Зміна статусу міста: від військової бази до промислового центру.

Зміна статусу міста: від військової бази до промислового центру.

Ціль уроку: Розглянути, як змінилося економічне та культурне життя міста Миколаєва на рубежі ХІХ і ХХ ст. Завдання уроку: Довести, що дійсно відбувається розвиток міста.

1. Провідні галузі господарства.2. Суднобудування.3. Культура і духовне життя: А) Храми Миколаєва. Б) Освіта. В) Театри. Г) Громадські діячіПлан:

Кри́мська війна́ (1853–1856), або Східна війна — війна між Російською імперією і союзницькими військами Османської імперії, Великої Британії, Франції та Сардинського Королівства за панування на Близькому Сході і Балканах.

Кримська війна закінчилася Паризьким миром 1856.1. Він позбавив Росію права мати військовий флот на Чорному морі, а також фортеці й прибережні арсенали.2. Російська імперія публічно відмовилася від претензій на Молдавію, Валахію та південну Бессарабію.3. Російського царя позбавили покровительства над християнами Османської імперії, замінивши колективним патронатом усіх великих держав.4. План розширення впливу Росії на південь провалився.

Цілі: Розширення внутрішньої торгівлі. Відкриття зовнішньої торгівлі. Розвиток освіті серед людей. Підвищення розвитку культури суспільства. Розвиток шляхів сполучення з Росією і зарубіжним світом. На початку 1860 році Богдана Олександровича Глазенапа назначають Головним командиром Чорноморського флоту та військовим губернатором Миколаєва. Перед новим губернатором стояла важливе завдання, відродити місто.

20 серпня 1873 року лінія Знам'янка — Миколаїв була відкрита для залізничного руху. На станції був відслужений молебень. Перший потяг відійшов від станції з прапорами, гірляндами із зелені та квітів. Крім пасажирських перевезень, основним призначенням залізничного зв'язку повинні були стати перевезення хліба, кам'яного вугілля і руд з місць їх виробництва до Миколаївського комерційного порту. 1. Провідні галузі господарства:

У лютому 1891 року почалось будівництво елеватора. Будівництво першого корпусу було заверешено у листопаді 1892 року, другого - у березні 1893 року. Елеватор розпочав роботу 10 лютого 1893 року. •До його складу входили два окремих корпуси з засічними відділеннями та елеваторні башти, машинна будівля, розташована між обома корпусами та котельний будинок, який знаходився за межами портової території. •Елеватор, площа біля нього та набережна освітлювались електрикою. •Найбільший прийом (24 вагони) та найбільша видача зерна (36 вагонів) складали повну одногодинну роботу елеватора.

1 лютого 1895 р. Миколаївське міське громадське управління уклало контракт з Бельгійським акціонерним товариством трамваїв на будівництво у м. Миколаєві кінно-залізничної дороги або, скорочено, «конки».

Будівництво рельсових шляхів «конки» продовжувалося приблизно два роки. 25 липня 1897 р. був відкритий рух кінно-залізничної дороги по лінії: Привозний ринок – Військовий ринок – 3-я Військова вулиця, пізніше по лініях: Спаське – Елеватор і Вокзал – Міська лікарня. У 1902 році довжина шляхів «конки» склала 13,8 км, котрими курсувало 22 зимових та 30 літніх вагонів. У літніх відкритих вагонах було 20 місць для сидіння, а на площадках розміщувалися ще 15 пасажирів. У зимових вагонах було 16 місць для сидіння, 12 пасажирів розміщувалися на площадках. Кінний парк кінно-залізничної дороги складався з 200 коней.

Саме у 1881 р. брати Андрон та Лука Донські відкрили у м. Миколаєві невеличку кузню по ремонту сільськогосподарського інвентаря. В 1894 році на вільному кварталі між вулицями Херсонською (проспектом Леніна), Севастопольською, Міщанською і Малою Морською брати Донські побудували завод сільськогосподарських машин, який тепер називається « Дормашина».

Завод випускав: Плуги. Молотарки. Косилки для села. Металеві сходи. Ганки. Навіси. Садові лави для міста « Дормашина»

Миколаївський торговий порт — один із найстаріших в Україні. •1789 року на лівому березі Інгулу, неподалік від будівлі адміралтейства, в районі Дикого Саду, була заснована Вільна Гавань, зараз це сучаний морський порт. •1821 через навігаційні складнощі її перенесли в район Попової балки ( Ялти). •Торговельним порт став 1 липня 1862 року, коли за клопотанням адмірала Богдана Фон -Глазенапа височайшим повелінням імператора Олександра II порт був відкритий для заходу іноземних суден.

