Життя та творчість Тараса Григоровича Шевченка

Сучасна презентація“ТАРАС ШЕВЧЕНКО”

КОРОТКА БІОГРАФІЯ ШЕВЧЕНКА – ХРОНОЛОГІЧНА ТАБЛИЦЯ9 березня 1814 рік – поет народився на Київщині в селі Моринці.1816 рік – Шевченкова сім'я повертається до Кирилівки.1823 рік – помирає Катерина, матір поета.1824 рік – Тарас з батьком вирушає у Чумацький шлях.1825 рік – помирає Григорій, батько поета. Тарас стає наймитом у дяка. Потім тікає вчитися малярству.

1828 рік – Тарас стає панським служкою в селі Вільшани, козачком у пана Енгельгардта.1828-1831 роки – Тарас з паном у Відні.1831 рік – Тарас їде у Петербург. Там він навчається у живописця Ширяєва.22 квітня 1838 рік – викуп з кріпацтва.1838-1845 роки – Тарас стає студентом Петербурзької академії мистецтв.1839 рік – Шевченко хворіє на тиф.

1840 рік – виходить «Кобзар» з 8 поезіями.1839-1841 роки – Шевченко створює поему «Гайдамаки».1841 рік – виходить поема «Гайдамаки».1843 рік – Шевченко приїжджає в Україну.1845 рік – виходять поеми «Кавказ», «Єретик», «Великий льох», «Наймичка», «І мертвим, і живим...». Шевченко написав Заповіт.5 квітня 1847 рік – Шевченка арештовують. Осінь 1847 року – поет хворіє на ревматизм у казематах.

1848 рік – Шевченко вирушає в експедицію Аральським морем.1848-1858 роки – Шевченко на військовій службі в Оренбурзькому корпусі.17 жовтня 1850 рік – поета перевели в Новопетровське укріплення.2 серпня 1857 рік – Шевченка звільняють.1858 рік – дозволяють виїзд в Україну. Літо 1859 року – Шевченко подорожує Україною, до рідного села.1860 рік – Шевченко друкує «Кобзар».

10 березня 1861 рік – Шевченко помирає. Спочатку його хоронять на Смоленському кладовищі в Петербурзі.22 травня 1861 рік – перепоховання. Відповідно до заповіту його перевезли до Канева, на Чернечу Гору.

Ми звикли до образу Шевченка, зображеного на портретах у вигляді втомленого вусатого чолов’яги у шапці та свиті. Втім така однобока картинка не зовсім відповідає дійсному образові Тараса. Шевченко був молодим прогресивним демократом та не любив ані надмірної пишності, ані скромної стриманості у одязі. Але у роки життя у Петербурзі, модний портретист заробляв пристойні кошти, які з радістю витрачав на модний одяг. Зокрема, у своєму щоденнику поет писав про особливе задоволення, отримане від придбання гумового плаща-макінтоша, який вартував 100 карбованців. Для порівняння, перебуваючи у складі археологічної комісії, Шевченко заробляв 150 карбованців на рік.

З усіх напоїв Шевченко найбільше любив чай. В його автобіографічній повісті «Художник» описується чайна церемонія у художника Карла Брюллова. Поет пив його скрізь – вдома, в академії мистецтв, улюбленому трактирі петербурзьких митців «Берлін», і в поштових каретах. Зрештою, чай – це останнє, що пив поет за лічені хвилини до своєї смерті.

Український поет любив сміятися та смішити інших. Одного разу, після повернення із заслання, він влаштував вечірку в Академії мистецтв, у нижньому скульптурному класі. Гості зняли з постаменту фігуру Юпітера, яку виготовив професор Микола Пименов, і посадили на постамент Шевченка, щоб той розважав публіку смішними історіями. В якийсь момент двері класу відчинились, і зайшов творець фігури Сатурна. Шевченко миттю кинувся до вікна та вискочив у сад. Пименов намагався його зловити, проте не зміг догнати прудконогого Кобзаря.

Після заслання Шевченко міг стати професійним фотографом, принаймні його друзі бачили у цьому чудову можливість заробляти на прожиття.

Європу Шевченко асоціював із різними речами. Франція викликала в нього образи ідеалів свободи, рівності й братерства, легковажної моди, розкішних палаців та смачних вин. Вишукані манери поет асоціював з Англією. При згадці Німеччини уявляв акуратність, чистоту та порядок. Італія була для Кобзаря «країною чудес» із «столицею світу» Римом, де він так мріяв побувати. Нідерланди змушували його згадати тюльпани, а Швейцарія дарувала уяві альпійські краєвиди.

9 березня він народився.25 квітня 1838 року став вільним від кріпацтва.26 квітня 1840 року світ вперше побачив «Кобзаря».5 квітня поета заарештували, а 7 квітня 1857 року він отримав звістку про волю. Весна – особливий період для Шевченка, адже всі найголовніші події сталися саме в цей період його життя.

Друзями Кобзаря були відомі постаті. Про хороші стосунки поета з Іваном Сошенком, Євгеном Гребінкою, Василем Григоровичем, Олексієм Венеціановим, Василем Жуковським та Карлом Брюловим знають усі. Проте в Академії мистецтв Шевченко товаришував з Василем Штернбергом, з яким вони були «нерозлийвода». Коли останній у 1840 вирушав до Італії, то отримав примірник «Кобзаря» із присвятою: «Поїдеш далеко, Побачиш багато; Задивишся, зажуришся – Згадай мене, брате!»Іван СошенкоЄвген Гребінка. Василь Григорович. Олексій Венеціанов. Василь Жуковський. Карл Брюлов

Кобзар обожнював зоряне небо. Теплими літніми ночами він міг гуляти надворі аж до самісінького ранку, мовляв, «незчисленні зіроньки не пускають мене в хату». Саме при вигляді зірок Шевченко хотів співати. І саме під зоряним небом на березі Дніпра він сказав своєму другу Андрію Козачковському: «Як гарно бути поетом, якби він міг бути тільки поетом, а не громадянином».