Адаптація першокласників до школи.

Баранівський ліцей №2 ім. О. Сябрук

Баранівської міської ради

Доповідь  на тему :

«Процес адаптації першокласників до школи.»

       Підготувала

                      вчитель початкових класів

                      Хіміч Ірина Святославівна

2023р.

План

1. Ознаки адаптації школярів.
2. Дезадаптація.
3. Рекомендації батькам.
4. Висновки.

1.     Початок навчання дітей у першому класі – це відповідальний та складний етап у їхньому житті. Це не лише нові умови життєдіяльності, а й нові знайомства, нові стосунки, нові обов’язки, правила, дії, тощо. Цей процес називають адаптацією. Адаптація – це перебудова організму на роботу в умовах, що змінилися.

Шкільна адаптація поділяється на :

-                Біологічну адаптацію (це пристосування до нового режиму дня і життя в цілому).

-                Соціальну адаптацію (це пристосування до нового колективу, вчителя, оточення в цілому).

-                Психологічну адаптацію (це пристосування до нових вимог, правил, навчальної діяльності).

Тому звикання до школи – це індивідуальний процес, що залежить від різних чинників. У шестирічок цей процес більш тривалий, ніж у семирічок.

   Виділимо чинники, які  впливають на успішну адаптацію дитини до школи:

-  Організм дитини має бути готовим до початку систематичного навчання.

-  Досягти віку (6 років) для початку систематичного навчання.

-  Стан здоров’я дитини (здорові діти легше і швидше адаптуються).

-  Перебування в дитячому садку («домашнім» діткам важче адаптуватися, ніж діткам, що відвідували дитячий садок і звикли до дитячого колективу).

-  Сімейне становище (взаємостосунки, виховання, режим, правила у сім’ї).

-  Психологічна готовність до школи (сюди входить і емоційна готовність, і мотиваційна готовність, і комунікативна готовність, і певний рівень розвитку пізнавальних здібностей).

-  Режим дня та навантаження.

-  Рухова активність школярів (фізкультхвилинки, прогулянки, уроки фізичної культури).

Таким чином можна виділити такі ознаки адаптації дитини до школи:

-  Навчання викликає у дитини позитивні емоції, відчуває впевненість, не має страху.

-  Першокласник справляється із шкільною програмою і з висунутими перед ним завданнями.

-  Школяр проявляє самостійність у виконанні завдання, звертається до дорослого лише за перевіркою.

-  Отримує позитивні емоції від співпраці із вчителем та однокласниками.

Оптимальний адаптаційний період становить місяць-два. Залежно від різних чинників рівень адаптації дітей може бути різний.

А.Л. Венгер описує три рівні адаптації до шкільного навчання:

1. Високий рівень адаптації. Першокласник позитивно ставиться до школи; вимоги сприймає адекватно; навчальний матеріал засвоює легко, глибоко і повно; вирішує ускладнені завдання; старанний, уважно слухає вказівки і пояснення вчителя; виконує доручення без зайвого контролю; проявляє великий інтерес до самостійної роботи; готується до всіх уроків; займає в класі сприятливий статусне положення.

2. Середній рівень адаптації. Першокласник позитивно ставиться до школи, її відвідування не викликає негативних переживань; розуміє навчальний матеріал, якщо вчитель викладає її детально і наочно; засвоює основний зміст навчальних програм; самостійно вирішує типові завдання; буває зосереджений тільки тоді, коли зайнятий чимось для нього цікавим; громадські доручення виконує сумлінно; дружить з багатьма однокласниками.

3. Низький рівень адаптації. Першокласник негативно або індиферентно ставиться до школи, нерідкі скарги на недугу; домінує пригнічений настрій; спостерігаються порушення дисципліни; матеріал, що пояснюється вчителем, засвоює фрагментарно, самостійна робота з підручником затруднена; при виконанні самостійних навчальних завдань не виявляє інтересу; до уроків готується нерегулярно, йому необхідний постійний контроль, систематичні нагадування та спонукання з боку вчителя і батьків; зберігає працездатність і увагу при подовжених паузах для відпочинку; близьких друзів не має, знає по іменах і прізвищах лише частину однокласників.

Учитель має створити безпечну, цікаву та комфортну атмосферу під час уроків та перерв, в ситуаціях взаємодії з учителем і однокласниками. Для цього потрібно використовувати спеціальні вправи, методи, прийоми, які допомагають дітям швидше пройти адаптацію.

Використовуючи ігрові психологічні методики та психотехнічні вправи, вчитель може створити атмосферу доброзичливості та взаємодії, послабить внутрішню напругу, допоможе подружитися. У цьому процесі дитина навчається спілкуванню з іншими дітьми, ознайомлюється з правилами поведінки та рутинами в школі. Діти вчаться стримувати свої бажання, агресивність або зайву активність; вчаться відпочивати і повністю відновлювати свої сили після навчальної діяльності.

2.                   Дезадаптація.

