Зміни в соціальній структурі: Соціальна структура населення об’єднує різні види спільнот, пов’язаних між собою відносно сталими зв’язками. На зміни соціальної структури зазвичай найбільше впливають зміни в економіці. Перехід від планового до ринкового господарювання відбувався в Україні болісно і спричинив значний спад виробництва. Природно, що суперечливі умови становлення ринкової економіки вплинули на зміну соціальної структури українського суспільства. Відбулося майнове розшарування населення. Повільно збільшувалася чисельність середнього класу, котрий є ознакою стабільності в державі. Головними цілями соціальної політики визначено наступні — розвиток людського потенціалу, зниження рівня бідності, забезпечення умов для підприємницької діяльності, матеріальна підтримка тих категорій населення, які її потребують. Однак усі ці завдання через різні обставини реалізувалися недостатньо.
Поступово змінювалася психологія соціуму. Важливу роль у суспільній свідомості почав відігравати індивідуалізм, опора на власні сили задля досягнення успіху. Згідно з дослідженнями Інституту соціології Національної академії наук України ціннісними пріоритетами українців у 2011 році були:міцне здоров’я міцна сім’я благополуччя дітей матеріальний добробут Серед найменш важливих цінностей українці визначили участь у діяльності політичних партій та громадських організаційучасть у релігійному житті. Порівняно з 1994 роком найбільше зросла значущість таких цінностей: міцної сім’ї суспільного визнання цікавої роботи демократичного розвитку країни .
Які соціальні групи з’явилися в незалежній Україні?Підприємці та бізнесмени: Клас власників засобів виробництва та малого/середнього бізнесу, який виник внаслідок легалізації приватної власності та приватизації. Олігархат: Вузький прошарок надбагатих людей, які мають значний вплив на політику та державне управління. Середній клас: Група людей з відносно високим рівнем доходу та освіти (ІТ-фахівці, менеджери, висококваліфіковані спеціалісти), хоча процес його формування в Україні все ще триває. Фермери: Клас самостійних сільськогосподарських виробників, що з'явився після ліквідації колгоспної системи та реформування аграрного сектору. Фрілансери та самозайняті: Люди, що працюють поза межами традиційного найму, зокрема в цифровій економіці. Громадські активісти та волонтери: Спільноти, що сформувалися на базі розвинутого громадянського суспільства, особливо після Революції Гідності та початку російської агресії. Ветерани та учасники бойових дій (УБД): Нова чисельна та впливова соціальна група, сформована після 2014 року. Окрім появи нових груп, відбулася значна майнова поляризація, де замість відносно однорідного радянського суспільства виник чіткий поділ на багатих та бідних.
2. Динаміка зайнятості населення. Зайнятість населення — це діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих та суспільних потреб, яка приносить їм дохід у грошовій або іншій формі. Зайнятість буває повна, неповна, основна, додаткова. Однією з найгостріших та найболючіших соціальних проблем в Україні стало безробіття — явище, коли частина населення хоче працювати, але не може реалізувати свої можливості, коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї. Воно охопило всі верстви суспільства і набуло масового характеру. Наприкінці 2012 року в Україні рівень безробіття склав 8,1%, рівень зайнятості населення - 67,1%. Безробіття позначалося не тільки на економічному, а й на соціальному і психологічному станах людини. Втрата місця роботи для більшості означала зниження звичного життєвого рівня. Найбільш уразливими віковими групами, за даними вчених, були особи 20-26 років та старші за 50 років.
