Адаптація першокласників до навчання

Адаптація першокласників до навчання в школі Нестерук Олена іванівна вчитель початкових класів Сеферівської гімназії

«Бути готовим до школи - не означає вміти читати, писати і рахувати. Бути готовим до школи - означає бути готовим всьому цьому навчитися.» Венгер Л. А. «Адаптація навчальна — процес активного пристосування дитини до вимог нового середовища за допомогою різноманітних засобів.» (О. Савченко)

Вступ до школи – переломний момент у житті дитини. Він пов'язаний з новим типом стосунків з оточенням (ровесниками й дорослими), новим видом нової діяльності (навчальної, а не ігрової). У житті дитини змінюються все: обов'язки, оточення, режим. Це „ кризовий період” у житті дитини, і ця її „ криза” виявляється у тому, що свої ігрові потреби дитина має задовольняти навчальними способами.

Процес адаптації Процес адаптації до шкільного життя у дітей триває по різному – від 2 тижнів до 2 – 3 місяців (залежно від рівня їх готовності до школи, психологічними особливостями та станом здоров'я). Вирішальну роль тут відіграє сформований у дошкільному віці рівень готовності до школи, або „шкільної зрілості”.

Адаптація - це процес звикання до нових шкільних умов. Від благополучного протікання цього періоду залежить все подальше шкільне життя дитини - її мотивація до навчання, її здоров'я, її комфорт, її ставлення до інших.

Шкільна адаптація розуміється як пристосування дитини до нової системи соціальних умов, нових відносин, вимог, видів діяльності, режиму життєдіяльності. Форми шкільної адаптації: Психологічна адаптація Біологічна адаптація Соціальна адаптація

це входження до нової системи вимог, пов'язаних з виконанням навчальної діяльності. Процес взаємодії особистості й середовища полягає в пошуку й використанні адекватних способів задоволення основних її потреб, до яких належать потреба в безпеці, фізіологічні потреби (у їжі, сні, відпочинку тощо), потреба в прийнятті та любові, у визнанні та повазі, у самовира- женні й у розвитку. Психологічна адаптація

Біологічна адаптація це пристосування до нового режиму навчання й життя. Життя суперечливе, малопередбачуване: не встиг пристосуватися, відчути стабільність існування, як трапляється таке, що докорінно змінює плани, суттєво впливає на самопочуття, змушує пристосовуватися до нового й незвичного.

Соціальна адаптація це процес входження до учнівського колективу. Першокласник повинен пристосуватись до вимог тих соціальних груп, що характерні для школи (учнівська група, вчителі, інші класи тощо).

Три рівні адаптації: Високий Середній Низький

Високий рівень адаптації Першокласник позитивно ставиться до школи: правила і вимоги сприймає адекватно; навчальний матеріал засвоює легко; глибоко оволодіває програмовим матеріалом,чемний, уважно вислуховує вказівки, пояснення вчителя; доручення виконує охоче, без зовнішнього контролю; виявляє високу зацікавленість до самостійної навчальної роботи, готується до всіх уроків; має у класі позитивний статус.

Середній рівень адаптації Першокласник позитивно ставиться до школи: відвідування уроків не викликає в нього негативних переживань, розуміє навчальний матеріал, коли вчитель пояснює його досить детально і наочно; засвоює основний зміст програми з усіх предметів, уважний під час виконання завдань, доручень, вказівок учителя, разом з тим потребує контролю з боку дорослого; зосередженим буває коли робить щось цікаве для себе; майже завжди готується до уроків; доручення виконує сумлінно; дружить з багатьма однокласниками.

