"ЗУПИНИМО СНІД РАЗОМ" Позакласний захід для учнів 7-11 класів

Зупинимо СНІД разом

 

Мета: на підставі забезпечення учнів інформацією про ВІЛ/СНІД, сформувати у них розуміння того, що тільки власний здоровий спосіб життя, їх поведінка та вчинки є гарантом запобігання ризику.

Цільова категорія учнів: 7-11 класи.

Час проведення: тиждень толерантного ставлення до ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД.

Форма позакласного заходу: ток-шоу.

Умови проведення:  диван для гостей, виставка плакатів, кульки і стрічки червоного кольору. Запис пісні Фреді Меркюрі, портрет Ф. Меркюрі, телевізор, відеомагнітофон, DVD-плеєр.

Обладнання – плакати:

«Знешкодьте причину, тоді зникне й хвороба»

                                                                                      Гіппократ, 460-377 р.до н.е.

  «Хто попереджений, той захищений»                         Французьке прислів´я

 

Хід заходу

Звучить запис пісні «Queen» у виконанні Ф.Меркюрі

 

1-а ведуча: З того часу, як було відкрито новий вірус, епідемія ВІЛ/СНІДу охопила весь світ і забрала понад 20 млн. життів. Найбільше постраждали регіони, які виявились неспроможними реалізувати  ресурси і політичну волю для подолання епідемії. Серед них – країни Центральної та Південної Африки. Нині вони платять надто високу ціну за бездіяльність своїх урядів: мільйони жертв і понівечених людських доль, економічний занепад, адже епідемія ВІЛ/СНІДу загрожує економікам цих країн не менше,  ніж здоров’ю їх громадян. Епідемічний поріг переступила й Східна Європа, у тому числі й України. За темпами поширення ВІЛ-інфекції наша країна посідає одне з перших місць. Занепокоєння викликає те, що в епіцентрі епідемії опинилася молодь. Більш як половина нових випадків зараження ВІЛ реєструється серед людей віком від 15 до 24 років. Щодня у світі інфікуються понад 6 тисяч юнаків і дівчат.

Нерідко це відбувається через брак знань про шляхи передавання ВІЛ-інфекції і методи захисту від неї. Недостатня обізнаність сприяє поширенню міфів. Так 79 % українських дівчат (віком від 15 до 19 років) вірять, що на СНІД можна захворіти внаслідок наврочення, що ВІЛ передається комарами, що здорова на вигляд людина не може бути інфікована. Лише 10 % опитаних знають, як захиститися від ВІЛ, і лише 28 % використовували презерватив при першому сексуальному контакті (дослідження ЮНІСЕФ, 2001 р.)

Уразливість молоді зростає й через експериментування з алкоголем і наркотиками. Молоді люди, які вживають алкоголь і наркотики, в 4 рази частіше за своїх однолітків мають випадкові сексуальні стосунки і в 2,5 раза частіше – незахищені сексуальні контакти. Вживання ін’єкційних наркотиків є основним шляхом зараження ВІЛ в Україні. За даними Європейського опитування української молоді щодо вживання алкоголю і наркотичних речовин, проведеного Українським інститутом соціальних досліджень, лише 10% випускників українських шкіл не вживали алкоголь протягом року, а понад 25% опитуваних уже пробували наркотики.

І сьогодні я хочу звернутися до сумних даних статистики. Слово надається спеціалісту статистики.

 

Статист. (Наводяться дані епідемічної ситуації з ВІЛ-інфекції/СНІД в Україні станом на 01. 07. 2011 р., у Сумській області – станом на 01.07.2012 року).

Епідемічний процес ВІЛ-інфекції в Україні пройшов еволюцію від повільного розвитку, коли щорічно виявляли 30-50 нових випадків інфікування ВІЛ (у період 1987-1994 р.р.), до стрімкого зростання числа ВІЛ-інфікованих – більш 1500 осіб щомісяця (з 2008 р.).

