"Зустріч 4-класників із майбутніми першокласниками". Година спілкування

 

Ми завітали в дитсадочок

 

 

                                     Зустріч 4-класників та        

                                           класного керівника

                                          з майбутніми

                                 першокласниками

 

 

 

 

 

 

 

 

Перебіг зустрічі:

Вчитель:

• Не за синіми морями, не за високими горами,

 а в тихім раї на землі проживають діточки малі.

 Тут чудовий і затишний дім,

як добре дітям знаходитись у нім!

• Це дитячий садочок, в який ми завітали,

Та всіх присутніх тут щиро вітаєм!

Та тільки от не знаємо ще ми,

Де так піклуються за щирими дітьми?

Як називається ваш дитячий садок?

Де люблять і  шанують так діток?

Малята:  Ромашка!

Вчитель:  Дякуємо щиро за зустріч таку милу!

1 учень:

А ми прийшли вас також привітати.

Про рідну школу нашу розказати.

Про життя наше цікаве і щоденне,

Не святе, а щасливе й повсякденне!

2 учень:

Наша школа початкова незвичайна і чудова!

Кожен вчитель – особливий:

Чи веселий, чи мрійливий,

Чи завзятий, чи спокійний, але щирий і надійний!

3 учень:

Школа, наче мати , всіх нас пригортає

Та дає знання нам, щоб ішли у світ.

І у людських долях ясним сонцем сяє,

Дорога і рідна нам з маленьких літ.

4 учень:

Це дитинства світла й радісна країна.

Тут вирує щастя, і пісні, і сміх.

Вчиться пізнавати світ складний дитина.

Тут відкриті двері для дітей усіх.

5 учень:

В школі  навчаються діти великі й малі,

Поряд з ними ідуть там вчителі.

В школі  навчаються читати, і писати, й рахувати.

Там цікаво всім завжди!

6 учень:

В школі ми вчимося вчитися й дружити,

Труднощі долати і злітати ввись,

Мріяти, трудитись і перемагати…

Все це знадобиться у житті колись.

7 учень:

Різні діти в нашій школі.

Всі вони такі чудові!

Є в нас гарні співаки, є і музиканти!

Знають всі про їх таланти!

(виконання пісні «Вчать у школі»)

Не запізнюватись в клас,

Завдання робить щораз –

Вчать у школі ( 3 р)

Вміти добре рахувать,

Додавать і віднімать –

Вчать у школі ( 3 р)

 

Скільки буде двічі два,

По складах читать слова –

Вчать у школі ( 3 р)

Щоб дорослих поважать

І малих не ображать –

Вчать у школі ( 3 р)

 

Книги гарні вміть читать,

Щоб про все на світі знать –

Вчать у школі ( 3 р)

Чесність змалку берегти,

До людей з добром  іти –

Вчать у школі ( 3 р)

 

Вчитель: Діти, та в школі і про казку не забувають. Казок чимало є на світі веселих і сумних. Питання постає лиш в тому, чи можна жить без них?

• Отож, і ми на шляху у світ казок.

Казка стукає у двері,

Привітаємо її.

І щоб там не говорили

Ми впізнаємо її.

( з’являється Софія прекрасна і Буратіно)

Софія прекрасна:

Добрий день! Я чула голос,

Мене кликали сюди?

А,бешкетнику, це ти! ( до Буратіно)

Скрізь ти встиг накоїть лиха, а тепер сидиш вже тихо?

Буратіно:

Ой, пробачте, я не знав.

Софія прекрасна:

Ти із дому утікав

І букварика продав.

Гроші хитрий кіт украв,

А ти й далі ловив гав.

Неуважний, хвалькуватий!

Що ж з такими слід робити?

От якби ти не лінився,

А старанно й гарно вчився.

Якби щодня мчав на урок –

Не допустив би помилок.

Буратіно:

Що ж мені тепер робити?

Софія прекрасна:

Швидко літери учити!

Тобі поможе перший клас!

Такий чудовий як у нас!

( раптом з’являється Незнайко, він біжить і кричить)

Незнайко:

Ой-йо-йой! Ледве наздогнав тебе, Червона Шапочко!

Червона Шапочка:

• Незнайку, добрий день! А чого це ти так репетуєш?

Незнайко:

• Від злодія втікав!

Червона Шапочка:

• Від якого злодія?

Незнайко:

• Від такого звичайнісінького собі злодія! Хотів украсти у мене мою шапку!

Червона Шапочка:

• А навіщо йому твоя шапка?

