7 грудня - День української хустки

Про матеріал

"7 грудня - Всесвітній день української хустки" Ознайомити дітей із традицією українських жінок носити на голові хустки, виховувати почуття гордості за рідний край, бажання знати і зберігати духовні надбання українського народу, прищеплювати любов та повагу до своєї Батьківщини, виховувати повагу до народних звичаїв, розвивати творчі здібності у дітей, уяву, мислення та пам'ять; сприяти розвиткові дрібної моторики

Перегляд файлу

"7 грудня - Всесвітній день української хустки"

Ознайомити дітей із традицією українських жінок носити на голові хустки, виховувати почуття гордості за рідний край, бажання знати і зберігати духовні надбання українського народу, прищеплювати любов та повагу до своєї Батьківщини, виховувати повагу до народних звичаїв, розвивати творчі здібності у дітей, уяву, мислення та пам'ять; сприяти розвиткові дрібної моторики

Хід заняття

Розповідь вчителя

День української хустки - щорічне свято, що відзначається 7 грудня з метою об’єднання жінок різного фаху, віку та національності по всьому світі для збереження українських традицій. Свято започатковане в Україні в 2019 році.

«Хуста»- «хистка» від слова хистити, захищати. Вона захищає голову, плечі людини від холоду, спеки, дощу і вітру, заміняла спідницю і плащ. Хустка для українок – це не просто головний убір, це річ символічна, знакова і є нашою культурною спадщиною. Хустка об’єднувала жіночі покоління та передавалася як родинна цінність від матері до доньки. З давніх-давен хустка для українців була символом жіночності, вірності й кохання, а також оберегом.

Найдавніші хустки вишивали або ткали шовком, сріблом та золотом. Спочатку хустки були білого кольору. Основні кольори ниток — червоний, синій, зелений, жовтий та рожевий. Орнамент був переважно геометричний. У XVIII столітті увійшов у моду рослинний орнамент: квіти троянд, васильків, гвоздик. Іноді можна було зустріти зображення птахів.

Дівчата та жінки носили хустку протягом усього року. При цьому хустина була обов’язковим головним убором заміжньої жінки. Відмінність полягала у способі носіння. Зазвичай жінки пов’язували хустки поверх очіпка (жінка, що була у шлюбі, знімала очіпок лише перед сном), а дівчата — без нього. Жінки намагалися повністю сховати волосся, натомість дівчата показували косу.

На свята носили яскраві хустки, у будні дні — стримані. Молодих дівчат вабили білі хустки, а також хустки з орнаментами та цікавим поєднанням кольорів. Старші жінки обирали більш прості моделі, зазвичай у темній кольоровій гаммі. Вдови носили виключно чорні хустки.

Хустку носили жінки в усіх регіонах нинішньої України, але мали свої «місцеві» способи пов’язування. У північних районах хустку зав’язували під підборіддям, а кінці — на маківці. На Київщині кінці хустки обгортали навколо шиї та зав’язували на потилиці. На Середньому Подніпров’ї хустку драпірували в особливий спосіб довкруги голови, але так, щоб залишити відкритим денце очіпка.

Демонстрація найпростіших способів вив’язування української хустки.
Розповідь вчителя.

Крім побутового, хустка в Україні має ще й обрядове значення. Народні обряди, пов’язані з хустиною, супроводжували людину від самого народження до останнього подиху.

Сповивали новонароджене малятко в біленьку мережану льолю – хустинку, яку традиційно передавали від роду до роду, коли вперше в купелі плескалося немовля.

Коли син вирушав у далеку дорогу, мати зав’язувала хліб у білу хустину, щоб не забував батьківського порогу.
Власноруч вишитою хусткою дівчина перев’язувала хлопця, що йшов до війська, щоб легким був його шлях і швидшою дорога додому.

Хустку використовували під час заручин. Коли до дівчини приходили свати, вона виявляла незгоду виходити заміж врученням гарбуза. Якщо парубок був до душі, то нареченому дарувала хустку. Також хустками перев'язували сватів.

Під час вінчання молодих людей їхні руки пов’язували хусткою. Молодих вводили до хати та заводили за святковий стіл, використовуючи білу хустку – тоді сімейне життя буде світлим.

Під час весілля хустка також мала свою роль. Її вносили на короваї. Потім молодій вдягали хустку на голову. Свято весілля завершувалося покриттям голови нареченої хустиною. Ця традиція зберіглася і донині в багатьох регіонах України.

А ще у скрині кожної господині мала бути звичайна ситцева хустка. Нею не зав’язували ні голову, ні шию, а нею зав’язували миску зі святою вечерею і несли до хрещених.

Хустка була обов’язковим предметом гардеробу українок до початку XX століття. Пізніше вона вийшла з моди. Можливо, через те, що вийшов з ужитку очіпок, а разом з ним і потреба вив’язувати хустку поверх нього.

Сьогодні хустки знову повертаються в моду. З квітковими орнаментами, полотнами відомих художників чи національною символікою — бренди виготовляють аксесуари на всі смаки. Тепер їх носять не лише на голові, а й замість браслету або пов’язані на шиї чи сумці. Вкотре українська традиція стала світовим трендом.