Сьогодні епідемічна ситуація з ВІЛ-інфекції в країні характеризується зростанням показників захворюваності та смертності від СНІДу, активізацією статевого шляху передачі ВІЛ, залученням в епідемічний процес жінок репродуктивного віку.

Інтенсивність епідемічного процесу при ВІЛ-інфекції значною мірою обумовлена несприятливими соціально-економічними факторами, що склалися в Україні. Ситуація загострюється ще й тим, що епідемія розвивається на тлі поширення інших соціально-небезпечних хвороб та можливості появи нових резистентних до лікування штамів ВІЛ.

Станом на 01.07.2011 р. під диспансерним наглядом в закладах охорони здоров’я Україні перебуває 115 275 ВІЛ-інфікованих осіб (252,7 на 100 000 населення), з них 16 764 осіб з діагнозом СНІД (36,8 на 100 000 населення). За весь період епідеміологічного спостереження від захворювань, зумовлених СНІДом, померло 22 607 наших співвітчизників. Статистика поширення ВІЛ-інфекції жахає – на даний момент в світі вже 40 млн. людей інфіковані ВІЛ або хворі на СНІД.

За оцінками національних і міжнародних експертів, кількість людей, які живуть з ВІЛ, становить 1,6 % від дорослого  населення України.

До найгірших прогнозів треба ставитися серйозно, щоб запобігти такому розвитку подій. Адже наслідки епідемії у світі перевищили найпесимістичніші прогнози саме тому, що людство не відповідало адекватно на епідемію.

За даними Сумського центру профілактики і боротьби зі СНІДом (на 01.07.2012), ситуація в Сумській області має такий стан:

•             Інфікованими ВІЛ є 1815 осіб (з них виявлених за 6 місяців 2012 року – 86);
•             435 осіб хворі на СНІД (з них виявлених за 6 місяців 2012 року – 26);
•             Починаючи з 1988 року 138 чоловік померли від СНІДу (4 – за 6 місяців 2012 року);
•             за минулий рік 123 людини інфікувалося ВІЛ, у 37 – діагностували СНІД, 8 чоловік померло.

Ведуча. Від СНІДу померли знамениті на весь світ люди: Ф.Меркюрі; Рудольер Нурієв – танцівник балету, Мейдтик Джонсон – баскетболіст.

 Вперше про СНІД заговорили в 1981 р., і ось уже 20 років ця абревіатура не сходить зі сторінок газет і журналів усього  світу. СНІД – одна з найважливіших і трагічніших проблем людства. І справа навіть не в тому, що день 1 грудня став Міжнародним днем боротьби зі СНІДом, а в тому, що ми і далі не хочемо думати, що все це безпосередньо стосується  кожного з нас.

 2002 рік в Україні був оголошений роком боротьби зі СНІДом, а в 2003 р. Україна отримала гроші глобального фонду на реалізацію програми з подоланням епідемії та її наслідків у розмірі 92 млн. доларів США (на період 2003-2007 р.р.)   

 Чому проблема поширення епідемії залишається? Може ми думаємо, що нас це не стосується і самі ми не захворіємо, адже ведемо здоровий спосіб життя? Але береженого Бог береже!

 Щоб попередити захворювання або боротися з будь-якою хворобою бажано знати про неї все. Отже, з’ясуємо, звідки взявся ВІЛ? Запитаємо про це у біолога.

 

Учений-біолог. На думку деяких учених, вірус імунодефіциту людини походить від вірусу імунодефіциту зелених мавп. Такий вірус, дуже близький за своєю генною будовою до вірусу імунодефіциту людини, виділено від одного з видів африканських мавп. Як могла відбутися передача родинного вірусу мавп людині? Багато племен Центральної Африки полюють на мавп і вживають їхні внутрішні органи і кров у їжу. Зараження  мавпячим вірусом могло відбутися через ушкодження на шкірі мисливця чи при вживанні сирого м’яса, мозку мавп.

