Активність учнів на уроках – ключовий чинник успіху навчання

В Україні, як і в усьому світі, набирає ваги так зване покоління Y, або “діти тисячоліття ”, які народилися між 1990 і 2000 роками. Їхні погляди, спосіб життя кардинально відрізняються від старших поколінь. Досить поглянути на організацію офісів провідних технологічних корпорацій, щоб зрозуміти, на що орієнтується креативний клас, який визначає обличчя сучасної економіки. Для них немає чіткого розмежування між роботою, навчанням і відпочинком. Робота не обов’язково має бути серйозною і нудною. Життя для них – це постійне творення, гармонія між зароблянням коштів, пізнанням нового, самовдосконаленням, грою та розвагою.

Сучасна школа покликана сформувати соціально активну, творчо мислячу особу, виробивши вміння у випускників орієнтуватися в інформаційних потоках, освоювати нові технології, самонавчатися, заглиблюючи і розширюючи наявні знання.

Для цього необхідні перш за все можливості залучити кожного учня в активний пізнавальний процес, причому не процес пасивного оволодіння знаннями, а активної пізнавальної діяльності кожного учня, застосування на практиці отриманих знань та чіткого усвідомлення де, яким чином і для яких цілей ці знання можуть бути застосовані. Це можливість працювати разом, у співробітництві при розв'язанні різноманітних проблем, виявляючи при цьому визначені комунікативні вміння, можливість вільного доступу до необхідної інформації з метою формування особистої незалежної, але аргументованої думки з тієї чи іншої проблеми, можливості її всебічного дослідження. Реалізація даної мети вимагає сучасних засобів навчання , різноманітних методичних та педагогічних систем та рішень.

Саме підбір і вдале поєднання методів та прийомів навчання та виховання, здатні забезпечити високу активність учнів на уроці, а це в свою чергу буде засадою для успішного та ефективного навчання.

РОЗДІ 1 ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

Активність, її суть та види.

Активність - предмет дослідження різних наук: психолого- педагогічних, природничих, суспільних. В психолого-педагогічних науках активність учнів в процесі навчання складає загальну основу в розробці і реалізації активних методів навчання і виховання. Активізація навчання сприяє виробленню характеру людини, формує всі сторони її психічного життя, тобто зумовлює розвиток всіх трьох сфер особистості: інтелектуальної, емоційної і вольової. Але не завжди активізація приводить до творчості. Навіть тоді, коли учні беруть активну участь в роботі класу - відповідають на запитання, відтворюють на щойно повідомлені учителем факти, то не можна вважати, що вчитель активізував пізнавальну діяльність учнів. Потрібно, щоб учні на основі аналізу сприйнятого матеріалу робили висновки, узагальнення, приходили до чогось нового, раніше їм невідомого, тобто, щоб вони засвоювали не тільки знання, а й способи їх набуття, мислити творчо.

За основними функціями всі види активності можна поділити на два типи: адаптивний і продуктивний. Адаптивні види активності забезпечують пристосування, продуктивні складають основу виникнення і становлення різних психічних новоутворень. Найбільш загальні структурні елементи цих двох типів: потреби і мотиви, які викликають той чи інший вид активності; структура психічної регуляції активності; закономірності розвитку активності.

В продуктивній пізнавальній активності ці рівні виражаються як: активність уваги, яка викликана новизною стимулу і розгортається в систему орієнтовно-дослідницької діяльності; як дослідницька пізнавальна активність, яка викликається в проблемній ситуації в умовах навчання, в спілкуванні, професійній діяльності; особиста активність, яка виражається в формі “інтелектуальної ініціативи”.

Виникнення адаптивної активності пов’язане з появою певної потреби, а завершення - з її задоволенням. Психологічна структура регуляції адаптивних процесів здійснюється за принципом зв’язків (підкріплень), які забезпечують оцінку ефективності досягнутої цілі, знання правильності виконаної дії, вирішення завдання. Крім того адаптивні види активності і відповідні їм процеси забезпечують формування багаточисленних стереотипів поведінки, навичок, звичок, які становлять основу стандартних форм поведінки індивідуальності.

