" Зупинимо булінг разом! "

Зупинимо булінг разом!Трубачова Ю. О

Булінг – це агресивна і вкрай неприємна свідома поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої дитини, що супроводжується регулярним фізичним і психологічним тиском. Булінґ (від англ. bully – хуліган, задирака, грубіян, «to bully» — задиратися, знущатися) – тривалий процес свідомого жорстокого ставлення, агресивної поведінки, щоб заподіяти шкоду, викликати страх, тривогу або ж створити негативне середовище для людини. Що таке булінг?

Булінг в ЗДО може проявлятися як тиск:12 Психологічний Фізичний. Часто діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиття під час ігор. Від булінгу страждають і агресори, і жертви. Всі вони переживають емоційні проблеми, не вміють будувати стосунки з людьми, мають проблеми психо-емоційного розвитку. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з однолітками і дорослими не лише у дошкільному закладі, але й у школі і протягом усього їх подальшого життя. Діти, які страждають від булінгу, можуть не хотіти йти до дитячого садка (школи) або ж можуть плакати, вигадувати хворобу.

Діти,які страждають від булінгу:41235 Не беруть участь у спільній діяльності, іграх. Часто у них змінюється поведінка: вони усамітнюються, поводять себе незвичайно. Можуть почати говорити про те, що не хочуть ходити до дитячого садка, не проявляють бажання брати участь у заходах. Відсутній контакт з однолітками: немає друзів. Починають губити речі, приходять додому у порваному одязі чи з поламаними речами. Коли ви її запитуєте, що трапилося – не можуть реалістичо пояснити.

Як зрозуміти, що дитина є жертвою булінгу?• Занижена самооцінка. Навіть якщо дитина виявляє її через нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.• Домашня атмосфера. Дуже часто жертвами булінгу стають діти, яких вдома принижують, знецінюють, ображають. Або є родини, де дитину звикли жаліти – нещасна, хвора, росте без батька… Садок (школа) — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створювати навколо себе таку ж атмосферу і у навчальному закладі.• Атмосфера в групі (класі). Бувають колективи, створені самостійно або руками вихователя (вчителя), в яких є дитина-агресор. Вона свідомо шукає слабшого, використовує його як грушу для биття, вирівнюючи свій психологічний стан.

Що робити педагогічним працівникам?Завдання педагогів – відслідковувати ситуацію. Спеціалісти-конфліктологи пропонують дуже корисне завдання, яке допомагає визначити, чи є в колективі діти, які перебувають в ситуації жертви. Рекомендовано проводити з дітьми ігри, шоб визначити, хто з ким дружить, поділившись з тією дитиною своєю іграшкою. Коли вихователь проаналізує результати, то легко помітить, кого з дітей «забули», не згадали зовсім. Цей метод має назву «розстановка сил». Завдяки йому можна дослідити комунікацію в колективі й дізнатися, хто в групі жертва, хто агресор, хто є лідером, а від кого відвернулися однолітки.

Як допомогти дитині-агресору. Дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу. Якщо ваша дитина – агресор, радимо: • Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що “всі так роблять”, або “він заслуговує на це”.• Уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях.• Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як “хлопчики завжди будуть хлопчиками” або “глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства”.• Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.

• Діти, які булять, заперечують це так довго, як тільки можуть. Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.• Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство.• Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв’язок з педагогами, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.• Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення.• Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.

Булінг впливає на всіх, хто бере в ньому участь або спостерігає, та має деструктивні наслідки в майбутньому житті. Ті, хто піддаються булінгу:• втрачають відчуття емоційної та фізичної безпеки, довіри до місця, у якому мають перебувати щодня;• відчувають безпорадність і страх від постійної загрози. Булінг провокує тривожні та депресивні розлади, пригнічує імунітет, що підвищує вразливість до різних захворювань;• втрачають повагу до себе. Страхи та невпевненість руйнують здатність до формування та підтримки стосунків з однолітками, що призводить до відчуття самотності;

• втрачають інтерес до різних форм активності та не можуть нормально навчатися. У деяких випадках можна простежити зв’язок між потерпанням від булінгу та розладами харчуванням (анорексії та булімії), емоційної сфери (депресіями та суїцидальною поведінкою). Ті, хто булять:• частіше за інших потрапляють у ситуації, де проявляється насилля та порушуються закони;• частіше беруть участь у бійках, причетні у вандалізмі, залучаються до ранніх статевих стосунків, мають досвід вживання алкоголю та наркотичних речовин. Ті, хто вимушені спостерігати:• часто страждають від відчуття безпорадності, етичного конфлікту: втрутитись у ситуацію булінгу чи ж залишитись осторонь;• потерпають від депресивних станів чи перезбудження, не хочуть відвідувати дошкільний заклад.

Спільні дії педагогів і батьків,для допомоги дитині яку булять:• Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.• Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.• Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.• Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.• Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз.

• Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось вихователю(вчителю) або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга.• Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.• Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до навчального закладу.• Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.• Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.• Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.• Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.

Дякую за увагу!!!