Низький рівень адаптації Першокласник негативно або байдуже ставиться до школи: часто скаржиться на здоров'я, погане самопочуття, в нього переважає пригнічений настрій; спостерігаються порушення дисципліни; матеріал, засвоює фрагментарно; самостійна робота з підручником викликає труднощі, під час виконання самостійних завдань не виявляє до них інтересу; до уроків готується нерегулярно, потребує постійного контролю, систематичних нагадувань і спонукань з боку вчителя; може зберігати працездатність і увагу за наявності тривалих пауз для відпочинку; для розуміння нового матеріалу потребує значної допомоги вчителя ; доручення виконує під контролем і без особливого бажання; пасивний, близьких друзів не має, знає імена й прізвища лише части- ни однокласників.

Дезадаптація це утворення неадекватних механізмів пристосування дитини до школи у формі порушення в навчанні й поведінці, конфліктних стосунків, психосоматичних захворювань і реакцій, підвищеного рівня тривожності, викривлень у розвитку особистості.

Причини дезадаптації: 1. Особливості методів виховання в родині: • Завищені очікування щодо навчальної успішності дитини, будь-яка невдача сприймається неадекватно • Розмови про недоліки школи чи вчителя замість акцентування на приємних моментах • Часті конфлікти з приводу навчання дитини, після чого все, що пов’язане з школою, втрачає привабливість • Виховання дитини за типом „кумир родини” • Байдуже ставлення батьків до навчання

2. Порушення в системі відносин у школі: • Вплив на дитину самого процесу навчання • Некоректне ставлення вчителя до учня • Злиття методів навчання та індивідуальної чутливості центральної нервової системи дитини • Порушення відносин з однокласниками • Об’єктивна критика недоліків учня з боку вчителя.

3. Індивідуальні особливості психічного розвитку дитини • не сформованість мотивації учня • невисокий інтелектуальний потенціал • затримка психічного розвитку • гіперактивність • труднощі у регуляції поведінки, уваги, навчальної діяльності • чутливість до несприятливих впливів навколишнього середовища • завищена самооцінка й рівень домагань дитини чи батьків • підвищена чутливість нервової системи • підвищений рівень тривожності • агресивність, замкненість • інертність нервових процесів • хронічні захворювання, ослаблення організму • відсутність підготовки до школи.

Прояви дезадаптації: а) відставання від програми; б) швидка втомлюваність; в) недисциплінованість; г) невміння будувати відносини з однолітками та дорослими; д) підвищена тривожність, плаксивість; е) глибокий спад працездатності наприкінці дня; є) неадекватна поведінка; ж) неуспішність у навчанні.

Можливі несприятливі наслідки дезадаптації небажання вчитися, відвідувати школу; низька успішність; проблеми в спілкуванні із однолітками; закріплена висока тривожність у поєднанні із неадекватною самооцінкою; може розвинутися невроз, який необхідно лікувати за допомогою психолога, психіатра.

Щоб дитина краще адаптувалась потрібно: • створення сприятливої психологічної атмосфери для дитини з боку всіх членів родини; • формування інтересу до школи, прожитого шкільного дня;  • обов'язкове знайомство з учнями інших класів і можливість їх спілкування після школи;  • неприпустимість фізичних заходів впливу, залякування, • критика на адресу дитини, особливо у присутності інших людей (бабусь, дідусів, однолітків тощо);  • урахування темпераменту дитини в період адаптації до шкільного навчання;  • надання дитині самостійності в навчальній роботі;  • заохочення дитини. • моральне стимулювання досягнень дитини. • розвиток самоконтролю та самооцінки, самодостатності дитини.

Ознаки адаптації: 1. Процес навчання викликає у першокласника позитивні емоції, він упевнений в собі і не відчуває страх.  2. Новоспечений учень справляється зі шкільною програмою.  3. Дитина проявляє самостійність при виконанні домашніх завдань і звертається за допомогою до мами або тата тільки після того, як самос- тійно спробувала його виконати.  4. Першокласник задоволений своїми стосунками з однокласниками і вчителем.

Для полегшення періоду адаптації виконуємо такі рекомендації:

Для полегшення адаптації у I семестрі проводимо:

Вправи для ефективної адаптації першокласників до умов навчання в школі

Дякуємо за увагу!