Незнайко:

• Як навіщо? Ти що, не знаєш, чим більша шапка, тим розумніша голова!

Червона Шапочка:

• Ой, Незнайку, розсмішив! У тебе розумна голова! Та тебе ж так і прозвали – Незнайком, бо ти ніколи не ходив у перший клас і все життя не прочитав жодної книжки!

Незнайко:

• Хто я ?! Та я всі книжки давним-давно перечитав!

Хто сказав вам, що Незнайко

Не читає зовсім книг?

Це неправда! – Так і знайте,

Жить не можу я без них!

 

Я читаю безупинно

П’єси, вірші і казки

Від зупинки до зупинки,

Ну, а потім – навпаки.

 

Я про дідуся Мазая

Казку знаю назубок,

Він, заходячи в трамвай,

Забував купить квиток.

 

Бармалей спіймав дельфіна,

Чорномор замерз в снігу,

А кирпатий Буратіно

Покохав Бабу Ягу!

Червона Шапочка:

• Зупинись, зупинись, Незнайку! Ти ж усе переплутав! З тебе ж усі сміються! От що значить не ходити до школи!

Незнайко:

• Всі сміються? Ой, як соромно! Що ж мені робити?

Червона Шапочка:

• Доведеться йти у перший клас! А зараз давай разом привітаємо цих маленьких, сміливих дітлахів, які скоро переступлять вперше шкільний поріг та зі звичайнісіньких хлопчиків і дівчаток перетворяться на УЧНІВ!

Незнайко:

• Дорогі друзі! Скоро ви станете учнями. І кожного дня отримуватимете подарунки. Але це не цукерки, не тістечка, це -  ЗНАННЯ!

Червона Шапочка:

• Тож бажаємо вам бути добрими, чесними, наполегливими, працелюбними і розумними!

Незнайко:

• Нехай кожен з вас стане яскравою зірочкою нашої школи!

Учитель: 

• А в школі вас чекає мандрівка по абетці – дорога в дивний край, в чудовий край, що зветься країною ЧИТАЙ.
• Ось поні скаче шляхом, який веде щодня до радості, що зветься країною ЗНАННЯ!

( інсценізація зустрічі Поні і Лунтика)

Лунтик:

• Доброго дня, красунечко! І куди це ти так поспішаєш?

Поні:

• Звичайно ж, до своїх друзів! В мене є для них гарна новина.

Лунтик:

• Ти, мабуть, смаколики їм везеш?

Поні:

•  От і не вгадав. Я їм несу дуже гарну новину – мені мама купила портфель.

Лунтик:

• Портфель? А з чим його їдять?

Поні:

• Ох і відсталий ти, Лунтику!
• Діти, розкажіть Лунтикові, для чого існує портфель?

( відповіді діток)

• Отож я іду вже до школи в перший клас!

Лунтик:

• І чого до тієї школи ходити?

Поні:

• Як чого? Вчитися!

Лунтик:

• А що потрібно покласти в портфель?

Поні:

• Приготувати шкільне приладдя. А яке ви знаєте, діти? Спробуйте відгадати:
• Невеличка хатка, там живуть малятка.

Ми, їх гостроносих у портфелі носим! ( олівці)

Олівець:

Можу бути я червоний, рожевий і синій,

 Можу все намалювати маленькій дитині.

Ось такий я молодець, чудний друг ваш Олівець!

Поні:

Я беру в свою правицю

Із пенала помічницю.

Крапка…рисочка…карлючка…

Разом пишем – я і … ( ручка)

Ручка:

Ім’я моє всім відоме,

У вас всіх таких по дві,

Та тільки жодна з них не може

Писать, хіба що уві сні.

Поні:

Чи в лінійку, чи в клітинку,

Чистим був, та за хвилинку

Мерехтить від цифр і літер.

Здогадались, що це, діти?

Ручці він говорить: «Прошу!»

Це шкільний учнівський … (зошит)

Зошит:

Привіт! Уклін вам шлю до ніг!

Я можу буть зелений, червоний чи синій,

Та тільки завше білий буваю в середині.

Життя моє нелегке, ніхто вперед не знає –

Лінивій чи старанній попадешся дитині.

Як гарно все напише, то виведуть оцінку,

Тоді я аж співаю, немовби я сопілка.

А як щось намарає та помилок наробить,

Так важко, ви би знали, та що вже тут поробиш.

Поні:

Її шанує кожен.

Вона повідать може

Про все на світі білім

І дорослим, й дітям…

До знань веде доріжка,

Коли з тобою …   (книжка)

Книга:

У книжці думка, мудрість, правда й сила,
І знань в ній невичерпне джерело.
Вона багато поколінь навчила
І до людей несе і світло, і тепло.

