великою охотою, особливо портрети – це було і натхнення, і заробіток, і задоволення. Лише до нас дійшло 1200 малярських робіт Шевченка,  а було їх значно більше.

        13.   Окрім живопису, що вдавався Тарасові якнайкраще, у цей період він починає працювати і як майстер слова. Уривок із першого твору поета – поеми «Причинна», який був згодом покладений на музику, - став мистецьким гімном поета, його візитною карткою.  

                   Звучить пісня «Реве та стогне Дніпр широкий»

         14.   1840 року відбулося перше видання «Кобзаря» Тараса Шевченка. До нього увійшло всього  8  творів поета. Але яких!  Уявіть, у Петербурзі, кублі російського царату, звучать твори про Україну, про її славну історію. Твори, в яких хлопчина-сирота виливає свою тугу і  любов до рідної землі.

                   Уривок із вірша  «На вічну пам’ять Котляревському»

         15.    У  1847році під час перебування Тараса Шевченка у Києві його було заарештовано за участь у Кирило – Мефодіївському товаристві і заслано спочатку в Орськ, а потім у Новопетровське укріплення із забороною писати  і малювати .  Але і тут він знаходив  можливість для творчості: писав у захалявних книжечках, малював невеликі картини.

           16.   Тяжко сумував на чужині  Тарас за рідним краєм, за милою його серцю Україною: за біленькими хатами та вишневими садами . за стрункими тополями край дороги, і лягали зворушливі рядки його мрій у захалявну  книжечку. На півострові Мангишлак у колишньому Новопетровському укріпленні знаходиться сад,  закладений поетом.  Засланий царем Миколою I  до безводного казахського степу, Тарас Григорович    7 років трудився над тим, щоб виростити серед пісків це чудо,   в  уяві завжди поставав   вишневий сад біля рідної хати . Ще перебуваючи в казематі він написав про це…

                      Вірш «Садок вишневий коло хати»

           18.   Друзі весь час надсилали до царя «прошенія»  про помилування Тараса Шевченка.І таки достукались.  1857року він був помилуваний. Повернувся до Петербурга, встиг навіть з’їздити на Україну.  1861року вийшов його «Букварь южнорусский». Тираж – 10 тисяч примірників, ціна – 3 копійки. Це був найкращий подарунок великого Тараса українським дітям.

           19.   9 березня 1861р.  Тарасові Григоровичу минуло  47років. Привітати поета, який тяжко хворів, прийшли друзі. Надійшло багато вітальних  телеграм.  А  10 березна перестало битися його серце .  Похований так, як і заповідав, на високій могилі  у Каневі на Чернечій  горі.                                    

                                 Вірш Т. Шевченка «Заповіт»