Учені висловлюють припущення, що подолання видового бар’єру могло відбутися внаслідок мутації мавпячого вірусу через радіаційний вплив. У 1950-1960 р.р. проводилися дослідження ядерної зброї, і в екваторіальній зоні земної кулі відбулося різке підвищення радіаційного фону. Припускається і вплив природного радіаційного фону, що в місцях залягання уранових руд у деяких районах Африки дуже високий.

За версією інших учених, ВІЛ є штучно створеним. Ще 1969 р. Пентагоном була розроблена програма щодо створення бактеріологічної зброї, здатний придушувати імунну систему людини. В одному з науково-дослідних центрів США методом генної інженерії отримали нові види вірусів. Дослідження проводили на засуджених, що відбували довічний термін ув´язнення, в обмін на звільнення по завершення експерименту. Можливо, їхній вихід на волю сприяв поширенню ВІЛ-інфекції серед населення.

Версія побудована на збігові часу завершення експерименту з розробки такого виду бактеріологічної зброї і появи перших випадків СНІДу серед гомосексуалістів у США і країнах Центральної Африки. Існує 2 види ВІЛ: ВІЛ-1 і ВІЛ-2. ВІЛ-1 поширений у Європі (зокрема, і в Україні). Його вважають нащадком ВІМ, знайдений у шимпанзе. ВІЛ-2 поширений у Західній Африці. Його пов’язують з ВІМ, наявним у популяції чорних мангабеїв.

Вважають, що ВІЛ-1 міг потрапити до людей через поліомієлітну вакцину, що її виготовляли з нирок шимпанзе, яких утримували поряд з мангабеями. Вони могли бути носіями ВІМ, що міг мутувати спочатку в організмі шимпанзе, а відтак і в організмі людини, яку вакцинували. Втім, переконливих доказів її підтвердження поки що немає.

 

Ведуча. Як відомо в організмі людини живуть міліарди мікроорганізмів: на шкірі, слизових оболонках. Вони беруть участь у життєво важливих процесах організму і навіть захищають його від проникнення патогенних бактерій, вірусів. Але багато з них готові перетворитися на паразитів, використовуючи  клітини людини як середовище живлення. Обов’язкова умова для цього – ослаблення, беззахисність організму, тобто розвиток імунної недостатності. ВІЛ – це ретровірус. Особливість ретровірусів полягає в тому, що вони відтворюють свій генний матеріал у людських клітинах. Це означає, що інфіковані клітини залишаються до кінця свого життя. Як же відбувається розмноження ВІЛ у клітині людини. Увага на екран!

(Демонстрація відеозапису або виступ лікаря-інфекціоніста).

Уперше збудник СНІДу був ізольований у 1983 р. в інституті Луї Пастера у Франції із Т-лімфоцитів хворого. У 1984 році Робертом Галло він був названий вірусом Т-лейкозу. Згодом було виділено 4 види ВІЛ. Усі вони належать до групи ретровірусів.

Яку будову має вірус ВІЛ? Під електронним мікроскопом вірус має вигляд екзотичної квітки. Це обумовлено тим, що його зовнішня оболонка має своєрідні пелюстки – шипоподібні виступи, кінці яких потовщені у вигляді булави. У незрілих, молодих вірусів – віріонів – пелюстки довші, ніж у дорослих.

Біохіміки провели вивчення складу ліпідів зовнішньої оболонки ВІЛ. Виявилося, що її склад подібний до складу мембрани еритроцитів людини. Чим обумовлена така схожість, незрозуміло, але вченими доведено, що коли такий вірус розмножується у клітині і виходить зі своєї оболонки, то в його «одяг» вбудовуються видозмінені білки клітинного походження. Під оболонкою знаходиться генетична інформація вірусу та фермент, який допомагає вбудуватися з геном інфікованої клітини.

