Адаптація першокласників до навчання в школі

Виступ на педраді : « Адаптація першокласників до навчання в школі» Підготувала: Ю.С.Курик

«Адаптація навчальна — процес активного пристосування дитини до вимог нового середовища за допомогою різноманітних засобів.» (О. Савченко) «Без знання душі дитини, особливостей її мислення, сприйняття навколишнього світу слова про чуйність залишаються пустим звуком; без знання душі дитини немає педагогічної культури…» (В. О. Сухомлинський)

Вступ до школи – переломний момент у житті дитини. Він пов'язаний з новим типом стосунків з оточенням (ровесниками й дорослими), новим видом нової діяльності (навчальної, а не ігрової). У житті дитини змінюється все: обов'язки, оточення, режим. Це „ кризовий період” у житті дитини, і ця її „ криза” виявляється у тому, що свої ігрові потреби дитина має задовольняти навчальними способами.

Процес адаптації Процес адаптації до шкільного життя у дітей триває по різному– від 2 тижнів до 2 – 3 місяців (залежно від рівня їх готовності до школи, психологічними особливостями та станом здоров'я). Вирішальну роль тут відіграє сформований у дошкільному віці рівень готовності до школи, або „шкільної зрілості”.

Психологічна готовність

Фізіологічна зрілість стан здоров'я рівень фізичного розвитку (розвитку дрібної моторики рук ) зорово-рухова координація

Інтелектуальна готовність передбачає володіння дитиною певною кількістю знань про явища навколишнього середовища, уміння порівнювати, класифікувати, узагальнювати та ін.

У 6 років дитина повинна мати елементарні пізнання про навколишню дійсність, про простір, час, живу і неживу природу. Вона повинна уміти узагальнювати, класифікувати, виділяти головне, другорядне. У малюка з’являється жага до знань, ігри і розваги йдуть на другий план, посилюється допитливість (дитина ставить більш філософські питання або такі, що стосуються певних наук, ніж життєві). Дитина вже цікавиться не лише кінцевим результатом виконаної роботи, але і способами її виконання, уміє сама оцінювати свою роботу. Також у неї повинні бути розвинені довільна пам’ять і мова.

Мотиваційна готовність Мотиваційна готовність передбачає чітко оформлювати позицію школяра. Коли дитина: - має належне уявлення про школу; - позитивно ставиться до шкільних занять; - віддає перевагу урокам грамоти і лічби, а не заняттям дошкільного типу : малюванню, фізкультурі, трудовому навчанню; - визнає авторитет вчителя.

Емоційно –вольова готовність передбачає вміння робити не лише те, що подобається, а й те, що необхідно зробити..

Щоб успішно займатися в школі, дитина повинна бути готовою до ролі учня, який має свої права і обов’язки. Це уміння володіти собою і підкоряти свої бажання необхідності (довільна поведінка)— дитина поступово втрачає свою зворушливу безпосередність. Велике значення має уміння налагоджувати контакт із однолітками, уміння поступатися і захищатися, підкорятися загальним правилам і обстоювати свою думку. У дитини повинна бути емоційна незалежність, яка розвивається (або пригнічується) із Вашою допомогою. Готовою до шкільного навчання вважається дитина, яку школа приваблює не лише зовнішньою стороною (зошити, підручники, красивий ранець), але і можливістю отримати нові знання, знайти друзів.

Комунікативна готовність передбачає володіння навичками взаємодії з дорослими, однолітками ( вмінням слухати, не перебиваючи, вміння вибачати і вибачатися, співчувати…)

Психологічна готовність Є необхідною умовою успішної адаптації до шкільного життя. Є чимало дітей, які все ж таки не можуть „вжитися в нову роль”. Вони часто страждають на нездоров'я, перебувають у пригніченому настрої, не повністю засвоюють навчальний матеріал, не мають близьких друзів, знають на ім'я та прізвище не всіх однокласників тощо.

Характеристика особистих досягнень учнів 1 класу на кінець семестру

Причини дезадаптацї: а) перехід до статусу школяра — найскладніший, переломний для дошкільника етап; б) невідповідність можливостей дитини вимогам шкільного середовища; в) різка зміна способу життя; г) школа для дитини — стресогенний фактор (дорога до школи, навантаження, відсутність ігрових кімнат); д) неможливість повного розслаблення протягом перебування дитини в школі; е) часто батьки при дітях дають негативну оцінку школі; є) поганий стан здоров’я; ж) відсутність емоційної підтримки з боку педагогів та батьків; з) неправильне педагогічне спілкування породжує в дитині емоційну напруженість, страх, невпевненість, послаблює увагу, пам’ять, знижує працездатність.

Прояви дезадаптації: а) відставання від програми; б) швидка втомлюваність; в) недисциплінованість; г) невміння будувати відносини з однолітками та дорослими; д) підвищена тривожність, плаксивість; е) глибокий спад працездатності наприкінці дня; є) неадекватна поведінка; ж) неуспішність у навчанні.

Можливі несприятливі наслідки дезадаптації небажання вчитися, відвідувати школу; низька успішність; проблеми в спілкуванні із однолітками; закріплена висока тривожність у поєднанні із неадекватною самооцінкою; може розвинутися невроз, який необхідно лікувати за допомогою психолога, психіатра.

Декілька порад щодо режиму дня - 12 годин сну з урахуванням обіду (1- 1,5 год.) для поновлення сил; - після школи не спішіть садити дитину за уроки, необхідно 2 – 3 години відпочити; - найпродуктивніший час для виконання уроків з 15 до 16 год; - заняття ввечері безрезультатні;

- не примушуйте дитину готувати уроки за один раз (після 20 хв. занять необхідно 10 – 15 хвилин перерви); -під час виконання уроків не сидіть над дитиною, давайте їй можливість працювати самостійно, але якщо буде потрібна ваша допомога, наберіться терпіння; - спокійний тон та підтримка („не хвилюйся, все вийде”, „давай розбиратися разом”), похвала навіть якщо щось не виходить, необхідна; - якщо ви будете дотримуватись нижче вказаних побажань у вихованні, ваша дитина виросте врівноваженою та спокійною.

Поради щодо запобігання шкільної дезадаптації формуйте позитивне ставлення до школи; виявляйте інтерес до шкільних справ та успіхів дитини; формуйте адекватну самооцінку; не перевантажуйте дитину надмірними заняттями, чергуйте їх з грою; навчайте етичних норм спілкування з однокласниками та дорослими;

привчайте самостійно долати труднощі, які під силу подолати 6-річній дитині; хваліть частіше, а не докоряйте; частіше згадуйте себе в дитячому віці; любіть дитину безумовною любов’ю, приймайте її такою, як вона є.

Для дитини, особливо такої, яка не росла в дитячому садку, зустріч із класним колективом — серйозне етичне випробування. Добра, чуйна, контактна, весела дитина зазвичай потрапляє в число лідерів або улюбленців усього дитячого колективу. Тиха, скромна,сором’язлива не завжди відразу отримує визнання серед товаришів. Егоїстична, така, що знає свою перевагу в силі або ще в чомусь відразу ж шукає тих, ким їй хочеться командувати. Вона то привертає до себе однокласників, то відштовхує окремих із них, приносячи у відносини нездорову заздрість, підлабузництво, несправедливість. Цей стиль неорганізованих міжособових контактів не повинен пройти повз нашу увагу, бо він впливає на формування такої необхідної якості, як відчуття товариства.

Дякую за увагу !