50 цікавих фактів про РТУТЬ

50 цікавих фактів про РТУТЬ

КОРИ́СНІ КОПА́ЛИНИ – природні мінеральні утворення, які використовуються в народному господарстві безпосередньо або після попереднього оброблення. За промисловим використанням виділяють такі групи корисних копалин: металічні (рудні), неметалічні (нерудні), горючі (паливні) й гідромінеральні. До металевих належать руди, що є сировиною для одержання чорних, кольорових, рідкісних, дорогоцінних та інших металів (залізні, мідні, уранові та інші). До металевих корисних копалин належать ртутні руди. Ртутні руди (англ. mercury ores) — природні мінеральні утворення, що вміщують ртуть у концентраціях, при яких їх використання технічно можливе та економічно доцільне. Руди за вмістом ртуті поділяються на:дуже багаті (5-10 %), багаті (до 1 %), рядові (0,2-0,3 %), бідні (0,06-0,12 %), убогі (0,02-0,05 %), ртутьвмісні (0,00001-0,01 %).

Ртутні мінерали Головний рудний мінерал — кіновар (86,2 % ртуті), другорядні — метацинабарит, самородна ртуть, лівінгстоніт, кордероїт, макдермітит, ртутьвмісні сульфосолі міді, стибію, арсену і сфалерит. За технол. властивостями вони поділяються на монометалічні, комплексні і ртутьвмісні. Монометалічні Р.р. складені звичайно кіновар'ю; рідше — метацинабаритом, самородною ртуттю, кордероїтом і макдермітитом в асоціації з кварцом і ін. модифікаціями кремнезему, карбонатами, іноді також з глинистими мінералами і флюоритом. Цікаво!!!Випробування ртутних руд (добування з них ртуті) описано в ряді давніх джерел. Наводимо уривок з праці Георга Агріколи De Re Metallica (1556 р.), який саме присвячений опису добування ртуті з руди:«Ртутну руду слід випробувати так. З однією частиною роздробленої руди змішай три частини вугільного порошку і жменю солі. Суміш помісти в тигель, горщик або жбан, при-крий кришкою і замаж її глиною. Посудину постав на розпалене вугілля і після того як вона розігріється до червоного, вийми, бо якщо ти будеш продовжувати її нагрівати, ртуть випарується з суміші разом з димом. Нарешті, сама ртуть буде тобою знайдена на дні остиглого тигля або іншої посудини, в яку ти помістив випробувану руду.»Вміст ртуті в комплексних рудах рідко перевищує 0,1 %. Це зумовлює економічну доцільність їх переробки лише при умові одночасного вилучення декількох корисних компонентів: ртуті і стибію, ртуті і вольфраму, ртуті і міді та ін. Ртуть може вилучатися попутно з кам'яного вугілля, сульфідних руд, нафти, газу, цементної і флюсової сировини. Морфологія рудних тіл складна: виділяються пластоподібні і контактові поклади, жили, гнізда і штокверки. Їх об'єм від перших м3 до багатьох сотень тис.м3.

За загальними запасами ртуті (1,9 % світових) Україна займає 5-е місце (після Іспанії, Алжиру, Китаю і Киргизії). В Європі за загальними запасами металу Україна займає 2-е місце (після Іспанії, з великим відривом від неї, 1999). Ртутні руди представлені гідротермальними вулканогенними родовищами в Закарпатті (Боркут, Кам’яний кар’єр та інші, але їх розробка припинена) і епітермальними в Донецькій ртутній провінції (родовища Микитівського рудного поля). У Закарпатті ртутне зруденіння асоціюється здебільшого з гіпабісальними інтрузивами (діорит-порфіритами і ґранодіорит-порфіритами). Рудні тіла — подовжені за падінням стовпи, лінзи і гнізда. Зруденіння здебільшого комплексне ртутно-поліметалічне, рідше — ртутне і ртутно-стибієве з арсеном. Родовища Донбасу приурочені до склепінчастих частин антикліналей. Поклад в пластах пісковиків і гнізда узгоджуються з січними тілами в ядрах антиклінальних складок. Руди практично мономінеральні (кіновар з незначною кількістю антимоніту). Кіновар з України (Музей природничої історії Карнегі, США)На кінець ХХ ст. сумарні балансові запаси ртуті в Україні за оцінками складали 29 тис. т (за іншими даними — 24 тис. т ртуті). Категорій А+В+С1 — 5 тис. т, С2 — 19,9 тис. т. Перспективні ресурси запасів ртуті оцінені тільки по Микитівському рудному полю (1 тис. т металу).