Ретровіруси, в тому числі і ВІЛ, є унікальною групою генетичних паразитів, які вбудовуються в клітинну хромосому і набувають статусу (положення) частини клітинного геному. Таку форму генетичного паразитизму називають молекулярним симбіозом. Але щоб вбудуватися в геном клітини, вірус спочатку повинен проникнути в неї. Нормальна, здорова клітина є «фортецею», ворота якої закриті на суперсекретний замок. Як же в неї проникає ВІЛ? Раніше вчені вважали, що ВІЛ може проникнути лише в Т-лімфоцити хелпери (помічники). Але як показали дослідження, ВІЛ може розмножуватися і в інших клітинах – макрофагах, моноцитах, клітинах нейроглії і дендритах. У цих клітинах на поверхні є рецептор, що відіграє роль замка у воротах клітини «фортеці». Ключем до цього замка буде ВІЛ (пелюстки на поверхні оболонки вірусу). 

Клітина, в яку проник вірус, нічого не «відчуває» і поводиться, як доброзичлива господиня. У клітині вірус починає диктувати свої умови, проникнувши в ядро.

Після того, як ВІЛ проник у клітину і «зняв» оболонку, він випускає в цитоплазму клітини РНК та спеціальний фермент – ревертазу. Фермент використовує РНК вірусу як матрицю і синтезує за її подобою вірусну ДНК. Потім, як дзеркальне відображення, синтезується друга нитка ДНК. З’єднавшись разом, вони утворюють ДНК-транскрипт, або ДНК копію вірусного генома. ДНК копія проникає у ядро клітини і приєднується до її ДНК.

 

Ведуча. ВІЛ виявлений у крові, спермі, вагінальних виділеннях, грудному молоці інфікованих людей. Які шляхи передачі ВІЛ? Попросимо відповісти на це запитання лікаря-інфекціоніста.

 

Лікар-інфекціоніст.

Джерелом збудників інфекції є людина – хворий чи вірусоносій.  Так, ВІЛ можна виділити з усіх рідин організму: плазми крові, спинномозкової рідини, сліз, слини, сперми, сечі та материнського молока. Але не усі ці рідини можуть переносити інфекцію, бо концентрація ВІЛ у них різна.

Основні шляхи зараження – статевий, трансфузійний (при пересадженні органів і тканин), трансплацентарний (від вагітної матері до дитини через материнське молоко).

Найбільшою ймовірністю заразитися ВІЛ/СНІД мають наркомани, що вводять наркотики внутрівенно, чоловіки-гомосексуалісти; особи, яким перелили інфіковану кров; повії та їхні діти. Проникненню вірусів у кров’яне русло сприяють мікротравми слизової оболонки статевих органів чи органів прямої кишки, переливання крові та її фракції, неперевірених на наявність вірусу; використання інфікованих голок і шприців; штучне запліднення, нерегламентоване вимогами перевірки на СНІД.

Від інфікованих матерів у 50% випадків народжуються діти, інфіковані ВІЛ. Більшість з них помирає протягом перших місяців життя. В наш час існує вірогідність зникнення ризику передачі ВІЛ-інфекції від матері до плода. При вчасному лікуванні вірогідність передачі знижується до 1%, без лікування вона становить 30%. Передача вірусу імунодефіциту дітям від матері може фіксуватися тільки протягом 18 місяців, і якщо дитина не захворіє імунологічними методами виявити захворювання не можливо. Так в Сумській області за минулий рік народилося 50 віл інфікованих дітей, 20 дітей зняті з обліку, 5 – залишилось з ВІЛ, 3 дитини уже хворі на СНІД.

 

Ведуча. Чи можуть комахи передавати ВІЛ, якщо до цього укусили ВІЛ-інфіковану людину? Звернемося до лікаря.

 

Лікар.

ВІЛ не передається: Побутовим шляхом через: рукостискання та обійми; постільну та натільну білизну, спільне користування верхнім одягом; посуд, страви, мило, монети та паперові гроші; рушники, плавання в басейні, туалети (унітази); дверні ручки, спортивне знаряддя, поручні у транспорті; іграшки, предмети шкільного вжитку; чхання, кашель;

Через укуси домашніх тварин, комарів, кліщів, клопів, вошей, мух, бджіл.

