§ 34. Сенсорні системи слуху та рівноваги

Презентація для учнів 8 класу НУШ з курсу "Біологія" за модельної програми «Біологія. 7–9 класи»

для закладів загальної середньої освіти

(автори: Самойлов А. М., Тагліна О. В., Утєвська О. М.) та за підручником "Біологія. 8 клас" за ред. Тагліна О. В.

Підготувала:  вчителька біології та хімії  комунального закладу

"Маріупольська загальноосвітня школа І-

ІІІ ступенів № 47

Маріупольської міської ради Донецької області"

Сорівка Світлана Олександрівна

Деякі люди мають унікальну особливість:

абсолютний слух, що дає змогу їм точно

розпізнавати й відтворювати висоту будьякого звука. За статистикою, її має одна

людина з десяти тисяч. Проте в людей, що з дитинства говорять тональними мовами, ця здатність трапляється частіше. Як ви вважаєте: абсолютний слух пов'язаний з

особливостями будови вуха, рецепторів чи нейромереж кори головного мозку?

Які подразники сприймає слуховий аналізатор?

Якщо швидко помахати рукою чи, утримуючи в руці, зігнути та відпустити лінійку, ми почуємо звук. Виникнення звуку зумовлено механічними коливаннями. Тож звук — це механічні

коливання частинок середовища (молекул повітря, молекул води або атомів твердого тіла), які поширюються у вигляді хвилі. Його можна порівняти з хвилею, що здіймають уболівальники на стадіоні .

Поширення механічної хвилі: а — уболівальники на стадіоні — це «молекули повітря», які по черзі встають, піднімають руки та сідають (здійснюють коливання), створюючи ефект

поширення хвилі вздовж трибун; б — поширення механічного коливання у вигляді хвилі в

повітрі

Залежно від кількості коливань, які здійснюються за одиницю часу, розрізняють звуки різної частоти. Рецептори вуха

людини здатні сприймати звуки в діапазоні частот від 16 до 20000 Гц1. Проте цей

діапазон у кожної людини індивідуальний,

він може змінюватися впродовж життя. Його можна визначити під час професійної

                                                                                             діагностики слуху.                 Діагностика слуху

1 Гц (Герц) — одиниця вимірювання частоти за допомогою аудіометра коливання. Показує кількість коливань за секунду.

тривимірну картину світу, розташування перешкод та інших тіл. Якщо ця здатність у тварини розвинена особливо добре, її називають ехолокацією.

Слухова сенсорна система

Слухова сенсорна система, або слуховий аналізатор, здійснює аналіз звукових подразників. Сприймання звуків забезпечує орган чуття — вухо, яке передає звукові коливання до рецепторів, що розташовані в завитці внутрішнього вуха.

Нервові шляхи слухової  сенсорної системи

Будова вуха людини

Вухо складається з трьох частин: зовнішнього, середнього та внутрішнього.

Окрім вушної раковини, усі частини вуха розташовані всередині скроневої кістки. Зовнішня й середня частини вуха збирають, спрямовують і посилюють звуки. Внутрішнє вухо містить структури для їхнього сприймання.

Зовнішнє вухо складається з вушної раковини та слухового проходу. Вушна раковина збирає й спрямовує звукові хвилі в слуховий прохід — трубку, що проводить звуки до барабанної

перетинки. У його стінках є залози, які виділяють вушну сірку, що змащує слуховий прохід і захищає від інфекцій.

Пам'ятка.

чи будь-які інші палички для цього не підходять, оскільки їхнє використання проштовхує частину сірки аж до барабанної перетинки й може призвести до погіршення слуху й інфекцій.

Середнє вухо  містить порожнину, відокремлену від слухового проходу

барабанною перетинкою. Через євстахієву

(слухову) трубу вона сполучається із носоглоткою. Це необхідно для вирівнювання тиску повітря по обидва боки від барабанної перетинки, щоб «не закладало» вуха.

Барабанна перетинка сприймає звукові коливання й передає їх на слухові кісточки

Проведення (молоточок, коваделко, стремінце). Вони посилюють ці коливання й передають їх на звукових коливань мембрану овального вікна завитки.

У внутрішньому вусі розташована завитка. Усередині неї є заповнені рідиною канали . Стінка одного з каналів називається базальна мембрана. На ній розташовані

механорецептори — волоскові клітини,

що сприймають коливання. Зверху над волосками міститься покривна

мембрана. Сукупність цих структур називають кортіїв орган.

Сприймання звуку

Від барабанної перетинки звукові коливання передаються слуховими кісточками до овального вікна внутрішнього вуха. Коливання мембрани овального вікна далі передаються рідині, що заповнює канали

завитки. Це спричиняє коливання базальної мембрани,

що викликає загинання волосків волоскових клітин, коли вони торкаються покривної мембрани . У

результаті в рецепторах кортієвого органа виникає збудження, яке передається дендритам присінково-

завиткового нерва. Нервові електричні імпульси цим

нервом надходять у довгастий мозок, далі — у таламус проміжного мозку, що розподіляє їх у слухову кору скроневої частки великих півкуль. Саме тут відбувається розпізнавання звуків.

Довідка.

Коливання високої частоти (високий тон) сприймаються в нижній частині завитки, а низької частоти — у верхній частині.

Таким чином мозок «знає» про висоту тону звуку саме завдяки місцю сприймання цих коливань у завитці. Такий спосіб

сприймання звуків різної частоти називається тонотопія.

Діапазон частот звуків, що відчуває тварина, визначається кількістю обертів завитки. У людини — 2,5 оберти, тоді як у собак аж 3,25.  

Сенсорна система рівноваги Для підтримання рівноваги необхідно знати позицію голови в просторі,

напрямок її зміни та прискорення. Ці

функції в організмі людини виконує частина внутрішнього вуха, яку

називають вестибулярний апарат.

Він складається з трьох півколових каналів і двох мішечків.

Будова вестибулярного апарату

Три півколові канали розташовані в трьох різних площинах. Вони заповнені рідиною, на їхніх кінцях є розширення — ампули, де містяться купули із чутливими волосковими клітинами. Внаслідок поворотів або нахилів голови рідина всередині каналів зміщується, що загинає купулу й волоски рецепторних клітин. Рецептори трьох півколових каналів сприймають обертальні рухи, прискорення та гальмування тіла за рахунок інерції рідини в них.

У мішечках також розміщені чутливі волоскові клітини. Їхні волоски занурені в желеподібну

отолітову мембрану, у якій є «вушні камені», або отоліти. Це кристали кальцій карбонату. У разі

нахилів голови мембрана з отолітами зміщується під дією сили тяжіння, що приводить до загинання волосків чутливих клітин. Рецептори отолітової мембрани мішечків сприймають вертикальну й горизонтальну позицію голови.

Опорні точки  Зовнішнє й середнє вухо збирають, спрямовують і посилюють звукові коливання.

 Три півколові канали та два мішечки вестибулярного апарата сприймають положення тіла (голови) у просторі, напрямок її зміни та прискорення.