Адаптація першокласників

Довідка

 про результати вивчення

готовності та адаптації учнів 1-го класу до навчання

Проведена діагностична робота щодо готовності та адаптації учнів 1 класу до навчання.

Метою даного дослідження було виявлення ступеня готовності до навчання та адаптація до нових шкільних умов дітей 6-річного віку в умовах НУШ. Готовність дитини до школи включає в себе наступні компоненти: психологічну і соціальну готовність, розвиток психологічних функцій, розвиток пізнавальної активності, стан здоров’я тощо.

Кількість першокласників  становить 31 дитина. Метою даного дослідження було виявлення ступеня готовності до навчання та адаптація до нових шкільних умов дітей 6-річного віку.

У зв’язку з цим було проведено діагностування за методиками:

•        Орієнтаційний тест шкільної зрілості Керна-Йєрасика;
•        Методика «Графічний диктант» за Д.Б.Ельконіним;
•        Методика «Будиночок»
•        Тест «Дерево з чоловічками» Піп Вілсон
•        Тест Куглера
•        Тест «Мій клас»
•        Філіппінський тест

а також:

•        спостереження на уроках;
•        бесіди з учителями та учнями;
•        анкетування батьків тощо.

Внаслідок проведених досліджень було отримано наступні результати:

Кількісний аналіз готовності до школи

Кількісний аналіз адаптації першокласників до навчання

У результаті проведеного групового діагностування, спостереження під час уроків та бесід з класними керівниками 1-х класів можна зробити висновок, що 90,2% учнів 1-х класів адаптовані до навчання в школі, а 9,8%– мають труднощі під час адаптації до школи.

На даний момент можна зробити висновок про те, що діти мають різну підготовку до навчання у школі, тобто різні рівні розвитку пізнавальних процесів.

Рівні адаптації першокласників
Адаптаційні рівні

1. Високий рівень адаптації– першокласник позитивно ставиться до школи, її правил та вимог. Навчальний матеріал засвоює легко. Глибоко й повно опановує програмовий матеріал, розв’язує ускладнені завдання, чемний, уважно вислуховує вказівки й пояснення вчителя. Доручення виконує охоче й сумлінно, без зовнішнього контролю. Виявляє високу зацікавленість до самостійної роботи, готується до всіх уроків. Має у класі позитивний статус.

2. Середній рівень - першокласник позитивно ставиться о школи, відвідування уроків не спричиняє негативних переживань. Розуміє навчальний матеріал, коли вчитель пояснює його досить детально й наочно. Засвоює основний зміст програми з усіх предметів, самостійно розв’язує типові задачі. Зосереджений і уважний під час виконання завдань, доручень, вказівок учителя, разом із тим потребує контролю з боку вчителя. Зосередженим буває тільки тоді. Коли робить щось цікаве для себе. Майже завжди готується до уроків і виконує домашні завдання. Доручення виконує сумлінно. Дружить з багатьма однокласниками.

3. Низький рівень – першокласник негативно або байдуже ставиться до школи. Часто скаржиться на нездоров’я, погане самопочуття, в нього переважає пригнічений настрій. Спостерігаються порушення дисципліни. Матеріал, який пояснює вчитель, засвоює фрагментарно. Самостійна робота з підручником викликає труднощі, під час виконання самостійних завдань не виявляє до них інтересу. До уроків готується нерегулярно, потребує контролю, систематичних нагадувань і спонукань як з боку учителя, так і з боку батьків. Може зберігати працездатність і увагу за наявності тривалих пауз для відпочинку. Для розуміння нового матеріалу і розв’язування задач за зразком потребує значної допомоги вчителя і батьків. Доручення виконує під контролем і без особливого бажання. Пасивний, близьких друзів не має, знає імена й прізвища лише частини однокласників.

