«Пташина абетка»
Акровірші для дітей
Біле горло,щоки білі,
А сам чорний,аж блищить.
Крючком дзьоб, пірнає вміло,
Любить рибку він ловить!
А як зловить – підкидає,
Наче жонглер виступає.
***
Галасує й довгу шию
У воді старанно миє.
Сіре, біле пір’я має,
Крила гордо розправляє.
А як зветься,кожен знає.
***
Дзвінко,наче соловей, вміє він співати.
Різну здобич із землі дзьобом дістає.
І,відчувши небезпеку,буде воювати,
Закульгавши від гнізда, хворого вдає.
Добре птах отак хитрує, від біди сім’ю рятує.
***
Дзьоб міцний ,як долото.
Яскраве він купив пальто.
Тук-тук-тук! Ховайся, жук!
Енергійно працював,
Ліс зелений врятував.
***
Жменька жовтенька у небо злітає,
А потім ,як грудка, на землю летить
Й пісню свою аж до хмар підіймає,
Вище і вище в безмежну блакить.
Охайне гніздечко будує в травиці .
Робить за літо дві кладки цей птах.
Ось і малеча літати навчиться,
Нищити буде шкідливих комах.
Осінь покличе на південь ці зграї,
Кажуть, до Африки чи до Китаю.
***
Жовті обнови ліси одягають
У небі журливі ключі попливли.
Рідну Вітчизну птахи покидають,
А линуть додому з веселим «курли»!
Все оживає, струмочки співають.
Лагідне сонце почує пісні
І відмикає ворота весні.
***
З країв далеких, де вона зимує,
Останньою ця пташка прилітає.
Зелений ліс від гусені врятує,
У чужі гнізда яйця підкладає,
Лічить роки усім вона береться.
Як, підкажіть, ота пташина зветься?
***
Летить вона низенько – дощ віщує,
А високо – ясна погода жде.
Своє гніздо під хатою збудує,
Туди рябі яєчка відкладе.
І з’являться маленькі пташенята.
В турботах непомітно пройде час:
Комах ловить,малечу годувати …
А в кінці літа покидати нас.
***
Любить побродити в лузі, по болоту.
Економить їжу не навчився птах!
Ловить жаб , молюсків - звична це робота!
Екзотичні страви любить з черепах.
Кажуть, він на крилах щастя принесе,
А хто його скривдить, той втрачає все.
***
Одяг у нього, немов з магазину -
Дизайнерський витвір нового сезону:
У смужку рукава, накидка на спину,
Додав на голівку з пір’їнок корону.
***
Рукавичка на гілках з пуху й очерету:
Елегантна і легка, збоку - трубка-вхід.
Майстер всім не видає творчого секрету,
Ексклюзивне це гніздо – схованка від бід!
Захистить воно малят - жовторотих пташенят.
***
«Синь – синь»… по сніжку стрибає!
Ич, – в чорненькім фартушку,
На голівці шапку має –
Ирій їй не до смаку!
Чепурні щічки біленькі,
Крильця в смужечку, синенькі,
А жакет внизу жовтенький.
***
Сірувато-синювата спина,
Ніжні груди - полум’я палає.
Із країв північних ця пташина
Гостювати взимку прилітає.
У плодах насіння вибирає,
Розкидає м’якоть, не з’їдає
***
Слух відмінний, гострий зір і великі очі,
Обережно на мишей полює щоночі.
Вдень ця пташка у дуплі спить, відпочиває,
А вночі вона кричить та усіх лякає.
***
Сіра пташка невеличка
Обізвалась навесні.
Любо слухати всю нічку
Оті трелі голосні.
В червні з’являться малята.
Е,тоді не до пісень!
Йому ж діток годувати цілий день!
***
Тільки прийде квітень - птах токує,
Емоційно шию виставляє.
Та під снігом взимку хід будує,
Естафети там щодня долає!
Рідкісний цей птах,а хвіст, як ліра.
У березняку його квартира
Кожен цього красеня впізнає.
***
Чалапає по болоту, поспішає вбрід:
Адже скоро за режимом у малят обід!
Придивляється, де жабка, на листку - слимак…
Ловить їх, бо має пташка витончений смак.
Як мине тепло – у вирій збирає рюкзак.
Швидко тануть сніги, сонце пригріває,
Перший вісник весни голосно співає,
А йому за пісні й радісні новини
Красно дякуємо ми: ладнаєм хатини.
*****
Який підступний хижий птах
Сидить у засідці в гілках!
Тихенько жертву він чекає,
Раптово схопить і тікає.
Усі розбійника бояться,
Буває, схопить мишку й зайця.