Золоті зерна народної мудрості: загадки, прислів’я та приказки

Загадки про

сонце, небо, зорі, землю

 

Воду в ріках нагріває,

матір-Землю зігріває.

Нам всміхається в віконце

чарівне, гаряче... (сонце)

 

 

Сонця й зір це хатка-дім,

Місяць теж живе на нім.

У людей завжди потреба

дотягнутися до... (неба)

Люди пані цю шанують,

за родючість всі цінують.

Степи, долини і поля -

Все це матінка... (земля)!

Нічного неба оберіг,

і схожий бік його на ріг.

Козак моторний, красний,

хто ж цей красень ясний? (місяць)

 

 

Нічне небо прикрашають,

мерехтять вони, палають.

Безліч складено казок

про красунь нічних - ... (зірок)!

 

 

 

Рогатий, а не бик,

Пливе, а не качка.

(Місяць)

Не електрика, не газ –

Світить всюди в нічний час.

(Місяць)

Усю ніч бродить навмання,

Прокладає шлях до дня.

(Місяць)

Срібну скибку кавуна

Видно уночі з вікна.

Що це?

(Місяць)

Серед ночі на небі біліє,

Тьмяно світить,

Та зовсім не гріє.

(Місяць)

Буває кругленький,

З ріжками буває,

Вночі його видно,

А вдень він зникає.

(Місяць)

Срібною доріжкою,

Виставивши ріжки,

Через річку перейшов,

Не змочивши підійшов.

(Місяць)

Срібне коло – покотьоло

Цілий день відпочиває.

Вийде звечора у поле –

Гріть не гріє, тільки сяє.

(Місяць)

Аж до раночку вночі

Дід-пастух овець лічив.

Вийшло сонечко з-за гаю…

Де вони тепер – не знає.

(Місяць, зорі)

Повна піч паляниць,

Посередині книш.

(Місяць та зорі)

В синім небі світлячки –

Не дістать до них рукою.

А найбільший світлячок

Зігнувся, як черв’ячок.

(Зорі і місяць)

Іде лісом – не шелестить,

Іде водою – не плюскотить.

(Проміння сонця, місяця)

 

Двері він не відчиняє,

А в кімнату потрапляє.

(Промінець сонця)

Золотиста нитка в'ється,

Тільки в руки не дається.

(Сонячний промінь)

Серед моря-моря стоїть золота комора.

(Сонце)

Що сходить без насіння?

(Сонце)

Золоте сховалося, а срібне показалося.

(Сонце і місяць)

Синє море хитається, білий заєць купається.

(Сонце в морі)

На блакитній тарелі золоте яблуко катається.

(Сонце)

За горами, за лісами золотий кружок встає.

(Сонце)

 

Удень сяє, вночі зникає.

(Сонце)

Його не сіють, а воно кожного дня сходить.

(Сонце)

Кругленьке, ясненьке півсвіту освічує.

(Сонце)

Хто без дров, без огня освітить, гріє нас щодня?

(Сонце)

Стоїть верба посеред села,

Розпустила порослі до кожного двора.

(Сонце з промінням)

Удень по небу гуляє,

А ввечері на землю спати лягає.

(Сонце)

Двері він не відчиняє,

А в кімнату потрапляє.

(Промінь сонця)

Усі його люблять, усі чекають.

А хто подивиться – кожен скривиться.

(Сонце)

Ой за лісом за пралісом

Золота діжа ходить.

(Сонце)

Високо стоїть,

Одне око має,

Всюди заглядає.

(Сонце)

Мету, мету – не вимету,

Несу, несу – не винесу,

Пора прийде, само вийде.

(Сонце)

 

 

Відкривайте оченята,

Досить спати, досить спати –

Рано-рано у віконце заглядає літнє…

(Сонце)

В небі я тружуся,

Знає мене кожний.

Я на всіх дивлюся,—

На мене ж не можна.

(Сонце)

Дивиться здалека

Вогняне око,

Усюди, де буває,

Поглядом зігріває.

(Сонце)

Хто однаково всіх любить?

Всіх однаково голубить?

Кожний тільки скоса гляне,

А обняти не дістане.

(Сонце)

Тепло дивиться на нас

Особливо в літній час.

Це без нього ніч чорніє,

А при ньому день біліє.

(Сонце)

Із-зі моря випливає,

Промінці ласкаві має,

Заглядає у віконце

Це яскраве, кругле…

(Сонце)

Він і гріє, і пече,

І, як зайчик, грається.

Хочеш взяти його – втече

І мерщій сховається.

(Промінь сонця)

Рано-вранці прокидається, встає.

Розсипає скрізь проміннячко своє.