Продуктивні форми активності і відповідні їм психічні процеси становлять істотно відмінний тип активності, базою якого є наукова пошукова пізнавальна активність суб’єкта. Мотиваційну основу продуктивних пізнавальних процесів складають пізнавальні потреби, “предметом” задоволення яких є новизна об’єкту (стимулу), невідоме в проблемній ситуації. Процес задоволення пізнавальної потреби здійснюється як пошукова пізнавальна активність направлена на відкриття невідомого і його засвоєння. Продуктивні види активності забезпечують породження образів, узагальнень, змісту, здібностей, мотивів і інтересів. Розвиток пізнавальної продуктивної активності не підкоряється законам тренування. Основу її розвитку становлять ті принципи виховання особистості і розвитку мислення, які включають стимулювання і заохочення самих актів пізнавальної активності зі сторони вчителя, ровесника.

1.2 Сутність пізнавального інтересу

Формування і розвиток в учнів інтересу до знань повинні здійснюватися вчителем з опорою на психолого-педагогічні основи даного процесу. Одним з постійних сильнодіючих мотивів людської діяльності є інтерес – реальна причина дій, що відчувається людиною як особливо важлива. Л.С. Виготський називав інтерес єдиним ніби природним двигуном дитячої поведінки. «Он является выражением инстинктивного стремления, указанием на то, что деятельность ребѐнка совпадает с его органическими потребностями».

Успішність навчання учнів залежить від їх мотивації. Для стійкої мотивації учнів необхідним є формування і розвиток у них пізнавального інтересу. Спеціальні дослідження, присвячені проблемі формування пізнавального інтересу, показують, що інтерес у всіх його видах і на всіх етапах розвитку характеризується трьома обов’язковими моментами:

1) позитивною емоцією по відношенню до діяльності;

2) наявністю пізнавальної сторони цієї емоції;

3) наявністю безпосереднього мотиву, що йде від самої діяльності (Г. І. Щукіна, Н. Г. Морозова).

Пізнавальний інтерес – психологічний чинник успішності у навчанні. Згідно з новою парадигмою освіти у навчальному процесі склалися нові суб'єктивні відносини, коли вчитель має більш формувати вміння учня навчатися, ніж навчати його. Вчитель виступає скоріше в ролі тренера (тьютора), який розробляє план гри, дає корисні поради і контролює діяльність учасників навчання. На взаємозв'язок інтелектуальних, емоційних і вольових процесів у пізнавальному інтересі вказують багато вітчизняних психологів (С.Л. Рубінштейн, Л.І. Божович, Н.Г. Морозова, Г.І. Щукіна та ін.). Є також тенденція трактувати інтерес як вибіркову спрямованість особистості. «Пізнавальний інтерес виступає перед нами як вибіркова спрямованість особистості, що звернена до області пізнання, до її предметної сторони і до самого процесу оволодіння знаннями», – писала Г.І. Щукіна. Такої ж думки притримуються Н.Г. Морозова: «Інтерес (в тому числі пізнавальний) можна визначити як емоційно-пізнавальне відношення до предмету або до безпосередньо мотивованої діяльності, відношення, що переходить при сприятливих умовах в емоційно-пізнавальну спрямованість особистості».

Як розвиваються інформаційні технології, так і школярі з року в рік розвиваються, як особистість з власними думками та прагненнями. Зараз майже кожна дитина забезпечена комп’ютерними технологіями та підключенням до Інтернету. Дані технології стали для нас як необхідність, без якої дуже важко розвиватися в часи технологічного та інформаційного розвитку. І вже не новим стало поняття електронна дидактика. Підручники, в певній мірі, відходять для вчителя, та й учнів на другий план. Стрімкого розвитку набули електронні посібники, схеми, карти, віртуальні подорожі, відеоролики тощо. Необхідні електронні дидактичні матеріали можливо вільно завантажити з певного ресурсу в Інтернеті і використовувати на власних уроках. Друковані підручники, методичні посібники заміняють електронними варіантами посібника. Перехід на новий рівень розвитку суспільства звичайно має свої переваги:

підвищує інтерес учнів до навчання;
зростає успішність учнів з певного предмета;
учні мають можливість творчо себе проявити, як в дослідній так і в проектній роботі;
дає можливість економити час на уроці;
підвищує ефективність уроку; – дозволяє більш глибше розкрити матеріал тощо.