Чому комар не може переносити ВІЛ-інфекцію? По-перше, збудник не розмножується в організмі комах, а гине у їхніх шлунках, оскільки може існувати тільки у клітинах людини. По-друге, комар ссе кров, а вприскує слину. Якщо навіть інфікована кров залишається у хоботку комара, то для передачі людині вірусу в кількості, необхідні для зараження, він мав би  зробити, згідно з підрахунками вчених, 2800 укусів. По-третє, після того, як комар нап’ється крові, він не кусає протягом 4-х днів. А за цей час, як показали дослідження, вірус гине.

Також ВІЛ не передається повітряно-краплинним шляхом.

Вірус ВІЛ нестійкий у зовнішньому середовищі, він гине при температурі 56°С протягом 30 хвилин, при 78°С і через 10 хвилин він інактивується етиловим ефіром, ацетоном, 1 % розчином глютаральдегіду, 0,2% розчином гіпохлориду натрію. Вірус зберігає свою життєдіяльність у висушеному стані протягом 4-6 днів при температурі 22°С, а при нижчій температурі значно довше.

 

Ведуча: Анкетування показало, що не всі ми добре знаємо симптоми ВІЛ. Я пропоную послухати лікаря, який розповість про клінічні вияви хвороби.

 

Лікар-інфекціоніст. Інкубаційний період захворювання можна поділити на кілька стадій.

Перша стадія триває від 3-8 тижнів.

Симптоми інфікування відсутні, вірус проникає в білі клітини крові Т-лімфоцити, а також нервові клітини. У них він розмножується, а іноді проникає в інші клітини і вражає їх.

На другій стадії (стадія гострого захворювання) виникають первинні прояви інфекції: підвищується (до 38,5°С-39,5°С) температура тіла, може виникнути біль у суглобах і м’язах, висипання на тілі, ангіна, збільшення декількох груп лімфатичних вузлів, печінки і селезінки. На цій стадії, тривалість якої 1-3 тижні, вірус інтенсивно розмножується і до нього починають виробляти антитіла. З часом названі симптоми зникають, а в крові вже можна виявити антитіла до ВІЛ, захворювання переходить у третю стадію безсимптомної серопозитивності, що триває від кількох місяців до кількох років.

Четверта стадія – людина, інфікована ВІЛ, має деякі загальні симптоми вірусної інфекції, але не має критеріїв для постановки діагнозу СНІД. Характерними є періодична безпричинна гарячка або нічне потіння, втрата до 10 % маси тіла, постійна слабкість, втомлюваність, неврологічні симптоми (короткочасна втрата пам’яті, зміна ходи, порушення сну, депресія).

П’ята стадія – власне СНІД. До основних симптомів захворювання належать втрата маси тіла, тривала гарячка, а також постійний кашель протягом одного місяця, генералізований сверблячий дерматит, хронічна прогресуюча і розсіяна герпетична інфекція.

СНІД-індикаторними захворюваннями є генералізована саркома Капоші, стрептококовий менінгіт, виявлення яких є достатнім для постановки діагнозу СНІД. Діагноз має бути підтверджено лабораторно.

 

Ведуча. Ми запросили до нас в студію завідувача тест-лабораторії. Просимо Вас розповісти про тестування на ВІЛ-захворювання. Що необхідно здати для аналізу на ВІЛ?

 

Завідувач лабораторії. Віруси, зокрема й ВІЛ, виявляються за допомогою  спеціальних методів дослідження крові. Коли вірус з’являється в організмі, імунна система починає виробляти в імунних клітинах специфічні білки-антитіла, які організм продукує у відповідь на появу антигену, щоб знищити або нейтралізувати бактерії, віруси, отрути та інші шкідливі для організму речовини.

Наявність антитіл у крові людини свідчить про те, що в її організм потрапила інфекція. Основні методи діагностики ВІЛ-інфекції включають виявлення антитіл до вірусу, вірусних антигенів (речовина зазвичай  органічного походження, яку розпізнає імунна система і продукує антитіла для боротьби з нею) і виділення вірусу в культурі клітини. Стандартним методом діагностики ВІЛ є визначення антитіл до вірусу за допомогою імуноферментного аналізу (ІФА).