 

Дружба з книгою – це свято.

Не було б її у нас, ми б не знали так багато

Про новий і давній час.

Є книг багато – радісних, печальних,

Товстих, тонких, барвистих, наче жар.

Але одна усім книжкам начальник,

 І звуть її Буквар!

Буквар:

Я Букварик вам відомий,

Дуже гарний малюнковий,

Залюбки всіх вчу читати –

Нема часу спочивати.

Кожен рік мене листають

Ніжні пальчики нові.

Хай же розум здобувають

Любі діточки малі.

Вчитель:

• Діти, підніміть руку, в кого вже є новий портфелик?
• Скажу вам по секрету – всі новелі портфелики для школяриків дуже-дуже сподіваються, що їх малюки шануватимуть, триматимуть в чистоті і порядку.

(інсценізація «А що в портфелі?)

1 учень:

Що таке на дворі сталось?

Що за крики? Що за галас?

• Бий! Давай! Суддю на мило!

Зрозуміло:  там -  футбол,

І комусь забили гол!

Два портфелі, як і слід, штанги замінили,

На воротах - мій сусід, воротар умілий.

Знов – прохід! Ось-ось заб’є! Штанга!

2 учень:

Ах, невдало…

Із портфеля все як є геть повипадало!

Нумо, гляньмо, що у ньому,

Поки йде завзята гра, бо ж портфель  -

Усім відомо – є обличчям школяра!..

3 учень:

Ось – книжки. Та що це з ними?

Чом вони у плямах синіх?

Пошматовані, брудні,

Страшно глянути на них!

Подивіться на сторінку –

Не сторінка, а картинка.

Помальована така!

4 учень:

Ось - якийсь папір в лінійку,

А на нім – товстенька двійка.

Що ж воно? Пробачте, прошу,

Виявляється це – зошит.

Але дивний він такий,

Мов іде у ньому бій!..

5 учень:

Буква з буквою зчепились –

Аж гуде навкруг земля:

І штовхаються щосили,

І вилазять на поля!

6 учень:

Ось щоденник. Що за диво?

Та невже Юрка?!

І впізнати неможливо –

Чистота у нім така.

Розгортаємо сторінку…

Гляньте – чиста, як сльоза.

Де поділися оцінки?

Їх напевно, кіт злизав…

7 учень:

Ну, звичайно! Подивіться:

Онде – слід від одиниці.

Онде двійку стерто вправно.

Ну, нарешті, я узнав.

Чом і чистим, і охайним

У Юрка щоденник став.

8 учень:

Ось - дрібніші речі далі:

Ручка й гумка у пеналі,

Два обтертих олівці

Та чотири камінці.

А навіщо камінці?

Щоб ганяти горобців,

Чи жбурляти тишком-нишком

У якусь бездомну кішку.

9 учень:

Ось який портфель незвичний

У знайомого мого.

Отаке його обличчя –

І не бачити б його!

Що ж… гадаю, всім нам ясно,

Інших слів тепер нема:

Нечупара і ледащо –

Ось він хто, Юрко Ганжа.

Учитель:

• Діти, чому ж Юрка назвали нечупарою?
• Чи можна так поводитись із шкільними речами?
• Чи потрібен такий портфель учням в школі?
• Діти, можливо хтось із вас хоче мати такий портфель із даними речами?

Учитель:

• Видно, що ви, дітки, старанно готуєтеся стати школяриками. Та на вашому шляху траплятимуться різні перешкоди. Тож давайте з вами пограємось і ще раз переконаємось, що ви вже майже першокласники!
• Пограємось у гру «Трапляється – не трапляється». Ви згідні?
• Тож я говоритиму, а ви уважно слухайте. Якщо таке буває – сидіть, а коли ні – вставайте.
• Вовк блукає лісом.
• У каструлі кашка вариться.
• Човен по небу пливе.
• Кицька гуляє по даху.
• Дім малює дівчинку.
• Собака гавкає на подвір’ї.
• Бабуся вчиться в школі.
• Всі вихованці дитячого садка «Ромашка» хочуть навчатися в школі.
• Дякую!
• Але що це за метушня?
• Хто це ще намагається зустрітись із вами, дітки?

( з’являються Марійка і Ведмідь)

Марійка:

• Все, Косолапий, веди мене до школи. І не якоїсь там лісової. Хочу у Вільшанську ЗОШ І-ІІ ступенів!