Одним із способів покращити своє матеріальне становище стала зовнішня трудова міграція, тобто виїзд на заробітки в інші країни. Вона мала переважно тимчасовий характер. Здебільшого українські громадяни прагнули накопичити заощадження до свого повернення на батьківщину. Головною проблемою зовнішньої трудової міграції був переважно нелегальний статус більшості українців, котрі відважилися виїхати на заробітки в інші країни. Відтак вони були соціально незахищені і безправні. Чи не найбільший відсоток трудових мігрантів з України спостерігався упродовж 1990-х років.5 країн ЄС, де постійно мешкали українці в 2003-2011 роках, у тис. осіб
Мовою джерела. Уривок із дослідження професорки коледжу святого Томаса Мора Саскачеванського університету (Канада) Наталії Ханенко-Фрізен «У пошуках інших суб’єктів історії: усна історія деколективізації в Україні у 1990-х роках»:«Особливо болісно реформи вдарили по самих людях. Первісна реорганізація колгоспів на початку 1990-х і наступне руйнуванням КСП у 2000-х роках поставили колишніх колгоспників у дуже невигідне становище. Соціологічне опитування, проведене в Україні у 2004 р., виявило, що 57% сільських мешканців назвали себе безробітними. Третина селян (32,9%) представилися як наймані працівники, і лише 5,2% вважали себе самозайнятими. До того ж, 11,4% сільських сімей мали принаймні одного родича, який працював за кордоном, а 6,1% усіх респондентів мали намір шукати роботу за кордоном. Провал аграрної реформи став головною причиною високого виїзду українців до інших країн... Реформи вплинули на сільську громаду, запустивши механізм розпаду соціальних стосунків, а також культурних та господарських практик, встановлених за соціалізму». Питання: Яку причину високого виїзду українців за кордон визначено головною?
3. Повсякденне життя. Роки незалежності означилися складними трансформаціями у повсякденному житті населення. Жителям держави жилось непросто. Кожна українська родина мала власну стратегію виживання в той період. Досі звичні гарантії з боку держави — надання роботи, стабільної зарплати, пенсії, матеріальної підтримки — поступилися незвичним для колишніх радянських громадян завданням щоденної боротьби за виживання. Реальні доходи працюючих різко скорочувалися, виникали затримки з виплатою заробітної плати, пенсій, стипендій. Та й їхні розміри суттєво відставали від темпів зростання цін на товари й продукти споживання. Майже 70% отриманих грошей витрачалися на продукти харчування. Для більшості населення товари довгострокового вжитку — побутова техніка, меблі — стали недоступними. Особисті заощадження громадян були знецінені. Культовий светр Кравчучка
2000-і роки означилися появою нових рис у повсякденному житті. Після завершення епохи дефіциту, українці почали активно розвивати сферу послуг — галузь економіки, яка безпосередньо впливає на повсякдення. Відкриття звичних для нас супермаркетів і торгових центрів були особливими подіями. XXI століття в Україні стало часом стрімкої комп’ютерізації та розвитку Інтернету. На початку 1990-х років комп’ютери в Україні були рідкістю і більшість людей не замислювалися над тим, що вони їм можуть бути для чогось потрібні. Натомість у 2000-х роках у державі значно зросла кількість користувачів Інтернету, який з часом перетворився на основне джерело інформації. Важливим засобом комунікації стали мобільні телефони.
1 липня 1993 року Президент України Леонід Кравчук перерізав телефонний провід, що символізувало початок ери мобільного зв’язку в Україні. По мобільному телефону, який важив близько кілограма, він набрав посла України в Німеччині Івана Піскова. Перший в історії України дзвінок по мобільному телефону тривав декілька хвилин.
Узагальнення та висновки1. Перехід від колективізму до індивідуальної відповідальностіГоловна зміна — руйнування радянського патерналізму (коли держава вирішувала все за людину). Українці отримали право на приватну власність, вільний вибір професії та можливість відкривати власну справу. Рівень добробуту тепер залежить переважно від особистої ініціативи, а не від державної розподільчої системи.2. Формування відкритого суспільства. Україна інтегрувалася у глобальний світ. Це проявилося у:Інформаційній свободі: зникнення цензури та доступ до будь-яких джерел інформації. Свободі пересування: відкриття кордонів (безвіз) дозволило українцям бачити світ, працювати та навчатися за кордоном.3. Технологічний прорив та сервісна економіка4. Соціальна поляризація та нерівність