1.3 Використання інтерактивних технологій на уроках

Урок – це вкладений труд та творчість вчителя. Навіть, якщо провести урок по одній і тій же темі, за одними і тими же технологіями, але різними вчителями, в результаті маємо різні уроки. Задумуючи про підвищення пізнавального інтересу, активності в учнів та їх зацікавленість, вчитель звертається до різних методів навчання та технологій. Дійсно, в сучасній освіті розроблено, як професорами наук у педагогіці, так і звичайними вчителями з великим стажем роботи, різноманітні прийом навчання, які отримали визнання. Дані технології навчання є гарним помічником для вчителя на уроці, що дозволяє відійти від одноманітності та пробудити інтерес до учнів.

Для вчителя є багато помічників. Зі стрімким розвитком Інтернету та технологій Web 2.0, вчителі прагнуть поділитися власними розробками, досягненням та новими методичними прийомами. На сьогоднішній день вчителями створено власні веб-сайти і блоги, на яких викладають цікаві роботи, власні думки. Вчитель має можливість скористатися досвідом роботи свого колеги. Але, не забуваємо і про друковані видання. Вже сьогодні вчитель має можливість придбати навчально-методичні посібники. Звичайно, лише вчитель підбирає той метод, форму чи технологію навчання, яка найкраще дозволить розкрити потенціал учнів.

У сучасні педагогіці вже не один рік, в різних роботах науковців, розрізняють кілька моделей навчання:

– пасивна, коли учень в процесі навчання виступає в ролі «об’єкта», тобто слухає й дивиться;

активна, коли учень виступає «суб’єктом» навчання, тобто самостійна робота, виконання творчих завдань;
інтерактивна, коли процес навчання відбувається в умовах активної взаємодії всіх учнів на уроці. І учень і вчитель вже є рівноправними суб’єктами навчання.

Звичайно, використання інтерактивних технологій, несуть в собі найуспішнішу модель навчання. Їх використання, дозволяє збільшити відсоток засвоєння та опрацювання інформації. Навчання орієнтоване не тільки на засвоєння знань, а й на розуміння, використання, аналіз, синтез, оцінювання. Існує не один підхід до класифікації інтерактивних технологій. Так, наприклад, у посібнику «Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання», авторів О. Пометун та Л. Пироженко, пропонується така класифікація цих технологій:

– кооперативне навчання;

– колективно-групове навчання;

– ситуативне навчання;

– опрацювання дискусійних питань.

Технологій інтерактивного навчання існує багато. Розглянемо детальніше методичні прийоми в залежності від класифікації технологій, запропонованої О. Пометун та Л. Пироженко:

технологій кооперативного навчання: навчання в парах, «карусель»;
технології колективно-групового навчання: «мікрофон», «мозковий штурм», незакінчене речення, «кейс», вирішення проблеми, «зірка», «сніжна грудка»;
технології ситуативного навчання: рольова (ділова) гра, суд від свого імені, симуляції;
технології опрацювання дискусійних питань: дискусія, дебати, метод-прес, «займи позицію», «зміни позицію» тощо.

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

2.1 Активізація пізнавальної активності учнів на уроках інформатики.

Кожен учитель застосовує у навчальному процесі свої прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів, але досвід роботи одного вчителя не може бути механічно перенесений іншим учителем в інший клас. Основна мета роботи вчителя з активізації пізнавальної діяльності учнів полягає в розвитку їх творчих здібностей.

Зміст навчального курсу "Інформатика" направлений на оволодіння учнями методами і засобами інформаційних технологій розв'язування задач, формування навиків раціонального і вмотивованого використання комп’ютерів у своїй навчальній, а пізніше і професійній діяльності . Але під час навчання виникає цілий ряд проблем , які пов’язані з низькою мотивацією навчальної діяльності , нерівномірністю загальної підготовки учнів .

Як зацікавити? Що зробити?

Досягнути цього можна лише чіткою організацією навчального процесу, створенням атмосфери доброзичливості на уроках, наданням кожному учневі можливості виявити своє «Я», відчути власну значущість. Вивчаючи сучасні педагогічні теорії щодо організації навчального процесу, зокрема особистісно-орієнтованого навчання, я зацікавилася методом проектів.

