A Citizen Is not a Profession - Бути громадянином — не професія

What does the sentence “I am a citizen of Ukraine” mean?

At first it is difficult to answer.

Let’s take some examples.

A doctor helps people to improve their health.

A worker makes machines.

A farmer grows plants.

A teacher teaches pupils.

A soldier defends our country.

In short we can become builders, shopmen or pilots.

But a citizen is not a profession.

To be a citizen means to be responsible for one’s work, for the future of our country.

People become doctors to help other people.

They become farmers to give their country more bread.

They become workers to make new machines needed by their country.

They become teachers to give the youth knowledge necessary for their life.

We know the names of the best veterans of labour and veterans of war in our country.

We met with them and they told us about their work and life.

But have we thought about what the members of our own families have done as Ukrainian citizens?

What are the results of their work?

Why do people respect our grandfathers and grandmothers?

These questions are very important.

They are important because sometimes young people speak about leading workers, war heroes and veterans of labour, but we do not think about our own parents and grandparents.

We do not think about what our fathers and mothers are for our country and our society.

So grown-ups can tell us a lot about how our country developed.

Що означає вислів «Я громадянин України»?

Спочатку здається важким дати відповідь.

Візьмемо кілька прикладів.

Лікар допомагає людям поліпшити здоров’я.

Робітник створює машини.

Фермер вирощує врожаї.

Учитель навчає дітей.

Солдат захищає нашу країну.

Коротше кажучи, ми можемо стати будівельниками, продавцями чи льотчиками.

Але громадянин — це не професія.

Бути громадянином — означає відповідати за свою роботу, за майбутнє нашої країни.

Люди стають лікарями, щоб допомагати іншим людям.

Вони стають фермерами, щоб дати своїй країні більше хліба.

Вони стають робітниками, щоб робити нові машини, необхідні їх країні.

Вони стають учителями, щоб дати молоді знання, необхідні для життя.

Ми знаємо імена найкращих ветеранів праці і ветеранів війни в нашій країні.

Ми зустрічалися з ними, і вони розповідали нам про свою роботу і життя.

Але чи думали ми про членів своєї родини, що зробили щось як українські громадяни?

Які результати їхньої роботи?

Чому люди поважають наших дідусів і бабусь?

Ці питання дуже важливі.

Вони важливі, тому що іноді молодь говорить про передових робітників, героїв війни і ветеранів праці, але ми не думаємо, ким були наші батьки, дідусі і бабусі.

Ми не думаємо про те, що наші батьки і матері значать для нашої країни і нашого суспільства.

Таким чином, дорослі люди можуть розповісти нам багато чого про те, як розвивалася наша країна.