А.С. Довгалюк Словник авіаційних термінів

СЛОВНИК АВІАЦІЙНИХ ТЕРМІНІВ

Авіагоризонт – це гіроскопічний пілотажний прилад, що призначений для визначення положення та кута нахилу літака відносно лінії горизонту.

Авіоніка (авіаційна електроніка) – це сукупна назва усіх бортових електроннообчислювальних систем літального апарату, що призначені для відображення даних про польотну ситуацію та управління різними пристроями і системами літака. 

Аеродинаміка – це наука, що вивчає закони руху повітря і сили, що виникають на поверхні тіл, відносно яких відбувається цей рух.

Аеродинаміка великих швидкостей – це розділ аеродинаміки, який вивчає рух тіл при швидкостях, близьких до швидкості поширення звуку.

Аеронавігаційні вогні – це зовнішнє світлотехнічне обладнання літака, система світлотехнічних приладів, що призначена для розпізнавання положення літака у просторі іншими учасниками повітряного руху.

Висотомір (альтиметр) – це бортовий прилад, що призначений для вимірювання висоти польоту повітряного судна. 

Вортилон – це  профільований елемент, призначений для покращення аеродинамічних якостей крила літака на відносно низьких швидкостях польоту. Вортилони розміщуються симетрично, під обома консолями крила.

Головний обтічник – передня частина літака, що забезпечує найменший аеродинамічний  опір та призначена для розміщення у ній необхідного радіолокаційного обладнання.

Двигун – це машина, що перетворює різні види енергії на механічну.

Електричний двигун (електродвигун, електрорушій, електромотор)  – це машина для перетворення електричної енергії на механічну.

Елерон – це аеродинамічний орган керування, горизонтальна площина, розміщена симетрично на задніх кромках консолей крила, яка відхиляється вгору і вниз та призначена для керування положенням літака по осі крену.

Закрилки – це аеродинамічні органи керування, горизонтальні площини, розміщені на задній кромці крила, що відхиляються вгору та вниз, призначені для поліпшення несучої здатності крила під час зльоту, набору висоти, зниження і посадки, а також при польоті на відносно малих швидкостях.

Інтерцептор – це аеродинамічний орган керування, горизонтальна площина, розміщена на поверхні крила, що призначена для збільшення аеродинамічного опору та зменшення підйомної сили.  

Кабіна екіпажу – місце переважно у носовій частині ПК, звідки екіпаж здійснює керування повітряним судном.

Кіль – вертикальна площина з прикріпленими до неї поворотними кермами, яка розміщується у хвостовій частині літака.

Крило зворотної стрілоподібності – це крило з негативною стрілоподібністю.

Крило змінної стрілоподібності – це крило, що здатне змінювати кут відхилення від перпендикуляра до площини симетрії літака у напрямку до хвоста, а потім повернутись у початкове положення.

Крило літака – елемент конструкції ПК, несиметрично-обтічний профіль, що створює підіймальну силу та бере безпосередню участь у керуванні повітряним судном. Досить часто у крилі розміщують паливні баки.

Літак (повітряне судно ПС, повітряний корабель ПК) – це літальний апарат, важчий за повітря, призначений для польотів в атмосфері. Здатен переміщуватися з високою швидкістю завдяки силовим установкам (двигунам) та підіймальній силі крила.

Лонжерон – основний силовий елемент конструкції літака, поздовжній брус в крилі, хвостовому оперенні або корпусі літака, що надає йому міцності.

Механізація крила – це сукупність рухомих горизонтальних площин, розміщених на задній та (або) передній частині крила, призначена для керування положенням літака та зміни його аеродинамічних характеристик.

Нервюра – поперечний силовий виступаючий профільований елемент конструкції крила літака, що забезпечує його високу міцність та  надійність.

Передкрилки – це аеродинамічні органи керування, горизонтальні площини, розміщені на передній кромці крила, призначені для збільшення допустимого кута атаки.

Підіймальна сила – складова аеродинамічної сили, перпендикулярна до вектора швидкості руху тіла в потоці рідини або газу. Підіймальна сила крила утворюється різницею тисків під крилом і над крилом.

Покажчик вертикальної швидкості (варіометр) – це пілотажний прилад, що призначений для вимірювання вертикальної швидкості, або, іншими словами, швидкість набору чи зменшення висоти польоту. 

Покажчик курсу – це гіроскопічний бортовий прилад, що призначений для визначення курсу літака. Покажчик курсу відрізняється від магнітного компаса тим, що результати його вимірювань жодним чином не залежать від магнітного полюса Землі

Покажчик повороту і ковзання – це бортовий прилад, що визначає кут повороту літака відносно вертикальної осі, кут крену та кут ковзання відносно поздовжньої осі. 

Поршневий двигун (ПД) – це двигун внутрішнього згоряння, у якому теплова енергія, що виділяється при згорянні стиснутої паливо-повітряної суміші перетворюється на механічну енергію руху поршня у циліндрі.  

Пряме крило – крило, що не має жодних ознак стрілоподібності.

Світлотехнічне обладнання літака – це система внутрішніх та зовнішніх бортових освітлювальних приладів. 

Стрингер – поздовжнє ребро корпусу літака (у вигляді особливо міцної балки або спеціальної металевої конструкції), що проходить через весь корпус і надає йому міцності й жорсткості.

Стрілоподібність крила літака – особливість форми крила, що полягає у відхиленні його передньої кромки від перпендикуляра до площини симетрії літака. Позитивною стрілоподібністю вважається відхилення крила в напрямку хвоста, негативною – в напрямку носа літака.

Турбовентиляторний двигун (ТВД)  – це турбореактивний двоконтурний двигун з високим (вище 2) ступенем двоконтурності, вдосконалена версія турбореактивного двигуна.

Турбогвинтовий двигун (ТГД) – тип газотурбінного двигуна, в якому основна частина енергії гарячих газів використовується для приводу гвинта через понижуючий частоту обертів редуктор, і лише невелика частина енергії складає вихлоп реактивної тяги.

Турбореактивний    двигун    (ТРД)      –                це тепловий двигун, в якому

використовується газова турбіна, а реактивна тяга утворюється при витіканні продуктів згоряння з реактивного сопла.

Турбулізатор (завихрювач) – це фіксований профільований елемент, призначений для покращення аеродинамічних якостей літака на відносно низьких швидкостях польоту. Встановлюється на поверхнях, що інтенсивно обтікаються повітряним потоком (крило, кіль, і т.д.)

Тяга – рушійна сила, яка створюється за допомогою будь-якої з видів енергії (електричної, парової, реактивної і т.д.).

Фюзеляж – корпус літального апарата, всередині якого розміщується кабіна екіпажу, пасажирський салон або вантажний відсік, різноманітне обладнання.

Центроплан – центральна частина крила, що з’єднує обидві його площини.

Число Маха (М) – це одиниця швидкості, рівна відношенню швидкості об'єкта до швидкості звуку в повітрі; при темп. 15ºС і тиску 1013 гПа (стандартна атмосфера) на рівні моря. 1 М відповідає швидкості 340 м/с = 1224 км/год; використовується в авіації. Число Маха є критерієм стисливості повітря.

Шасі літака – технічний пристрій, елемент конструкції ПК, що забезпечує його мобільність та маневреність, в тому числі зліт, посадку та пересування земною поверхнею. 

Шпангоут  – поперечний кривий (кільцеподібний) брус у корпусі літака, який забезпечує міцність і стійкість його обшивки та зберігає форму.