2.2 Метод проектів на уроках інформатики

Метод проектів — це система навчання, гнучка модель організації навчального процесу, орієнтована на творчу самореалізацію особистості, розвиток її можливостей у процесі створення нового продукту під контролем учителя. Мій досвід роботи в школі показав, що в розвитку зацікавленості до предмета не можна покладатися тільки на зміст виучуваного матеріалу, уникаючи залучення учня до активної діяльності. А пробудити таке прагнення можна, запропонувавши цікаву і важливу проблему (саме метод проектів дозволяє перейти від засвоєння готових знань до їх усвідомленого набуття). Новизна підходу полягає в тому, що учням дається можливість самим конструювати зміст спілкування, починаючи з першого заняття роботи над проектом.

Метод проектів завжди орієнтовано на самостійну діяльність учнів – індивідуальну, парну, групову, яку учні виконують у визначений термін. Цей метод органічно поєднується з груповим підходом до навчання. Метод проектів завжди припускає розв'язування якоїсь проблеми, яка передбачає, з одного боку, використання різноманітних методів, засобів навчання, а з другого, інтегрування знань, умінь з різних галузей науки, техніки, технології, творчих областей. Моє завдання, як учителя, полягає в тому щоб будувати свої уроки на основі потреб кожного учня, максимально забезпечити прояв активності, самостійності, розвивати ситуацію успіху, творчості, поважати інтереси кожного. Індивідуальні та групові проекти розвивають здібності учнів: пошукові, творчі ...

Моя робота в процесі навчання інформатики направлена на конкретну ціль – сформувати в учнів знання та уміння з кожної теми шкільного курсу інформатики. Завдяки використанню методу проектів цієї цілі можна добитися на більш високому рівні. В процесі роботи над проектом учні мають стійку мотивацію до навчальної діяльності , відбувається процес закріплення отриманих навиків роботи над конкретною темою. Я використовую метод проектів як творчу, індивідуальну чи групову діяльність учнів на протязі одного уроку, чи вивчення конкретної теми. Така робота формує навики самоосвіти учнів та складається із декількох етапів:

Підготовчий , який пов'язаний з формування проблеми, обґрунтування її соціальної і практичної значущості, а також висунення гіпотез щодо її вирішення;
Дослідницький етап - планування роботи, визначення методів дослідження, розподіл обов'язків між розробниками проекту;
Реалізація проекту;
Захист проекту – обговорення проекту та процесу його виконання.

При виборі теми, я не нав’язую учням певну тематику майбутньої роботи. Адже вибір теми – це одна із складових першого етапу, розробки проекту. При цьому учні мають самі визначити назву і підібрати матеріал , який дозволить проілюструвати можливості тієї прикладної програми на основі якої буде створено проект. Різноманітність тематик проектів , демонструють особисті інтереси та пріоритети учнів. Під час роботи над проектом учні використовують : ресурси Інтернету , за допомогою яких учні також набувають навиків правильно формувати запити для пошуку даних , опрацьовувати отриману інформацію; допоміжна література: статті із журналів та газет, науково-технічна література, лекційні та практичні матеріали уроків.

Обравши тему, визначаємо разом з учнями ідею та разом обговорюємо її. Попередньо продумуємо можливі варіанти проблем, які важливо дослідити. Самі ж проблеми висуваються учнями з моєї подачі. На даному етапі використовую «мозковий штурм» з подальшим колективним обговоренням. Після формування груп (якщо це групові проекти), розподілу обов'язків (врахувавши здібності), обговорюємо можливі методи дослідження, пошуку інформації, способи оформлення кінцевих результатів (презентація, захист, творчі роботи і т. ін.). Під час самостійної роботи розвиваю ініціативу дітей, з повагою ставлюся до будь-якої ідеї, намагаюся створити ситуацію успіху. Доцільно призначати консультації, переглядати чернетки, давати рекомендації. Процесом підготовки до представлення проекту керую як на уроках, так і в позаурочний час (використовую інтерактивні прийоми і форми роботи: метод «Мікрофон», «Незакінчене речення», «Мозковий штурм», робота в групах, парах тощо). Увесь опрацьований, оформлений матеріал учні представляють під час захисту проектів. Найефективнішим для цього є підсумковий урок з теми. Необхідно відмітити, що на таких уроках учні починають розуміти, де і як вони зможуть застосувати отримані знання . Під час роботи над проектом учень сам аналізує наскільки вдало він попрацював і оцінка перестає бути домінуючим фактором порівняно з досягненням мети проекту.

