Головний напрямок сенсорного виховання дітей раннього дошкільного віку

АКТУАЛЬНІСТЬ ДОСВІДУ

Наступне покоління повинне бути вільним.

                                                                                                   Марія Монтессорі 

У вітчизняній педагогіці спостерігається підвищений інтерес до проблем сенсорного виховання: проводяться науково-практичні конференції з питань всебічного розвитку особистості дитини; узагальнюються психолого-педагогічні дані, спрямовані на розвиток сенсорних здібностей і особистіс-них якостей на молодшого дошкільного віку; виходять у світ урядові поста-нови, що стосуються проблем виховання і навчання дітей раннього та молод-шого дошкільного віку та ін. Це дозволило створити систему сенсорного ви-ховання. Зміни в соціальній та економічній сфері, перебудова в житті суспі-льства знаменують собою початок нового періоду та в сфері народної освіти.

Саме в ранньому дитинстві відбувається активний розвиток процесів відчуття і сприйняття, формування пізнавальної діяльності дітей.

Сенсорний розвиток дитини - це розвиток його сприйняття і формування уявлень про зовнішні властивості предметів (їх формі, кольорі, величині, запаху, смаку). Це поступове засвоєння сенсорної культури, створеної людством. З розвитком сенсорики (від лат. Sensus - відчуття) у дитини з'являється можливість оволодіння естетичними цінностями. З сприйняття предметів і явищ навколишнього світу починається пізнання, тому сенсорні здібності складають фундамент розумового розвитку.

М. Монтессорі (1870 – 1952) розглядала сенсорний розвиток як важливу складову частину і основу формування особистості: без розвинутих органів чуття не може бути інтелекту і вихованої людини. Чуттєве сприймання є основою розумового і морального життя. Метод М. Монтессорі не просто вказує дитині на якості предметів і явищ навколишнього світу, а дає можливість самостійно набувати знання і відкривати свій внутрішній світ, що значно важливіше, ніж повідомлення з боку дорослих.

Дитина в житті стикається з різноманітністю форм, кольорів та інших якостей предметів, а саме іграшок і предметів домашнього вжитку. Знайомиться вона і з витворами мистецтва – музикою, живописом, скульптурою. І звісно, кожна дитина, навіть без цілеспрямованого виховання, так чи інакше сприймає все це. Але якщо засвоєння проходить стихійно, без розумного педагогічного керування дорослих, воно нерідко виявляється поверховим, неповноцінним. Ось тут на допомогу і приходить сенсорне виховання - послідовне планомірне ознайомлення дитини з сенсорною культурою людства.

Сенсорне виховання – це система педагогічних впливів, спрямованих на формування способів чуттєвого пізнання та вдосконалення відчуттів та сприймань. Сенсорне виховання має дуже важливе значення для всебічного розвитку дитини. О. Усова відзначала, що 9/10 всього розумового багажу дітей дошкільного віку складають результати діяльності органів чуття. Видатні педагоги – Ф. Фребель , М. Монтессорі , О. Декролі, К. Ушинський, Є. Тихеєва, С. Русова відзначали його як одну с основних сторін дошкільного виховання.
        Система сенсорного виховання М. Монтессорі включала поняття “сенсорна культура дитини”. Матеріал, розроблений М. Монтессорі, побудований так, щоб розвивати окремі сфери відчуттів, вчити слухати тишу і звуки, розрізняти кольори, форму, вагу та інше. Цінність згаданої системи виховання полягає у тому, що дидактичний матеріал у ній – не самоціль, а засіб.

Система  сенсорного  виховання  Марії  Монтессорі була високо оцінена 

С. Русовою, яка сама розглядала розвиток органів чуття як перший крок до самостійної свідомості дитини.

Сенсорне виховання, спрямоване на формування повноцінного сприй-няття навколишньої дійсності, служить основою пізнання світу, першим сту-пенем якого є чуттєвий досвід.

 Головний напрямок сенсорного виховання  полягає в озброєнні дитини сенсорною культурою. 

Сенсорне виховання має здійснюватися за принципом формування, збагачення і поглиблення орієнтування дітей (починаючи з раннього віку) у навколишньому світі.

  Показники компетентності дитини:

• знає, що форма, колір, величина – постійні ознаки предметів, які варто враховувати під час виконання різноманітних дій;
• групує однорідні предмети за формою, величиною, кольором;
• співідносить різнорідні предмети одночасно за величиною і формою;
• зіставляє предмети за кольором, формою, величиною, встановлює їх схожість чи відмінність;
• розуміє поняття: «високо – низько», «вгорі – внизу», «далеко – близько», «в», «на», «під», «за»; може показати розташування предметів у просторі;
• розпізнає на смак овочі, фрукти, ягоди, використовує слова  «солодкий», «кислий», «гіркий» тощо;
• визначає предмети на дотик і зіставляє однакові та різні предмети;
• називає звуки за силою голосу (тонкий – гучний);
• розпізнає голоси тварин і звуки природи.