З моменту проникнення ВІЛ в організм людини проходить від 2 до 12 тижнів, упродовж яких організм ще не продукує достатню кількість антитіл, що їх уже можна було виявити у крові за допомогою імуноферментного аналізу. У цей період не можливо виявити вірус в організмі, позаяк він ще не нагромадився в достатній кількості. Тому людям, що проходять тестування на ВІЛ методом ІФА, рекомендують за наявності негативного результату повторити аналіз через 3 місяці.

Вірус може жити в організмі людини до 10-12 років, перш ніж людина виявить симптоми захворювання. Весь той час інфікований може передавати вірус іншім.

При ВІЛ-інфекції, як і при діагностиці інших інфекційних хвороб, прямим доказом наявності захворювання є виявлення власне збудника. Виділення ВІЛ з діагностичною метою практично не застосовують через високу вартість і складність подібних досліджень.

Впровадження в лабораторну практику молекулярно-біологічних методів досліджень відкрило нові перспективи в діагностиці і профілактиці ВІЛ-інфекції. За допомогою цього методу можна виявити ВІЛ навіть у період відсутності в крові антитіл або при кількості, недостатній для виявлення серологічним методом.

 

Ведуча Чи можна сьогодні вилікувати хворобу? Чи існують якісь ліки, щоб продовжити життя ВІЛ-інфікованим людям? Послухаємо лікаря, який розповість про можливість лікування хворих ВІЛ.

 

Лікар-інфекціоніст. Нині в світі над розкриттям таємниць ВІЛ і пошуками нових ефективних засобів лікування та профілактики цієї хвороби працюють близько 200 тис. учених і лікарів, більш як 1200 дослідницьких лабораторій і клінік. Але ефективної вакцини проти цієї хвороби досі не знайдено. Провідними вченими світу ведуться пошуки в найрізноманітніших напрямках. Адже вакцина повинна відповідати основним вимогам:

• викликати нейтралізацію ВІЛ до того, як він проникне в структуру центральної нервової системи;
• забезпечити розпізнання імунної системи всіх антигенних варіантів ВІЛ;
• гарантувати захищеність усіх вакцинованих, викликаючи найменший ризик, що сама вакцина викличе ВІЛ.

Отож проблема лікування ВІЛ-інфекції – це абсолютно незвичайна медико-біологічна ситуація, яка вченим всього світу постійно «підкидає» все нові невідомі задачі.

У світовій практиці не існує ліків, здатних вилікувати ВІЛ. Є ряд препаратів, які пригнічують розмноження вірусу і продовжують життя хворому. Але всі вони дуже токсичні. Деякі з них можуть ушкоджувати червоні та білі кров’яні тільця, особливо на пізніх стадіях захворювання, інші викликають запалення підшлункової залози та ураження периферичних нервів, що супроводжуються важким больовим синдромом.

Лікують ВІЛ-інфекцію гамма-інтерфероном, пересаджують фрагменти вилочкової залози. Але це тільки дещо пом’якшує процес.

Лікування ВІЛ-інфекції є дуже дорогим (3-3,5 тис. грн. в рік на одного хворого) та дуже виснажливим через жорсткий графік приймання ліків і велику кількість препаратів.

 

Ведуча. Давайте з’ясуємо, як суспільство ставиться до СНІДу. Питання про те, як поводитися, якщо близька людина інфікована ВІЛ, постає нині перед багатьма людьми.

Звернемося до психолога Всеукраїнського центру профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІД.

 

Психолог. ВІЛ-інфікована людина не є небезпечним для навколишніх людей під час побутових контактів. ВІЛ-інфікований чи хворий на СНІД – це насамперед людина, наділена такими самими правами, почуттями, бажаннями, надіями, як і здорові люди. Тому основною допомогою таким людям є моральна і фізична підтримка з боку лікарів, сім’ї, родичів. Інфіковані діти можуть відвідувати дитячі садки, школи. Хворі на ВІЛ можуть відпочивати у звичайних санаторіях, будинках відпочинку, пансіонатах. (Відеозапис-звернення ВІЛ-інфікованої людини).

