11 кл. П. Тичина. Опорний конспект. ЗНО

Поет світового масштабу; 
дивний мрійник з очима дитини і розумом філософа;
хліборобський (селянський) Орфей;
бард Центральної Ради.

Поет-символіст, «кларнетизм», вітаїзм,

Співав у церковному хорі, грав на кларнеті, малював

У 1918 р. вийшла перша збірка                      П. Тичини «Сонячні кларнети»

«Тичина-кларнетист, можливо, був найвизначніший лірик світу у свої класичні роки [1914-1924]» (Барка)

"Від кларнета твого пофарбована дудка зосталась" Євген Маланюк

Павло́ Григо́рович Тичи́на 

( 1891, Піски Чернігівщина

 — 1967, Київ) —

український поет, 

перекладач, публіцист,

 громадський та державний діяч доби УНР та УРСР.

Новатор поетичної форми. Директор Інституту літератури АН УРСР Голова Верховної Ради УРСР  Міністр освіти УРСР (1943–1948). Академік АН УРСР (1929).

Автор слів Гімну Української РСР.

Шарж О. Довженка

«Пам’яті тридцяти» (1918)

В основу твору «Пам’яті тридцяти» покладено дійсні події, що відбулися 29 січня 1918 року. Проти регулярної більшовицької шеститисячної армії виступили триста юних патріотів-українців. Тридцять знайдених пізніше тіл юнаків, полеглих у бою під Крутами, поховали 19 березня 1918 року на Аскольдовій Могилі над Дніпром у Києві...Літературний рід: лірика.

Жанр — вірш-реквієм.

Вид лірики: громадянська лірика.

Провідний мотив. П. Тичина зобразив приклад самопожертви молодих патріотів заради Батьківщини, утвердив ідею патріотизму й гуманізму, засудив жорстокість, терор і класову ненависть. Композиція твору. Вірш має кільцеву композицію. Поезія «Пам’яті тридцяти» складається з п’яти строф. Поезія починається й закінчується рядками: «На Аскольдовій могилі поховали їх». Образи твору. Ліричний герой — це збірний образ тридцяти юних захисників України, які загинули, захищаючи незалежність Батьківщини. Це тридцять мучеників, цвіт нації. У творі багато образів-символів: сонце, вітер, Дніпро. Символічним є й образ Каїна, який підняв руку на патріотів рідної землі.Сюжетна основа твору — проста. Поховання на Аскольдовій могилі українців-воїнів. Проте твір більше емоційний, ніж розповідний. Читач дізнається про те, що тридцять воїнів поховали в одній могилі, що вони були молоді й славні, що навкруги буяла чарівна природа… А їх немає не буде вже ніколи. Вони навіки залишили те, що найбільше любили — свою Україну. Ліричний герой — збірний образ. Це тридцять мучеників. Це — український цвіт!

«Ви знаєте, як липа шелестить...» (1911) Літературний рід: лірика.

Вид лірики: інтимна.

Провідний мотив: світле й радісне почуття кохання весняної ночі.

Віршовий розмір: ямб.

Поезія-мініатюра (складається з двох 6-рядкових строф).

У творі паралельно (настроєво суголосно) зображуються два світи - світ природи і світ людини (прийом паралелізму).

Починаючи вже з першого питального речення, поет намагається уявно поєднати людину й природу. Вдало застосовані художньо-виражальні засоби (епітети «місячні весняні ночі», «старі гаї»; метафори «сплять гаї» та ін.) ________________________________________________________

«О панно Інно...». Аналіз: Це - щире освідчення ліричного героя, його схвильована сповідь, у якій «кожне слово - мов клавіш» (С. Тельнюк), «ніби інший звук, інший настрій» (П. Хропко) Літератур-ний рід: лірика. Вид: інтимна (любовна). Провідний мотив: нестерпна туга за втраченим коханням, поєдна­на       зі світлим спогадом про нього.

Присвята: І коханню юного Тичини до Поліни Коновал, але оскільки дівчина не відповіла взаємністю, він, переживши нерозділене кохання, дарує вірш Поліниній сестрі Інні. Художні засоби Епітети: зимовий вечір Метафори: любові усміх квітне Порівняння: очі пам’ятаю, як музику, як спів Рефрен: О, панно Інно, панно Інно Неологізми: дитинно, злотоцінно

Павло Григорович Тичина — це «шукання й шукання, праця й вимогливість і, нарешті, вміння з безконечного плину образів відібрати найсвіжіший, наймісткіший, наймузикальніший...» (Олесь Гончар)

Т. Шевченко «Аскольдова могила»

«Феномен Тичини — феномен доби... поет жив у час, що заправив генія на роль блазня. І поет погодився на цю роль... Поет помер, але Тичина лишився жити і мусив, уже як чи­новник, виконувати поетичні функції... Тичину репресували визнанням. Покара славою — одна з найновіших і найефективніших форм боротьби з мистецтвом»           (В. Стус «Феномен доби»).