Активізація навчально-пізнавальної діяльності школярів та студентів на заняттях з української мови і літератури

Активізація навчально-пізнавальної діяльності школярів та студентів на заняттях з української мови і літератури

Короткова О.А.,

викладач філологічних дисциплін

Криворізького фахового коледжу

торгівлі та готельно-ресторанного бізнесу

Методів, прийомів і умов активізації навчально-пізнавальної діяльності школярів і студентів дуже багато, вони різноманітні, більшою частиною детально описані у методичній літературі, і їх ефективне використання залежить від самого вчителя чи викладача. Практика давно переконала у непорушній формулі: наскільки успішно і повно буде активізовано пізнавальний процес, настільки високими будуть результати навчання.

 На жаль, у нашому регіоні уроки української мови не користуються особливою любов'ю серед школярів чи студентів. Щоденна російськомовна практика призводить до труднощів у осяганні мовного матеріалу, до гальмування можливостей пізнання. А накопичення таких невтішних фактів формує звичку блокувати навчальну інформацію, навіть не намагаючись почути вчителя, і врешті – стійку неприязнь до предмету.

 Щоб запобігти такому станові речей, я практикую віршовані уроки, або уроки з віршованими елементами, адже давно відомо, що саме римована інформація – стисла, містка, цікава по своїй суті – досить ефективно зосереджує увагу, легко відкладається у процесі мимовільного запам’ятовування, забезпечує позитивний емоційний підйом. Правила і приклади до них, подані у формі віршів, викликають щирий інтерес навіть у систематично байдужих учнів. Як приклад, наводжу власні віршовані знахідки:

Синоніми – браття найближчі, звичайно,

В них значення спільне, хоч різне звучання,

Так хліб є пахким, ароматним, духмяним,

А яблуко – стиглим, червоним, рум’яним,

Так сонечку ясному, світлому треба

За обрій іти, видноколо, крайнебо.

Антоніми – браття украй протилежні,

У мові їм парами жити належить.

Отак поєднався гарячий з холодним,

А бідний з багатим, а ситий з голодним,

А будень зі святом, а нічка із днем,

Майбутнє з минулим, початок з кінцем.

Омоніми – браття, що спільно звучать,

Хоча є найменнями різних понять,

Коса – це волосся, і це інструмент,

Боксер – це собака і він же – спортсмен,

Байка – це твір, і байка – тканина,

Билина – це пісня, і ніжна стеблина.

Досить затребуваними залишаються наочні методи, особливо на уроках літератури.  Хоча ці заняття є більш вербальними за своєю суттю, але ж найголовніший орган, що доносить інформацію до мозку і фіксує у пам’яті, – це очі. Тому окрім традиційно необхідних портретів письменників, ілюстрацій до епізодів з творів, я пропоную учням і студентам складати комікси, наприклад до фрагментів «Кайдашевої сім'ї» І. Нечуя-Левицького, чи усмішок Остапа Вишні. Такі завдання діти виконують охоче, із захопленням реалізуючи художнє бачення і творчий потенціал.

Полегшенню і активізації процесу сприйняття інформації сприяє  мультимедійна презентація. Студентів приваблює образність і яскравість занять з використанням презентацій. В аудиторії під час таких уроків створюється атмосфера реального спілкування, коли вихованці прагнуть висловити думки "своїми словами", вони охоче виконують завдання, виявляють інтерес до досліджуваного матеріалу. Створюючи презентації самостійно, студенти вчаться працювати з навчальною, довідковою та іншою літературою з предмета. В них з'являється зацікавленість в досягненні більш високого результату, готовність і бажання виконувати додаткові завдання, формуються художні здібності, естетичні смаки, почуття стилю.