 

Ведуча. У «світі ВІЛ» недостатній захист прав людини може стати питанням життя і смерті. І, навпаки, захист цих прав допомагає людям уникнути інфекціям або подолати наслідки ВІЛ/СНІДу.

Я хочу попросити юриста зробити короткий огляд та аналіз українського законодавства щодо боротьби з ВІЛ/СНІДом.

 

Юрист. Відповідно до Указу Президента України  від 1 листопада 2001 р. «Про невідкладні заходи попередження розповсюдження ВІЛ-інфекції/СНІД» і Постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 р. № 116 при Кабінеті Міністрів України створена Урядова комісія з профілактики ВІЛ-інфекції/СНІД. У законодавчих актах України вказано про карну відповідальність за передачу ВІЛ. Свідоме зараження ВІЛ особою, яка знала про наявність у неї інфекції, зумовленої цим вірусом карається позбавлення волі на термін до 8 років. Також регулюється забезпечення рівності правового стимулу вразливих груп, особливо дітей.

У статті 7 Закону України «Про профілактику захворювання СНІД і соціальний захист населення» встановлюється можливість самостійного прийняття рішення на медичне втручання в цілому (а, значить, і на проведення тестування на ВІЛ),  починаючи з 15 років.

 

Ведуча. Чи є в нашому місті, районі хворі на ВІЛ/СНІД?

Так, картина невтішна. За даними Сумського центру профілактики й боротьби з ВІЛ/СНІДом (на 01.07.2012), у Сумському районі зареєстровано 37 ВІЛ-інфікованих і 9 людей хворих на СНІД. За весь період спостережень за розвитком ВІЛ-інфекції померло 3 жителі нашого району.

Якщо людина, котра проживає в Сумському районі хоче пройти обстеження на виявлення вірусу в крові, куди вона може звернутися?

Спеціаліст Сумського центру профілактики і боротьби з ВІЛ/СНІДом. У Законі України «Про запобігання захворювання на СНІД та соціальний захист населення» викладено умови про порядок медичного огляду з метою виявлення зараження ВІЛ. Обстежуваним гарантується безпека медичного огляду, його добровільність, анонімність та конфіденційність інформації про результати огляду. Розголошення наслідків аналізу карається позбавленням волі терміном до 2 років.

У Києві створено службу профілактики ВІЛ-інфекції. Якщо вас хвилюють проблеми ВІЛ, за консультаціями можна звернутися до служб «Здоров’я», в Сумський центр профілактики і боротьби з ВІЛ/СНІДом. Пройти анонімне обстеження можна в Центральній районній лікарні, в кабінетах довіри міської та обласної поліклініки, в шкірно-венеричному диспансері. Анонімність гарантується законом.

 

Ведуча. Які методи захисту від інфекції можуть запропонувати ваші спеціалісти?

 

Лікар-інфекціоніст.

- використання презервативів;

- скринінг донорської крові (масове обстеження населення з метою

виявлення осіб з певним захворюванням);

- теплова обробка фактора крові VІІІ;

- відмова від грудного годування дитини;

- використання загальних заходів захисту в медичних установах під

час проведення процедур з кров’ю;

- консультації і тестування на ВІЛ;

- семінари;

- соціальний маркетинг.

 

Ведуча. Дотримуючись цих правил, збережемо своє здоров´я і життя та зробимо внесок у боротьбу з поширенням ВІЛ-інфекції. Ця червона стрічка – символ боротьби з ВІЛ/СНІДом – поєднала людей багатьох країн. Маємо надію, що вчені знайдуть ліки проти хвороби.

Дякуємо нашим гостям, глядачам за серйозне ставлення до проблеми ВІЛ/СНІДу. І нехай ніхто не залишиться байдужим до почутого.

Скажемо ще раз гуртом “Зупинимо СНІД разом!”

 

Звучить приспів пісні “Queen” у виконання Фреді Меркюрі.