2.3. Інтерактивні технології на різних етапах уроку

Проведення інтерактивних уроків — це засіб для створення тієї атмосфери в класі, яка найкраще сприяє співробітництву, порозумінню й доброзичливості, дозволяє дійсно реалізувати особистісно орієнтоване навчання, підвищує активність учнів на уроці та підвищує ефективність навчання.

Для вчителя – це дуже клопітка, чітко продумана робота. Починаю підготовку уроку із оголошення теми, повідомлення мети; акценту. увагу на проблемах, що будуть розв’язуватися на уроці; пояснюю зміст діяльності учнів, чого від них очікує вчитель; з’ясовую їхні очікування, а також продумовую систему мотивації.

Досвід засвідчує, що використання інтерактивних технологій навчання надає можливості для пошуку нових форм і методів роботи, для зміни себе, для навчання разом з учнями.

Особисто для мене результатом такого уроку є зростання інтересу учнів, зацікавлення їх; відчуття зміни ставлення учнів до вчителя, зміни атмосфери в класі.

І це слугує додатковим стимулом до роботи за інтерактивними технологіями.

Мій досвід роботи по впровадженню інтерактивних технологій навчання показує, що кожен з методів роботи має свої переваги, цілі, обмеження.

А тепер практично розглянемо основні структурні етапи уроку, які зустрічаються на більшості занять, незалежно від типу самого уроку.

Мотивація навчальної діяльності

На початку уроку важливо створити в учнів певний рівень мотивації для подальшої активної та результативної діяльності на уроці. Слід учнів зацікавити, пробудити в них інтерес до вивчення даної теми, переконати в практичній, теоретичній чи соціальній значимості виучуваного матеріалу. Для цього іноді застосовую вступну презентацію з теми, створення проблемної ситуації, ситуації успіху.

Інтерактивні методи, які можна використати: «Займи позицію», «Мозковий штурм», «Дискусія».

Приклад: Тема «Бази даних. Системи управління базами даних»

(11 клас).

Інтерактивна вправа «мозковий штурм»

1. Як ви вважаєте, що таке база даних?

2. На вашу думку, чи відрізняються поняття «база даних» та «система управління базами даних»?

На дошці записуються усі ідеї. Потім здійснюється вибір правильних ідей і пошук спільних думок. Після чого проголошую тему, мету та завдання, очікувані результати уроку.

Перевірка, оцінка і корекція засвоєних раніше знань, навичок і вмінь

На даному етапі уроку роботу учнів можна організувати за допомогою виконання різноманітних вправ; усного вирішення задач і прикладів; виконання графічних робіт та роботи над таблицями, схемами тощо; письмових відповідей учнів на запитання з пройденого матеріалу; тестування.

Інтерактивні методи, які можна використати: робота в парах, «Займи позицію», «Мозковий штурм», «Мікрофон», «Незакінчені речення», «Снігова куля».

Приклад: Тема «Текстовий процесор.» (9 клас).

Методичний прийом «Снігова куля»

Один учень називає програму, другий – варіант запуску цієї програми, третій – елементи вікна, четвертий – призначення цієї програми.

Вивчення нового матеріалу

На даному етапі уроку я організовую роботу одним із наступних способів:

Сама викладаю новий матеріал за допомогою розповіді, пояснення, бесіди з використанням ІКТ;
Організовую самостійну роботу учнів з використанням інтерактивних технологій та ІКТ.

Інтерактивні методи, які я використовую на даному етапі уроку: «Ажурна пилка», «Пошук інформації», «Навчаючись учусь», робота в групах, «Мікрофон».

Приклад: Тема «Історія розвитку обчислювальної техніки» (9 клас).

Дану тему раціонально вивчати, використовуючи технологію «Ажурна пилка» або «Пошук інформації». Пропоную учня підготовлені міні-конспекти з описом окремих етапів розвитку комп’ютерної техніки, які служать джерелом інформації для учнів під час вивчення та самостійного опрацювання матеріалу.

Приклад: Тема «Спілкування на форумах та в чатах» (10 клас).

В даній темі я поєдную відразу 2 форми інтерактивного навчання.

Робота в групах. Учні об’єднуються в групи по 3–4 особи. Завдання для кожної групи: не використовуючи допоміжних матеріалів (конспекти, Інтернет тощо), на основі набутих знань про етикет електронного спілкування сформулювати основні принципи етикету інтерактивного спілкування в мережі Інтернет. На обговорення — 3–5 хв.