Потужним каталізатором пізнавальних імпульсів можуть виступити ігрові прийоми, що створюють умови для самовираження особистості, емоційного піднесення, спонукають до самостійності, ініціативності, творчості, виникнення стійкого інтересу до навчання. Досвід показує, що навіть старшокласники і студенти з величезним задоволенням розгадують кросворди, чайнворди, ребуси, шаради, відповідають на запитання вікторин. Гра створює атмосферу щиросердної радості, комфорту, стабілізації особистості, адже тут немає відмінників і аутсайдерів – є лише гравці; учні певною мірою розслаблюються, налаштовуються на розважальність, водночас добровільно мобілізуючи увесь свій інтелектуальний потенціал. Як приклад пропоную кросворд для перевірки загальних знань з української літератури.

Відповівши на всі запитання, зможете прочитати у рожевому колі цікавий вислів.

1. Умовне позначення якого-небудь предмета, поняття або явища; художній образ, що умовно відтворює усталену думку, ідею, почуття. (Символ).
2. Давній український музичний інструмент, на якому грав щезник, а потім Іван у повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків». (Флояра).
3. Один із синів Кайдашихи. (Лаврін).
4. Кому належать слова «Мова - коштовний скарб народу»? (Франко).
5. Український літературознавець, краєзнавець, журналіст, автор низки статей багатотомної Української літературної енциклопедії, співавтор збірки нарисів «Дзвони пам'яті», «33-й голод». (Мацько).
6. Ім’я руського князя з однойменної повісті І. Нечуя-Левицького. (Єремія).
7. Російсько-український письменник, що друкувався під псевдонімом Рудий Панько. (Гоголь).
8. Хто хотів зрубати стару вербу, на яку обернулася Мавка, в «Лісовій пісні» Лесі Українки? (Килина).
9. Повчальне алегоричне оповідання філософсько-етичного змісту. (Притча).
10. Синонім до слів бандурист, лірник. (Кобзар).
11. За назвою цього давнього інструменту виникло поняття «стиль», що вживалося на позначення того чи іншого літературного тексту. (Стилос).
12. Головний герой повісті І. Франка «Борислав сміється». (Синиця).
13. Один з найвідоміших віршів П. Грабовського. («Швачка»).
14. Строфа з чотирьох рядків, що містить закінчену думку. (Катрен).
15. Перше оповідання Степана Радченка з роману «Місто» В.Підмогильного. («Бритва»).
16. Вступна частина билини або думи. (Заспів).
17. Чоловічий образ у повісті О. Кобилянської «Царівна». (Орядин).
18. Автор поеми «Похорон Друга». (Тичина).
19. Художній троп, який виражає глузливо-критичне ставлення митця до предмета зображення. (Іронія).
20. Прізвище поміщика з новели М. Коцюбинського «Коні не винні». (Малина).
21. Образне означення, влучна характеристика особи, предмета або явища. (Епітет).
22. Гостра критика чогось, окремих осіб, людських груп чи суспільства з висміюванням, а то й гнівним засудженням вад і негативних явищ. (Сатира).
23. Збірка малюнків, репродукцій, креслень у вигляді книги чи папки, що стала вірним супутником Т.Г. Шевченка від часу вступу до Академії мистецтв. (Альбом).

Цікавим прийомом, яким я послуговуюсь при вивченні образної системи твору, є рубрика «Листи у вічність». Студенти пишуть листи персонажам, де висловлюють власні думки щодо поведінки того чи іншого героя, виражають своє захоплення чи обурення, дають поради, співчувають. Така робота має величезне виховне значення, оскільки тут повною мірою забезпечується емоційний фон; діти сприймають персонажа не відсторонено, а наче близьку людину, з якою відбувається тісне, відверте спілкування.

