Зв'язок поколінь, поглиблене знайомство наших дітей з культурою, звичаями і традиціями родини та рідного краю

Зв'язок поколінь, поглиблене знайомство наших дітей з культурою, звичаями і традиціями родини та рідного краю

(Розробка батьківських зборів у 8 класі)

Мета: підвищення педагогічної культури батьків, поповнення їх знань з питань виховання дитини на засадах етнопедагогіки в родині та школі; сприяння згуртуванню батьківського колективу, залучення їх у життєдіяльність класного співтовариства; вироблення колективних рішень і єдиних вимог до виховання дітей на народних традиціях ; пропаганда досвіду успішного сімейного виховання.

Вид зборів: тематичні, присвячуються вирішенню актуальних питань виховання на засадах етнопедагогіки.

Девіз: Пізнай себе, свій рід, свій нарід, свою землю,

- і ти побачиш свій шлях у майбутнє…   

 Григорій Сковорода

Етапи підготовки до батьківського зборів:

1. Обладнання та оформлення місця проведення батьківських зборів. (Добре провітрений затишний кабінет. Виставки творчих робіт учнів, науково - методичної літератури з обговорюваної проблеми).

2. Вибір теми зборів (Разом з батьківським комітетом ).

3. Визначення мети, форми та етапів батьківських зборів ( Що треба зробити? Як? Намітити орієнтири).

4. Вивчення класним керівником та батьками науково - методичної літератури з проблеми.

5. Проведення анкетування, тестування до зборів і обробка інформації.

6. Запрошення батьків та інших учасників зборів.

8. Розробка рішення зборів, його рекомендацій.

Хід зборів:

І. Виступ учителя

Шановні батьки! Пріоритетним у навчально-виховній взаємодії учнів, батьків, педагогів є відродження традицій, забезпечення духовної єдності поколінь, збереження родинних традицій, залучення дітей до народних традицій, звичаїв, побудова на їх основі система виховної роботи.

Одним з таких засобів виховання є народна культура. Вона може служити одним із засобів залучення дітей і підлітків до народних традицій, що, в свою чергу, створює найважливіший аспект виховання духовності, формування системи морально-естетичних, загальнолюдських цінностей.

Саме народна культура навчає, розвиває, виховує, соціалізує, розважає, дає відпочинок, вона ж іронізує, сміється, завдяки їй можна мудро застерегти людину від необачного вчинку шляхом використання народного гумору чи жарту, а то й сатири, мудре прислів'я чи приказку. Етнопедагогіка - це наука про народний досвід виховання і навчання підростаючих поколінь, виховну мудрість певної етнічної спільності людей. У школі дітей виховують педагоги, але існує ще і народна педагогіка. Народ з покоління в покоління передає свій соціальний досвід, своє духовне багатство, своє історичне надбання, створюючи тим самим свою, тільки йому притаманну культуру. Народ - це найкращий історик, письменник, поет, найкращий вихователь, найталановитіший педагог. Народ завжди піклувався про своїх дітей, виховував їх, передавав їм життєвий досвід, навчав мудрості життя. Тому й виник термін «народна педагогіка». Корені народної педагогіки закладено у глибокій сивій давнині. Наші діди і прадіди несли через століття свої вміння і передали їх нам. «Врятувати від забуття» - важливе завдання батьків, школи, громадськості. Це відповідальність, яку повинні розділити між собою вчителі, батьки і діти. Застосування методів етнопедагогіки актуально у наші дні, бо жодне національне відродження неможливе без приведення в дію споконвічних традицій виховання, народної педагогіки.

Музичний супровід. ( Діти виконують українські народні пісні ( на вибір).

Пригадаємо народні прислів’я:

1 Якщо твої плани розраховані на рік – сій жито, якщо на десятиліття – саджай дерево, якщо на віки – виховуй дітей.

2. З дітьми багато клопоту, та без них – і світ немилий.

3. Нащо ліпший клад, коли в сім’ї лад.

4.Хоч і по плечі в воду, аби до свого роду.

5.У кого діток сім, то й щастя всім.

6.Щоб змінити дитину її потрібно любити, вплив буде пропорційний кількості любові.

7.Шануй старших - молодші тебе пошанують.

8.Годуй діда на печі, бо й сам будеш там.

9.Добрі діти - вінець, а злі - кінець.

10.Малі діти не дають спати, а великі - дихати.