Огляда природоньку, зігріва,

А надвечір спатоньки знов ляга.

(Сонце)

Соняшник розцвів у небі,

Поливать його не треба,

Влітку, взимку він цвіте,

І насіння золоте

Розсипає сонях всюди,

Урожай цей – радість людям.

(Сонце)

Високо ходить,

Землю водить,

Одне око має,

Всюди заглядає,

Дивиться в віконце…

Що це?

(Сонце)

Все від нього навкруги

Набирається снаги.

Тільки ранок настає –

Виглянь у віконце!

Всім воно життя дає,

Променисте…

(Сонце)

Котилось котильце,

Котильце-барильце,

То вище і вище,

То нижче і нижче.

Закидало в віконце

Золоте волоконце.

(Сонце)

В спеку песику і киці

Гриць приніс води з криниці.

Ті прибігли: ну й біда!

З миски зникла вся вода!

Хто це воду випив? Хто це?

Здогадались, дітки: …

(Сонце)

 

 

 

 

 

 

 

 

Випливає з-за гори,

Загляда у всі двори,

Сіє, сіє позолоту,

Всіх скликає на роботу,

Осяває все навкруг

Чарівний червоний круг.

Доня дивиться в віконце:

- Тату, тату, сходить…

(Сонце)

Як настане день-деньочок,

В небі котиться клубочок.

Ой там нитки не прості,

Сяють, наче золоті!

Вийшли б гарні рукавиці

І мені, й моїй сестриці.

Жаль, його не досягти,

Рукавичок не сплести.

(Сонце)

Золоте кружало

З неба покотилось.

У діброву впало

І десь загубилось.

Сховалось в діброві,

До ранку блукало,

А на ранок знову

В небі засіяло.

(Сонце)

 

 

Прислів’я та приказки

про працю

 

Бджола мала, а й та працює.

Без діла жить — тільки небо коптить.

Без діла слабіє сила.

Без охоти нема роботи.

Без роботи день роком стає.

Без сокири не тесляр — без голки не кравець.

Без труда нема плода.

Будеш трудиться — будеш кормиться.

Губами говори, а руками роби!

Де руки й охота, там скора робота.

Для нашого Федота не страшна робота.

Діло майстра величає!

Добре діло утіха, коли ділові не поміха.

Добре роби — добре й буде!

Добрий початок — половина діла.

Добра пряха на скіпку напряде.

Добре тому ковалеві, що на обидві руки кує!

За один раз не зітнеш дерева враз.

Заклопотався, як квочка коло курчат.

Зароблена копійка краща за крадений карбованець.

Кожна птичка своїм носиком живе.

Коли є до чого жагота, то кипить в руках робота.

Коли почав орати, то у сопілку не грати!

Лежачого хліба ніде нема.

Маленька праця краща за велике безділля.

На дерево дивись, як родить, а на чоловіка, як робить.

На охочого робочого діло найдеться.

Не в цім хороша, що чорноброва, а в тім, що діло робить.

Не взявшись за сокиру, хати не зробиш.

Не дивись на чоловіка, а на його діло.

Не кайся рано встати, а кайся довго спати.

Не місце красить чоловіка, а чоловік місце.

Не одежа красить людину, а добрі діла.

Не святі горшки ліплять, а прості люди.

Не сокира теше, а чоловік.

Недаром говориться, що діло майстра боїться.

Печені голуби не летять до губи.

Під лежачий камінь вода не тече.

Поки не упріти, поти не уміти.

По роботі пізнати майстра.

Праця чоловіка годує, а лінь марнує.

Працює, як чорний віл.

Працюй, як коняка, а їж, як собака.

Ранні пташки росу п'ють, а пізні — слізки ллють.

Рання пташка росу оббиває.

Роби до поту, а їж в охоту!

Робить, як чорний віл.

Роботі як не сядеш на шию, то вона тобі сяде.

Старається, як мурашка.

Того руки не болять, що уміють.

Треба нахилиться, щоб з криниці води напиться.

Труд чоловіка кормить.

Трудова копійка годує довіку.

Хочеш їсти калачі — не сиди на печі.

Хто багато робив, той і багато знає.

Хто в роботі, той і в турботі.

Хто рано підводиться, за тим і діло водиться.

Хто робить кревно, той ходить певно.

Хто що вміє, то і діє.

Хто що знає, тим і хліб заробляє.

Чесне діло роби сміло!

Щира праця мозолева.

Що ранком не зробиш, то вечором не згониш.

Щоб рибу їсти, треба в воду лізти.

Як без діла сидіти, то можна одубіти.

Як дбаєш, так і маєш.

Як ручки зароблять, так ніжки сходять.

 

 

Дніпропетровськ - 2011