§ 19. Вуглекислий газ
(презентація для учнів 8 класу НУШ з курсу "Хімія" за модельною програмою за ред.
Григорович О.В. та за підручником "Хімія. 8 клас" за ред. Григорович О.В., Недоруб О.Ю.)
Підготувала: вчителька хімії та біології
комунального закладу
"Маріупольська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 47
Маріупольської міської ради Донецької області" Сорівка Світлана Олександрівна
Вуглекислий газ — речовина, про яку часто згадують як у шкільних курсах, так і в щоденному житті. Попри те, що в природі його не так вже й багато, але він має неабияке значення для процесів у живій і неживій природі.
«Вуглекислий газ» — це традиційна назва речовини, а систематична назва — карбон(ІV) оксид (у західних країнах більше поширена назва «карбон діоксид»). Хімічна формула — СО2.
Вуглекислий газ:
• безбарвна речовина, без смаку, без запаху (у невеликій концентрації); • розчинність у воді: за 0 °С в 1 л води розчиняється 1,73 г вуглекислого газу, за 25 °С — 1,45 г;
• густина за 0 °С та нормального атмосферного тиску — 1,977 г/л, густина
Модель твердого карбон(IV) оксиду — 1,562 г/см3;
• tсубл. = -78,5 °С (1 атм), tкип. = -56,6 °С (5 атм) або +20 °С (60 атм); молекули
• не горить і не підтримує горіння й дихання. вуглекислого
газу
Як ви знаєте, вуглекислий газ є у складі повітря, але ми не відчуваємо його запаху через малий уміст. У великій
концентрації вуглекислий газ має слабкий «кислуватий» запах. Його можна відчути поряд з автівкою з
працюючим двигуном або якщо відкорковувати пляшку з дуже газованою водою.

Вуглекислий газ значно краще розчиняється у воді, ніж кисень і водень. Водний розчин вуглекислого газу має слабкий кислий і «колючий» смак, який ми відчуваємо в газованих напоях.
Вуглекислий газ майжев 1,5 раза важчий за повітря, через що він може накопичуватися в підвальних приміщеннях.
Вуглекислий газ — одна з небагатьох речовин у довкіллі, в якої за нормального атмосферного тиску немає температури кипіння.
Для нього характерний процес сублімації: перехід від твердого стану одразу в газуватий за нагрівання і навпаки за охолодження.
Твердий карбон(ІV) оксид називають сухим льодом: зовні він справді нагадує лід, а за нагрівання не стає рідким.
За підвищеного тиску вуглекислий газ може ставати рідким

(скраплюватися). Так, за тиску 60 атм він скраплюється навіть за кімнатної температури, що дає змогу легко його зберігати й
транспортувати в сталевих балонах (зазвичай чорного кольору).
У повітрі об’ємна частка вуглекислого газу близько 0,04 %. У такій концентрації він не шкідливий для людини й інших тварин. У більших концентраціях вуглекислий газ становить небезпеку: за вмісту 0,1 %
(за об’ємом) утруднюється дихання, людина стає млявою, за 0,3 %
— може статися блювота, за 3 % — порушується серцебиття, плутається свідомість, а 10 % може спричинити смерть.
Найпоширенішими способами одержання вуглекислого газу є горіння карбоновмісних речовин і реакції солей карбонатної кислоти (карбонатів).
• Горіння вугілля (або сажі):
С + О2 = СО2
•
Горіння метану й інших вуглеводнів (сполук Карбону зГідрогеном), які є основними компонентами природного газу:
СН4 + 2О2 = СО2 + 2Н2О
• Розкладання кальцій карбонату:
СаСО3 =t, 1000 °С СаО + CO2↑
Ці три способи є промисловими способами одержання вуглекислого газу.
Також у великих кількостях його одержують спиртовим бродінням
рослинної сировини, а вуглекислий газ є побічним продуктом виробництва. Одержати вуглекислий газ можна також взаємодією карбонатів із кислотами.
Спосіб, який часто є основою популярного досліду «содовий вулкан», ґрунтується на реакції соди з кислотою.
• Реакція харчової (питної) соди з хлоридною кислотою:NaHCO3 + НСl = NaCl + СО2↑ + Н2О

• Реакція кальцинованої соди із сульфатною кислотою:Na2CO3 + H2SO4 = Na2SO4 + CO2↑ + H2O

У лабораторії вуглекислий газ зазвичай одержують взаємодією нерозчинного у воді кальцій карбонату з кислотою. Цю реакцію зручно здійснювати в апараті Кіппа:
СаСО3 + 2НСl = СаСl2 + СO2↑ + Н2OУ щоденному житті кальцій карбонат трапляється переважно у вигляді крейди, але в апараті Кіппа крейду використовувати не зручно. Для одержання
вуглекислого газу в ньому використовують іншу природну модифікацію кальцій карбонату — мармур.
Дізнайтеся більше
Кислотні дощі (дощова вода із домішками кислот) є не лише серйозною екологічною проблемою для ґрунтів, водойм і живих організмів. Кислотні опади також
пошкоджують пам'ятки архітектури,
виготовлені з мармуру. Впродовж
століть на поверхні мармуру
відбувається реакція кальцій карбонату з кислотою, що спричиняє руйнування скульптур.
Карбон(IV) оксид — кислотний оксид, тому під час контакту з водою він розчиняється і певна його частка реагує з водою з утворенням нестійкої карбонатної кислоти:
Оскільки карбон(IV) оксид є кислотним, він має реагувати з речовинами з протилежними хімічними властивостями — основними. З-поміж таких речовин вам уже відомі основні оксиди й основи.
Унаслідок взаємодії карбон(IV) оксиду з основними оксидами активних металічних елементів утворюються відповідні солі. Приміром, реакція з кальцій оксидом (негашеним вапном):
Унаслідок взаємодії карбон(ІV) оксиду з лугами (розчинними основами) утворюються сіль і вода.
Наприклад, під час пропускання вуглекислого газу крізь розчин кальцій гідроксиду: Са(ОН)2 + СО2 = СаСО3↓ + Н2О
Один із продуктів реакції — нерозчинний у воді кальцій карбонат, тож під час реакції ми спостерігатимемо утворення осаду. Саме цю реакцію використовують у лабораторній практиці для виявлення вуглекислого
газу. Кальцій гідроксид називають також гашеним
вапном, а його розчин у воді — вапняною водою. Отже, помутніння вапняної води під час пропускання газу — якісна реакція на вуглекислий газ.