Вправа «Мікрофон». Після обговорення кожна група по черзі висловлює правило спілкування. Однотипні відповіді не зараховуються. Найактивніші учасники отримують оцінки.

Закріплення знань і умінь

На даному етапі уроку я намагаюся дати на виконання учнями завдання з урахуванням диференціації. Це дозволяє здійснити перехід до самостійного розв’язування завдань з теми, що вивчаємо.

Інтерактивні методи, які можна використати: «Навчаючись учуся», дискусія, робота в групах, «Карусель», рольова гра.

Приклад: Тема «Комп’ютерні публікації» (10 клас).

Для успішного засвоєння учнями даної теми можна використати такий метод інтерактивного навчання, як рольова гра.

Під час цієї роботи учні уявляють себе журналістами, адже перед ними стоїть нелегке завдання — створити статтю, яка б зацікавила людей. Під час створення сайту учень виступає в ролі дизайнера, перед яким стоїть завдання не тільки дібрати матеріал з теми, а й оформити його таким чином, щоб усе було гармонійно.

Практична робота на застосування отриманих умінь і навичок

Урок інформатики, на відміну від багатьох інших шкільних дисциплін, має бути проведений не лише з орієнтацією на засвоєння учнями теоретичних знань, але й вироблення практичних умінь та навичок. Тому важливим етапом уроку є практична частина. ЇЇ я намагаюся організувати таким чином, щоб учні самостійно виконували роботу, проводили дослідження шляхом виділення суттєвих для виконання конкретного завдання елементів дії, що сприяє подальшому мисленню та здійсненню переходу від оцінювання учнів до само оцінювання та рефлексії.

Інтерактивні методи, які можна використати: дискусія, робота в парах.

Приклад: Тема «Інформаційна система та її складові» (9 клас).

Завдання: Створіть електронну презентацію засобами ОС Windows XP, користуючись алгоритмом дії, підготовленим заздалегідь.

Виконуючи це завдання, учні, згідно з вимогами програми, вчаться створювати та зберігати нові електронні презентації, з’ясовують правила роботи з редактором PowerPoint-2007, закріплюють знання основних об’єктів, з якими можна працювати в операційній системі Windows XP, повторюють основні поняття: слайд, структура презентації, шаблони оформлення та змісту, файл, ім’я файлу, розширення та адреса файлу.

Підсумок уроку

Закінчуючи урок, потрібно завжди підсумувати зроблене на уроці. Підбиваючи підсумки важливо зрозуміти як рівень засвоєння знань учнями, так і їхні враження від уроку.

Інтерактивні методи, які можна використати: «Незакінчені речення», «Мікрофон», «Робота в групах».

Приклад: Тема «Текстовий процесор. Підсумковий урок» (10 клас).

Під час проведення уроку учням дається завдання виготовити власну візитку. Підсумок уроку провожу з використанням роботи в групах.

Створю групи по 3–4 учні. Візитки для оцінювання розподіляю таким чином, щоб у межах групи не було «власних» робіт.

Колективно виставляється оцінка кожної роботи, що призначається групі.

Оцінки коментуються та обґрунтовуються, потім візитки здаються вчителю на перевірку. Підсумкову оцінку я виставляю на основі трьох оцінок: самооцінки, оцінки групи учнів та моєї оцінки за роботу.

Приклад: Для підбиття підсумків уроку можна застосувати метод «Мікрофон».

Учням пропонується закінчити речення «Сьогодні, працюючи на уроці, я зрозумів …»

ВИСНОВКИ

Учень, який навчається без бажання —

це птах без крил.

Сааді

В умовах поновлення змісту і структури сучасної освіти проблема розвитку творчих здібностей учнів набуває нового звучання і потребує подальшого осмислення. Наш час – час перемін. Комп’ютер сьогодні проникає у всі сфери життя, стаючи інструментом вирішення багатьох проблем. Сьогодні нашій країні потрібні люди, що здатні приймати швидкі, нестандартні рішення, люди що уміють творчо мислити. За експертними оцінками, найбільш успішними на ринку праці в найближчій перспективі будуть фахівці, які вміють навчатися впродовж життя, критично мислити, ставити цілі та досягати їх, працювати в команді, спілкуватися в багатокультурному середовищі та володіти іншими сучасними вміннями.

