9 клас
ІІ семестр
1 |
Складносурядне речення |
А |
Хоч у житті стрічав тебе я рідко, та все ж мені той спогад серце гріє |
2 |
Складнопідрядне речення |
Б |
Знай: по бурі тяжкій перемога засяє дзвінка і погідна |
3 |
Безсполучникове |
В |
Земля дихала вільготніше, із голубого неба долітав повний жалю журавлиний трубний клич, який то гучнів, то завмирав. |
4 |
Складне речення з різними видами звязку. |
Г |
Чи ти мій сон, чи ти моя уява,чи просто чорна магія чола |
|
|
Ґ |
Схвильовані і вражені, веселі й замислені, дивляться вони на перетворені свої простори. |
А Ви знаєте, як пахне хліб диханням сівача, вогнем безсонних діб?
Б А я люблю, як в вечірній час сопілка заспіває переливна.
В Доріжка була така вузька, що зелене гілля вгорі сходилось докупи й закривало небо.
Г Внизу коло самої греблі, що прилягала до мосту, росли густі очерети.
А А навкруги так тихо, що росинка з листа не скотиться.
Б Є такі гірські вершини, що сягають аж під зорі.
В Спинюсь і довго буду слухать, як бродить серпень по землі моїй.
Г Коли вже народився ти поетом, – за все відповідай у цім житті.
А Життя – це оббирання з реп’яхів, що пазурами уп’ялися в душу.
Б Місяць повис над ставом, нитку сріблясту в’яже, щоб таємниці неба і землю людей з’єднати.
В У досвітньому небі сизіли далекі пера непорушних хмар, наче над цією землею летіло з усіх усюдів безліч перелітних птахів.
Г Як одступиш од гармат на аршин, то вона од тебе на сажень.
1 |
Порівняльна |
А |
Рідну пісню треба захищати так, як захищають рідний край |
2 |
Способу дії |
Б |
Східний небокрай червоно горів, неначе хтось далеко на обрії запалив велике кострище |
3 |
Допустова |
В |
Я чув крізь сон, як тихо плаче твоя зоря в моїх очах |
4 |
Наслідкова |
Г |
Хоч у житті стрічав тебе я рідко, та все ж мені той спогад серце гріє |
|
|
Ґ |
Погода стояла тепла і соячна, так що шибки на вікнах аж миготіли |
А На схід сонця квітнуть рожі будуть дні погожі.
Б Глянь моя мила зорі повисли над Дніпром.
В Минають дні минає літо…
Г Дерево міцне корінням людина трудовим горінням.
А У душі хлопець непокоївся весна видалася засушливою.
Б Знову цвітуть каштани хвиля дніпровська б’є.
В Небо прорізали вогняні стріли ударив грім на пильних дорогах знявся вихор закрутився клубком і помчав у жита.
Г Усміх пославши в останнім промінні згинуло радісне літо дощик уїдливий дощик осінній сіється наче крізь сито.
1 |
Двокрапка у БСР |
А |
І очі мої, і мій слух – усі почуття заспокоєні біля тебе, оповиті тобою, красо моя, моє свято, щастя моє. |
2 |
Тире у БСР |
Б |
Мати рідна моя! Знай: по бурі тяжкій перемога засяє дзвінка і лагідна. |
3 |
Тире у ССР |
В |
Оглянувся – в порту вже кипить бій |
4 |
Двокрапка при ОЧР та УС |
Г |
Усе проти неї: і люди, і становище жінки, і убожество |
|
|
Ґ |
Дощ пройшов – і Київ зеленіє |
Далеко на сході стало червоніти небо...
треба поставити двокрапку, якщо серед варіантів його продовження вибрати
А сонце сходило.
Б хотілося дочекатися сонячного сяйва.
В розстелилася по травах перша вранішня роса, і зсідався туман.
Г вітаючи чорну землю з ранком.
А Поки дорога йде лісом, дружину з Києва ніхто не побачить, а на підході до міста, біля Кудрявця, заховайтеся в заростях і ждіть мого знаку – я двічі ударю в дзвін.
Б Коні, що паслися спочатку на стерні, примандрували в улоговину, де було більше трави, і ясно чулося, як вони там подзвонюють вуздечками і щипають траву.
В Інколи він, правда, згадував про неї, навіть приміряв подаровану нею сорочку, але сьогодні про дівчину і думки не було – і раптом в його уяві спливло її личко так зримо, ніби вона сама з’явилася перед ним.
Г Ти пробач мені, що так кажу, бо ти й сам боярин, але ти розумний чоловік і знаєш, як мені важко тримати князівство в руках, коли бояри розтягують його в різні боки.
А Здоровенний дуб розлігся, розширився своїм кострубатим гіллям, так що аж темно під ним.
Б Коли замовкнуть втомлені громи, а всі дощі відплинуть і відплачуть, я поцілую сніг, бо все це значить, що знову дочекались ми зими.
В Коли тебе в саду стрічаю, сад квітне знову і цілий світ пісні вплітає у твою розмову.
Г Там повен двір любистку, цвітуть такі жоржини, і вишні чорноокі стоять до холодів.
А Щедре літнє сонце панує, гріє землю й воду, розсипається тисячами сонячних зайчиків по хвильках, пече крони дерев марно намагаючись пробитися в глибину дерев.
Б Біля краю води на зеленій траві стоїть юна, років п’ятнадцяти дівчина.
В До пишного розмаїття мальв усі давно звикли і стали вони невід’ємною частиною родини.
Г Минала якась мить – сонячним зайчиком білка летіла на сосну, і з гілля, що легко похитувалося, сипалася зерниста роса.
А мікротема та абзац
Б вступ, основна частина, кінцівка
В адресат, адресант
Г займенники, спільнокореневі слова.
15.Синтаксичний розбір речення:
Відчувай у думці кожен порух, тонко розумій усе навкруг: той, хто лає, не завжди
твій ворог, той, хто хвалить, не завжди твій друг.