50 цікавих фактів про РТУТЬ

Людство використовує ртуть ось уже більше 3000 років. Ртуть — це дивовижний, ні на що не схожий гібрид рідини і металу, а також елемент з атомним номером 80. Ртуть є одним з небагатьох хімічних елементів, що володіють масою цікавих властивостей і великою сферою застосування людьми за всю історію. Ртуть — дуже дивна речовина, що володіє всіма основними властивостями металів. Ось тільки форму змінити йому проблематично. Ртуть — єдиний метал і друга (поряд з бромом) речовина, яка при кімнатній температурі перебуває в рідкому стані. Металом ртуть стала тільки лише в 1759 році, коли Михайло Ломоносов і Йосип Браун змогли довести цей факт. Ртуть — дуже важкий метал, тому що володіє величезною щільністю. Наприклад, 1 літр ртуті має масу близько 13,6 кілограмів. На це ж число щільність ртуті вище щільності води. Вперше вага ртуті в 1627 році виміряв Роберт Бойль, але його цифри вірні і зараз. 1 літр ртуті відповідає приблизно 13,6 кілограмам. У природі ртуть може зустрічатися в чистому вигляді – вкрапленнями невеликих крапель в інших породах. Найчастіше ртуть добували, обпалюючи ртутний мінерал кіновар. Також присутність ртуті можна виявити в сульфідних мінералах, глинистих сланцях і ін. Можливе виготовлення сплавів ртуті з усіма металами, крім заліза і платини.

Твердою ртуть стає тільки при температурі -39 градусів. А підвищення її до + 356 градусів змушує ртуть закипати і перетворюватися в отруйний пар. Завдяки своїй токсичності ртуть активно застосовувалася стародавніми хіміками для того щоб витягти з руди золото, срібло, платину та інші метали. Такий спосіб під назвою амальгація пізніше був забутий, до нього повернулися тільки в XVI столітті. Можливо, завдяки саме йому, видобуток золота і срібла колонізаторами Південної Америки свого часу досягла колосальних розмірів. Завдяки відмінній електропровідності ртуть широко застосовується при виготовленні освітлювальних приладів і вимикачів. А ртутні солі мають масу корисних властивостей. Так, з хлористої солі роблять антисептичні засоби, з фульмінату — вибухові боєприпаси. Завдяки своєму кольору в античні часи цей метал навіть ототожнювали з живим сріблом, про що свідчить одна з її латинських назв: argentumvivum.І це зрозуміло, адже перебуваючи в своєму природному стані – рідкому, вона здатна «бігти» швидше води. Велика частина ртуті, що використовується людьми, видобувається з руди, названої кіновар’ю. Щоб отримати чисту ртуть, кіновар нагрівають в потоці повітря. Кисень в повітрі об’єднується з сіркою в руді, формуючи газ двоокису сірки і залишаючи ртуть.

У медичній практиці відомі випадки використання ртуті і при лікуванні завороту кишок. На думку лікарів тих часів, завдяки своїм фізичним властивостям “рідке срібло” повинно було проходити через кишки, розпрямляючи їх. Але зазначений спосіб не прижився, так як він мав вельми плачевні результати – пацієнти гинули від розриву кишечника. Від застосування таких ртутних ліків довелося відмовитися. Особливе місце у використанні ртуті в Середньовіччі є застосування її в містичних ритуалах. Розпорошується червоний порошок кіновар, на думку шаманів і магів, повинен був відлякувати злих духів. Але, незважаючи на приписувані корисні властивості, ртуть володіє і руйнівними властивостями на людський організм. На думку вчених, жертвою ртутного «лікування» став російський цар Іван Грозний. При ексгумації його останків сучасні фахівці встановили, що государ Російський помер в результаті ртутної інтоксикації, отриманої ним в ході лікування сифілісу. Згубним стало застосування солей ртуті і для середньовічних майстрів з виготовлення капелюхів. Поступове отруєння парами ртуті ставало причиною недоумства, що отримав назву хвороби Божевільного Капелюшника. Цей факт знайшов відображення в “Алісі в країні чудес” Льюїса Керролла. Автор відмінно зобразив цю недугу в образі Божевільного Капелюшника. А ось вживання ртуті з метою самогубства якраз навпаки, не увінчувалися успіхом. Відомі факти, коли люди випивали її або робили внутрішньовенні ртутні ін’єкції. І всі вони залишилися живими. Здатність ртуті рівномірно розширюватися при нагріванні знайшла широке застосування в різного роду термометрах. А раніше, незважаючи на свою токсичність, ртуть активно застосовували лікарі давнини при лікуванні всіляких захворювань. На її основі виготовляли медичні препарати і зілля для лікування різних шкірних захворювань. Вона входила до складу сечогінних і проносних препаратів, використовувалася в стоматології. А йоги Стародавньої Індії, згідно запискам Марко Поло, вживали напій на основі сірки і ртуті, який продовжував їм життя і давав сили. Також відомі випадки виготовлення китайськими знахарями “пігулки безсмертя” на основі даного металу.

