Життя як спалах(Життя та творчість Василя Симоненка)( презентація)

Життя як спалах блискавки. Василь Симоненко. Життя та творчість поета. Мотив самоствердження людини у складному сучасному світі. Єдність образів матері та Батьківщини

Шістдесятництво. Не зорі падають із неба - Зірки ідуть на небеса... (Ю. Рибчинський)Шістдесятництво - частина української інтелігенції 1960-х років ХХ століття, яка проявила національну свідомість і моральну опозицію тоталітарному державному режиму.

Мета уроку: на сьогоднішньому уроці « Василь Симоненко: життя, мов спалах блискавки.» ви ознайомитесь з життєвим та творчим шляхом Василя Симоненка; на основі його творів прослідкуємо ідейно – естетичні основи становлення індивідуального стилю письменника; спробуємо осягнути, розкрити високу національну свідомість талановитого поета, його розуміння синівського обов’язку перед матір’ю та Україною.

Епіграф уроку: Одним- троянди, іншим- колючки,Одному- радість, іншому- терпіння,Комусь широкі стеляться стежки, а хтось збиває ноги об каміння. У кожного із нас своя дорога,Усе, що маємо-усе від Бога. Але єдине мучить запитання: випробування це чи покарання? (Василь Симоненко)

Стою на Симоненковій землі…

Тут хатка чепурненька, чепурна,Очима тужно дивиться в минуле

А вже весна буяє …..

Гостинно двері в хату проскриплять…

Окрайчик хлібця хлопчик хапоне,Що, мабуть, від усього найчерствіший..

“Нічого,- мати скаже,- оживем”Василечка погладить по голівці.

І перша в небі зірка пропливе…

Стою на симоненковій землі, де вітер виграє нехитрі гами…

І сотні дум ,неначе кораблі, мов пам’ять пропливають над віками…..

Ти стоїш небагата й непишна…

Рідна хато моя стара!

Мріють крилами з туману лебеді рожеві,

Сиплять ночі у лимани зорі сургучеві.

Заглядає в шибу казка сивими очима,

Материнська добра ласка в неї за плечима

Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати,Не пущу тебе колиску синову гойдати.

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,Опустіться, тихі зорі, синові під вії.

Темряву тривожили криками півні , танцювали лебеді

в хаті на стіні.

Лопотіли крилами і рожевим пір’ям,

Лоскотали марево золотим сузір'ям

Його “Лебеді”- це шлях від материнської любові до патріотичного шедевру, що став піснею,це нелегкий шлях його життя.

“Найбільше люблю землю , людей, поезію і село Бієвці на Полтавщині, де мама подарувала мені життя”

У мене була лиш мати…

І був іще сивий дід….

Спасибі тобі, дідусю,за те, що ти дав мені…“ Безсмертячко ти моє кирпате ”,- шепотів дід, коли я засинав під музику його слів .- То були дуже гарні слова, бо поганих дід не говорив мені ”

У Івася немає тата,не питайте тільки чому…

Рідна школа

фото випускного класу

Ганна Федорівна Щербань

Ти знаєш, що ти – людина?

Запис із щоденника:- Я не знаю, як триматимусь, коли посиплються на мою голову справжні випробування. Чи лишусь Людиною, чи так засліпить не лише очі, а й розум? Втрата мужності- це втрата людської гідності, котру я ставлю над усе. Навіть над самим життям.

Прийшла любов непрохана й неждана

Ну як мені за нею не піти?

Клуб творчої молоді

Масові захоронення жертв сталінських репресій

На світі безліч таких, як я,але я ,їй богу, один!!!

В той час любити Україну було небезпечно. А він її любив всупереч всьому. За Це заплатив своїм життям. За це увійшов у безсмертя.