Виділимо причини дезадаптації першокласників:

-         Наявність негативності до шкільного життя (часто батьки залякують дітей вчителем,  школою).

-         Виникнення комунікативних труднощів з ровесниками.

-         Незнання вчителем індивідуально-психологічних особливостей дитини.

-         Недотримання режиму, методів, прийомів виховання і навчання в школі.

-         Відсутність допомоги з боку батьків чи вчителя, що призводить до недостатнього інтелектуального розвитку дитини.

Тепер виділимо ознаки дезадаптації : стомлюваність, погана успішність, невстигання; в одних діток підвищена дратівливість, гнів, навіть агресивність або ж в інших навпаки, замкнутість, соромливість, підвищена тривожність, навіть низька самооцінка.

Отже, як проявляється дезадаптація :

-         Діти відстають від програми;

-         Діти швидко втомлюються;

-         Діти недисципліновані;

-         Діти не вміють спілкуватися і будувати відносини з однокласниками та вчителями;

-         У дітей підвищена тривожність, навіть плаксивість;

-         У дітей значно спадає працездатність у кінці робочого дня;

-         У дітей проявляється неадекватна поведінка;

-         У дітей спостерігається неуспішність у навчанні.

Тому при перших проявах дезадаптації необхідно повідомити батьків про труднощі дитини. Лише  розуміння та підтримка батьків в складних ситуаціях створюють відчуття захищеності, внутрішнього комфорту дитини.

3. Готовність дитини до школи залежить передусім від батьків, її майбутній успіх тісно пов’язані з тим, як вона ставиться до школи, наскільки контактує з однолітками і дорослими, як поводиться в конфліктних ситуаціях, тощо

Психологічна готовність до школи – це такий рівень психічного розвитку дитини, який створює умови для успішного опанування навчальною діяльністю.

Тому нижче наведено кілька порад для батьків для успішного подолання адаптаційного періоду.

-         Часто розмовляти про шкільне життя у присутності дитини. Пояснювати про серйозне ставлення до навчання.

-         Розказувати про труднощі, які чекають у школі, і в той момент же  формувати  впевненість у їх подоланні, надавати підтримку та допомогу.

-         Постійно звертати увагу дитини на її зовнішній вигляд, хвалити за хороші вчинки і обговорювати наслідки шкідливих вчинків школярів.

-         Навчити дітей елементарним навичкам самообслуговування (умиватися, чистити зуби, одягатися, зав’язувати шнурівки, застібати верхній одяг, доглядати за чистотою одягу, акуратно їсти, тощо).

-         Привчити дитину до режиму дня, особливо лягати спати та вставати у певний час.

-         Прищеплювати дитині дбайливе ставлення до шкільних речей ( книжок, зошитів, парт, стільців, а також олівців, ручок та ін.)

-         Заохочувати дитину до письма ручкою (написання паличок, кружечків, квадратиків), охайного малювання та розфарбовування кольоровими олівцями.

-         Заохочувати до набуття нових знань, вислуховуйте, коли дитина ділиться  враженнями від почутого, побаченого. Стимулюйте інтерес до навчання.

-         Завжди  підтримуйте вчителя, не критикуйте його в присутності дитини.

-          

4. Висновки.

Період адаптації дитини до школи може тривати від 2-3 тижнів до півроку, і це залежить від різних чинників: індивідуальні особливості дитини, її характер, взаємовідносини з оточуючими, стан здоров’я, сімейні відносини, рівень складності освітньої програми, режим дня, рухова активність,  психологічна готовність дитини до шкільного життя.

Не менш важливим чинником є і підтримка  та допомога дорослих - мами, тата, бабусь і дідусів, братиків чи сестричок. Чим більше дорослих нададуть допомогу в цьому процесі, тим швидше та  успішніше дитина адаптується до нових умов у школі.

Виділимо ознаки успішної адаптації:

-  дитині подобається процес навчання, перебування в школі, вона не відчуває страхів , а почувається впевненою.

         -  дитина легко справляється з навчальною програмою.

- самостійність виконання навчальних завдань, звернення за допомогою дорослого лише після спроби виконати завдання самому. (Дуже часто батьки самі "допомагають" дитині, коли вона могла б справитися сама, що викликає деколи протилежний ефект. Учень звикає до спільного виконання уроків і не хоче робити це самостійно. Тому краще відразу встановити межі вашої допомоги і поступово зменшувати їх до повної самостійності, лише перевірка.)

- дитина вільно почувається у дитячому колективі, спілкується, грається з однолітками, має гарні відносини з вчителем.

Тому, дуже важливо на адаптаційному етапі вселити в учнів упевненість в їх успіх, викорінити  розчарування («У мене нічого не вийде!», «Я нічого не вмію і не знаю!»), і ні в якому разі не лишати дитину сам на сам з її проблемою.

Але найважливішою, на наш погляд, ознакою того, що дитина повністю освоїлася в шкільному середовищі, є його задоволеність міжособовими відносинами – з однокласниками і вчителем.