6 клас Аудіювання тексту художнього стилю Панна квітів

6 клас

Аудіювання тексту художнього стилю

Панна квітів

Ця дівчинка, що про неї поведемо мову, жила, може, не в нашому часі і, може, не на нашій землі, як і всі, хто живе в казковому світі. Носила вона зелене платтячко, таке старе, що мусила щоранку зашивати його травою. На голові в неї була хустина, схожа на пелюстку, і світилася та хустина між травами, як голуба квітка.

Мала та дівчинка ледь-ледь кирпатий носик, від чого обличчя її здавалося трохи здивоване, і назвали б її люди простою, коли б не її очі. Були вони величезні й зелені, і коли хто придивлявся до них, то здавалося, що то не очі, а зірки якісь особливі світяться. Щось там таке промінилось у них і тріпотіло, таке щось цікаве й славне світилося й жевріло, що годі було не всміхнутися до тої дівчинки й не захотіти погладити її ніжно по голові.

І ще та дівчинка не мала власної хати, не знала ні тата, ні мами, а все кудись ішла, без кінця мандруючи по світі. І це не тому, що була вона така походяча і не могла всидіти на місці, а через химерну свою вдачу. Отже, ходячи отак по світі, спинялася Зеленоочка в якогось господаря, ставала в нього на службу. Спершу той жалів дівчинку і був до неї лагідний, але згодом звикав і до неї, і до її дивних очей. А люди здебільшого тим і химерні, що, як звикнуть до чогось, перестають помічати диво, на яке колись невимірно чудувалися, — хіба ж можна, щоб диво та й жило побіч? Тому й на чудові дівчинчині очі переставали дивуватися, і вже менше усміхалися до неї, і переставали ніжно гладити її по голові. Більше того, дехто навіть починав на неї кричати й лаяти, а дехто й руку підіймав, хоч дівчинка зовсім не була ледача. Вона працювала й працювала, але не так, як дорослі, а всього лиш як дитина.

Йдучи кудись послана, завжди спинялася біля квітки, з якої спивала мед бджола, і стежила за тим пильно. А часом піймає в коробку жука, прикладе її до вуха і слухає, як той жук невдоволено бурмоче, ніби хоче зрозуміти, як це воно сталося, що серед білого дня він забрів у ніч та ще й до того таку тісну і шкарубку?

Іншого разу дівчинка лягала на траву й дивилася, як хилитаються над нею суцвіття трави і як пишуть вони на хмаринках і на синьому тлі неба щось таке цікаво-небувале. Не кожен таке може уявити, особливо дорослі, в яких вона служила. Через це кричали й сварилися, а часом і руку на неї підіймали. Тоді Зеленоочка плакала гірко, як плачуть усі діти, і з очей її сипалися сльози, чистіші від джерельної води і солоніші від усіх морів та океанів. І коли виливалися з неї ті сльози, шморгала вона носиком і зводила голову. Дивилася якийсь час, як повільно і незграбно ворушаться на небі хмари, тоді зривала травинку і зашивала нову дірку на своїй сукенці. А потім брала в руки патичок і щезала, як щезає дим після того, коли гасне вогнище. Тоді її хороші очі були неначе випиті й змучені, і дивне світло не мінилося і не грало в них, босі ж ноги ступали й ступали в білий порох і йшли, йшли (За А. Шевчуком) 514 слів

Тестові завдання

1.Дівчинка, про яку розповідається в тексті, жила :

А)в ХХ столітті в Україні;     Б) в нашому часі у Франції;   

В) античні часи;                      В) не в нашому часі і, може, не на нашій землі.

2. Якого кольору було платтячко в дівчинки:

А) зеленого;     Б) білого;      В) блакитного;         Г) жовтого.

3. Платтячко в дівчинки було:

А) новеньке і пишне;                 Б) новеньке, але брудне;    

В)стареньке, але ціле;                Г) старе, зашите;

4. «…здавалося, що то не очі, а…» :

А) зірки якісь особливі світяться;   б) глибокі блакитні озерця;   в) золоті сонця сіяють;   Г) якийсь нічний морок.

5. Коли люди вперше бачили дівчинку, то їм хотілося:

А) посміхнутися і погладити її ніжно по голівці;   Б) відвернутися і пройти мимо;

В) накричати на неї й вдарити її;                               Г) обходити її стороною

6. У дівчинки були:

А) І тато, і мама;       Б) тільки мама;       В) тільки тато;   Г) ні тата, ні мами не було.

7. Дівчинку звали:

А) Синьоочка;      Б) Кароочка;         В) Чорноочка;      Г) Зеленоочка.

8. Як дівчинка виживала в цьому світі:

А) просила милостиню;                            Б) сиділа і чекала допомоги від людей; 

В) про неї піклувалися батьки;                Г) вона працювала й працювала.

9. «А люди здебільшого тим і химерні, що…»

А) як звикнуть до чогось, перестають помічати диво;

Б) ніколи не помічають дива;                     В) завжди злі і жорстокі;

В) байдужі до природи.

10. Як дівчинка поводилася, коли на неї кричали  й сварилися?

А) плакала гірко, як плачуть усі діти;     Б) не звертала уваги;   

В) кричала у відповідь;                             Г) намагалася помститися.

11. Охарактеризуйте образ дівчинки, про яку розповідається в тексті