11.Коли дитину не научиш в пелюшках, не научиш в подушках.

Отже, наші предки з давніх-давен вважали виховання дітей першочерговим завданням.

ІІ. Виступ перед батьками учнів з номером художньої самодіяльності.

(Інсценування )

ІІІ. Слово вчителя

Кожному з батьків хочеться почути щось приємне про свою дитину. Позитивні риси характеру дитини проявляються швидше і в більшій формі, ніж негативні, отже, батькам слід робити упор на їх більший прояв і розвиток. Батьки опрацьовують індивідуальні характеристики « Позитивне і приємне про вашу дитину». Вони містять позитивну інформацію. У когось вона більше за розмірами, у інших обсяг менше, але факти підбадьорюють батьків і втілюють віру. У процесі виховання можна сформувати характер дитини, можна змінити і ліквідувати негативні риси його характеру і прищепити позитивні. У характері дитини зберігаються і закріплюються в основному такі риси, які постійно отримують підтримку (позитивне підкріплення). Індивідуальні характеристики позитивних досягнень учнів-надійний помічник у цій справі.

ІV.Аналіз анкет батьків, щоб яскравіше уявити обговорювану на зборах проблему.

Анкети роздавались заздалегідь.

Обізнані у методиці народного виховання - 15%.

Чули про етнопедагогіку, але не мають чіткого уявлення -40%.

Хотіли б ознайомитися детальніше - 90%.

VI Теоретична інформація. (Вона повинна бути лаконічною (10-15 хв.). Загальні основи української етнопедагогіки. Поняття про педагогіку, народну педагогіку, етнопедагогіку. З історії розвитку української етнопедагогіки.  Структура української етнопедагогіки. Основні принципи і засоби української етнопедагогіки.

« Етнопедагогіка засуджує»: «Злих та сердитих, упертих, ненаситних, скупих і лукавих, дурних та поганих, крикливих, невдячних, заздрісних, необачних, гульвіс, вередливих, ледачих, нещирих, п’яниць , скалозубів, нікчем, душогубів». Сподіваюсь, таких серед ваших дітей не буде.

Українська етнопедагогіка схвалює: «Розум і силу, знання, працю милу, науку, освіту, усмішку подібну цвіту,хоробрість і мужність, гарну вдачу, мудрість,совість і чесність, гуманність і чемність, працелюбних, вірних, чуйних і надійних». Будемо прагнути виховати у дітей саме такі риси.

Виступи батьків, що бажають поділитися своїм досвідом у вихованні дітей

( багатодітні батьки).

V. Вчитель:

Традиції в Україні цікаві й самобутні, але при всьому дуже різноманітні і поширені. Це дійсно так. І цей факт є доказом існування душі народної, вдячності своїм предкам, глибинної пам’яті. Українські традиції, жива та і цікава народна спадщина, формувалися багато століть. Сьогодні я хочу зупинитися лише на традиціях кухні. Запрошую до слова маму однієї з учениць.

Виступ мами. Я запрошую вас покуштувати найпопулярніше і в Україні, і в нашому селі блюдо. Це, безсумнівно, вареники. Начинкою для вареників може служити товчений картопля, сир, капуста, гриби, ягоди (до 30 різних видів). Пропонує рецепт приготування. Пригощайтеся й пампушками з часником, узваром (припрошує всіх до столу), їжте, їжте, просимо щиро, варенички наші із сиром, картоплею, ще й із капусткою. ( Слухають пісню

« А мій милий вареничків хоче»).