Ознаки адаптації:

• Перебування у спокійному,  врівноваженому стані;
• На уроках стримані та уважні;
• На перервах жваві та рухливі;
• Виявляють інтерес до нових людей. Як дорослих, так і однолітків;
• Зацікавлено оглядають інтер’єр школи, вивчають розташування приміщень;
• Спостерігають за старшокласниками;
• Через тиждень вже добре орієнтуються в школі, демонструють свою орієнтацій ну обізнаність батькам;
• Добре розуміють і з готовністю виконують вимоги вчителя, не очікуючи заохочення;
• Водночас позитивне оцінювання дитини, її дій, вчинків, результатів навчання є стимулом для підвищення її активності;
• Негативна оцінка сприймається адекватно;
• Навчальна діяльність, спілкування мають ініціативний характер;
• Активні на уроках, самі відповідають і ставлять запитання;
• Заводять знайомства з учнями інших класів;
• Проявляють різні види активності (мовленнєву, пізнавальну, рухову тощо)
• Успішно засвоюють навчальний матеріал.

Дезадаптація – це утворення неадекватних механізмів пристосування дитини до школи у формі порушення в навчанні й поведінці, конфліктних стосунків, психосоматичних захворювань і реакцій, підвищеного рівня тривожності, викривлень у розвитку особистості.
Ознаки дезадаптації:
• Труднощі у навчанні аж до стійкої неуспішності;
• Порушення у відносинах з однокласниками, батьками, вчителями;
• Небажання ходити до школи;
• Соматичні прояви: головний біль, порушення сну, біль у животі, порушення апетиту, пригнічений настрій, підвищена стомлюваність;
• Емоційні порушення;
• Зниження товариськості, емоційної стійкості, самоконтролю, соціальної сміливості та підвищені показники емоційної збудливості, тривожності, браку уваги на уроці, нездатності до тривалого зосередження, замикання у собі.
Причини дезадаптації:
1. Особливості методів виховання в родині:
• Завищені очікування щодо навчальної успішності дитини, будь-яка невдача сприймається неадекватно
• Розмови про недоліки школи чи вчителя замість акцентування на приємних моментах
• Часті конфлікти з приводу навчання дитини, після чого все, що пов’язане з школою, втрачає привабливість
• Виховання дитини за типом „кумир родини”
• Байдуже ставлення батьків до навчання
2. Порушення в системі відносин у школі:
• Вплив на дитину самого процесу навчання
• Некоректне ставлення вчителя до учня
• Злиття методів навчання та індивідуальної чутливості центральної нервової системи дитини
• Порушення відносин з однокласниками
• Об’єктивна критика недоліків учня з боку вчителя.
3. Індивідуальні особливості психічного розвитку дитини
• не сформованість мотивації учня
• не високий інтелектуальний потенціал
• затримка психічного розвитку
• гіперактивність
• труднощі у вольовій регуляції поведінки, уваги, навчальної діяльності
• чутливість о несприятливих впливів навколишнього середовища
• завищена самооцінка й рівень домагань дитини чи батьків
• підвищена чутливість нервової системи
• підвищений рівень тривожності
• агресивність, замкненість
• інертність нервових процесів
• хронічні захворювання, ослаблення організму
• відсутність підготовки до школи.

Перші чотири тижні перебування в школі – період гострої адаптації. Успішність адаптації визначає успішність навчальної діяльності, збереження фізичного та психічного здоров’я учнів

Поради вчителям першокласників:

•        створення сприятливого психологічного клімату для дитини з боку всіх членів родини;
•        роль самооцінювання дитини в адаптації до школи (чим нижче самооцінювання, тим більше труднощів у дитини у школі);
•        перша умова шкільного успіху – самоцінність дитини для її батьків;
•        формування інтересу до школи, прожитого шкільного дня;
•        обов’язкове знайомство з дітьми класу і можливість спілкування з ними після школи;
•        неприпустимість фізичних покарань, залякування, критики на адресу дитини, особливо у присутності інших людей (бабусь, дідусів, однолітків);
•        виключення таких мір покарання, як позбавлення задоволень, фізичні та  психічні покарання;
•        врахування темпераменту дитини у період адаптації до шкільного навчання.