Металева ртуть не так отруйна, як прийнято вважати. Найбільш небезпечні пари ртуті і її розчинні сполуки. Сама ж металева ртуть не всмоктується в шлунково-кишковому тракті і виводиться з організму. У давнину люди більше покладалися на магічні властивості цієї речовини. Наприклад, жерці Стародавнього Єгипту клали в дерев’яну або гранітну посудину кілька грамів ртуті і поміщали його в горло мумії фараона — вони вважали, що після смерті це буде оберігати їх правителя. Рядові єгиптяни також розраховували на допомогу ртуті, носячи флакончик з нею в якості амулета. Багато вірили і вірять, що ртуть приносить удачу, тому і в наші дні талісмани з ртуті не рідкість. Ртуть застосовують для виробництва фарби, якою фарбують кораблі. Справа в тому, що на підводній частині судна можуть утворюватися колонії бактерій і мікроорганізмів, які руйнують обшивку. Фарба на основі ртуті перешкоджає цьому руйнівному впливу. Сама ліквідація починається з підтягування дрібних крапель один до одного за допомогою паперу. Дрібні частинки збирають пензликом, клейкою стрічкою. Решта краплі втягують грушею. Все занурюють в банку. Озброївшись ліхтариком, необхідно переконатися в повній відсутності ртуті. Не можна прибирати речовину віником, побутовим пилососом. За рахунок нагрівання, дроблення крапель випаровування посилюється в сотні разів. Після механічного прибирання провести вологе. Протирати хімічними миючими засобами не можна: при контакті з ртуттю вони утворюють небезпечні сполуки. Відомо, що ртуть міститься в морській воді. Нещодавно було встановлено, що дрібні риби здатні накопичувати цю речовину. При цьому хижаки, як риби, так і птахи, які полюють на дрібну рибу, можуть зберігати ртуть в організмі в ще більш високих концентраціях. Наприклад, якщо оселедець містить 0,01 проміле ртуті, то у акули показник перевищує 1 проміле. Випадково розбився градусник вимагає дотримання безпечного алгоритму дій. Перше правило – вивести всіх з приміщення, закрити двері, відчинити вікно. Забруднене парами ртуті повітря не пошириться по квартирі.

Ртуть не можна перевозити в літаках. Але не через її токсичності як може здатися на перший погляд. Вся справа в тому, що ртуть, контактуючи з алюмінієвими сплавами, робить їх крихкими. Тому, випадково розливши ртуть, можна пошкодити літак. У сільському господарстві високотоксичні сполуки ртуті використовують як пестициди. Сьогодні в медицині ртуть можна зустріти тільки лише в градусниках, що вимірюють температуру тіла. Але і в цій ніші її поступово витісняє Електроніка. До речі, наш організм все-таки “обтяжений” ртуттю, але її кількість мізерно — 13 міліграм. Раніше ртуть навіть входила в деякі препарати “проносного” дії. Єдиний мінус такого – якщо організм «не віддасть свої переробки» буде сильне ртутне отруєння. У сучасному світі ртуть знайшла найширше застосування в електроніці, де компоненти на її основі використовуються у всіляких лампах і інший електротехніці.Її застосовують в медицині для виробництва деяких ліків. З ртуті можливе виділення кисню. Ртуть також бере участь у переробці нафти. Так, за допомогою саме цього металу, можна регулювати оптимальну температуру для процесу, який грає чільну роль для нафти. В даний час продовжує проводитися велика робота з вивчення корисних властивостей ртуті з подальшим її застосуванням в механіці і хімічній промисловості.

https://tsikavi-fakty.com.ua/50-tsikavyh-faktiv-pro-rtut/https://uaminerals.wordpress.com/%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BA%D1%96%D1%81%D0%BD%D1%96-%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%B0%D0%BB%D0%B8/https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%82%D1%83%D1%82%D0%BD%D1%96_%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%B8