VІ. Пропозиції вчителя

 Однією з найкращих справ, які можуть зробити батьки дитини - це познайомити його з історією своєї родини. Діти повинні знати і пам'ятати родовід, а, коли стануть дорослими, передадуть пам'ять про предків своїм нащадкам. Таким чином можна розвинути інтерес до минулого родини. Залучення дитини до цього знання формує його історичну пам'ять, а це одна з умов, що, ставши дорослим, він сам стане ланкою поколінь.  Зв'язок поколінь стає зримим, коли ми разом з дітьми розглядаємо фотографії наших рідних, розповідаємо історії з їхнього життя, «сімейні легенди». Сумно, що, в основному, далі трьох поколінь ми не знаємо свій родовід. Але саме зараз у нас є шанс змінити ситуацію. У сучасному світі маса технічних можливостей для того, щоб залишити пам'ять про себе надовго для наступних поколінь. До найважливіших засобів підготовки дітей до життя та діяльності слід віднести усну народну творчість, ігри, іграшки, дитячий фольклор, продуктивну працю, звичаї, обряди, ритуали, свята. Будемо втілювати це в практику виховання дітей. І для початку я пропоную кожному учневі з допомогою батьків скласти своє родовідне дерево (« Рослина без коріння вмирає, людина без минулого не живе»). До цієї роботи слід залучити не лише батьків, а й представників старшого покоління. На мою думку, така робота сприятиме тому, що зміниться ставлення дітей до роду, сім'ї, до батька і матері, до померлих пращурів, ніжність, любов до дітей, а побутові стосунки закріпляться, перетворюючись на за­гальноприйняті настанови, в громадську мораль. Діти зрозуміють, що основними критеріями оцінки моральної гідності є праця і повага до батька, матері, старшої людини. Той, хто без належної поваги ставиться до літньої людини – завжди потрапляє в халепу, той, хто забуває про рідних батька і матір, – негідник, моральна потвора. Формування у учнів моральних оцінок з позицій добра, справедливості випливає з народного поняття моралі: моральний той, хто шляхетний, добрий, чесний, праведний.

Наступним завданням вважаю проведення пошукової роботи на тему «Традиції нашого села» (Зібрати, оформити матеріали, створити систему відродження традицій і звичаїв українського народу). Це допоможе розвивати інтелектуальні, духовні, творчі здібності й таланти учнів, сприятиме відродженню багатющих традицій та звичаїв українського народу. Зібраний матеріал допоможе вчителю, учням відновити справжню картину народної культури, сприятиме поповненню дидактичним матеріалом проведення класних годин, уроків тощо.

Яке завдання стоїть перед батьками? Створення умов, що сприяють вихованню дітей засобами народної культури в умовах сім’ї та сучасної школи.

VІІІ. Обмін батьків думками. Пропозиції: Я вважаю, що…

Сьогодні найбільш вдалим було…

Хотілося б більше почути про…

ІX. Висновок

Українські народні традиції - то втілення рис характеру українського народу в його побут, в звичаї, що супроводжують життя кожної людини від народження до смерті, передаються від дідів до онуків уже не одну сотню, а може, й тисячу років.

Шановні батьки! Кожен з нас може стати носієм знань про наш край, всю Україну, про зв’язки історичного і сьогодення, про кращі традиції. Треба постійно піклуватися про те, щоб у дитини був закладений моральний стрижень, що базується на загальнолюдських і національних цінностях. Безумовно, нема єдиного правила для всіх і на всі випадки життя. Всі діти різні. Кожна дитина унікальна і точно також унікальні і наші з вами відносини. Поясніть дитині, що вона повинна бути освіченою, працьовитою, красивою, що і у неї є всі можливості реалізувати себе. Ми - співробітники в цій роботі. Але родина означає набагато більше, ніж сто вчителів.

X. Заключна частина зборів.

( Класний керівник дякує батькам за участь, спільну роботу. Пропонує переглянути матеріали « Сучасні проблеми молоді», а з рештою батьків працює індивідуально: вирішує проблеми в навчанні або поведінці окремих учнів, щоб з'ясувати причини цих проблем і спільно знайти рішення. Ця робота може бути продовжена і після зборів.) Батьки повинні піти із зборів з відчуттям, що зможуть допомогти своїй дитині і класу у цілому.

Проєкт рішення зборів

(Після обговорення і доповнень – голосування за прийняття )

1. Спланувати і провести екскурсії, походи по рідному краю. Збір творів народної творчості села.

2. Розпочати пошукову роботу разом з батьками щодо складання родоводу.

3. Переглянути вивчення історії школи і освіти в селі. Оформити відповідні матеріали.

4. Проводити разом з дітьми вікторини, конкурси знавців народних традицій та обрядів.

5. Інсценування творів усної народної творчості.

Використана література

1. Д.В. Ведмеденко. Вплив етнопедагогіки на формування особистість учня – Черкаси: ВТД «Університетська книга», 2008. – 197 с.

2. Концепція національного виховання // Освіта. – 7 серпня 1996 р. – № 41 (219). – С.2-7

3. Мосіяшенко В.А. Українська етнопедагогіка: Навч. посіб, — Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. — 176 с.

4. Стельмахович М.Г. Етнопедагогічні основи методики української мови // Дивослово. – 2003. – №5-6. – С.19-23