ЗУСТРІЧ ПОКОЛІНЬ «АФГАНСЬКІ ДОРОГИ ВІЙНИ»

7.  Нехай поетів  родить не війна, 
     Нехай черпають фарби тільки з миру. 
     Кохання, барви квітів і весна 
     Натхненням напувають їхню ліру 
8.    Пам'ятайте, друзі, цих людей довіку, 
      Тих, хто повернувся і поліг в боях. 
      І вклонімось всі ми низько до землі їм, 
      Квітами устелимо їх тернистий шлях

 

Звучить пісня «Ребята из Афгана»

Учні дарують квіти гостям

 

9.Хто ж відповість

  Як захлинався бій останній

  І ущухав вогонь атак

  Упав юнак в Афганістані

 Двадцятирічний мій земляк

 Упав, з очей спадали зорі

 Темніла неба пелена

 О, Боже мій, що тільки творить

 Людьми придумана війна

 

10.Хто ж відповість за юні долі

     У крові викупаний стяг?

     Коли і як приспати болі

     В людських знівечених серцях?

 

11.А може скажуть кладовища

     Вустами жалібних троянд

     Чом дев’ять літ там юність нищив

     Для нас чужий Афганістан?

 

Презентація «Одвічний біль Афганістану»

 

12. Правда про Афганську війну… Вона різна. Нерідко вразлива і гірка.

 

13.Офіційно афганська війна тривала з 25 грудня 1979 року до 15 лютого 1989 року.15 лютого 1989 року для багатьох став днем, коли скінчився рахунок втратам наших солдатів, військовослужбовців

 

  14. Отож, саме сьогодні 15 лютого 28-а річниця виведення військ з території Афганістану.        

 

15. 29 років, що минули, об’єднали колишніх воїнів – інтернаціоналістів у одну родину, де біль одного відлунюється болем в інших, а радість стає загальним почуттям                                                         16. Слово надається нашим шановним гостям, аби ще раз з гіркотою згадати ті пекельні дні тяжких випробовувань у долі кожного з вас     

 

17.Летіли на Україну чорні тюльпани, несучи на бортах тисячі наших хлопців, які загинули в боях, які померли від  ран і контузій                                                                     

 

18.Сивіли від горя батьки й матері, ховаючи своїх дітей, сиротіли діти, вдовами ставали жінки в мирний час. Багато матерів і батьків не дочекалися своїх синів, котрі не сказали: «Мамо, я живий! Я повернувся!»

 

19.  Летіли в Україну «чорні тюльпани» з цинковими  гробами. Україна втратила близько 4 тисяч молодих хлопців, 6 тисяч стали інвалідами, ще 72 чоловіки залишились у полоні або пропали безвісти.

 

20. Із Запорізької області афганське пекло війни пройшли 5190 чоловік, загинуло – 127. Свої голови склали троє наших земляків – Юрій Пузанов, Михайло Синельник та випускник нашого училища Володимир Ворона

 

 21.    Двадцять вісім років... Багато чи мало? 
            Кожна сім'я веде власний свій лік 
            З тої пори, коли перші "двухсоті" 
            З "Півдня" летіли... Несучи крик 
             Рідної мами, що сина чекала 
             З війська, додому, в сім'ю до батьків. 

 

Надія Кравченко читає поезію

 

22.       Смерть їх безжально забрала,      

            В землі сховала сирій

            Голови низько схиляєм

            Пам’яті їхній святій.                      

 

23.       Поставте скибку хліба на стакан

            І голови схиліть в скорботі вічній,

            За тих, кого убив Афганістан,

            Чиї він душі зранив і скалічив…

 

24.       Схилімо ж голови перед світлою пам’яттю тих, хто залишився вічно молодий, увійшов навічно у безсмертя. Оголошується хвилина мовчання

 

Хвилина мовчання. Биття серця

 

пісня у виконанні Надії Кравченко(«Океан Ельзи»)

 

25.Час і досі не загоїв рану

      Цей одвічний біль Афганістану

      Вона сліпить прожектором - лучем

      Пройшли роки та пам'ять не втече

 

26. Покоління воїнів – афганців пройшло кривавими дорогами афганської війни  залишаючи на них життя і біль втрат. Ми це пам’ятаємо. І на підтвердження  цього стоять сотні пам’ятників та пам’ятних знаків по всій Україні, сотні могил.

 

27. Афганістан ще довго буде щеміти в грудях багатьох з нас, бо загиблих не повернути. Багато молодих воїнів-інтернаціоналістів були нагороджені орденами і медалями. Але найвищою нагородою для тих, хто уцілів є життя, а для загиблих – пам'ять

 

28. О, Україно! Ніжно пригорни

      Усіх живих своїх синів, як мати

      Щоб ми уже не бачили війни

      Не чули щоб ніколи звук гармати

 

29.Хай буде все, що має бути

     І тихі радощі життя

     Калини цвіт і вишень біле диво,

     І мирних ранків сонячність щаслива,

     І наша вдячність нескінченна,

     І України бойові знамена.

 

30. Бажаємо всім Вам здоров’я, щастя, миру, душевного спокою, злагоди, добробуту у великому домі, який зветься Україна

 

Пісня Желаю» у виконанні Софії Рісти

 

31. Стільки років щасливої тиші

      Та вривається голос в ефір,

      Що благає, нагадує, кличе:

      Захистіть, збережіть, люди, мир!

 

 

32. Кожен день, кожен час пам’ятайте

      Скільки жертв нам війна принесла

      Все, що можна для миру віддайте

      Збережіть для нащадків життя!

33.   Сьогодні, хто пройшов афганське пекло, твердо кажуть:Хай те ніколи не повториться, як і будь-яка війна, а лишиться тільки на сторінках історії

34.  Віримо, що в наших родинах завжди світитиме сонце миру, добра, щастя і злагоди

 

35.  Дякуємо нашим гостям, що завітали до нас на зустріч поколінь, а учням та працівникам ліцею за увагу

 

36. До нових зустрічей! На все добре!

 

Звучить пісня «Ребята из Афгана»

Фото на згадку

1