залізна рудамарганцева руда пшениця жито ячмінь інші сільськогосподарські продукти. Основні експортні продукти:

Вперше на миколаївському Адміралтействі були побудовані броненосці берегової оборони, дві Поповки «Новгород» і «Київ» (пізніше — «Віце-адмірал Попов»), за ініціативою адмірала А. О. Попова в 1871–1875 роках, круглі в плані і названі на честь ініціатора проекта. Попо́вка

Корпус Поповки в верхньому плані був круглий, гармати містились в центрі на поворотній платформі. Корабель був оснащений 6 гребними гвинтами. Через свою круглу форму погано трималися на курсі. Конструкція

Був закладений 28 вересня 1898 року на верфі Чорноморського суднобудівного заводу в місті Миколаїв. Автором проекту та керівником будівництва був корабельний інженер севастопольського військового порту Олександр Шотт. Броненосець «Князь Потьомкін-Таврійський».

∙ На броненосці вперше використовували централізоване управління артилерійським вогнем. ∙ Крім цього, він став першим кораблем російського флоту з казанами для рідкого палива.∙ Довжина корпусу — 113,2 метрів, ширина — 22,2 метрів. ∙ Швидкість повного ходу корабля — 16,7 вузла. Характеристика

• В кінці XIX ст. акціонерне бельгійське суспільство почало будувати на березі Бузького лиману суднобудівний, механічний і виливний заводи. Підприємство почало працювати в 1897 р. під назвою «Анонімне суспільство суднобудівних, механічних і виливних заводів в Миколаєві». Скорочена назва «Наваль», неофіціно підприємство назвали Французьким заводом. • Майже одночасно з заводом «Наваль» на сусідській ділянці «Суспільство механічного виробництва в Південній Росії» побудувало Чорноморський механічний і котельний завод. Завод повинен був виробляти машини і котли для кораблів, які будувалися в Миколаєві для Чорноморського флоту. В 1908 р. цей завод влився в завод «Наваль», потім отримав назву Чорноморський суднобудівний завод. Суднобудівні заводи

Першим у світі підводним мінним загороджувачем був підводний човен «Краб». Побу дований на Миколаївському суднобудівному заводі «Наваль».

Культура і духовне життя міста Миколаєва. Храми міста

В кінці ХVІІІ ст. був збудований Адміралтейський собор ( зруйнований у 1936 р. ).

Собор Різдва Пресвятої Богородиці 1799 – 1800 (раніше Старокупецька Різдва Пресвятої Богородиці церква) – одна із старовинних споруд міста. Він розташований в центрі історичної частини Миколаєва, на перехресті вулиць Лягіна і Потьомкінської .

Церква Святого Миколи ( 1813 – 1817) на вул. Фалєєвській, яку зводили на кошти греків.

Римсько – Католицький костьол ( 1896) знаходиться на вул. Декабристів, 32.

Євангелістсько – Лютеранська церква Христа Спасителя (1848) на вул. Адміральська, 12.

В 1822 р. побудована Єврейська синагога на вул. Чернігівській.

Один з найстаріших храмів міста. Храм (в народі – Кладовищенська церква) закладений 1807 року. Храм Всіх Святих

Кам'яний Грецький Свято-Нікольський храм (нині – Свято-Нікольський собор) будували з 1803 до 1817 року. Свято-Нікольський собор знаходиться на розі вулиць Нікольської та Фалєєвської.

Освіта

У 1862 р. була заснована Чоловіча класична гімназія (500 чоловік). Зараз Будівельний коледж.

У 1863 р. було засновано Маріїнську жіночу гімназію, яка спочатку була в приміщеннях морського відомства – колишньому будинку штаба флоту ( зараз І Українська гімназія ).

Друга жіноча гімназія.

Друга морська гімназія. Заснована у 1850 р. на вул. Перша Слобідська.

Початкова школа ім. Л. М. Толстого ( ІІ пол. ХІХ ст. ) по вул. Севастопольська, 63.

Олександрівське реальне училище ( 1873 ) по вул. Нікольська, 25.

Театр Монте ( пізніше театр Шеффера )Будівлю театру Монте побудовано 1881 року за проектом інженера Т. К. Брусницького. Пізніше власником театру став Шеффер. Будівлю театру було зруйновано в громадянську війну 1919 року та відновлено 1925 року.

Миколаївський обласний художній російський драматичний театр ім. Чкалова (вул. Нікольська, 50). Повторно будівлю було зруйновано 1944 року та знову відновлено 1946 року з прибудовою чотирьохколонного портика. У театрі в різні часи виступали знамениті артисти В. Коміссаржевська, М. Г. Савіна, Л. В. Собінов, Ф. І. Шаляпін, поет В. Маяковський.

Громадські діячіКаразін Василь Назарович. Ге Григорій Миколайович

Громадські діячіАркас Микола Миколайович. Леонтович Микола Павлович

Які відбулися зміни в повсякденному житті населення ?