Наскрізне застосування інформаційно-комунікаційних технологій в освітньому процесі та управлінні закладами освіти і системою освіти має стати інструментом забезпечення успіху нової української школи. Запровадження ІКТ в освітній галузі має перейти від одноразових проектів у системний процес, який охоплює всі види діяльності. ІКТ суттєво розширять можливості педагога, оптимізують управлінські процеси, таким чином формуючи в учня важливі для нашого сторіччя технологічні компетентності.

Сучасний світ складний. Дитині недостатньо дати лише знання. Ще важливо навчити користуватися ними. Знання та вміння, взаємопов’язані з ціннісними орієнтирами учня, формують його життєві компетентності, потрібні для успішної самореалізації у житті, навчанні та праці.

Тому завдання вчителя – не тільки донести інформацію, матеріал до учня, а пробудити інтерес його до навчання, проявляти свою активність на уроках, розвивати творчі здібності, критичне мислення.

Застосування нових, нетрадиційних методів дасть можливість зацікавити учнів до вивчення інформатики. Роблячи урок неординарним, я бачу, що учням хочеться працювати, вони не бояться піднімати руку, відповідати, виражати свою думку. Можливо, під час заняття не ідеальна дисципліна, але ефективність уроку є набагато більшою.

ЛІТЕРАТУРА

Закон України "Про освіту" [Електронний ресурс] // Верховна рада України. Офіційний веб-портал. – 2015. – Режим доступу до ресурсу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1060-12.
Закон України "Про освіту" [Електронний ресурс] // Верховна рада України. Офіційний веб-портал. – 2018. – Режим доступу до ресурсу: https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2145-19
Форми і методи розвитку пізнавального інтересу у старших школярів - Психологія [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://www.8ref.com/14/реферат_141334.html.
Морозова Н.Г. Учителю о познавательном интересе / Н.Г. Морозова//Педагогика и психология. — 1979. — № 2. —с. 21—24
. Бурда М. І. Актуальні питання природничо-математичної освіти [Електронний ресурс] / М. І. Бурда, М. Гарнер, Л. О. Денищева та інші// Безкоштовна електронна бібліотека. – 2013. – Режим доступу до ресурсу: http://www.uk.xlibx.com/4filosofiya/1215712-1- aktualni-pitannya-prirodnicho-matematichnoi-osviti-zbirnik-naukovih-prac-2013-sumi-2013- isbn-issn-svidoctvo.php.
Інформатика: підруч. для 6-го кл. загальноосвіт. навч. закл. / Й.Я. Ривкінд, Т.І. Лисенко, Л.А. Чернікова, В.В. Шакотько. – К. : Генеза, 2014. – 200 с.
Інформатика: підруч. для 7-го кл. загальноосвіт. навч. закл. / Й.Я. Ривкінд, Т.І. Лисенко, Л.А. Чернікова, В.В. Шакотько. – К. : Генеза, 2015. – 200 с. 16. Кузнецова І.В. Розвиток пізнавального інтересу і творчої активності
Павлова Н. С. Активізація розумової діяльності учнів у процесі навчання інформатики [Електронний ресурс] / Н. С. Павлова – Режим доступу до ресурсу: http://narodnaosvita.kiev.ua/Narodna_osvita/vupysku/17/statti/pavlova.htm.
Платонова Т.А. Роль мотивації в пізнавальній активності // «Активність особистості в навчанні». – М.: Педагогіка, 1986.
Юріна О. А. Активізація пізнавальної діяльності шляхом впровадження інтерактивних технологій [Електронний ресурс] / О. А. Юріна // Освіта в Україні - Osvita.ua. – 2010. – Режим доступу до ресурсу: http://osvita.ua/school/method/technol/6618/.
Щукіна Г. І. Педагогічні проблеми формування пізнавальних інтересів учнів / Г. І. Щукіна. – М.: Педагогіка, 2007. – 208 с.
Пометун О.І. та ін. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. Посібник. – К.: Видавництво А.С.К., 2004
Кузнецова І.В. Розвиток пізнавального інтересу і творчої активності учнів //Компютер у школі та сімї. – 2011 - №1.
Нова українська школа. Концептуальні засади реформування сучасної школи. [Електронний ресурс]./ – Режим доступу до ресурсу: https://www.kmu.gov.ua/storage/app/media/reforms/ukrainska-shkola-compressed.pdf