Тема: Знайомство з Ліною Костенко. Зустріч з інопланетним незнайомцем із «Пісеньки про космічного гостя»
Мета: ознайомити учнів із цікавими сторінками життєвого і творчого шляху поетеси; допомогти їм усвідомити ідейно-художній зміст поезії , її красу;
розвивати навички виразного читання, коментування, визначення основних мотивів поезії, творче мислення школярів;
виховувати любов до навколишнього світу, естетичні почуття, позитивне мислення.
Цілі уроку:
Знати: поезію Ліни Костенко, її життєвий і творчий шлях.
Уміти: виразно читати, аналізувати прочитане, порівнювати; творчо мислити та висловлювати власні думки.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.
Методи і прийоми:
Обладнання: портрет письменниці, виставка творів, ілюстрації до дитячих творів, карта зоряного неба, малюнки на космічну тематику.
Перебіг уроку
І. Мотивація навчальної діяльності
1. Зясування емоційної готовності учнів до уроку
Добрий день, діти. Хочу побажати нам із вами хорошої і плідної співпраці, щоб від сьогоднішнього уроку у вас залишилися лише приємні спогади та неперевершені враження. А що ви можете побажати один одному і мені перед початком уроку ( обмін побажаннями).
2. Актуалізація суб’єктного досвіду
У назві вірша, з яким ми сьогодні познайомимося, є слово – ГІСТЬ. А що означає це слово, із чим воно асоціюється у вас? Як в Україні прийнято зустрічати гостей?
Діти, а що вам відомо про НЛО, про інопланетян? А чи готові ми з вами до зустрічі інопланетного гостя? Чому я про це запитую? А тому, що сьогодні на уроці у нас із вами буде зустріч із двома гостями – земним і неземним.
ІІІ. Ціле визначення та планування
ІУ. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу
Слово учителя: Живе на землі поетеса. Захоплюється і страждає, розчаровується і втішається, любить і співає. Чарівні й загадково прості образи переповнюють її кожну мить, труть душу з душі, розлітаючись кольоровими світами радості й печалі. Поезія є її мовою, природною, як роса погожого світанку,запах бузку в травні, як мідяний голос осінніх кленів. Це не значить, що вона народжується легко, бо ніщо справжнє не приходить у світ без болю. Вона народжується повсякчас, завдаючи серцю щасливої муки.
Живе на землі поетеса. Потрясається красою світу, знаходить і втрачає, прозріває і помиляється. Перебрідає ріки сумнівів і виходить на свій, ніким не спланований, ніким не відміряний шлях. Ніхто й ніколи не зможе дивитися на світ так, як вона, відчувати так, як вона, помилятися так, як вона, осяватися так, як вона. Все це перейшло в слово і в слові живе. Ліна Василівна Костенко – один із найтонших ліриків словянського світу ХХ століття, майстер загадкової простоти, ясної до сліз незглибимості почувань. Її називають королевою української поезії ХХ століття.
А що ви знаєте про Ліну Костенко? Отже, наша перша гостя – земна – Ліна Костенко
Повідомлення учнів про Ліну Костенко ( презентація).
Слово учителя: У Ліни Костенко є такий вірш:
Вже почалось, мабуть, майбутнє,
Оце, либонь, вже почалось…
А що таке майбутнє? Уявіть собі, що це майбутнє для нас із вами уже починається і саме тепер настав час зустрічі із другим гостем – неземним – інопланетним незнайомцем .
( Звучить космічна музика – Андре Моруа. Заходить хлопчик у костюмі інопланетянина)
Виразне читання вірша Л.Костенко «Пісенька про космічного гостя» (учитель разом із хлопчиком-інопланетянином – у діалозі)
Бесіда за змістом почутого. Діти, який настрій викликав у вас цей вірш? Чи сподобалося вам, як поетеса уявила приліт космічного гостя? Що цікавого ви дізналися? Чи повіяло на вас таємницею, адже Космос все ж таки дуже і дуже недосяжний для нас із вами. Які нові слова зустріли у вірші, нумо їх пояснімо.
Словникова робота: пояснення слів-термінів: сузір’я Саламандри, туманність Андромеди, сузір’я Береніки ( Вероніки), Галактика.
Читання вірша учнями. Ланцюжкове читання ( слідкуємо уважно за текстом, за настроєм, за виразністю попереднього читача).
Хвилинка відпочинку. Вся ми вже трішки втомилися, тому пропоную відпочити. Сядьте рівненько, опустіть руки донизу, заплющте очі. Уявіть, що ви пасажири міжпланетного зорельоту і летите в Космос шукати нові планети. Пристебніть ремені безпеки. Три – два – один – полетіли.
( під музику Андре Моруа) Ми всередині корабля, за ілюмінатором біленькі хмаринки, що, немов граючись, доганяють одна одну. А ось трохи далі – серпик молодого місяця погойдується в тихому сні, спить… наш зореліт наближається до першої планети у системі Медуза – планети Солодкоїжок, може, нам сюди. Думаю, що ні. Наближаємося до другої планети у системі Медуза – планети Пустунів, але висадки і тут не буде. А ось попереду і третя планета – Знайок та Умійок. Переконана, що нам саме сюди. Наша подорож закінчилася, відстебніть ремені безпеки, розплющте очі. Ми можемо працювати далі.
Робота в малих групах:
Заслуховування результатів роботи у групах.
У. Закріплення знань, умінь і навичок.
Робота з текстом: перечитайте ще раз вірш самостійно, знайдіть у ньому уявне, фантастичне та реальне.
Творча п’ятихвилинка: четверта група змалювала портрет космічного гостя, яким його зобразила поетеса. А тепер ваше завдання – створити асоціативний твір-опис за аналогією до прочитаного вірша Ліни Костенко. Тобто створити свій образ космічного гостя, яким ви його уявляєте у прозовому чи віршованому вигляді. (АОЗ – структура побудови твору опису). На одну хвилинку погляньте на виставку малюнків наших художників, на яких вони зобразили власне бачення Космосу та власну уяву щодо інопланетних гостей, можливо, вони допоможуть вам у роботі.
УІ. Рефлексія, оцінювання
- Чи все, що планували, ми виконали?
- Чи сподобалося, як ви працювали?
- Рефлексія діяльності на уроці: заповнення листків оцінки роботи учнів у групах).
- Гра: «Так чи ні?» за змістом опрацьованого вірша.
УІІ. Домашнє завдання.
УІІІ. Підсумок уроку
Дорогі діти, перше знайомство із творчістю Ліни Костенко закінчилося. Ми доторкнулися з вами до таємниці всесвіту, до таємниці художнього слова. Адже через багато літ, коли буремна сучасність стане далекою історією, незнайоме нам покоління нащадків шукатиме на полотні світової літератури і української зокрема саме тих витончених срібних малюнків, ту «хуртовину айстр», осені «золоту жирандоль», її «шовковий шум танечної ходи», вичитуватиме слова любові, які в усі часи, в усі епохи є сутністю поета:
Я дерево, я сніг, я все, що я люблю,
І, може, це і є моя найвища суть…
Творіть, будьте творцями майбутнього і не бійтеся цього проявляти, бо немає нетворчих людей.
Додаток 1.
Гра «Так чи ні?»