Ведмідь:

• Ну, що за морока! Тобі ще не виповнилось 6 років, тож до школи ще не візьмуть!

Марійка:

• Хочу в школу! ( 3 р.)

Ведмідь:

• Що мені бідолашному робити?  Як же це дівчисько відговорити?

Марійка:

• І не намагайся, я вже все вирішила!

Ведмідь:

• Справа в тім, що до школи треба готуватись. Вміти рахувати, звуки називати ще й все навколо знати!

Марійка:

• Ну що ж ти, Михасю, такий неповороткий і недовірливий. Я вже повністю готова до школи!

Ведмідь:

• Чекай! Чекай! Зараз перевіримо!
• А назви-но мені п’ять диких тварин.

Марійка:

• Та без проблем… тигр, тигриця і … троє тигренят.

Ведмідь:

• А що ж таке дрімучі ліси? Відповідай хутенько!

Марійка:

• Це ті ліси, в яких добре дрімати…

Ведмідь:

• Назви, будь ласка, частини квітки.

Марійка:

• Пелюстки…, стебло і… горщик.

Ведмідь:

• А яка ж тривалість життя миші?

Марійка:

• Це цілком і повністю залежить від кішки. Ну все, досить, досить, досить!

Ведмідь:

• Діти, чи можна Марійці йти у перший клас?

Марійка:

• Чого ти ще питаєш? Хіба не зрозуміло? Я – дівчинка уміла!!!

Ведмідь:

• Слід мені поспішати, портфелика Марійці наготувати…

Марійка:

• До зу-стрі-чі, друзі,  в першому класі. Я на вас, малюки, че-ка-ю!

 

Учитель:

• Ну от,  Марійка поспішає до нашої школи, щоб не запізнитись. І хоч у відповідях помилки допускала, та вона вже знає, що саме школа дає знання! І з часом з маленької Марійки виросте старанна учениця. Як ось ці Дівчатка!

( танок  Матрійок)

1. Приготуйте фотоплівки,

В нас дівчатка просто клас!

Заспіваємо частівки

І для себе, і для вас! Є-єх!

2. І нехай ми не найстарші,

Але вже не малюки.

Знають всі в четвертім класі –

Це також випускники! Є-єх!

3. Вже позаду початкові,

Перейдем у п’ятий клас.

Тож приймає старша школа

У свою сім’ю і нас! Є-єх!

4. Ой провчились всі роки

Ми ну просто залюбки!

На уроках ми – сороки,

На перервах – козаки! Є-єх!

5. Всічастівки проспівали.

І все вийшло -вищий  клас!

А тепер, щоб пам’ятали,

Потанцюємо для вас! ! Є-єх!

 

• А ви, діти, також підготувались до першого класу?
• Не так, як ось цей хлопчик Вітя?

(Гра за віршем Галина Малик « Геть усе, усе на світі»)

1 учень:
Геть усе, усе на світі
Переплутав хлопчик Вітя.
2 учень:

Каже: – Діти вчаться в полі,
А комбайн працює в школі.
3 учень:
Всіх людей стрижуть в лікарні,
А лікують в перукарні.

4 учень:
Ми книжки берем в аптеці,
Ліки – у бібліотеці.
5 учень:
От який Вітьок дивак!
Ти ж бо знаєш – це не так!

6 учень:
Діти звісно вчаться в …
А комбайн працює в …

Ми лікуємся в …
А стрижемся в …
Ліки беремо в …
А книжки – в …
                           

Учитель:

• Молодці!

1 учень:

Шановне дошкільнятко!

Збирайся в перший клас.

Замінять тут і маму, й татка,

Ти в школу поспішай до нас.

2 учень:

Бо тут тебе чекають

Стежинки «Букваря»,

Твій клас, і дошка, й парта,

І вчителька твоя!

3 учень:

Діти в школу йдуть щодня,

Бо вона дає знання.

Бачте? Діти у дворі –

Йдуть до школи школярі!

4 учень:

Тебе матуся й тато

До школи приведуть.

Роботи там багато –

Отож, у добру путь!

5 учень:

Ти іграшку з полиці

Улюблену візьми,

Вона ж бо знадобиться,

Як попрацюєм ми.

6 учень:

Тобі, дитино,

В школі учитись і рости!

Тож май міцне здоров’я,

І хай тобі щастить!

7 учень:

Бо треба добре працювати

Так, щоб честь не плямувати!

Старанно усім вчитись,

Мандрувати і писати.

Та здоровими  зростати –

Рідну школу прославляти!

Разом:   До зустрічі в нашій чудовій школі!