Зимова казка «Як звірята ялиночку рятували»

 Мета. Вчити учнів усвідомлювати себе частиною світу природи; формувати інтерес до навколишнього середовища; розвивати увагу, спостережливість, бажання допомогти довкіллю; виховувати в школярів дбайливе і гуманне ставлення до природи, бажання милуватися її красою.

 Обладнання: штучні ялинки, костюми звірят, декорації.                                                            

                                     Хід виховного заходу

Вчитель:Добрий день, дорогі гості. Ми знову запросили вас до нас у, щоб ви змогли порадіти нашим успіхам, подивитися на те, як ми змінилися, змужніли. Але не дивлячись на те, що ми так гарно і святково одягнені, хочемо повідомити, що мова сьогодні піде про досить серйозні речі.

Давайте для початку відгадаємо загадку:

                           В сукні зеленій стою цілий рік

                           Сонечко світить, чи падає сніг.

                           Голок багато в ґаздівстві тримаю,

                          Але не шию і не вишиваю.  

    Незабаром до нас прийдуть свята, ми будемо прикрашати  свої оселі, щоб наповнити святковим настроєм. І вже тепер ми бачимо на базарах масу зрізаних ялиночок, які після свят просто викинуть на смітник або спалять.

   Заради короткочасної втіхи люди вирубують  масу ялинок…

   Ми хочемо закликати берегти не лишень ялинки, не зрізати дерева без особливої на то потреби, а й в цілому берегти природу, бо все на світі взаємопов’язане, і наше життя дуже залежить від того на скільки збережено нами довкілля.

То ж запрошуємо у казочку, яку підготували наші юні актори!

Вчитель: Коли нам дуже хочеться трапляються дива,

                Стара дитяча пісенька у казці ожила.

                Казки ми дуже любимо і часто вірим в них,

                То ж в казочку запрошуєм дорослих і малих.

А.Макс.: У лісі, лісі темному, де ходить хитрий Лис

                Росла собі ялиночка і Зайчик з нею ріс.

                Красунечку  ялиночку, у лісі кожен знав,

                І під гіллям хатиночку той Зайчик збудував.

Зайчик: Я іду собі по лісі і нікого не боюся,

                Тут усі для мене – друзі  та і ще хоробрим звуся!

А.Мих.: Отак собі спокійно жив, свою хатинку мав,

               Що дуже скоро трапиться Зайчисько і не знав!

               От снігу-снігу білого насипала зима,

               Прибіг сховатись Заєнько – ялиночки нема.

Зайчик: Ой, я бідне Зайченятко,

                Де ж поділась моя хатка?

Надя: Тут Сорока-Білобока подивилася звисока.

            Подивилась, й ну кричати, на весь ліс оповіщати:

Сорока: Скре-ке-ке, сюди, звірятка!

               В Зайчика пропала хатка!

               Де ялинка, де хатинка? 

               Бідна, бідна він тваринка!

А.Макс.: Поруч Вовчик пробігав, зайчика не ображав,

                 Пожалів він враз малого, і сказав отак до нього:

Вовчик: Твою хатку пошукаю, тільки чи знайду – не знаю.

                А якщо знайти не зможу, то з новою допожу.

А.Мих.: Йде наш Зайчик, гірко плаче.

                Білочка до нього скаче.

                Пожаліла пригорнула,

                Пригостила тим, що було.

(гладить по голівці, пригортає, дає «півника» на паличці)

Авт.: Мимо Мишка пробігала,

          Про біду цю теж дізналась

          Швидко, в нірку, аж до дна,

          Та набрала там зерна.

          Принесла Зайчаті,щоб було що їсти в хаті.

Мишка: А хатинки ж то нема,

                А навкруг мороз, зима.

                Будуть всі у теплій хаті,

                Що ж робити Зайченяті?

Надя: Ось на це з’явився Лис:

Лис: Що за шум на цілий ліс?

Сорока: Скре-ке-ке,  скре-ке-ке,

               Чи ви бачили таке?

               Хатку в Зайчика хтось вкрав!

               Може ти хитрюго взяв?

Лис: Хитрим звусь не просто так,

          Бо до всього я мастак.

          Що лиш тільки я не крав,

          Але хатки я не брав.

Надя: Причалапав із барлогу

            І ведмедик на підмогу.

Ведмедик: Ви чого тут розшумілись?

                    Ви чого мене збудили?

                    Я уже так смачно спав,

                    Хто і що у кого взяв?

Горобчик: Цінь – цвірінь, пропала хатка

                    У малого Зайченятка!

Зайчик: Що робити?  Що робити?

               Де тепер я маю жити?

А.Мих: Ось Синичка прилетіла

               Біля Зайчика присіла.

Синичка: Тут ялинки вже не буде,

                 Бо її зрубали люди

                 І красуню цю до свята

                 Будуть в себе прикрашати.

Горобчик: Цінь-цвірінь, цінь-цвірінь,

                   Потрудитись нам не лінь.

                   Нумо разом всі звірята

                   Нову хатку будувати!

Вовчик: Я знайшов нову ялинку,

               Там збудуємо хатинку.

Ведмедик: Що ж, устав я недарма,

                   Хоч на дворі і зима.

                   Як це жити і  без хати?

                   Де ж тоді узимку спати?

А.Мих: Тут вже звірі не дрімали,

          Швидко хатку збудували.

          І тепер у Зайченятка

          Є нова – ще краща хатка.

Зайчик: Дякую усім, звірятка,

               За нову чудову хатку.

               Добре справжніх друзів мати.

               Що вони поможуть – знати!

Лис: Хочем людям ще сказати:

         Перестаньте ліс рубати!

Синичка: Кожне дерево у нім

                 Лісовим звірятам – дім.

Вовчик: Тож природу бережіть!

                В ліс гуляти лиш ходіть.

Ведмедик: Не палити, не рубати,

                    А красою милуватись!

Зайчик: Хай росте собі ялинка

               Може там мені хатинка!

Вчитель:  Мораль у нашій казочці відома:

                  Найкраще кожному, звичайно, це – удома!

                  Хатинка є у кожного своя,

                  Але для всіх нас разом - матінка Земля.

Тож, бережіть повітря, землю, воду,

Бо тут наш дім!

Разом: Всі бережіть природу!

Вчитель: Працювали і старались,

                  Навіть трішки тренувались.

                  Тож за працю цю сумлінну

                  Нагороджу вас відмінно!