Викладаючи поезію, іноді пропоную класу позмагатися у поетичному перекладі. Це досить нелегке завдання, яке старші школярі і студенти виконують з великим задоволенням. Дітям цікаво чути звичний текст у новому звучанні, порівнювати переклад і оригінал, випробувати власні сили у поетичній майстерності. Практика доводить, що потужна перекладацька праця навіть над чотирма рядками тексту створює атмосферу бурхливої творчості і охоплює абсолютно всіх зацікавленістю та неординарністю. Тому й результати неодмінно запам’ятовуються і радують своєю креативністю:

Надзвичайно активізує розумову діяльність научуваних самостійна робота. Досвід і практика засвідчують, що найміцнішими є ті знання, які учень здобув самостійно. Самостійна робота, на мою думку, є найефективнішим методом оволодіння знаннями. Організована на різних етапах навчального процесу, ця діяльність обов’язково вимагає активного розумового напруження, запобігає формалізму і поверховості у засвоєнні матеріалу, розвиває увагу, посидючість, здатність думати і дошукуватись до істини, формує сильні риси характеру.

Варто зазначити,  що при  вивченні української літератури самостійна робота відіграє чи не найголовнішу роль, адже працювати над твором можна лише після його прочитання, яке студент здійснює вдома сам. Далі задача вчителя полягає у тому, щоб підібрати максимально ефективні методи  і форми роботи, що є посильними, цікавими, творчими і водночас сприятливими для глибокого засвоєння знань. На своїх заняттях з української літератури, вивчаючи біографію митця, я пропоную студентам скласти сценарій до кінофільму про письменника, попередньо пояснивши, як треба оформлювати таку роботу. Зрозуміло, що сценарій до цілого фільму написати досить важко хоча б за браком часу, проте можна опрацювати фрагмент про дитинство письменника, чи про доленосні стосунки, або історію написання того чи іншого твору. Доцільно виділити творчі групи, кожна з яких працюватиме над кіносценарієм про певний період життя автора, потім разом визначитися з назвою фільму. Цю роботу виконують охоче, із задоволенням, на противагу традиційному складанню хронологічних таблиць. Цікавим видом домашньої самостійної роботи є малювання обкладинки до книги чи уявного диску з фільмом про твір, що вивчається. В умовах усе зростаючої комп’ютеризації освіти не є новиною те, що діти часто читають тексти художньої літератури з Інтернету, де немає ані обкладинки, ані ілюстрацій. Тому малювання обкладинок суттєво стимулює художні здібності, розвиває уяву, вивільняє творчий потенціал. Роботи почасти виходять абсолютно різними, неочікуваними, дітям цікаво їх порівнювати, визначати кращі.

Цікавим і дуже ефективним видом самостійної діяльності є складання студентами літературознавчих диктантів, тестів, запитань до творів; обмін і робота з ними на уроці.

Важливою умовою вдало організованої самостійної роботи є чітке визначення її мети, етапів, кінцевого результату:

1. Постановка завдань.
2. Визначення часу на виконання завдань.
3. Визначення мети і результатів роботи.
4. Перевірка роботи.
5. Оцінювання.

Частка самостійної роботи повинна зростати від класу до класу, від курсу до курсу. Велике значення має підготовка аудиторії: чим сильнішими є вихованці, тим доцільніше навантажувати їх більшим обсягом самостійної праці, тим кращими будуть результати навчання. Адже неможливо виростити великі міцні м'язи, тільки спостерігаючи за роботою тренера чи повсякчас послуговуючись сторонньою допомогою; поки власноруч не докладеш зусиль – не матимеш справжнього поступу і результативності. Класики вітчизняної і зарубіжної педагогіки твердять: «Добрим є те навчання, при якому діти навчаються самі, а вчитель організовує і спрямовує пізнавальну діяльність» (Ушинський); «Поганий учитель викладає істину, а добрий – вчить її шукати» (Дістервег).

У кожного педагога свій шлях до учнів. Я бажаю всім знайти його, хай спершу хоч у вигляді вузької стежини, яка з кожним навчальним роком вирівнюється і ширшає від цікавих знахідок і креативних ідей. Як сказав В. Симоненко:

Можна жити, а можна існувати,

Можна думать – можна повторять,

Та не можуть душу зігрівати

Ті, що не палають, не горять!

Учні і студенти є найкращими індикаторами успішності на занятті – їхня активність, бажання працювати, пізнавати скарби рідного слова надихають і вчителя до творчого пошуку.